03 листопада 2025 року
м. Київ
справа №320/1062/24
провадження № К/990/41607/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі № 320/1062/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення середнього заробітку,
11 жовтня 2025 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв'язку.
13 жовтня 2025 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просив:
- стягнути з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у поновлені на роботі з 29 грудня 2022 року по 28 грудня 2023 року у сумі 193 481,91 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року, адміністративний позов задоволено.
Стягнуто з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 виплату середнього заробітку за час затримки у поновлені на роботі з 29 грудня 2022 року по 28 грудня 2023 року у сумі 193 481 (сто дев'яносто три тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 91 грн.
Позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень).
В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанцій, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) оскаржила його в касаційному порядку.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Так, предметом касаційного оскарження є додаткова постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у цій справі.
Верховний Суд зазначає, що оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов'язані із вимогами адміністративного позову, але в обов'язковому порядку мають бути вирішені судом, та які безпосередньо пов'язані із вимогами адміністративного позову.
Таким чином, при вирішенні питання про можливість відкриття касаційного провадження за скаргою на додаткове судове рішення вирішальним є питання можливості касаційного оскарження судового рішення по суті позовних вимог.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо автором касаційної скарги зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Враховуючи, що додаткова постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у цій справі, з моменту її прийняття стала невід'ємною частиною основного судового рішення, а передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні, колегія суддів вважає, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 252, 328, 333, КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі № 320/1062/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення середнього заробітку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
В. Е. Мацедонська