Справа № 524/1509/25 Номер провадження 22-ц/814/3251/25Головуючий у 1-й інстанції Мельник Н. П. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
03 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.
судді: Пилипчук Л.І., Триголов В.М.
розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука області від 12 травня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідь судді-доповідача. апеляційний суд
У лютому 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулось до суду із вказаним позовом, просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 6471066281 від 21.10.2021 у розмірі 61 187,60 грн, вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування позову вказувало на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука області від 12 травня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В апеляційній скарзі адвокат ТОВ «Юніт Капітал», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі та вирішити питання судових витрат і витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні докази переходу права вимоги, а тому суд прийшов до помилкових висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Щепілов О.В., представник ОСОБА_1 , посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У підтвердження заперечень проти апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції прийшов вірного висновку про недоведеність позивачем переходу права вимоги, оскільки відсутні документи оплати за договором факторингу. Також просив відмовити у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у позові, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав:
Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що 21.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6471066281, згідно якого позичальник отримав кредит в сумі 15 500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 15 днів зі сплатою 1,70 % процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (а.с.13 зворот - 16).
Відповідно до п. 1.7. кредитна лінія надається строком на 15 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - дисконтний період), а саме до 05.11.2021. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.
Згідно пункту 1.9.3. якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за цим договором щодо виникнення у позичальника зобов'язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду, є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього договору. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду виключно за умови, якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору.
Пунктом 1.12.1 договору визначено, що зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.
Кредитний договір № 6471066281 від 21.10.2021 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор № MNV6P4R5 було направлено позичальнику 21/10/2021, о 12:19:20 год, на номер мобільного телефону, вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів 0680559964, одноразовий персональний ідентифікатор було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 21.10.2021, о 12:19:49 год.(а.с.16)
Після вчинених вказаних дій 21.10.2021 товариством було перераховано грошові кошти у сумі 15 500 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , яка належить відповідачу і вказана ним у заявці на отримання коштів( а.с.23), що підтверджено відповідним платіжним дорученням (а.с.39), а також електронним повідомленням АТ «ТАСКОМБАНК»( а.с.40)
Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01. (т.1 а.с.42-46)
28 листопада 2019 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, якою продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2020 року ( а.с.48)
31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду до договору факторингу № 28/1118-01 від 31 грудня 2018 року, якою викладено договір у новій редакції. (а.с.32-36)
31 грудня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, якою продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2022 року (а.с.49)
31 грудня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №50 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, якою продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2023 року (а.с.50)
31 грудня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, якою продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2023 року (а.с.51)
Відповідно до реєстру прав вимоги №163 від 07.12.2021 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6471066281 на суму 34859,30 грн. (а.с.52-53).
30.10.2023 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.54-57).
Відповідно до реєстру прав вимоги №2 від 20.12.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6471066281 на суму 61187,60 грн. (а.с.59-60).
20 серпня 2024 року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 200824, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передає (відступає) ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» приймає належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.61-65).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 200824 від 20 серпня 2024 року, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6471066281 на суму 61187,60 грн. (а.с.66-67).
Як вбачається з акту прийому передачі реєстру боржників за договором факторингу № 200824 від 20 серпня 2024, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до боржників в кількості 877, після чого , з урахуванням п.1.2. договору факторингу № 200824 від 20 серпня 2024 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги і фактор стає кредитором по відношенню до боржників.( а.с.68)
З розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованіть за кредитним договором № 6471066281 від 21.10.2021 у розмірі 34397,40 грн( а.с.69-70)
З розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованіть за кредитним договором № 6471066281 від 21.10.2021 у розмірі 61 187,60 грн( а.с.71-72)
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено перехід права вимоги за договорами факторингу.
Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги, виходить з такого.
Згідно з ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.
На підставі п.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до змісту ст.610, ст.612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до п. 1.4. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов'язальної сили.
Відповідно до п.п.5.3.3 договору факторингу № 28/1118-01від 28 листопада 2018 року фактор ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитними договорами.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до п.п.1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Розділом 4 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно п.4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Надана копія договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора ТОВ «Таліон Плюс» (а.с.42-45)
Копія договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».(а.с.56 зворот)
Аналогічним чином право вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «Юніт Капітал». ( а.с.61-64)
Апеляційний суд визнає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Окрім того, право вимоги за кредитним договором від 21.10.2021 виникли щонайпізніше 31.12.2024, так як на цей час між первісним кредитором і ТОВ «Таліон Плюс» був чинним договір факторингу згідно укладеної додаткової угоди до договору від 28 листопада 2018 року.
Також слід звернути увагу, що відповідно до п.4.1 договорів факторингу № 28/1118-01від 28 листопада 2018 та № 30/1023-01 від 30.10.2023 та № 200824 від 20.08.2024, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку;
Вказане свідчить про перехід права вимоги від клієнта до фактора після підписання акту прийому передачі реєстру боржників, а не після внесення коштів за право відступлення вимоги.
Оскільки, в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відступлення у встановленому законом порядку права вимоги за кредитним договором на користь позивача, апеляційний суд приходить до висновку про наявність у нового кредитора (позивача) права вимоги за кредитним договором № 6471066281 від 21.10.2021.
Отже, суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків про недоведеність позивачем права вимоги до відповідача у справі, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення по суті заявлених вимог.
Перевіряючи обгрунтованість заявленої позивачем суми заборгованості, апеляційний суд керується таким.
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.69-70) в період з 21.10.2021 по 07.12.2021 ( 45 днів) відповідачу нараховані проценти у розмірі 19 384,30 грн.
Як вбачається з вказаного розрахунку, відповідачем було сплачено кошти: 08.11.2021 -5 грн; 16.11.2021 - 5 грн; 24.11.2021 - 15 грн.
Строк дії договору 15 днів. При внесенні платежів, першочергове зарахування їх проводиться на погашення заборгованості за процентами.
Однак, відповідно до п.1.12.1, строк дії договору може бути продовжено не більше ніж на 90 днів з дати закінчення дисконтного періоду.(а.с.14)
Отже, заборгованість за процентами слід розраховувати наступним чином: 15 500 грн (заборгованість за тілом кредиту) х 105 днів (строк дії договору з врахуванням його продовження) х 1,98% (п.1.9.3. договору № 6471066281 від 21.10.2021) = 32 224,5 грн - (5+5+15 (кошти внесені відповідачем на погашення заборгованості) = 32 199,5 грн.
З огляду на наведене, позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» підлягають частковому задоволенню, а саме з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № 6471066281 від 21.10.2021 у розмірі 15 500 грн тіла кредиту та 32 199,5 заборгованості за відсотками, а всього 47 699,50 грн.
Частиною 1 та п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом та апеляційною скаргою ТОВ «Юніт Капітал» сплатило 2 422,40 грн (а.с.9) та 3 633,60 грн (а.с.137) судового збору.
Позовна заява та апеляційна скарга задоволені на 77,32%.
Таким чином, ТОВ «Юніт Капітал» має право на стягнення з ОСОБА_1 витрат, понесених на сплату судового збору за подачу позову та апеляційної скарги, у розмірі (2 422,40 + 3 633,60) х 77,32% = 4 682,49 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Згідно із висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).
На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанціях, суду надано: копію договору про надання правничої допомоги № 26/08/24-02 від 26 серпня 2024 року( а.с.74-75); копію протоколу погодження вартості послуг( а.с.75 зворот); копію додаткової угоди №5 до договору про надання правничої допомоги ( а.с.76-77); копію акту прийому передачі наданих послуг( а.с.78, 187); копія довіреності( а.с.80, 185)
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів колегія суддів враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору та наданих заперечень на заяву від представника позивачів, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 000 грн. не є розумним та співмірним із складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт).
Спір у цій справі не належить до категорій справ значної складності, обсяг матеріалів справи не є значним, фактично сформована судова практика за спорами такої категорії, а тому для професійних досвідчених адвокатів дана категорія справ не становить надмірної складності, не потребує допомоги помічників, значних витрат часу та не вимагає великого обсягу аналітичної й технічної роботи, тобто не займає багато часу на виготовлення документів та збору додатків до них, а тому заявлена сума підлягає зменшенню до 5 000 грн.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» має право на відшкодування за рахунок відповідача витрати на правову допомогу у сумі 5 000 грн, проте, враховуючи відсоток задоволених позовних вимог 77,32%, з ОСОБА_1 необхідно стягнути 5 000 х 77,32% = 3 866 грн.
Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука області від 12 травня 2025 року скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 6471066281 від 21.10.2021 у розмірі 47 699,50 грн, з яких 15 500 грн тіла кредиту та 32 199,5 заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 4 682,49 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 866 грн, а всього 8 548,49 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 03 листопада 2025 року.
Головуючий суддя О.А.Лобов
Судді: В.М.Триголов
Л.І.Пилипчук