03 листопада 2025 року
м. Київ
справа №420/26724/24
адміністративне провадження № К/990/41272/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі №420/26724/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 у суми грошової компенсації за 2015 рік - 03 календарних дні основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2016 рік - 44 календарних дні основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2019 рік - 12 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2020 рік - 15 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2021 рік - 45 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2022 рік - 45 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби в поліції;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму грошової компенсації за 2015 рік - 03 календарних дні основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2016 рік - 44 календарних дні основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2019 рік - 12 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2020 рік - 15 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2021 рік 45 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2022 рік - 45 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби в поліції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2025, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025, позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 у суми грошової компенсації за 2015 рік - 03 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2016 рік - 44 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2019 рік - 12 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2020 рік - 15 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2021 рік - 45 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2022 рік - 45 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби в поліції.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму грошової компенсації за 2015 рік - 03 календарних дні основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2016 рік - 44 календарних дні основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2019 рік - 12 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2020 рік - 15 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2021 рік 45 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, 2022 рік - 45 календарних днів основної оплачуваної та додаткової щорічної відпустки, виходячи з одноденного розміру грошового забезпечення на день звільнення зі служби в поліції.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, 09.10.2025 Головне управління Національної поліції в Одеській області через підсистему «Електронний суд» подало касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2025 у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Одеській області про відстрочення сплати судового збору відмовлено, зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.
21.10.2025 до Верховного Суду надійшло клопотання скаржника, до якого долучено платіжну інструкцію про сплату судового збору.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 вирішено здійснювати розгляд справи №420/26724/24 за правилами спрощеного позовного провадження.
У касаційній скарзі скаржник вказує, що ця справа не належить до категорії справ, які не підлягають касаційному оскарженню, враховуючи, що ця справа не відноситься до категорії малозначних, оскільки позивач обіймав посаду заступника начальника відділу дізнання ГУНП в Одеській області, яка в розумінні положень Закону України "Про запобігання корупції" є посадою службової особи, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище.
Згідно із частиною п'ятою статті 12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
В порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС України).
Якщо справа не належить до справ незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, це не забороняє її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, як і не вимагає, щоб такий розгляд відбувався виключно за правилами загального позовного провадження (крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 257 КАС України).
За відсутності імперативних вимог до порядку розгляду справи (спрощеного або загального) презюмується, що суд розглядає (усі) адміністративні справи за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас, з урахуванням вимог, встановлених у частині третій статті 257 КАС України, суд може прийняти рішення про розгляд певної справи (яку дозволено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження) за правилами загального позовного провадження.
Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС України, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження немає.
Ба більше, у цій справі суд першої інстанції не відносив справу до справ незначної складності, а врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а-г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності та/або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки.
Отже, скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині першій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував належним чином наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23.10.1996, заява №21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19.12.1997, заява №26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відтак, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025 у справі №420/26724/24.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк