22 жовтня 2025 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 28.05.2025, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи,
Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_6 18.04.2022 близько 21 год. 30 хв., перебуваючи у громадському місці, а саме за адресою: м. Київ, проспект Петра Григоренка, будучи за кермом автомобіля марки «Лексус LX570» д.н.з НОМЕР_1 припаркував вказаний автомобіль на озелененій території між будинками №14 та №16 проспекту Петра Григоренка в м. Києві, після чого відчинив дверцята авто та вийшов із салону автомобіля.
В цей час поряд проходив потерпілий ОСОБА_9 , який вигулював свою собаку, побачивши що ОСОБА_6 , припаркував автомобіль на газоні, відразу зробив останньому зауваження, щодо порушення Закону України, в яких чітко вказано що заборонена зупинка пасажирського транспорту та паркування транспортних засобів на газонах, клумбах та інших озеленених територіях, після чого у ОСОБА_6 винник злочинний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку.
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 продовжуючи перебувати біля автомобіля марки «Лексус LX570» д.н.з НОМЕР_1 , грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, явно ігноруючи існуючі в суспільстві правила та норми поведінки, аморально та зверхньо ставлячись до прав, свобод і законних інтересів громадян, безпричинно, діючи з особливою зухвалістю, яка виразилась в тому, що ОСОБА_6 відкрив задні пасажирські дверцята вище вказаного автомобіля звідки руками дістав мисливську нарізну вогнепальну зброю «АКМС-МФ» № НОМЕР_2 згідно дозволу № НОМЕР_4 від 23.12.2019 на право зберігання та носіння якого, дійсне до 23.12.2022 та з хуліганських спонукань, умисно, протиправно здійснив один постріл під ноги потерпілому ОСОБА_9 , який в той час знаходився поряд з вищевказаними будинками №14 та №16 проспекту Петра Григоренка в м. Києві.
Внаслідок пострілу ОСОБА_6 з мисливської нарізної вогнепальної зброї «АКМС-МФ» № НОМЕР_2 пошкодив склопакет двохкамерний металопластикового вікна за адресою: АДРЕСА_2 , чим заподіяв матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_10 в сумі 1940 гривень.
Після чого, ОСОБА_9 сприйнявши даний постріл як погрозу та реальність в тому що ОСОБА_6 , в наступному здійснить прицільний постріл в напрямку його тулуба, побоюючись за своє здоров'я потерпілий ОСОБА_9 відійшов від останнього на незначну відстань, а ОСОБА_6 , в той час помітив, що в його напрямку хтось крокує, та з метою не бути затриманим швидко поклав на заднє пасажирське сидіння автомобіля марки «Лексус LX570» д.н.з НОМЕР_1 мисливську нарізну вогнепальну зброю «АКМС-МФ» № НОМЕР_2 , далі сів за кермо та зник з місця вчинення злочину.
Прокурор Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч.4 ст.296 КК України у виді 5 років позбавлення волі. В іншій частині вирок залишити без змін.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Зокрема зазначає, що призначаючи покарання на підставі ст.75 КК України, судом неправильно надано оцінку діям ОСОБА_6 . Звертає увагу, що ОСОБА_6 під час допиту повідомив, що не керував своїми діями, оскільки мав психічне захворювання, однак, незважаючи на це, обвинувачений оформлював дозволи на зброю, керував транспортними засобами, тобто свідомо користувався предметами, які можуть становити ризик, як для обвинуваченого, так і для оточуючих.
Захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду змінити та доповнити резолютивну частину такими абзацами:
«Запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198 480 гривень, визначений ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21.04.2022 по судовій справі № 753/4007/22 - скасувати.
Заставу в розмірі 198 480, 00 грн. повернути заставодавцю ОСОБА_12 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).»
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що 22.04.2022 заставодавцем ОСОБА_12 було внесено заставу в розмірі 198 480, 00 грн. на рахунок ТУ ДСА України в м. Києві за ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21.04.2022 у справі № 753/4007/22 для забезпечення виконання ОСОБА_6 обов'язків обвинуваченого. Стверджує, що під час досудового розслідування ОСОБА_6 не порушував обов'язків, встановлених судом, також прокурором та судом за власної ініціативи не порушено питання щодо звернення застави в дохід держави, а тому підстав для такого звернення судовим розглядом не встановлено. Звертає увагу, що оскаржуваним вироком було вирішено питання щодо запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, однак судом не було враховано раніше застосований ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21.04.2022 у справі № 753/4007/22 запобіжний захід у виді застави.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, яке відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, та яке є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання із звільненням від його відбування з випробуванням, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а також відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу ОСОБА_6 , який раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд першої інстанції правильно визначив йому розмір покарання в межах санкції статті та обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Також судом першої інстанції правильно враховано при призначенні покарання відповідно до положень ст. 20 КПК України висновок експерта №117 від 01.02.2024 року, відповідно до якого на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_13 виявляв ознаки психічного розладу у вигляді: «Розладу адаптації зі змішаними розладами емоцій і поведінки (декомпенсація)». Специфічні (ізольовані) фобії. Інші тикозні розлади» і за своїм психічним станом не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Отже судом першої інстанції при винесенні вироку дотримано вимог ст.ст. 50, 65 КК України, призначено покарання, що відповідає особі засудженого та ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.
Висновки суду першої інстанції про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням є обґрунтованими та узгоджуються з вимогами ст.75 КК України.
Будь-яких обмежень щодо застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає.
Вирішуючи питання щодо можливості виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства та виконання ним обов'язків, покладених на підставі ст.76 КК України, колегія суддів також враховує позитивну процесуальну поведінку обвинуваченого, який в ході судового та апеляційного розгляду належним чином виконував свої обов'язки щодо явки до суду, будь-яких порушень порядку в судовому засіданні не допускав.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання до реального відбування не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Також колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд позбавлений можливості розглянути вимоги апеляційної скарги в частині повернення застави, внесеної за ОСОБА_6 на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 21.04.2022.
При цьому, матеріали кримінального провадження не містять даних хто і коли вносив заставу на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 21.04.2022, як і не містять самої ухвали суду.
Дані обставини позбавляють суд апеляційної інстанції можливості вирішити питання щодо повернення застави в ході апеляційного розгляду, а тому його має вирішити суд першої інстанції за наявності відповідних даних в порядку ст.ст.537-539 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Дарницького районного суду м. Києва від 28.05.2025 щодо ОСОБА_6 без змін.
Рекомендувати суду першої інстанції вирішити питання щодо повернення розміру застави в порядку ст.ст.537-539 КПК України.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3