Справа № 991/10739/25
Провадження 1-кс/991/10825/25
20 жовтня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника/володільця майна - адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 52021000000000296 від 07.06.2021,
До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна (далі - Клопотання), накладеного в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52021000000000296 від 07.06.2021, зокрема, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (далі - Кримінальне провадження), в якому адвокат просить:
- скасувати арешт, накладений у Кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.09.2025 у справі № 991/9275/25 на майно, а саме на:
1) квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 3029936480000);
2) земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер 3222484405:03:005:5412;
3) земельну ділянку площею 0,1161 га кадастровий номер 3221888800:38:140:6741;
4) земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 3221087000:04:002:0976;
5) 1/2 квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 12681380000);
6) автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, номерний знак НОМЕР_1 ,
(далі - Майно).
Клопотання мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.09.2025 у справі № 991/9275/25 накладено арешт на Майно, яке належить дружині підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_4 . Арешт накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яке можу бути призначене підозрюваному ОСОБА_5 . Однак, ОСОБА_4 не має жодного статусу у Кримінальному провадженні, Майно належить їй на праві власності. Арешт позбавляє ОСОБА_4 права вільно володіти, користуватись та розпоряджатись Майном. При цьому, квартира АДРЕСА_3 , придбана ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 05.12.2007, хоча у витягу і вказано, що державна реєстрація права на майно здійснювалась 12.09.2024. Майно набуте ОСОБА_4 у законний спосіб та до можливого вчинення інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення.
В судовому засіданні представник ОСОБА_3 підтримав доводи Клопотання, просив його задовольнити із викладених у ньому підстав. Зазначив, що ОСОБА_4 не може нести юридичну відповідальність за ОСОБА_5 своїм Майном.
Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_6 , за чиїм клопотанням накладено арешт на Майно, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду Клопотання, до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань до початку судового засідання не подав.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 174 КПК України, та з метою дотримання розумних строків розгляду Клопотання, що є одним з пріоритетних завдань кримінального провадження, здійснення якого має забезпечити, зокрема слідчий суддя, з метою дотримання прав, свобод та інтересів учасників провадження та забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, слідчий суддя вважає можливим провести розгляд Клопотання за відсутності прокурора.
Дослідивши зміст Клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи з наведеного, дана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.
З аналізу положень вказаних статей Кримінального процесуального кодексу України можна зробити висновок, що при розгляді клопотання про скасування арешту, слідчий суддя наділений повноваженнями встановити лише обґрунтованість накладення такого арешту та виправданість подальшого застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, якщо це буде доведено особою, яка звернулась із відповідним клопотанням.
Як вбачається із змісту Клопотання, адвокат ОСОБА_3 посилається саме на необґрунтованість накладення арешту на майно.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.09.2025 у справі № 991/9275/25 (далі - Ухвала) накладено арешт на майно ОСОБА_5 у спільній сумісній власності подружжя із ОСОБА_4 , яке зареєстроване за ОСОБА_4 , шляхом встановлення заборони відчуження та розпорядження відповідним майном, а саме на Майно.
Як вбачається зі змісту вказаної Ухвали та матеріалів, доданих до Клопотання, арешт накладено на Майно, яке зареєстровано за ОСОБА_4 .
Відповідно до ордеру серії АА № 1635691, виданого 16.10.2025, адвокат ОСОБА_3 надає правничу допомогу ОСОБА_4 .
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у адвоката ОСОБА_3 права на звернення до суду із даним Клопотанням.
У рамках Кримінального провадження встановлено обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: з метою уникнення процедури купівлі земельних ділянок на конкурентних умовах, службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Київській області разом з третіми особами, всупереч положенням Земельного кодексу України, реалізовано схему із заволодіння земельним масивом державної власності площею 18 га - 9 земельних ділянок, сформованих за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 3222486200:04:001:5006, розташованої на території Борщагівської територіальної громади Бучанського району Київської області (на момент вчинення злочину - Софіївсько?Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області), ринкова вартість яких становить понад 160 млн грн, передані у приватну власність фізичним особам шляхом їх безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства (кадастрові номери 3222486200:04:001:5888, 3222486200:04:001:5889, 3222486200:04:001:5890, 3222486200:04:001:5891, 3222486200:04:001:5893, 3222486200:04:001:5894, 3222486200:04:001:5895, 3222486200:04:001:5896, 3222486200:04:001:5897).
Також, досудовим розслідуванням Кримінального провадження встановлено обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, а саме: 10-11 червня 2021 року, одержанні злочинним шляхом 9 земельних ділянок загальною площею 18 га, легалізовано шляхом їх продажу фізичними особами на користь ТОВ «Профальянс Сервіс», ТОВ «Ділвай», ТОВ «Демол Україна». Також, у вересні 2021 року власником одержаних злочинним шляхом земельних ділянок стала третя особа шляхом купівлі 50 відсотків корпоративних прав ТОВ «Ділвай», ТОВ «Демол Україна», ТОВ «Профальянс Сервіс».
06.09.2025 у рамках Кримінального провадження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого:
- ч. 5 ст. 191 КК України, тобто у тому, що ОСОБА_5 , у період з 10.03.2021 по 27.05.2021, виконуючи обов'язки начальника ГУ ДГК у Київській області, діючи на виконання злочинного задуму організатора злочину ОСОБА_7 , за попередньою змовою з ОСОБА_8 , умисно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинив заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, а саме 9 земельними ділянками з кадастровими номерами 3222486200:04:001:5888, 3222486200:04:001:5889, 3222486200:04:001:5890, 3222486200:04:001:5891, 3222486200:04:001:5893, 3222486200:04:001:5894, 3222486200:04:001:5895, 3222486200:04:001:5896, 3222486200:04:001:5897 загальною площею 18 га на території Борщагівської територіальної громада Бучанського р-ну Київської обл., ринкова вартість яких на момент переходу у приватну власність становила 160 013 390 грн, чим завдано збитків державі в особі Бучанської РДА (правонаступник Києво Святошинської РДА) на цю суму.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, є особливо тяжким злочином.
Зазначеною Ухвалою накладено арешт на Майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
У ході судового розгляду клопотання про арешт майна (справа № 991/9275/25) слідчий суддя встановив наявність правових підстав для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення особливо тяжкого злочину, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна.
Так, ч. 5 ст. 170 КПК України визначає, що у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України (з метою конфіскації майна як виду покарання), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Статтею 59 КК України (в чинній редакції) встановлено, що покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
У рамках Кримінального провадження ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
За змістом повідомлення ОСОБА_5 про підозру від 06.09.2025, йому інкримінується вчинення зазначеного кримінального правопорушення в період березня-травня 2021 року.
Санкція ч. 5 ст. 191 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018) передбачає обов'язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
За такого, належне підозрюваному ОСОБА_5 майно, у тому числі на праві спільної сумісної власності, є предметом можливої конфіскації майна, як виду покарання, що передбачене санкцією ч. 5 ст. 191 КК України, та яке може бути призначене ОСОБА_5 судом, у випадку направлення обвинувального акта щодо нього до суду та визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину.
Відповідно до ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 , посилаючись на необхідність скасування арешту Майна, вказує на те, що таке Майно на праві власності належить ОСОБА_4 .
Так, відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
За ч. 1, ч. 3 чт. 368 Цивільного кодексу України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. (ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК України).
Згідно витягу із Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 21.07.2001 укладено шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_9 ».
Відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на праві власності належить:
- квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 3029936480000) - дата державної реєстрації права 12.09.2024;
- земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер 3222484405:03:005:5412 - дата набуття права 10.11.2022;
- земельну ділянку площею 0,1161 га кадастровий номер 3221888800:38:140:6741 - дата набуття права 14.12.2020;
- земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 3221087000:04:002:0976 - дата набуття права 28.03.2020;
- (спільна часткова власність) 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 12681380000) - дата набуття права 21.03.2019.
Згідно копії реєстраційної картки транспортного засобу ОСОБА_4 є власницею автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 200, номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску 2010 - дата реєстрації 01.12.2018.
Таким чином, вказане вище Майно набуте ОСОБА_4 під час шлюбу із ОСОБА_5 .
Слідчим суддею беруться до уваги доводи представника, що квартира АДРЕСА_1 , придбана ОСОБА_4 05.12.2007 (договір купівлі-продажу квартири від 05.12.2007), однак вони не спростовують той факт, що зазначена квартира також набута ОСОБА_4 під час шлюбу із ОСОБА_5 .
Щодо майна, набутого за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя.
Представником не зазначено у Клопотанні будь-яких доводів та не надано слідчому судді жодних доказів на підтвердження того, що Майно є особистою приватною власністю ОСОБА_4 .
При цьому, положення ст. 170 КПК України не вимагають встановлення факту правомірності набуття майна при накладенні арешту на таке майно з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання.
За ч. 1 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Таким чином, при зверненні власника/володільця майна або його представника до суду у порядку ст. 174 КПК України із клопотанням про скасування арешту такого майна, тягар доказування перед слідчим суддею обставин, на які посилаються вказані особи, покладається саме на них.
Враховуючи викладене, зважаючи, що вищевказане Майно набуте ОСОБА_4 під час її перебування у шлюбі із підозрюваним ОСОБА_5 , в силу вимог ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України та ст. 60 Сімейного кодексу України, воно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
На час розгляду цього клопотання воно не поділено між подружжям, тому визначити яке саме майно належить особисто ОСОБА_4 не можливо.
Арешт, накладений на Майно, не є припиненням права власності/володіння або позбавленням права власності/володіння на це майно.
Беручи до уваги, що обмежено лише право відчуження та розпорядження відповідним спільним сумісним майном Майном подружжя, без заборони володіння та користування ним, накладений арешт є найменш обтяжливим способом арешту такого Майна і лише тимчасовим обмеженням права власності на Майно.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення Клопотання відсутні.
Керуючись статтями 174, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_1