04 листопада 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/8149/25
Провадження № 22-ц/4815/1299/25
Головуючий у Рівненському міському суді
Рівненської області: суддя Левчук О.В.
Рішення суду першої інстанції ухвалено
(вступна і резолютивна частини)
01 липня 2025 року в м. Рівне
Повний текст рішення складено: 07 липня 2025 року
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С.
секретар судового засідання: Пиляй І.С.
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство "Сенс Банк";
відповідач: ОСОБА_1 ;
представники учасників справи:
позивача - адвокат Дворська Альона Русланівна;
відповідача - адвокат Дяк Вікторія Сергіївна;
за участі: учасники справи та їх представники в судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Сенс Банк" - адвоката Дворської Альони Русланівни на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 липня 2025 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У квітні 2025 року в суд звернулося Акціонерне товариство "Сенс Банк" (далі - АТ "Сенс Банк" або банк) з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №631505574 від 09 листопада 2020 року в розмірі 185 445,25 гривень.
Мотивуючи свої вимоги, позивач покликався на те, що 09 листопада 2020 року між АТ "Альфа Банк" (нова назва - АТ "Сенс Банк") та ОСОБА_1 було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631505574 на таких умовах: тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту - "RED"; мета кредиту - для особистих потреб; ліміт кредитної лінії - у розмірі 200 000 гривень; процентна ставка - 39,99 % річних; тип процентної ставки - фіксована; тип картки - MasterCard Debit World; порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов'язкового мінімального платежу 5 % від суми заборгованості, мінімум 50 гривень.
Свої зобов'язання за договором щодо надання позичальнику кредиту позивач виконав в повному обсязі. Однак відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 185 445, 25 гривень, з яких: 119 908, 57 гривень - прострочене тіло кредиту, 65 534,88 гривень - відсотки за користування кредитом та 1, 80 гривень - овердрафт. З метою досудового врегулювання спору на адресу позичальника направлялася досудова вимога щодо виконання договірних зобов'язань, проте відповідач залишив її без вирішення.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01 липня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Сенс Банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 21 338, 98 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На рішення суду представником позивача - адвокатом Дворською А.Р. подано апеляційну скаргу, де покликалася на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про те, що позичальником оферта, анкета-заява (акцепт), паспорт споживчого кредиту та інші документи, які підтверджували укладення між сторонами кредитного договору в порядку ст. 634 ЦК України, особисто узгоджено всі істотні умови, на підставі яких нараховано заборгованість тощо. Так, сторони зазначили, що були вільними в укладенні договору та виборі контрагента, визначили, що всі відносини між сторонами, які не врегульовані Угодою (Офертою та Акцептом), регулюються Договором про банківське обслуговування, який визначає всі інші істотні умови надання та користування Кредитом, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору, додатково до тих, що вказані в Угоді, і є невід'ємною частиною Угоди та чинна редакція якого розміщена на сайті Банку: www.alfabank.ua (https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi).
Також було укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків та добровільного страхування здоров'я на випадок хвороби для держателів платіжних карток. Стверджувалося про те, що всупереч висновкам суду попередньої інстанції позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення простроченого тіла кредиту, відсотків за користування кредитом та овердрафту, а вимога про стягнення комісії не заявлялась.
У поданому відзиві представник відповідача - адвокат Дяк В.С. просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити без змін оскаржуване рішення як законне і обґрунтоване.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Судом попередньої інстанції з'ясовано, що 09 листопада 2020 року ОСОБА_1 було підписано оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631505574 з АТ "Альфа Банк", анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ "Альфа Банк" на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ "Альфа Банк", паспорт споживчого кредиту, заяву (акцепт) № 248.631505574.111; 227.631505574.111 про прийняття пропозиції укласти договір страхування.
Відповідно до пункту 3 угоди (оферти) максимальна сума кредиту складає 200 000 гривень. Сума доступного кредиту на момент складання цієї оферти становить 22 000 гривень. Процентна ставка за користування кредитною лінією встановлена у розмірі 39,99 %.
Протоколом позачергових загальних зборів акціонерів АТ "Альфа Банк" № 2/2022 від 12 серпня 2022 року вирішено змінити найменування банку з АТ "Альфа Банк" на АТ "Сенс Банк".
Звертаючись до суду з позовом, як на підставу для його задоволення банк посилався на те, що в порушення умов договору та положень ст.ст. 526, 527, 530, 1054 ЦК України відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, тому утворилася заборгованість в сумі 185 445, 25 гривень, яка складалася з: 119 908, 57 гривень простроченого тіла кредиту; 65 534,88 гривень відсотків за користування кредитом; 1, 80 гривень за овердрафтом.
Також встановлено, що 06 червня 2024 року банком на адресу відповідача було надіслано письмову вимогу про усунення порушень і надано строк виконання 35 днів з моменту надсилання її позичальнику.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший ч. 1 ст. 207 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст. 1054 ЦК України).
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Між тим, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для визнання факту укладення між сторонами кредитного договору.
Роздруківка із сайту банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Тому неможливо застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Отже, відсутні й підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими позивач.
Відсутність позову про оспорювання кредитного договору чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом АТ "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Тому правильним є застосування при вирішенні спору в цій частині висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17, які в т.ч. викладені щодо правильного застосування норм права, порушених в апеляційній скарзі.
За правилами ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Банк також зважав на те, що факт підписання позичальником паспорта споживчого кредиту свідчить про дотримання письмової форми договору про споживче кредитування.
Проте такі твердження правильно відхилено судом першої інстанції, адже вони суперечать висловленій з цього приводу правовій позиції Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, що викладена в постанові від 23 травня 2022 року в справі № 393/126/20.
Так, у вказаній справі Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду знайшла підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Зазначалось, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину. Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту.
Тому ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув заборгованість частково.
Оскільки між сторонами не було узгоджено отримання позичальником таких послуг як овердрафт та комісію за розрахунково-касове обслуговування, банком заявлялася в червні 2024 року вимога згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, тому нарахування плати з відповідними послугами неправомірна, а сума заборгованості повинна обліковуватися часом пред'явлення такої вимоги.
Із здійсненим судом розрахунком заборгованості колегія суддів згодна і зважає на те, що його позивачем спростовано не було і свого розрахунку, який би відповідав фактично узгодженим між сторонами умовами кредитного договору, не надано.
Апеляційний суд відхиляє доводи автора апеляційної скарги про те, що банком не заявлялося вимог про стягнення комісії, оскільки її нарахування відображене в розрахунку заборгованості і банківській виписці, а суми заборгованостей з них складають предмет позову. Поготів, в цих документах вказується про те, що таку комісію позичальником сплачено.
ОСОБА_1 неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені ним кошти розподілялись банком не лише на погашення основного боргу та відсотків, а й на погашення овердрафту та комісій, розмір яких сторонами не узгоджено.
Безпідставно нараховуючи комісію, погашаючи їх, відсотки та тіло кредиту за рахунок непогодженого сторонами овердрафту, нараховуючи за це перевищення кредиту (овердрафт) і його прострочення відсотки, а згодом відносячи цю заборгованість до простроченого кредиту, банк незаконно та штучно збільшував суму заборгованості.
Отже, розмір заборгованості, заявлений позивачем, визначений усупереч вимог законодавства та умов договору.
Тому всі суми, що сплачувалися позичальником в межах погашення заборгованості за анкетою-заявою мають бути зараховані на погашення виключно узгоджених між сторонами нарахувань.
Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Тому аргументи заявника в їх сукупності зводяться лише до суб'єктивної незгоди із висновками суду попередньої інстанцій, неправильного розуміння вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин, але такі доводи правильно оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження, адже, зокрема, суперечать усталеній практиці Верховного Суду
Залишаючи апеляційні скарги без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Сенс Банк" - адвоката Дворської Альони Русланівни залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 липня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено: 04.11.2025
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.В. Боймиструк
С.С. Шимків