03 листопада 2025 року
м. Київ
справа №240/23470/24
адміністративне провадження № К/990/42717/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів: Стеценка С. Г., Тацій Л. В.
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління поліції охорони в Житомирській області, про стягнення інфляційних втрат та 3 відсотків річних, і
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Міністерства внутрішніх справ України 247430 грн 47 коп. інфляційних втрат у зв'язку з простроченням виплати належної одноразової грошової допомоги та 3 відсотків річних від простроченої суми боргу у розмірі 61114 грн 85 коп., разом 308545 грн 32 коп.
Прохання мотивував тим, що він проходив службу в органах внутрішніх справ. 04 вересня 2015 року під час первинного огляду йому встановили ІІІ групу інвалідності внаслідок загального захворювання. Те, що він є особою з інвалідність підтверджує довідка до акта огляду МСЕК серії 12ААА №206839 від 28 вересня 2015 року. Надалі 20 червня 2018 року МСЕК під час повторного огляду встановила йому II групу інвалідності з таких причин: травма отримана внаслідок захворювання, отриманого в період проходження служби в ОВС. 16 червня 2021 року після повторного огляду МСЕК підтвердила, що він має ІІ групу інвалідності. Переконує, що перебування в такому стані здоров'я дає йому право на отримання одноразової грошової допомоги. Коли він звернувся до відповідача із заявою та необхідними документами для здійснення такої виплати, йому відмовили у виплаті одноразової грошової допомоги через неналежне оформлення документів.
Вважає, що суму одноразової допомоги мав отримати ще 01 серпня 2018 року, але фактично отримав лише 29 березня 2024 року. Вважає, що у МВС перед ним виникло грошове зобов'язання з 20 червня 2018 року (дата встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) по 29 березня 2024 року (дата виплати одноразової грошової допомоги, на основі якого на підставі статті 625 Цивільного кодексу України він вправі вимагати виплати на інфляційного збільшення заборгованої суми в розмірі 247430 грн 47 коп. та 3 відсотків річних в розмірі 6111 грн 85 коп., а разом - 308545 грн 32 коп.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 22 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року, відмовив у задоволенні позову.
Суди виходили з того, що між позивачем та відповідачем не виникали цивільно-правні відносини, стосовно позивача відповідач не був роботодавцем, відповідач не вчинив цивільно-правового порушення, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування коштами позивача), що спричинила збитки, не вдавався до винної поведінки супроти прав позивача, між діями відповідача та наслідками, які позивач вважає такими, що настали у окресленому ним вигляді, нема та причинно-наслідкового зв'язку. Щодо цього суди наголосили також, що спірні правовідносини в цій справі врегульовані Законом України «Про міліцію» та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.
ОСОБА_1 не погодився з рішеннями судів першої та апеляційної і подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Верховний Суд дослідив зміст касаційної скарги та дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо нема підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює принцип забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
З наведеними конституційними приписами кореспондується стаття 13 КАС України та стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 328 цього Кодексу учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), та у разі, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Поняття справи незначної складності (малозначної справи) міститься у пункті 20 частини першої статті 4 КАС України, а частиною шостою статті 12 цього Кодексу передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ цієї категорії. Такий перелік не є вичерпним.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
За пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, віднесено до категорії справ незначної складності.
Отже, процесуальний закон встановив, що не всі судові рішення судів попередніх інстанцій можуть бути предметом касаційного перегляду, передбачив, які справи, за якими критеріями (значеннєвими властивостями) відносяться до категорій справ, які не підлягають касаційному оскарженню та водночас запроваджує умови, за об'єктивного існуванням яких справи, які не підлягають касаційному оскарженню (справи незначної складності, інші справи, розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, тощо), таки можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції, якщо можливість такого оскарження обумовлюється фундаментальною значимістю наслідків касаційного перегляду для формування практики застосування відповідних правних норм, або сама справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, або є інші встановлені законом передумови для відкриття касаційного провадження.
Предметом спору у цій справі є дії органу виконавчої влади щодо питань, пов'язаних зі стягненням інфляційних втрат у зв'язку з простроченням виплати належної одноразової грошової допомоги та 3 відсотків річних від простроченої суми боргу.
За цими значеннєвими властивостями заявлений у цій справі спір є спором, який стає предметом справи, котра, як згадано вище, за пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України відноситься до справ незначної складності і воднораз до тієї категорії справ, які за законом не підлягають касаційному перегляду.
Суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження і не помилився коли обрав таку форму провадження.
Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження ), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі скаржник описує фактичні обставини у справі, не заперечує, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, які не задовольняють його як позивача, не підлягають касаційному оскарженню, і водночас не зазначає жодних з виняткових випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які б уможливили касаційне оскарження судових рішень у цій справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Зазначені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що не узгоджується з підставами касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Колегія суддів звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог процесуального законодавства щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Скаржник у касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин у справі, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень касаційного суду відповідно до приписів частини другої статті 341 КАС України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франці» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).
У світлі наведеного є підстави вважати, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не обмежує доступу особи до правосуддя і не є перепоною для отримання судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить ні Конституції та законам України, ані практиці Європейського суду з прав людини; таке лімітування звернення до касаційного суду викликане винятково особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовної практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, вкотре беручи до уваги, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені у справі незначної складності, а передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставини для перегляду Верховним Судом цієї справи в касаційному порядку не встановлено (скаржник не навів, не обґрунтував тощо), у відкритті касаційного провадження треба відмовити.
Керуючись статтями 3, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління поліції охорони в Житомирській області, про стягнення інфляційних втрат та 3 відсотків річних.
Копію цієї ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя-доповідач М. І. Гриців
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій