про залишення касаційної скарги без руху
03 листопада 2025 року
м. Київ
справа №560/414/25
адміністративне провадження №К/990/42614/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року (суддя Божук Д.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року (колегія у складі суддів Сторчака В.Ю., Граб Л.С., Матохнюка Д.Б.)
у справі № 560/414/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФ України в Хмельницькій області, відповідач), в якому просив визнати протиправними дії та зобов'язати відповідача вчинити певні дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.03.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2025, позов задоволений частково, а саме:
- визнано протиправними дії ГУ ПФ України в Хмельницькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки 10 територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 23.08.2024 № 32;
- зобов'язано відповідача здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії позивача (з урахуванням виплачених сум) на підставі довідки 10 територіального вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 23.08.2024 № 32;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
20.10.2025 від ГУ ПФ України в Хмельницькій області до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.03.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2025, а натомість ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Щодо обгрунтування заявлених підстав касаційного оскарження.
Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, а також покликається на пп. «а» п. 2 ч. 5 цієї ж статті Кодексу.
Статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною 1 ст. 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
За правилами норм п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) можуть бути оскарженні в касаційному порядку виключно у наступних випадках:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Водночас ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов'язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб'єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору); об'єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.
Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не вказав на норми матеріального права, які були застосовані судами попередніх інстанцій неправильно, не навів умотивованих аргументів, у чому саме полягало таке неправильне застосування відповідних норм прав, натомість виклав фактичні обставини, процитував положення законодавства з покликанням на постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 і від 01.07.2025 у справі № 420/23756/24 (без доведення при цьому подібності правовідносин), що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.
Одночасно скаржник не обґрунтував наявність у цьому випадку обставин, з якими пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України пов'язує виникнення підстав для розгляду в порядку касаційного провадження рішень судів, ухвалених у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Стосовно сплати судового збору за подання касаційної скарги у встановлених законом порядку і розмірі.
Відповідно до ч. 4 ст. 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Частинами 1 та 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом норми пп. 3 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, сплачується судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом з тим, ч. 3 цієї ж статті Закону передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Статтею 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено, що з 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3 028 гривень.
Враховуючи наведене, судовий збір який підлягає сплаті за подання цієї касаційної скарги у паперовій формі становить 1 937,92 грн (тобто, 1 211,20 х 200% х 0,8)
Проте ГУ ПФ України в Хмельницькій області до матеріалів касаційної скарги не долучено докази сплати судового збору за подання цієї скарги в сумі 1 937,92 грн, а натомість відповідач клопоче звільнити його від сплати судового збору. В обгрунтування заявленого клопотання зазначає, що станом на дату подання цієї касаційної скарги бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік ще не затверджений, а тимчасовим кошторисом і планом асигнувань ГУ ПФ України в Хмельницькій області коштів на відшкодування судового збору не передбачено.
Вирішуючи зазначене клопотання, Суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 3674-VI, ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону № 3674-VI).
Відповідач не є суб'єктом, на якого поширюється дія п. 1 та п. 2 ст. 8 Закону № 3674-VI.
Більше того, Суд не бере до уваги покликання скаржника на те, що неможливість сплати ним судового збору за поданою касаційною скаргою обумовлена періодичним браком фінансування з бюджету саме на цю мету, оскільки такі не підтверджені жодними документальними доказами.
Отже, у задоволенні клопотанні про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Також за правилами ч. 4 ст. 330 КАС України до касаційної скарги також додаються її копії відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга подається до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
У свою чергу приписами абз. 1 і 2 ч. 9 ст. 44 КАС України визначено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
Скаржник подав касаційну скаргу в електронній формі, не долучивши при цьому до неї жодні докази її вручення іншим учасникам справи (а саме позивачу).
Разом з тим, у ОСОБА_1 відсутній такий електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС. При цьому докази надсилання копії касаційної скарги в паперовій формі на адресу позивача листом з описом вкладення до такої скарги скаржником не додані.
Згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для подання уточненої редакції касаційної скарги із наведеним у ній обгрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1 ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, надання документа на підтвердження сплати судового збору у розмірі 1 937,92 грн й доказів надсилання копії касаційної скарги в паперовій формі позивачу листом з описом вкладення.
Реквізити для сплати судового збору:
отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
код ЄДРПОУ: 37993783;
код класифікації доходів бюджету: 22030102;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
найменування податку, збору, платежу: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД Касаційний адміністративний суд, номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Керуючись ст.ст. 329, 330, 332 КАС України, Верховний Суд, -
1. Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
2. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі № 560/414/25 залишити без руху.
3. Надати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
4. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з дією воєнного стану в Україні.
5. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб