Справа № 532/2591/24 Номер провадження 22-ц/814/3164/25Головуючий у 1-й інстанції Мороз Т. М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
03 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.
судді: Пилипчук Л.І., Триголов В.М.
за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.
розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві справу за апеляційною скаргою адвокатки Бердніченко Оксани Павлівни, представниці ОСОБА_1 , на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 14 травня 2025 року (час ухвалення судового рішення та дата складання повного текста судового рішення не зазначені) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У листопаді 2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» звернувся до суду з вказаним позовом, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами у розмірі 110 038,98 грн, які складаються з заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 16 622,37 грн; заборгованості за процентами, нарахованими первісними кредиторами, у розмірі 73 469,61 грн та заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», у розмірі 19 947 грн.
Також просило вирішити питання судового збору та стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
В обгрунтування позову посилалося на неналежне виконання відповідачкою умов кредитних договорів.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26.12.2024 змінено найменування позивача у справі товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 14 травня 2025 року позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість у розмірі 110 038,98 гривень, яка складається із суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 16 622,37 гривень, суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором, у розмірі 73 469,61 гривень та суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», за 60 календарних днів у розмірі 19 947 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» судові витрати: судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 гривень, а всього 12 422,40 гривень.
В апеляційній скарзі адвокатка Бердніченко О.П., представниця ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, а також просить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн та вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що відповідачка не заперечує проти отримання кредитних коштів, однак заперечує проти суми заборгованості, яку просить стягнути позивач, оскільки нею було сплачено на погашення кредиту 11 611,99 грн і їй не роз'яснили в повному обсязі умови кредитування щодо відсотків.
Також вказує, що матеріали справи не містять доказів письмової згоди ОСОБА_1 , в якій мають міститися зразки аналога власноручних підписів, на використання факсимільного відтворення підпису, відповідно до вимог ч. 3. ст. 207 ЦК України. Відповідачка також не визнає факту заповнення формуляру заяви або іншої форми про прийняття пропозиції в електронній формі, отримання одноразового ідентифікатора, а також вчинення інших дій, які можна розцінювати як прийняття пропозиції укласти електронний договір.
Зазначає, що правила надання коштів у позику, у тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», є невід'ємною частиною кредитного договору № 3963236 від 07 вересня 2024 року. Проте, у справі відсутні правила надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».
Звертає увагу, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування відповідачу коштів по кредитному договору - розрахункового документа (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо) або виписки з банківського рахунку, які б відповідали вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Не надано суду первинних документів або належним чином засвідчених копій у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак надані документи не можуть бути належними доказами у справі.
Вказує, що номер платіжної картки є частково зашифрованим і всіх позначень 16-ти значного номеру картки не містить. Банківські реквізити позичальниці, згідно матеріалів справи є невизначеними. У той же час, наявної у кредитора інформації щодо карткового рахунку позичальниці свого часу було достатньо для виникнення спірних правовідносин та здійснення відповідних платіжних операції з переказу кредиту, докази про що вже мають існувати у кредитора згідно вимог Закону України «Про платіжні послуги».
Крім того, вказує, що зі справи не зрозуміло, яке відношення ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» має до кредитного договору між відповідачкою та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», яке відповідно до договору № 24/05/2024 про відступлення прав вимоги від 24 травня 2024 року, передало права вимоги позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна».
Більш того, реквізити повного карткового рахунку позичальника (на який мало бути здійснено перерахування кредитних коштів) в матеріалах справи не містяться.
Зазначає, що ні в змісті кредитного договору, ні в будь-яких інших документах, оформлених при наданні кредитних коштів, всупереч вимог Закону, реквізити повного карткового рахунку відповідачки не зазначено. З вищевказаних документів неможливо встановити ні власника рахунку/картки, ні даних про здійснені операції. Наявний у справі лист не є розрахунковим документом та не підтверджує переказу коштів, операцій по банківському рахунку, оскільки такий документ не містить відмітки про час його прийняття та виконання банком, не містить повного номера картки, з чого можна було б встановити факт перерахування коштів на картковий рахунок саме відповідачки. Крім того, з наданого суду документа слідує, що грошові кошти були перераховані через невстановленого посередника. Також, у наданому позивачем кредитному договорі відсутні будь-які відомості про те, що кредитні кошти будуть перераховуватися іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором.
Посилання позивача на те, що відповідачка зареєструвалася на веб-сайті в мережі Інтернет “Сredit7», зайшла до особистого кабінету, створила анкету клієнта, ознайомилася з відповідними правилами надання коштів у позику шляхом проставляння нею на інтернет сторінці “Сredit7», яка є частиною інформаційно телекомунікаційної системи (ІТС) товариства в розділі «реєстрація» відмітки в чек боксі навпроти гіперпосилання «я ознайомлений зі змістом Правил, Публічною пропозицією, приймаю їх в повному обсязі та надаю згоду на обробку персональних даних», підписала зазначений вище кредитний договір одноразовим ідентифікатором, який отримала на фінансовий номер телефону (зазначений у анкеті клієнта), нічим не доведені та не підтверджені.
Відомості про те, що відповідачка пройшла ідентифікацію та верифікацію особи (заповнила анкету клієнта із зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначила реквізити картки для отримання кредиту) підтвердила номер мобільного телефону, ознайомилася з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснила акцептування кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором та підписала договір одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та Закону України «Про платіжні послуги», належними, допустимими, достатніми доказами не доведено і факту укладання кредитного договору саме відповідачкою не підтверджує.
Крім того, будь-який формуляр заяви на отримання кредиту, який би мав бути складеним і підписаним електронним підписом відповідачки, електронна ідентифікація (автентифікація) якої здійснена з дотриманням вимог Закону, та який би був підтверджений і сумнівів не викликав, в матеріалах справи відсутній. Будь-які документи, що підтверджують особу позичальниці в матеріалах справи відсутні. Позивачем зазначено лише регламентований порядок заповнення анкети та укладання кредитного договору на веб-сайті надавача платіжних послуг. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що веб-сайт в мережі Інтернет “Сredit7» належить саме ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», як і відсутній відповідний документ на підтвердження того, що відповідачка отримувала смс повідомлення з одноразовим ідентифікатором. Посилання позивача на заповнення позичальницею-відповідачкою форми на сайті товариства і зазначенням власної банківської картки є бездоказовими та нічим не підтвердженими.
У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надано будь-які належні, допустимі і достатні докази перерахування кредитних коштів позичальниці відповідно до вимог ст.ст. 526, 1054, 1088 ЦК України. Відтак, позивачем не доведено, що позичальниці надано кредитні грошові кошти в строк, у розмірі та на умовах встановлених договорами. Отже, вказане у сукупності унеможливлює встановлення факту ознайомлення та усвідомлення відповідачкою умов укладених кредитних договорів.
Розрахунок заборгованості позивача (фактора) ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за договором № 3963236 про надання споживчого кредиту від 07.09.2023 за 60 календарних днів (24.05.2024 - 22.07.2024) незаконний, безпідставний та необгрунтований.
У позивача і відповідачки відсутні будь-які договірні відносини і тому позивач не має підстав нараховувати проценти за кредитом первісного кредитодавця.
Позивачка визнає отримання нею тіла кредиту у сумі 16 800 грн. Також позивачкою сплачено 11 611,99 грн у рахунок погашення кредиту. Суд має право зменшити розмір відсотків до розміру заборгованості за тілом кредиту, з огляду на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), де зазначено про право суду зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання у випадку зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановлення її в розмірі, який в два та більше разів перевищує відсотки, які передбачені в рамках первісного строку договору виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав:
Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що 07 вересня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3963236, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб.телефону відповідачки, про що свідчить п.10 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін (т.1 а.с.29-38)
Відповідно до п.п.1.1. Кредитного договору, укладання кредитного договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток «Credit». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до вебсайту/ІТС товариства.
Відповідно до п.п.1.2.-1.4.1. Кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 14 000.00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором строком на 352 днів під стандартною процентною ставкою 2% в день.
Відповідно до п.1.4.2 договору знижена процентна ставка складає 1.40% за умови, якщо клієнт до 23.09.2023 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв?язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.
07 вересня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено додаткову угоду до договору № 3963236 від 07 вересня 2023 року про надання коштів (т.1 а.с.18-24)
Відповідно умов додаткового договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2 800 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором № 3963236 (т.1 а.с.18-19)
24 травня 2024 року між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» і ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу № 24/05/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (т.1 а.с.97-101)
Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників від 24.05.2024 до договору факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024 (а.с.102), ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги на суму 93 718 046,56 грн (т.1 а.с.102)
Як вбачається з витягу реєстру прав боржників до договору факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024, кредитний договір № 3963236 вказано за порядковим номером 1909. Сума заборгованості за основною сумою боргу складає 16 622,37 грн, сума заборгованості за відсотками - 73 469,61 грн, кількість днів прострочення 205 (т.1 а.с.57).
Як вбачається з розрахунку заборгованості складеного ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 3963236 від 07 вересня 2023 року та додатковим договором у розмірі 90 091,98 грн, які складаються з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 16 622,37 грн, заборгованості за процентами у розмірі 73 469,61 грн (т.1 а.с.48-52)
Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин, на які посилався позивач в обґрунтування заявлених вимог.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Згідно з ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.
На підставі п.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до змісту ст.610, ст.612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до п.п.1.2. договору факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024 перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому передачі реєстру боржників згідно додатку № 2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п.3.3. цього договору на рахунок клієнта.( т.1 а.с.97 зворот)
Відповідно п.3.3. договору факторингу, ціна продажу становить 17 709 315, 92 грн.( т.1 а.с.99 зворот)
Надана копія договору факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024 містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта до фактора.
Також матеріали справи містять платіжні інструкції від 30 та 31 травня 2024 року, з яких вбачається, що ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було сплачено ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за договором факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024 кошти у розмірі 243 000 + 300 000 +300 000+ 166 315,92 + 350 000 + 350 000 = 1 709 315,92 (т.1 а.с.70-72 зворот)
Отже, апеляційний суд визнає, що копії договору факторингу та реєстру права вимоги, а також платіжні інструкції є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах, а отже у позивача виникло право вимоги до відповідача з 31 травня 2024 року.
Щодо відсутності в матеріалах справи доказів підписання відповідачкою кредитного договору.
У постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року (справа №524/5556/19) викладені такі висновки щодо укладення кредитного договору в електронній формі.
«У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11Закону України«Про електроннукомерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12Закону України«Про електроннукомерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним,у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12Закону України«Про електроннукомерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.»
У постанові Верховного Суду від 12 червня 2023 року (справа №263/3470/20) викладені такі висновки стосовно доказів у правовідносинах, що виникли у зв'язку з укладення кредитного договору в електронній формі.
«Доводи касаційної скарги, що у матеріалах справи немає бухгалтерських документів про видачу кредиту не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання заявника на статтю 9Закону України«Про бухгалтерськийоблік тафінансову звітність» є безпідставним.
Також безпідставним є твердження заявника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки подані сторонами електронні докази не досліджувалися в оригіналі, з огляду на таке.
Відповідно до частин другої, третьої, п'ятої статті 100ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
У матеріалах справи є роздруківки загальних умов договору кредитної ліній, спеціальних умов договору позики № AG2069856, додаткової угоди № АМ5917691 до спеціальних умов для короткострокового кредиту договору кредитної лінії № AG2069856, паспорта споживчого кредиту, інформації, яка надається споживачу до укладання договору про споживчий кредит.
Порушень порядку надання і отримання доказів у суді не встановлено, у суду не було сумніву щодо відповідності паперової копії електронного доказу оригіналу.
Вказане свідчить про відсутність підстав для дослідження оригіналу електронного доказу за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу.
З огляду на це також безпідставними є доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції встановив факт укладення кредитного договору, зокрема його підписання позивачем, на підставі недопустимих доказів, а саме копії електронного доказу.
Доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що у матеріалах справи немає даних про те, що позивача було належним чином ідентифіковано при реєстрації в ІТС відповідним електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису, отже, відсутні докази підписання ним кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором є необґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції встановив, що оспорюваний договір про надання кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не міг бути укладений.
Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині. Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивач також їх не надав, що відповідно до статей 12, 81ЦПК України є його процесуальним обов'язком.»
За змістом положень ст.12, ст.13, ст.89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Кожна із сторін зобов'язана довести належними і допустимими доказами ті, обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд не може збирати докази, що стосуються спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судоми у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Апеляційний суд зауважує, що принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) не звільняє учасника справи від обов'язку доказування обставин, на які він посилається у підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги або заперечення позову (ст.81 ЦПК України).
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідач по справі усупереч наведеним приписам процесуального закону, заперечуючи факти: укладення кредитних договорів, отримання нею коштів за кредитними договорами, відступлення права вимоги за кредитними договорами, стверджуючи про неналежність поданих позивачем доказів, разом з цим не надала суду жодного доказу на спростовування обставин, якими обґрунтований позов, тобто позиція відповідача, по суті, є голослівним запереченням фактів.
Окрім того слід звернути увагу, що заперечуючи наявність в матеріалах справи доказів належності саме відповідачці карткового рахунку НОМЕР_1 , відповідачка чи її представниця не були позбавлені права (можливості) надати докази відсутності у відповідачки саме цього рахунку, а також відомості по відсутність надходжень у сумі, визначеній кредитним договором в день його укладення.
Отже, доводи відповідачки про недоведеність позивачем надходження на картковий рахунок саме відповідачки кредитних коштів є безпідставним та не заслуговує на увагу суду.
Доводи апеляційної скарги, щодо незрозумілості, яке відношення ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» має до спірного кредитного договору між відповідачкою та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», також не заслуговує на увагу колегії суддів, оскільки своїм листом від 31.05.2024 №1174-3105 ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», повідомляючи про здійснення переказу на платіжну картку 07.09.2023 22:18:19 на суму 2 800,00 (дві тисячі вісімсот гривень 00 копійок) грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 282190516, призначення платежу: Зарахування 2 800 грн на карту НОМЕР_1 , одночасно повідомило про те, що товариство надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України №3 від 11.11.2013 року. Також зазначило про наявність договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 укладеного між ним та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».
Перевіряючи обгрунтованість заявленої позивачем суми заборгованості, апеляційний суд керується таким.
Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», в період з 07.09.2023 по 24.05.24 відповідачці нарахована заборгованість у розмірі 90 091.98 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 6 622.37 грн, та проценти - 73 469.61 грн.
Як вбачається з вказаного розрахунку відповідачкою було сплачено кошти:
14.09.2023 - 1 646.41 грн, які було зараховано на тіло кредиту - 0,01 грн та 1 646,41 грн на проценти;
21.09.2023 - 1 646.41 грн, які було зараховано на тіло кредиту - 0,01 грн та 1 646,41 грн на проценти;
30.09.2023 - 3000 грн, які було зараховано на тіло кредиту - 177,60 грн та 2 822.4. грн на проценти;
16.10.2023 - 5 319,17 грн, які було зараховано на тіло кредиту - 0,01 грн та 5 319.16 грн на проценти.
Строк дії договору - 352 дні. Оскільки відповідачкою до 23.09.2023 було внесено кошти на погашення кредиту, то відповідно п.1.4.2. кредитного договору, застосовується процентна ставка при обрахуванні процентів - 1,40% в день.
При внесенні платежів, першочергове зарахування їх проводиться на погашення заборгованості за процентами.
Отже, заборгованість за процентами слід розраховувати наступним чином:
16 800 (заборгованість за тілом кредиту) х 1,4% (п.1.4.2. кредитного договору) х 6 (дні до часткового погашення заборгованості відповідачкою) = 1 411,20 грн.
14.09.2023 відповідачкою внесено на погашення заборгованості 1 646.41 грн.
Отже, заборгованість за кредитним договором станом на 14.09.2023 складала: 16 564,79 грн (16 800 - 235,21) заборгованість за тілом кредиту та 0 грн (1 646,41 - 1 411,20 = 235,21) за процентами.
16 564,79 (заборгованість за тілом кредиту) х 1,4% (п.1.4.2. кредитного договору) х 7 (дні до часткового погашення заборгованості відповідачкою) = 1 623,35 грн.
21.09.2023 відповідачкою внесено на погашення заборгованості 1 646.41 грн.
Отже, заборгованість за кредитним договором станом на 21.09.2023 складала: 16 541,73 грн (16 564,79 - 23,06) заборгованість за тілом кредиту та 0 грн (1 646,41 - 1 623,35= 23,06 ) за процентами.
16 541,73 (заборгованість за тілом кредиту) х 1,4% (п.1.4.2. кредитного договору) х 9 (дні до часткового погашення заборгованості відповідачкою) = 2 084,26 грн.
30.09.2023 відповідачкою внесено на погашення заборгованості 3 000 грн.
Отже, заборгованість за кредитним договором станом на 30.09.2023 складала: 15 625,99 грн (16 541,73 - 915,74) заборгованість за тілом кредиту та 0 грн (3 000 - 2 084,26= 915,74 ) за процентами.
15 625,99 (заборгованість за тілом кредиту) х 1,4% (п.1.4.2. кредитного договору) х 16 (дні до часткового погашення заборгованості відповідачкою) = 3 500,22 грн.
16.10.2023 відповідачкою внесено на погашення заборгованості 5 319,17 грн.
Отже, заборгованість за кредитним договором станом на 16.10.2023 складала: 13 807,04 грн (15 625,99 - 1 818,95) заборгованість за тілом кредиту та 0 грн (3 500,22 - 5 319,17= 1 818,95 ) за процентами.
13 807,04 (заборгованість за тілом кредиту) х 1,4% (п.1.4.2. кредитного договору) х 314 (дні до закінчення строку кредитування) = 60 695,75 грн.
Подальше нарахування процентів здійснювалося поза строком дії договору, що не передбачено договором і чинним законодавством.
Суд першої інстанції, не перевіривши правильність нарахування позивачем процентів, прийшов до помилкових висновків про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Отже рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 14 травня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованості за кредитним договором № 3963236 від 07 вересня 2024 року у розмірі 74 502,79 грн, яка складається з: 13 807,04 грн заборгованості за тілом кредиту та 60 695,75 грн заборгованості за відсотками.
Доводи апеляційної скарги про необхідність зменшення розміру відсотків до розміру заборгованості за тілом кредиту відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), не заслуговують на увагу, так як у вказаній справі суд передбачив можливість зменшення розміру неустойки, штрафу і процентів річних за час затримки виконання грошового зобов?язання відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
У справі, що переглядається, позивачем заявлена вимога про стягнення процентів за користування кредитом у межах строку дії договору, а не процентів за прострочення виконання зобов'язання.
З огляду на викладене, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру заборгованості за нарахованими процентами.
Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» сплатило 2 422,40 грн судового збору.
Позовна заява задоволена на 67,70%.
Отже, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» має право на стягнення з відповідачки 2 422,40 х 67,70% = 1 654,86 грн судового збору.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплатила 3 633,60 грн судового збору.
Апеляційна скарга задоволена на 32,30 %.
Отже, ОСОБА_1 має право на стягнення з позивача 3 633,60 х 32,30% = 1 173,65 грн судового збору.
Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 654,86 грн, а з ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 173,65 грн, то, враховуючи ч.10 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» необхідно стягнути різницю судових витрат, покладених на обидві сторони, в розмірі 1 654,86 - 1 173,65 = 481,21 грн, а також звільнити ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» від обов'язку сплачувати ОСОБА_1 частину судового збору.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Сталою судовою практикою Верховного Суду сформована правова позиція про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року (справа № 757/47925/15-ц), від 20 червня 2018 року (справа№ 127/1284/14-ц), від 27 червня 2018 року (справа №554/9348/15-ц), від 25 липня 2018 року (справа № 522/4198/17-ц), від 15 квітня 2020 року (справа № 199/3939/18-ц), від 09 червня 2020 року (справа № 466/9758/16-ц).
Отже, сторона по справі у підтвердження понесених витрат на правничу допомогу має надати суду в обов'язковому порядку документ, що посвідчує сплату коштів за надані послуги.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» просило стягнути 10 000 грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, на підтвердження понесених витрат надав: договір № 26/08-2024 від 26 серпня 2024 року про надання правничої допомоги; копію акту № 21 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг); ордер.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), правнича допомога ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» надавалась адвокатом Городніщевою Є.О. у виді: зустрічі Адвоката та Клієнта, надання Адвокатом усної первинної консультації та роз'яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства; Дослідження наданих Клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи; Аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства; Підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів Клієнта, узгодження обраної позиції з Клієнтом; Письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної Клієнтом позиції захисту прав та інтересів; Проведення Адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складення, оформлення та направлення адвокатських запитів; Складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3963236 від 07.09.2023 року, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 до суду першої інстанції; Складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи); Складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо; Представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою КЛІЄНТА про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3963236 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , в тому числі участь у судових засіданнях.
Дані дії адвоката оцінені у 1 000 грн
Виходячи з розумності розміру витрат на професійну правничу (правову) допомогу, слід звернути увагу на те, що зустрічі Адвоката та Клієнта, Дослідження наданих Клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи; Аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства; Підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів Клієнта, узгодження обраної позиції з Клієнтом; Письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної Клієнтом позиції захисту прав та інтересів; Складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи), не є видом адвокатської діяльності в розумінні ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а отже сума зазначена адвокатом за вчинення вказаних дій не підлягає задоволенню.
Надання Адвокатом усної первинної консультації та роз'яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства; Проведення Адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складення, оформлення та направлення адвокатських запитів; Складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3963236 від 07.09.2023 року, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 до суду першої інстанції, по своїй суті по своїй суті є однією дією, тобто підготовка та виготовлення позовної заяви, а отже визначена сума виконаних адвокатом робіт, яку просить стягнути відповідач із позивача, є завищеною та підлягає зменшенню до 2 500 грн.
Складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо, оцінене у 1 640 грн, також є завищеним та підлягає зменшенню до 700 грн з огляду на шаблонність наданих позивачем заяв та їх кількість.
Представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою КЛІЄНТА про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3963236 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , в тому числі участь у судових засіданнях, взагалі не знайшло свого підтвердження матеріалами справи, з огляду на відсутність представника позивача під час слухання справи в суді першої інстанції.
Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвокатки Бердніченко Оксани Павлівни, представниці ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 14 травня 2025 року скасувати, ухвалити нолве рішення по суті заявлених вимог.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 3963236 від 07 вересня 2024 року у розмірі 74 502,79 грн, яка складається з: 13 807,04 грн заборгованості за тілом кредиту і 60 695,75 грн заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати зі сплати судового збору у розмірі 481,21 грн та 3 200 грн витрат на правничу допомогу, а всього 3 681,21 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 03 листопада 2025 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді: В.М.Триголов
Л.І.Пилипчук