Справа № 757/21806/25-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4582/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
23 жовтня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року про арешт майна,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
власника майна ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погоджене з прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні №62024000000000806 Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про арешт майна у кримінальному провадженні №62024000000000806 від 10.09.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 28, ч.3 ст.368, ч.3 ст. 189, ч.3 ст. 307, ч.3 ст. 369, ч.3 ст. 255, ч.3 ст. 146, ч.2 ст. 365, ч.4 ст. 28, ч.3 ст.371 КК України.
Накладено арешт у кримінальному провадженні № 62024000000000806 від 10.09.2024 на майно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- речі, зовні схожі на грошові кошти у сумі 50 000 грн.;
- речі, зовні схожі на грошові кошти у сумі 11950 доларів США:
- речі, зовні схожі на грошові кошти у сумі 250 Євро.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року по справі №757/21806/25-к про накладення арешту на майно, що належить на праві власності ОСОБА_11 , а саме: 50 000 грн, які перебували під матрацом ліжка у спальній кімнаті; 2 800 доларів США, які перебували у шафі спальної кімнати та упаковані у конверт білого кольору; 2000 доларів США, 250 євро, які перебували у шафі спальної кімнати та упаковані у подарунковий конверт; 7150 доларів США, які перебували у сейфі, що розташований у шафі коридору і упаковані у подарунковий конверт, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на вказане майно.
На обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою з огляду на наступне.
Представник власника майна зауважує, що як вбачається із мотивувальної частини ухвали, потреба у проведенні службовими особами органу досудового розслідування до постановлення слідчим суддею відповідної ухвали про обшук, обумовлено неможливістю в отриманні у будь-який інший спосіб без шкоди досудовому розслідуванню, зокрема ніби через наявність суттєвих ризиків втрати речей та документів, як речових доказів, а також інформації, яка в них міститься, після викриття незаконної діяльності організованої групи.
Згідно протоколу обшуку від 08.04.2025, вказане майно, вилучене службовими особами органу досудового розслідування, не містить жодних слідів, відомостей, ознак , а також не є предметом та знаряддям вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується.
Слідчий суддя при прийнятті рішення про накладення арешту на майно не врахував цю обставину та проігнорував відсутність матеріального підтвердження зв'язку між вилученими коштами та правопорушеннями, які інкримінуються у даному кримінальному провадженні. Такий підхід свідчить про суб'єктивізм у оцінці фактичних обставин справи та порушення принципу об'єктивності при прийнятті судового рішення.
Варто наголосити, що відповідно до пояснень ОСОБА_11 та наданих нею документів, вилучені грошові кошти в сумі 50 000 грн, 11 850 доларів США та 250 євро є особистими заощадженнями родини ОСОБА_12 та їхніх близьких родичів.
Кошти були отримані законним шляхом: частина через міжнародні грошові перекази від родичів, які проживають за кордоном та підтримують фінансово родину ОСОБА_12 (зокрема, від бабусі з Іспанії); частина шляхом зняття готівки з власних банківських рахунків у АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" та АТ КБ "ПРИВАТБАНК"; частина була накопичена родичами ОСОБА_12 протягом тривалого часу.
Факт законного походження коштів підтверджується наявними банківськими квитанціями про отримання грошових переказів MoneyGram та WesternUnion, платіжними інструкціями про зняття коштів з банківських рахунків та квитанціями про обмін валюти. Також варто зазначити, що частина вилучених доларів США (7 500 доларів) належить матері ОСОБА_6 - ОСОБА_13 , а 2 800 доларів США належать брату ОСОБА_11 , який отримав їх від продажу автомобіля у 2019-2020 роках.
Сім'я ОСОБА_12 зберігала готівкові кошти вдома як "фінансову подушку безпеки" у зв'язку з нестабільною ситуацією в країні. Такий підхід до заощаджень обумовлений негативним досвідом, отриманим під час подій 2014 року та на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, коли були перебої у роботі банківської системи.
У матеріалах кримінального провадження та у клопотанні прокурора про накладення арешту на майно відсутні відомості, які б свідчили про те, що вилучені грошові кошти в сумі 50 000 грн., 11 950 доларів США та 250 Євро використовувались, як знаряддя вчинення кримінальних правопорушень. Зокрема, немає жодних доказів того, що за допомогою даних грошових коштів здійснювалось фінансування злочинної організації, оплата послуг співучасників, або придбання засобів вчинення злочинів.
Також не підтверджено, що грошові кошти зберегли на собі сліди кримінального правопорушення. Під час огляду не було виявлено відбитків пальців осіб, які могли бути причетні до організації злочинної схеми, слідів спеціальної обробки, маркування або будь-яких інших речових доказів, які б пов'язували дані кошти з інкримінованими злочинами.
Адвокат також зазначає, що грошові кошти не були об?єктом кримінально протиправних дій, оскільки не викрадалися, не підроблялися і не використовувалися без відома власника. Згідно з наданими документами та поясненнями ОСОБА_11 , дані кошти не можуть вважатись річчю, набутою кримінально протиправним шляхом, оскільки були отримані від міжнародних грошових переказів від родичів з-за кордону через MoneyGram та WesternUnion, зняття готівки з власних банківських рахунків у АТ «Універсал Банк» та АТ КБ «Приватбанк», а також накопичень родини протягом тривалого часу, як «фінансової подушки безпеки».
Законне походження коштів підтверджується наявними банківськими квитанціями про отримання грошових переказів, платіжними інструкціями про зняття коштів з банківських рахунків та квитанціями про обмін валюти.
Важливо зазначити, що ОСОБА_11 не є підозрюваною у кримінальному провадженні, їй не повідомлялося про підозру та не висувалося обвинувачення у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень.
Таким чином, відсутні правові підстави для визнання вилучених грошових коштів речовим доказом у кримінальному провадженні, а отже і накладення на них арешту з метою забезпечення збереження речових доказів відповідно до п.1 ч.2 ст. 170 КПК України.
По-перше, вилучені кошти належать ОСОБА_11 . Вона не причетна до вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються у даному кримінальному провадженні. Таким чином, накладення арешту на майно невинуватої особи є необґрунтованим обмеженням її права власності.
По-друге, зв'язок між коштами, вилученими під час обшуку, та організованою злочинною групою не встановлено і не доведено стороною обвинувачення.
Аналіз клопотання прокурора показує, що обґрунтування необхідності арешту майна базується лише на припущенні про те, що кошти могли бути отримані внаслідок злочинної діяльності. Однак сторона обвинувачення не надала жодних доказів того, що вилучені грошові кошти в сумі 50 000 грн, 11 950 доларів США та 250 євро мають кримінальне походження. Натомість ОСОБА_11 надала документальні підтвердження законного походження коштів, включаючи банківські квитанції про отримання грошових переказів MoneyGram та WesternUnion від родичів з Іспанії, платіжні інструкції про зняття коштів з власних банківських рахунків у АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" та АТ КБ "ПРИВАТБАНК", а також квитанції про обмін валюти.
По-третє, арешт грошових коштів створює значні життєві незручності для власниці без достатнього обґрунтування необхідності такого заходу. ОСОБА_11 є фізичною особою-підприємцем, яка здійснює законну підприємницьку діяльність.
Арештовані кошти становили частину сімейних заощаджень, які родина зберігала як "фінансову подушку безпеки" у зв'язку з нестабільною ситуацією в країні та негативним досвідом, отриманим під час подій 2014 року та на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Позбавлення можливості користування цими коштами суттєво погіршує фінансове становище родини та обмежує можливості забезпечення повсякденних потреб, зокрема, утримання малолітньої доньки.
Арештовані кошти використовувалися для оплати навчання дитини у школі, відвідування розвиваючих гуртків та секцій, оплати медичних послуг, харчування та інших життєво необхідних витрат, пов'язаних з вихованням та розвитком дитини. В умовах воєнного стану та економічної нестабільності сім'я потребує додаткових фінансових ресурсів для забезпечення належних умов життя та навчання дитини, включаючи можливість оперативного реагування на непередбачені обставини.
По-четверте, у кримінальному провадженні не встановлено розмір матеріальної шкоди, завданої злочином, та не обґрунтовано співмірність вартості арештованих коштів з розміром такої шкоди. Відсутність конкретизації розміру завданих збитків робить неможливим оцінити пропорційність застосованого заходу забезпечення кримінального провадження. Крім того, досудове розслідування триває вже більше 9 місяців, що є достатнім терміном для встановлення того, що дане майно не має доказового значення у провадженні.
Аналіз клопотання прокурора свідчить про те, що воно не містить належного обгрунтування необхідності арешту вилучених коштів. Зокрема, не зазначено, яким чином арешт коштів сприятиме розслідуванню кримінального правопорушення. Не наведено доказів того, що дані грошові кошти використовувались при вчиненні злочину або містять сліди кримінального правопорушення.
Згідно з ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.05.2025 року, старший слідчий ОСОБА_9 у своєму клопотанні зазначив, що вилучені кошти належать ОСОБА_6 , тоді як фактично власницею є ОСОБА_11 . Така помилка в ідентифікації власника майна свідчить про недостатню перевірку фактичних обставин справи та ставить під сумнів якісь підготовки процесуального документу.
Крім того, у клопотанні відсутні конкретні докази кримінального походження вилучених грошових коштів, які були вилучені під час обшуку. Сторона обвинувачення не навела переконливих аргументів того, що дані кошти були отримані внаслідок злочинної діяльності або використовувалися для її фінансування, обґрунтування, обмежилося загальними посиланнями на факт вилучення коштів під час обшуку без належного дослідження їх походження.
У даному випадку накладення арешту на грошові кошти є непропорційним та необгрунтованим втручанням у право власності ОСОБА_11 , яке не відповідає вимогам законності та не переслідує легітимної мети, оскільки не сприяє встановленню істини у кримінальному провадженні та не забезпечує збереження речових доказів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення власника майна ОСОБА_6 та його представника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував щодо апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно статей 7, 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000806 від 10.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 189, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 365, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 371 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений слідством дату та час, однак не пізніше 03.09.2024, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , перебуваючи на посадах старших оперуповноважених оперативно-пошукового відділу Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ОПВ УКР ГУНП в Київській області), діючи умисно з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, вирішили створити злочинну організацію для заволодіння грошовими коштами осіб, які здійснюють придбання наркотичних засобів та психотропних речовин.
З цією метою ОСОБА_14 та ОСОБА_15 розробили багатоетапний алгоритм вчинення злочину, який полягав у наступному.
Полем своєї діяльності ОСОБА_14 - та ОСОБА_15 обрали взаємовідносини між наркозалежними особами та постачальниками вказаних заборонених речовин.
Добре розуміючи, що постачальники наркотичних засобів та психотропних речовин здійснюють їх продаж в замаскованій формі шляхом пересилання бандеролей або посилок, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вирішили скористатися такою ситуацією для реалізації свого злочинного плану та досягнення корисливої мети.
Під час готування до вчинення низки злочинів, з метою незаконного збагачення, ОСОБА_15 організував збір та аналіз інформації щодо діючих відправників наркотичних засобів та психотропних речовин по всій території України, вивчав анкетні дані та контактні номери телефонів, які використовуються під час відправлення відповідних посилок через мережу поштового відправника ТОВ «Нова Пошта».
Отримавши таким чином необхідний об'єм інформації, реалізація злочинного плану, розробленого ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , переходила на наступний етап, який передбачав підшукування особи з числа діючих співробітників ТОВ «Нова Пошта», який має доступ до бази поштових відправлень цієї компанії.
Відповідно до задуму, представник ТОВ «Нова Пошта», на підставі наданих поліцейськими даних, має здійснювати щоденний моніторинг відправників наркотичних засобів та психотропних речовин, а у разі виявлення таких посилок, у яких кінцевий пункт доставки знаходився поза межами м. Києва, але на території Київської області, повинен отримувати із бази даних ТОВ «Нова Пошта» конфіденційну інформацію щодо прізвища, імені та номеру телефону отримувача відповідного відправлення, а також номер товарно-транспортної накладної останнього, яку в подальшому, в найкоротший час передавати учасникам злочинної організації.
Потім, ОСОБА_14 мав визначити з числа учасників злочинної організації групу з двох-трьох чоловіків-поліцейських, які будуть перевіряти факти наявності у відповідних відправленнях (посилках, бандеролях) наркотичних засобів чи психотропних речовин.
З цією метою, представник ТОВ «Нова Пошта», як учасник злочинної організації, повинен буде забезпечити доступ визначеним ОСОБА_14 учасникам злочинної організації до відповідного поштового відділення ТОВ «Нова Пошта», на адресу якого надійшло поштове відправлення з наркотичними відправлення.
Після чого, вміст відправлення має бути повернутий для подальшої передачі отримувачу.
У разі підтвердження наявності заборонених речовин у поштовому відправленні, визначена ОСОБА_14 група має очікувати поблизу відділення Нової Пошти або поштомату з метою контролю факту отримання посилки адресатом. Одночасно з цим, ОСОБА_14 чи інші учасники злочинної організації, використовуючи надане їм службове становище та доступ до різних баз даних поліції, зобов'язані будуть забезпечувати вказану групу фотографіями особи-отримувача поштового відправлення, а представник ТОВ «Нова Пошта», за участі якого здійснювався огляд посилки, повинен буде повідомити учасників злочинної організації про прихід особи отримувача посилки до відділення. Окрім цього, сайт та мобільний додаток ТОВ «Нова Пошта» передбачають можливість відслідковування посилок. Перелічені фактори, відповідно до задуму ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , мають дозволити, визначеній ним групі учасників злочинної організації з числа поліцейських, завчасно прибути до відповідного місця отримання адресатами своїх відправлень із забороненими речовинами.
У подальшому, визначені ОСОБА_14 поліцейські, з числа учасників злочинної організації, маючи весь об?єм даних щодо вмісту поштового відправлення та його отримувача, мають зупинити останнього одразу після виходу з поштового відділення або біля поштомату, за участі цієї особи нібито вперше встановити наявність в нього заборонених речовин, після чого під психологічним тиском змусити отримувача посилки зізнатися у скоєному правопорушенні та висловити протиправну вимогу або іншим чином створити передумови щодо передачі на користь учасників злочинної організації неправомірної вигоди в сумі, визначеної нібито цією особою особисто, однак узгодженою з ОСОБА_14 . За вказану неправомірну вигоду поліцейські зобов'язувалися не вчиняти дії із використанням наданої влади та службового становища у вигляді непритягнення вказаної особи до передбаченої законом кримінальної відповідальності за придбання наркотичних засобів та психотропних речовин.
В той же час, ОСОБА_14 ОСОБА_15 , при формуванні свого злочинного задуму, припускали, що розмір неправомірної вигоди буде обраховуватися в десятках тисяч гривень з особи, тобто суми, яку особа не може мати при собі готівкою або знята в короткий строк з найближчого банкомату/банку, тому їм потрібно підшукати людей, яких не ставити до відома про свої злочинні наміри, та які добровільно нададуть дані своїх банківських карток або крипто валютних гаманців, з метою зарахування на ці картки отриманої неправомірної вигоди для подальшого переведення неправомірної вигоди в готівку та розподілу між учасниками злочинної організації.
Після отримання неправомірної вигоди, визначена група поліцейських мала б забезпечити видалення з мобільного телефону особи-отримувача поштового відправлення із забороненими речовинами будь-які відомості, пов'язані із зустріччю з вказаними поліцейськими та передачі їм неправомірної вигоди.
Окрім того, з метою запобігання можливості ідентифікації вказаних поліцейських у подальшому, останні під час вчинення злочинів повинні застосовувати заходи конспірації у вигляді використання змінених імен, а при демонстрації посвідчення не називати повних посад та прізвищ.
В той же час, у разі відсутності в особи-отримувача поштового відправлення необхідної суми грошових коштів для надання неправомірної вигоди, учасники злочинної організації мали викликати наряд патрульної поліції та передати цю особу для подальшого його затримання вказаному наряду і організувати все так, ніби саме наряд поліції зупинив та виявив у відповідної особи заборонені речовини.
Водночас, отримана сума неправомірної вигоди буде розподілятись особисто ОСОБА_14 , як співкерівником злочинної організації, поміж осіб, задіяних у конкретному епізоді злочину, а також представнику ТОВ «Нова Пошта».
Описана вище злочинна схема, відповідно до задуму ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , була універсальною та мала використовуватися учасниками злочинної організації на постійній основі без прив'язки до окремих епізодів злочинів.
Усвідомлюючи неспроможність одноособово реалізувати свій злочинний намір, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 планували досягнути поставленої мети за рахунок створення і керування стійкою ієрархічною структурою - злочинною організацією, яку вони почали формувати не пізніше 03.09.2024 (більш точний час та місце досудовим розслідуванням не встановлений), обравши направлення її діяльності - вимагання та отримання від осіб неправомірної вигоди за невчинення в інтересах останніх дій з використанням наданої влади та службового становища у вигляді не притягнення останніх до передбаченої законом кримінальної відповідальності за придбання наркотичних засобів та психотропних речовин.
Визначившись із напрямом протиправної діяльності, поклавши на себе функції організатора і керівника злочинної організації, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 особисто підбирали її учасників забезпечуючи при цьому стійкість організованої групи, керованість і тривалість намічених ним злочинних дій, використовуючи для відбору кандидатів їх особисті якості - схильність до вчинення корисливих злочинів, фізичний стан, здатність до підпорядкування, тощо.
Так, не пізніше 03.09.2024, перебуваючи на території Київської області, (більш точний час та місце досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вирішили створити стійке ієрархічне об'єднання осіб для спільної діяльності з метою вчинення тяжких злочинів, до складу насамперед якої як виконавця (співвиконавця) залучив дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 1 (м. Боярка) Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області ОСОБА_16 , а як пособника - невстановленого слідством представника ТОВ «Нова Пошта».
Кожен із вищевказаних осіб з власних корисливих мотивів, а також під керівним впливом ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , погодилися на участь у злочинній організації, після чого останні довели всім учасникам загальну мету розробленого плану на одержання неправомірної вигоди, алгоритм протиправних дій на кожному із етапів реалізації злочинного плану, а також відведену роль кожному із учасників злочинної організації на виконання конкретних завдань, спрямованих на досягнення єдиного злочинного результату.
В процесі діяльності злочинної організації, ОСОБА_14 , будучи співробітником УКР ГУНП в Київській області, користуючись займаною посадою та службовим становищем, яке дозволяло здійснювати вплив на поліцейських територіальних управлінь поліції ГУНП в Київській області, для виконання окремих завдань та етапів реалізації злочинного плану залучив як виконавців (співвиконавців) інших осіб, а саме: виконувача обов'язків заступника начальника відділу поліції № 1 (м. Вишневе) Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення поліції № 5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_17 , оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Бучанського РУП ГУНП в Київській області, ОСОБА_18 , заступника начальника сектору кримінальної поліції відділу поліції № 1 (м. Вишневе) Бучанського РУП ГУНП в Київській області, ОСОБА_19 , оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції № 1 (м. Вишневе) Бучанського РУП ГУНП в Київській області, ОСОБА_20 , старшого оперуповноваженого ОПВ УКР ГУНП в Київській області, ОСОБА_21 , які також надали згоду на участь у злочинній організації, виконуючи із корисливих мотивів відведену їм роль та доручені завдання.
Всі вказані учасники злочинної організації усвідомлювали факт її існування під керівництвом ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , підтвердили реальність своїх намірів шляхом зайняття спільною злочинною діяльністю у складі злочинної організації, спрямованої на досягнення єдиного злочинного результату.
Отримавши від вказаних осіб згоду на участь у злочинній організації, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 за покладеними на себе функціями її співорганізаторів і співкерівників, з метою підготовки до вчинення корисливих злочинів, дотримання співучасниками заходів конспірації для протидії викриттю правоохоронними органами, підтримуючи між собою міцні внутрішні зв?язки, довів всім учасникам та узгодив з ними чіткі правила поведінки в середині ієрархічного злочинного угрупування, керівниками якого всі визнали ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
Стійкість злочинної організації ОСОБА_22 та ОСОБА_15 забезпечувалась за рахунок її стабільного складу, централізованого підпорядкування учасників, єдиним для всіх правил поведінки, планування злочинної діяльності та чіткого розподілу ролей.
Таким чином, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , не пізніше 03.09.2024 (більш точного часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено), для вчинення тяжких злочинів на території Київської області, з метою особистого збагачення за рахунок вимагання та одержання неправомірної вигоди, була створена злочинна організація, яка характеризувалась наступним чином:
- попередньою зорганізованістю в спільне об'єднання для вчинення злочинів;
- чіткою ієрархією;
- стабільністю і згуртованістю свого складу;
- розробкою та узгодженням планів та методів вчинення злочинів, пов'язаних із вимаганням та одержанням неправомірної вигоди;
- об'єднаністю злочинів єдиним планом з розподілом функції кожного із учасників групи, спрямованих на досягнення єдиної злочинної мети; обізнаністю усіх учасників групи з планом злочинних дій;
- наявністю загальновизнаних правил поведінки; домовленістю та готовністю до вчинення злочинів всіма членами злочинної організації у будь-який час;
- розподілом грошових коштів, отриманих від злочинної діяльності між всіма її учасниками;
- приховування наслідків вчинених протиправних дій та не притягнення учасників організації до кримінальної відповідальності за вчинені злочини.
Так, у період з вересня 2024 року по березень 2025 року, створена ОСОБА_14 та ОСОБА_15 злочинна організація, під їх загальним керівництвом вчинила ряд тяжких злочинів, пов'язаних з перевищенням влади, вчинених працівниками правоохоронного органу, що супроводжувалося насильством, позбавленням людини волі, завідомо незаконним затриманням і проханням надати та одержанням неправомірної вигоди службовою особовою особою на території Київської області, зокрема:
03.09.2024, в період часу з 16 год. 58 хв. по 17 год. 00 хв., ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , будучи активними учасниками злочинної організації та службовими особами, з відома ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , під час перебування у внутрішньому дворі будинку АДРЕСА_1 , діючи умисно з корисливих мотивів, виконуючи відведену безпосередньо їм роль у спільному злочинному плані, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, висловили прохання та держали від ОСОБА_23 шляхом перерахування на банківську картку ОСОБА_24 НОМЕР_1 неправомірну вигоду в розмірі 84000 (вісімдесят чотири тисячі) грн. трьома транзакціями, для подальшої передачі учасникам злочинної групи за невчинення ОСОБА_18 та ОСОБА_17 дій з використанням наданої їм влади та службового становища у вигляді непритягнення її, ОСОБА_23 , до передбаченої законом відповідальності за придбання наркотичної речовини ТКГ;
- того ж дня, в період з 14 год. 20 хв. по 17 год. 00 хв., ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , будучи активними учасниками злочинної організації та з відома ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , під час перебування поблизу магазину «Аврора» за адресою: пр. Героїв Небесної Сотні, буд. 34, с. Софіївська Борщагівка, Київська область, діючи умисно, виконуючи відведену безпосередньо їм роль у спільному злочинному плані, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, з метою створення передумов для гарантованого надання ОСОБА_23 на користь останніх неправомірної вигоди за непритягнення останньої до відповідальності за придбання забороненою речовини, перевищуючи владу та службові повноваження, в позапроцесуальний спосіб, тобто без складання протоколу затримання, позбавили, шляхом застосування насильства у вигляді затримання за руку та подальшим застосуванням заходів психологічного примусу, ОСОБА_23 волі;
- 17.09.2024, приблизно о 18 год. 30 хв., ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , будучи активними учасниками злочинної організації та службовими особами, з відома керівників злочинної організації ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , перебуваючи поблизу будинку за адресою: вул. Миру, буд. 1, м. Вишневе, Київська область, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення та збагачення інших учасників злочинної організації, на виконання спільного злочинного плану та відведених їм ролей, за попереднього пособництва ОСОБА_6 , діючи повторно, висловили прохання одержали від ОСОБА_25 неправомірну вигоду в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн.
08.04.2025 ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_26 , ОСОБА_20 та ОСОБА_19 затримано на підставі ст. 208 КПК України.
Того ж дня, вказаним вище особам повідомлено про підозру, зокрема: ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у:
- створенні, керівництві та участі у злочинній організації, вчинені службовою особою з використанням службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 255 КК України;
- проханні та одержанні службовою особою неправомірної вигоди за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене службовою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, у складі злочинної організації тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України;
- незаконному позбавленні волі людини, вчинене з корисливих мотивів організованою групою у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 146 КК України;
- перевищенні влади, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що супроводжувалося насильством, за відсутності ознак катування, у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України;
- завідомо незаконному затриманні, вчиненому з корисливих мотивів, у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 371 КК України.
ОСОБА_6 у: участі у злочинній організації, вчинені службовою особою з використанням службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 255 КК України;
- пособництві в проханні та одержанні службовою особою неправомірної вигоди за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене службовою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб, у складі злочинної організації тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України.
08.04.2025 на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України проведено обшук домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_27 , РНОКПП НОМЕР_2 , за результатом якого виявлено та вилучено, окрім іншого, наступне майно ОСОБА_6 , а саме:
- речі, зовні схожі на грошові кошти у сумі 50 000 грн;
- речі, зовні схожі на грошові кошти у сумі 11950 доларів США;
- речі, зовні схожі на грошові кошти у сумі 250 Євро.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.04.2025 по справі №757/16352/25-к надано дозвіл на вилучення, окрім іншого, вказаного вище майна.
12.05.2025 року (клопотання датоване 09.05.2025) старший слідчий першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 за погодженням з прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні №62024000000000806 Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №62024000000000806 від 10.09.2024, та просив накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: - речі, зовні схожі на грошові кошти у сумі 50 000 грн; речі, зовні схожі на грошові кошти у сумі 11950 доларів США; речі, зовні схожі на грошові кошти у сумі 250 Євро.
Клопотання старший слідчий мотивував тим, що відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
За таких обставин виникає необхідність у накладенні арешту на майно підозрюваного ОСОБА_6 , обмеживши його право розпорядження вказаним об'єктом рухомого майна.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, катувань, інших видів неналежного поводження з особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погоджене з прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні №62024000000000806 Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про арешт майна у кримінальному провадженні №62024000000000806 від 10.09.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 28, ч.3 ст.368, ч.3 ст. 189, ч.3 ст. 307, ч.3 ст. 369, ч.3 ст. 255, ч.3 ст. 146, ч.2 ст. 365, ч.4 ст. 28, ч.3 ст.371 КК України.
Накладено арешт у кримінальному провадженні № 62024000000000806 від 10.09.2024 на майно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- речі, зовні схожі на грошові кошти у сумі 50 000 грн.;
- речі, зовні схожі на грошові кошти у сумі 11950 доларів США:
- речі, зовні схожі на грошові кошти у сумі 250 Євро.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту на належні підозрюваному ОСОБА_6 грошові кошти, оскільки покарання за інкриміновані ОСОБА_6 кримінальні правопорушення передбачає можливу конфіскацію майна.
При цьому, майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_6 , може бути джерелом для забезпечення можливої конфіскації майна та є таким, що відповідає вимогам для застосування конфіскації, у випадку визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, у зв'язку із чим виникла необхідність у накладенні арешту на таке майно.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання старшого слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
На переконання колегії суддів, обґрунтованим є і висновок слідчого судді про наявність підстав для накладення арешту на грошові кошти, щодо яких ухвалою суду прямо надано дозвіл на відшукання та вилучення.
Відповідно до положень статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, а саме конфіскація майна, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникненню майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу власника майна з можливістю арешту такого майна.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що грошові кошти, на які слідчий просив накласти арешт, не мають жодного відношення до кримінального провадження, та посилання на те, що слідчим суддею не надано правової оцінки тому, чи є арештоване майно ОСОБА_6 об'єктом особистої приватної власності підозрюваного, є предметом злочину, або набуте внаслідок кримінального правопорушення, колегія суддів вважає такими, що не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновків слідчого судді про те, що вказане майно може бути джерелом для забезпечення можливої конфіскації майна, як виду покарання, за умови доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.
Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.
Не спростовують висновків слідчого судді і доводи апеляційної скарги про неспівмірність обмеження прав власника майна ОСОБА_11 завданням кримінального провадження, оскільки на переконання колегії суддів, слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження, з огляду на встановлені обставини даного кримінального провадження, зважаючи на те, що на час прийняття рішення вони вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на вищезазначене майно.
Інші доводи апеляційної скарги, на які посилається апелянт, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3