04 листопада 2025 року
м. Рівне
Справа № 567/1466/24
Провадження № 22-ц/4815/1341/25
Головуючий в Острозькому районному суді
Рівненської області: суддя Василевич О.В.
Рішення суду першої інстанції
(вступна і резолютивна частини) проголошено:
о 12 год. 26 хв. 24 червня 2025 року
у м. Острог Рівненської області
Повний текст рішення складено: 04 липня 2025 року.
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.
секретар судового засідання: Пиляй І.С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області;
представники учасників справи:
позивача - адвокат Божко Тетяна Юріївна;
відповідача - адвокат Процик Володимир Васильович;
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 ;
за участі: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 24 червня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області; про позбавлення батьківських прав,
У серпні 2024 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області; про позбавлення батьківських прав щодо сина - ОСОБА_4 .
Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що з 16 червня 2008 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано згідно з рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 27 січня 2022 року. Від шлюбних відносин народилося троє дітей: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В 2022 році у зв'язку з уведенням в Україні воєнного стану відповідач з сином ОСОБА_8 виїхала за кордон, а неповнолітні дочка ОСОБА_9 і син ОСОБА_4 залишились проживати з ним. На час пред'явлення позову дочка виявила намір також проживати з матір'ю за кордоном, а син ОСОБА_4 залишився проживати з ним.
Відповідач відмовилася забирати разом з собою сина ОСОБА_4 та висловилася про небажання його виховувати.
Вважає, що з березня 2022 року вона, будучи матір'ю ОСОБА_4 , ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків відносно дитини, не бере участі в його утриманні та вихованні, не цікавиться його життям, навчанням, розвитком та здоров'ям. Так, відповідач не вітає ОСОБА_4 зі святами, не дарує подарунки, не висловлює намірів бачитися з ним, а також не допомагала позивачу матеріально утримувати дитину. За весь період перебування за кордоном вона лише кілька разів телефонувала сину, однак під час розмов принижувала його та погрожувала.
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 24 червня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області; про позбавлення батьківських прав.
Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітнього сина ОСОБА_4 та покладено на Орган опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що фактично полягало у неправильному застосуванні норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.
Обґрунтовуючи її, зазначалося про неврахування судом того, що, на відміну від відповідача, він постійно цікавиться життям дитини, поведінкою та культурним розвитком у школі, займається його вихованням, духовним розвитком, матеріальним забезпеченням. Син мешкає разом із ним у житловому будинку матері позивача, де забезпечений належними умовами для проживання.
Натомість ОСОБА_2 з сином не спілкується, не вітає його зі святами та днем народження, не проводить з ним вільного часу, не надає матеріальної допомоги, взагалі не цікавиться його життям із 2022 року по цей час, його духовним, моральним і фізичним розвитком, станом його здоров'я, не телефонує та не відвідує.
Факти ухилення матері від виконання своїх батьківських обов'язків відносно дитини підтверджені письмовими доказами у справі, показаннями свідка ОСОБА_10 , поясненнями представника органу опіки та піклування. Також у судовому засіданні неповнолітній син висловив свою думку щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача.
Тому вважає достатніми наявність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З огляду на ці обставини судом не застосовано, хоча підлягали застосуванню, норми ч. 3 ст. 51 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 12 Закону України "Про охорону дитинства", ст.ст. 141, 150, 164 180 СК України, роз'яснень пунктів 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішень Європейського суду з прав людини у справах "Савіни проти України", "Хант проти України", "Олссон проти Швеції".
Відзив на апеляційну скаргу іншими учасниками справи не подавався, хоча про це право їм роз'яснювалося ухвалою Рівненського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із відсутності правових і фактичних підстав для задоволення вимог позивача, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. При цьому в першу чергу повинні бути враховані якнайкращі інтереси самої дитини.
Між тим, у судовому засіданні ОСОБА_1 не було надано, а судом не було здобуто тих доказів, що відповідач грубо нехтувала і нехтує своїми батьківськими обов'язками, не піклувалася про фізичний і духовний розвиток дитини протягом всього часу після розірвання шлюбу між сторонами. Також не встановлено виняткових та надзвичайних обставин, які свідчили би про недобросовісність матері і її умисне ухилення від виконання батьківських обов'язків.
З огляду на наведене судом залишено без задоволення позов ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_5 .
З такими висновками колегія суддів погоджується.
Як з'ясовано судом, сторони із 16 червня 2008 року перебували у шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Острозького районного суду Рівненської області від 27 січня 2022 року, що набрало законної сили.
Від шлюбних відносин вони мають трьох дітей: дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та синів - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З довідки Острозького ліцею №1 Острозької міської ради Рівненської області №124 від 21.08.2024 та характеристики Острозького ліцею №1 Острозької міської ради Рівненської області від 21.08.2024 вбачається, що неповнолітній ОСОБА_4 навчається в 9-Б класі Острозького ліцею №1 Острозької міської ради Рівненської області. За місцем навчання характеризується позитивно. Батько приділяє належну увагу навчанню та вихованню сина (а.с.10, 13).
Витягом про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №1541/01-17-24, представленим Управлінням забезпечення надання адміністративних послуг виконавчого комітету Острозької міської ради 22 серпня 2024 року, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , серед інших, зареєстровані: неповнолітні діти ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та їх батьки - ОСОБА_4 і ОСОБА_11 (а.с.15).
З акту Служби у справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради про обстеження житлово-побутових умов від 20.08.2024 №447/01.11-24 видно, що позивач разом з неповнолітнім сином ОСОБА_4 проживає в будинку АДРЕСА_1 , де створено належні умови для проживання та навчання дитини. Сім'я неповна, батьки розлучені. На момент обстеження ОСОБА_1 самостійно виховує неповнолітнього сина ОСОБА_4 , який перебуває на його утриманні (а.с.16).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного Острозьким відділом державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області 25 листопада 2024 року та 07 травня 2025 року, на підставі виконавчого листа №567/120/22, виданого 26 травня 2022 року з відповідача на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 і дочки ОСОБА_9 у розмірі 1/3 частки її заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 20 січня 2022 року і до досягнення дітьми повноліття. Станом на 25 листопада 2024 року заборгованість зі сплати аліментів становила 137 889,71 гривень; станом на 30 квітня 2025 року заборгованість становить 158 574,71 гривень (а.с.56-57, 135).
З письмового повідомлення Острозького відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області № 28867 від 25.11.2024 вбачається, що на підставі рішення Острозького районного суду Рівненської області від 19 квітня 2022 року у справі №567/120/22 з позивача на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частки його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 січня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Станом на 25 листопада 2024 року заборгованість зі сплати аліментів становить 65 221 гривень (а.с.58).
Змістом посвідок на проживання, виданих ОСОБА_12 міграційною службою, стверджується, що відповідач та двоє малолітніх дітей - ОСОБА_9 і ОСОБА_8 мають право на тимчасове проживання в Данії (а.с.101-106).
У висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області №5137/01-17-21 від 16.10.2024 зазначається, що на час вирішення сімейного спору вихованням та утриманням ОСОБА_4 займається його батько. Відповідно до акту обстеження умов проживання від 19 вересня 2024 року в будинку, де проживає неповнолітній ОСОБА_5 разом з батьком, створено необхідні умови для належного розвитку та виховання дитини. ОСОБА_13 забезпечений необхідним одягом, взуттям, навчальним приладдям.
Батько пояснював, що ОСОБА_2 майже три роки перебуває за кордоном, не бере участі у житті сина, не цікавиться його здоров'ям, навчанням, не допомагає матеріально, не телефонує. Зі слів ОСОБА_1 , він самостійно займається вихованням і утриманням сина, перешкод відповідачу у спілкуванні із сином він не чинив.
У своїх письмових поясненнях неповнолітній ОСОБА_5 зазначав, що не заперечує проти позбавлення матері батьківських прав, адже вона його ображала, била, не цікавиться його навчанням, здоров'ям, не допомагає матеріально.
Сусіди ОСОБА_14 і ОСОБА_10 у письмових поясненнях вказували, що не бачили ОСОБА_2 понад два з половиною роки.
Відповідач при спілкуванні у телефонному режимі відмовилася надавати будь-які пояснення щодо позбавлення її батьківських прав і зауважила, щоб її з цього приводу не турбували.
Тому орган опіки та піклування вважав за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_5 (а.с. 40-40, зв.).
Між тим, суд зауважив, що наданий висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав не є вмотивованим і є необґрунтованим, оскільки не містить обставин доведеності тривалої винної поведінки матері та відомостей щодо наявності виключних обставин, які свідчили би про свідоме нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов'язками, які були б підставою для застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення матері батьківських прав. Не містить висновок і фактів, які б об'єктивно характеризували відповідача як особу, що не здійснює своїх батьківських обов'язків; органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення матері від виконання батьківських обов'язків та суперечитиме інтересам дитини щодо можливості збереження сімейних зв'язків з матір'ю.
При цьому не було надано доказів, а судом не встановлено виняткових та надзвичайних обставин, які б свідчили про недобросовісність ОСОБА_2 і її умисне ухилення від виконання батьківських обов'язків.
Щодо існування заборгованості зі сплати аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 , то цей факт як сам по собі, так і у сукупності із іншими обставинами не свідчить про наявність підстав для позбавлення матері батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини. Більше того, за ОСОБА_1 також рахується заборгованість на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_7 .
Так само думка неповнолітнього ОСОБА_4 про позбавлення матері батьківських прав щодо нього не створює достатніх об'єктивних спонукань для цього, адже може бути спотвореним переконанням під впливом зовнішніх факторів і обґрунтованим наслідком навіювання свого ставлення до ОСОБА_2 з боку батька.
Відповідно до ст.ст. 12, 81, 76, 77-80 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування не підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції обґрунтовано залишив позов без задоволення.
Згідно зі ст.ст. 19, 141, 150, 153, 155, 157, 164, 165, 166, 169 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Батьки зобов'язані поважати дитину.
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.
Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки кримінального правопорушення, він письмово повідомляє про це орган досудового розслідування, який в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, розпочинає досудове розслідування.
Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Особа, позбавлена батьківських прав:
1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;
2) перестає бути законним представником дитини;
3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;
4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);
6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
З висновку Верховного Суду, що висловлений у постанові від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19, вбачається, що відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків / одного з батьків батьківських прав.
У постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19 зазначається, що тлумачення положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 зазначається, що озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона через малолітній вік неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.
У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13191/19-ц зазначається, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком/матір'ю своїми обов'язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей.
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо доводів апеляційної скарги про помилковість висновку суду стосовно недоведеності ухилення матері від виконання своїх батьківських обов'язків, то детальну і вичерпну оцінку цим обставинам уже дав суд попередньої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів.
Не можна погодитися із твердженнями про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_5 , адже відсутніми є докази про її жорстоке поводження з дитиною або про неналежне виконання батьківських обов'язків. При цьому вона не перебуває на диспансерному обліку щодо захворювань на алкоголізм чи наркоманію, до неї не застосовувалися заходи впливу органами внутрішніх справ чи органом опіки та піклування, вона не притягувалася до адміністративної або кримінальної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків.
Як правильно зазначав суд, ОСОБА_1 не було надано доказів винної поведінки та умисного нехтування батьківськими обов'язками ОСОБА_2 , які б свідчили про ухилення від виховання дитини, і, як наслідок, необхідність застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав. Отже, позбавлення батьківських прав не відповідатиме меті цього заходу, а саме якнайкращому захисту інтересів дитини та стимулюванню матері до належного виконання своїх обов'язків щодо дитини.
Не заслуговують на увагу через їх необґрунтованість та правильність висновків суду першої інстанції з цього приводу і аргументи про хибне незастосування ч. 3 ст. 51 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 12 Закону України "Про охорону дитинства", ст.ст. 141, 150, 164 180 СК України, роз'яснень пунктів 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішень Європейського суду з прав людини у справах "Савіни проти України", "Хант проти України", "Олссон проти Швеції".
Стосовно відхилення судом висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради № 5137/01-17-24 від 16 жовтня 2024 року, то з урахуванням обставин справи, вимог закону та змісту самого висновку його правильно залишено без уваги.
В решті покликання заявника про помилковість оскаржуваного рішення також є необґрунтованими і тому апеляційним судом відхиляються.
Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Острозького районного суду Рівненської області від 24 червня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено: 04.11.2025
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М.Ковальчук
С.С.Шимків