Справа № 536/1874/24 Номер провадження 22-ц/814/3284/25Головуючий у 1-й інстанції Колотієвський О. О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
27 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.
судді Чумак О.В., Триголов В.М.,
секретар: Грицак А.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 травня 2025 року у справі за позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області, в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Піщанської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки,
У липні 2024 року заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області, в інтересах держави зврнувся до суду із позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки, в якому просив:
Усунути перешкоди Піщанській сільській територіальній громаді у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5322483805:05:005:0451 шляхом:
- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0451, із одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку;
- зобов'язання ОСОБА_1 повернути Піщанській сільській територіальній громаді Кременчуцького району земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0451.
Стягнути з відповідачів на користь Полтавської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в сумі 6056 грн.
Позов обґрунтовано тим, що Рішенням Піщанської сільської ради Кременчуцького району від 29.10.2021 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для індивідуального садівництва з земель не наданих у власність або постійне користування за адресою, с. Кривуші Кременчуцького району та передано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5322483805:05:005:0451 площею 0,1200 га.
На підставі зазначеного рішення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.11.2021 зареєстровано право приватної власності на вказану земельну ділянку. Номер запису про право власності 45292147, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2517103753020.
Установлено, що вказана земельна ділянка знаходиться в межах захисної прибережної смуги річки Дніпро.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 га - 25 м; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 га - 50 м; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м (частина друга статті 88 ВК України, пункт 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року № 173).
Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачено нормами закону. Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
В ході досудового розслідування в рамках кримінального провадження №42022172030000063 від 22.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України з залученням спеціалістів проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 5322483805:05:005:0451 та встановлено, що відстань від лінії узрізу води річки Дніпро станом на 09.05.2024 до крайньої межі земельної ділянки становить 43м., вказане однозначно свідчить про перебування земельної ділянки в межах 100м. зони прибережної захисної смуги.
Згідно інформації отриманої Кременчуцької районної військової адміністрації у Відділі містобудування та архітектури зберігається генеральний план с. Кривуші Кременчуцького району затверджений Рішенням 29 сесії 7-го скликання Піщанської сільської ради від 22.01.2018 згідно якого межі прибережної захисної смуги річки Дніпро не встановлені, інша містобудівна документація відсутня.
Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації (ст. 88 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України). Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смут (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.
Проте, як свідчить судова практика, зокрема постанова Верховного суду по справі від 25.04.2018 № 904/5974/16, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 травня 2025 року у задоволенні позову заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області - Хатьонка В., в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Піщанської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки - відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням Полтавська обласна прокуратура звернулась із апеляційною скаргою, що мотивована неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права судом першої інстанції.
Районний суд , приймаючи рішення у вказаній справі, дійшов необґрунтованих висновків, що єдиним доказом перебування земельної ділянки в межах прибереженої захисної смуги є графічні матеріали, які не містять інформації про дату їх складання та інших відомостей, а також не містить відомостей щодо річки біля якої проведено заміри. Зокрема, 09.09.2024 Кременчуцькою окружною прокуратурою на адресу Кременчуцького районного суду скеровано відповідь на відзив, до якої долучено «Звіт щодо визначення місцеположення кутів повороту меж земельної ділянки та відстані до берегової лінії р. Дніпро Кременчуцький район, Полтавської області с. Кривуші». Проти долучення вказаного доказу жодна зі сторін не заперечувала, доказ було долучено до матеріалів справи.
Апелянт зауважує, що вивченням Проекту землеустрою № 10762-п щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 встановлено, що згідно Пояснювальної записки до проекту, розташування земельної ділянки за межами водного об'єкту та прибережної захисної смуги підтверджено лише візуальним обстеженням. Проект землеустрою будь-яких документів чи замірів, проведених з метою встановлення чи спростування факту перебування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги р. Дніпро не містить, такого висновку землевпорядник дійшов лише внаслідок її візуального обстеження.
Відповідно доказів, що спірна земельна ділянка на момент її надання у приватну власність не перебувала в межах прибережної-захисної смуги р. Дніпро матеріали справи не містять, натомість відповідно до Звіту щодо визначення місцеположення кутів повороту меж земельної ділянки, відстань до урізу води р. Дніпро щодо спірної земельної ділянки становить 43 м.
Тож, на думку скаржника Піщанська сільська рада Кременчуцького району, надаючи у приватну власність земельну ділянку розташовану поряд з р. Дніпро, мала достеменно пересвідчитися, що остання не входить в межі прибережної захисної смуги враховуючи, що її межі не визначені та на Генеральний план с. Кривуші Кременчуцького району не нанесені.
Зважаючи на викладені обставини , апелянт просить скасувати рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 травня 2025 року та поновити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Піщанська сільська рада Кременчуцького району надала відзив на апеляційну скаргу , згідно якого остання в повній мірі погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог. Просить оскаржуване рішення залишити без змін , а апеляційну скаргу без задоволення.
Також відзив на апеляційну скаргу подав ОСОБА_1 , зазначивши що розроблені ТОВ ВФ «Кремінь» графічні матеріали не містять доказів того, що спірна земельна ділянка станом на час передачі її у приватну власність (а саме 29.10.2021) відносилась до земель водного фонду і знаходилась в межах прибережної захисної смуги водного об'єкту. Відтак , позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до слідуючого висновку.
З матеріалів справи встановлено, що Рішенням Піщанської сільської ради Кременчуцького району від 29.10.2021 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для індивідуального садівництва з земель не наданих у власність або постійне користування за адресою, с. Кривуші Кременчуцького району та передано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5322483805:05:005:0451 площею 0,1200 га.
Отже, при прийняті рішення про надання дозволу враховувався Генеральний план с. Кривуші Кременчуцького району, який затверджений рішенням 29 сесії сьомого скликання Піщанської сільської ради від 22.01.2018.
На кадастровому плані земельної ділянки 5322483805:05:005:0451 зазначена таблиця відомостей про цільове призначення земельної ділянки (на момент розробки проекту) - це землі запасу (секція К 16 підрозділ 16.00) та таблиця відомостей про цільове призначення земельної ділянки (запроектовано проектом) - це для індивідуального садівництва (секція А підрозділ 01.05). Також, зазначена таблиця переліку земельних угідь - група 002 підгрупа 03 багаторічні насадження. А отже, земельна ділянка відведена не для зведення будинків, господарських споруд. Також, на цьому плані визначено, що на земельну ділянку не встановлені обмеження у використанні земельної ділянки згідно додатку 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.
Також, зазначили, що на кадастровому плані відсутня будь яка інформація яка б підтверджувала, що відведена земельна ділянка знаходиться в 100 метровій прибережній смузі річки Дніпро.
Отже, громадянин ОСОБА_1 звернувся із заявою про
Затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надав оригінал проекту землеустрою і витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Рішенням 11 сесії Піщанської сільської ради 8 скликання від 29.10.2021 був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 (КВЦПЗ 01.05) для індивідуального садівництва за адресою: с. Кривуші Кременчуцького району Полтавської області та передану йому у безоплатну власність земельна ділянка (кадастровий номер 5322483805:05:005:0451) площею 0,1200 га для індивідуального садівництва (код КВЦПЗ - 01.05) за адресою: с. Кривуші Кременчуцького району Полтавської області на території Піщанської сільської ради.
Після чого, громадянин звернувся до державного реєстратора та зареєстрував право власності (номер запису про право власності 45292147, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2517103753020).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції посилався на те , що позивачем не доведено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5322483805:05:005:0458 розташована в межах прибережної захисної зони річки Дніпро, та належить до земель водного фонду та відповідно до положень ст. 4 Водного кодексу України та ст.58,59,84 Земельного кодексу України, і з огляду на її цільове призначення, не передбачається можливості її відведення у приватну власність за категорією земель - землі сільськогосподарського призначення , відтак, вимоги позову є необґрунтованими а докази не достатніми.
Колегія суддів не погоджується із відповідними висновками суду першої інстанції з огляду на слідуюче.
Згідно зі статтями 19,20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із частиною другою статті 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.
Згідно з частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
Так стаття 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість їх використання для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.
Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).
Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83,84 цього Кодексу.
Такого висновку щодо застосування зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц.
Відповідно до частини 1 статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно ч. 4 статті 182 ЦК України, порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом
Відповідно до ч. 4 статті 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Згідно п. 3 ч. 1 статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.
За змістом ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ч. 13 статті 79-1 ЗК України, земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Відповідно до ч. 10 статті 24 Закону України «Про земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Судом першої інстанції не враховано вищезазначених норм законодавства , та неналежним чином досліджено докази надані позивачем , у зв'язку із чим прийнято помилкове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0451, із одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.
Враховуючи, що в Державному земельному кадастрі категорія земельної ділянки з кадастровим номером 5322483805:05:005:0451 , площею 0,1200 га, яка знаходиться в межах захисної прибережної смуги р.Дніпро , відноситься до земель водного фонду та може перебувати виключно у державній власності, визначена як землі сільськогосподарського призначення ( для індивідуального садівництва), колегія суддів, з метою відновлення порушених прав держави, вважає за необхідне задовольнити вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5322483805:05:005:0451, загальною площею 0,1200 га, розташованої на території с.Кривуші Піщанської сільської ради Кременчуцького райну Полтавської області реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 , з припиненням усіх речових прав на неї, з припиненням приватної власності ОСОБА_1 , та інших речових прав на вказану земельну ділянку.
Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.
Відповідно до частин перших статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першоюстатті 388 ЦК України.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані зпозбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152ЗК України).
Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, наякі розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їхукористування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених уЗК УкраїнитаВК України. Тому зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням, зокрема, статті59, підпункту «ґ» частини третьої статті83, підпункту «г» частини третьої, підпункту «д» частини четвертоїстатті84, частини третьої статті93 ЗК України, статті85, частини п'ятоїстатті88 ВК Українитреба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.
У постанові від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу.
Належним та ефективним способом захисту прав власності на землі водного фонду є негаторний позов про повернення земельної ділянки, який може бути пред'явленим упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду і на вказану вимогу не поширюється позовна давність.
Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постановівід 15.09.2020 в справі № 469/1044/17.
Отже належним способом захисту у разі передання у власність особі земельної ділянки із землями водного фонду будуть вимоги про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зобов'язання володільця земельної ділянки повернути її законному власнику.
Таким чином рішення суду першої інстанції в чатині вирішення позовних вимог про усунення перешкод територіальній громаді в особі Піщанської сільської ради у здійсненні користування та розпорядження земельною ділянкою кадастровий 5322483805:05:005:0451 шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_1 , повернути територіальній громаді в особі Піщанської сільської ради зазначену спірну земельну ділянку є необґрунтованими та підлягає скасуванню із ухваленням нового про задоволення відповідної вимоги.
Апеляційний суд відхиляє посилання відповідача у відзиві на неналежність як доказу по справі висновку інженера - землевпорядника щодо розташування спірної земельної ділянки в межах берегової лінії р.Дніпро. Клопотань про призначення експертизи з метою встановлення обставин на які посилається ОСОБА_1 , до суду не надано. Підтверджень затоплення (паводків) у зоні розташування спірної земельної ділянки у травні 2024 року по при посилання на вказані обставини суду не надано, у офіційних джерелах відповідна інформація відсутня.
Не можна погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що прокурор не обґрунтував перебування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги р.Дніпро. Згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , реальне проведення дослідження розташування земельної ділянки за межами водного об'єкту не проводилось, підтвердження розташування об'єкта нерухомості за межами водного об'єкту встановлено суто на підставі візуального обстеження. Як зазначалось вище, Кам'янське водосховище є штучно створеною водоймою відповідно рівень води в такому змінюється протягом року в залежності від пусків Кременчуцької ГЕС, відтак при здійсненні замірів керуватися лише меженним періодом не є вірним.
Так апеляційний суд приймає до уваги, що кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до ЄКПЛ).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Усунення перешкод державі у здійсненні нею права користування та розпоряджання спірною земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки, яка належить до земель водного фонду, які за чіткими та однозначними формулюваннями норм законодавства не можуть передаватися у приватну власність.
При цьому використання земельних ділянок водного фонду, яке не сприятиме досягненню визначених для них профільним законодавством цілей, може призводити до забруднення та засмічення поверхневих водних об'єктів, а також до втрати ними водності, виснаження водного об'єкта, що впливатиме на можливість задоволення потреб великої кількості людей.
З огляду на це закон обмежив безоплатне передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду випадком такого передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (частина другастатті 59 ЗК України).
Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третястатті 13 Конституції України). Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьомастатті 41 Конституції України, частина третястатті 1 ЗК України).
Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля (частина першастатті 50 Конституції України).
У спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина першастатті 50 Конституції України, частина третястатті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті18,19, пункт «а» частини першої статті91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. пункт 127 постанови ВП ВС від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови ВП ВС від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, пункт 148 постанови ВП ВС від 14.11.2018 №183/1617/16, пункт 53 постанови ВП ВС від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц).
З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані норми права, немає невідповідності заходу втручання держави у право власності поточного власника спірної земельної ділянки ОСОБА_2 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.У справі, рішення в якій переглядається, суспільний інтерес у поверненні земельних ділянок водного фонду, розташованих в межах прибережної захисної смуги, стале існування якої становить значну суспільну вагу та потребує особливого ставлення, спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю, у збереженні захисної смуги, недопущенні зміни цільового призначення земель водного фонду, та їх передання у власність.
Заволодіння приватними особами ділянками водного фонду всупереч чинному законодавству, без законного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації та використання власності не на шкоду суспільству.
Колегія суддів вважає хибним твердження суду першої інстанції що стали підставою для відмови у позові щодо того , що з «графічних матеріалів» неможливо встановити де саме знаходиться річка Дніпро по відношенню до земельної ділянки. Оскільки на думку суду матеріалами справи не підтверджується будь-якими належними та допустимими доказами, що поблизу спірної земельної ділянки протікає саме річка Дніпро, а не інший водний об'єкт, прибережна смуга якого може бути менша ніж 100м.
На противагу вказаному варто зазначити , що в матеріалах справи наявні Схеми зонування території с.Кривуші Кременчуцького району Полтавської області з умовних позначень яких вбачається наявність рекреаційних зон , а саме зона земель водного фонду та наявність водних об'єктів. Окрім того , судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги графічні матеріали з яких вбачається що земельна ділянка з кадастровим номером 5322483805:05:005:0451 розташована за 43 метри від урізу води. Факт протікання річки Дніпро в межах населеного пункту с.Кривуші Піщанської сільської ради Кременчуцького райну Полтавської області не потребує доведення , оскільки вказана обставина сторонами у справі не запречується , а інформація щодо розташування с.Кривуші саме в межах протікання р.Дніпро а не іншого водного об'єкту є загально доступною та не потребує доведення.
Відтак на думку суду апеляційної інстанції позовні вимоги є доведеними та підтвердженими матеріалами справи, оскільки з Графічних матеріалів, Схеми зонування території с.Кривуші Кременчуцького району Полтавської області, схеми розташування об'єкта нерухомості земельної ділянки з кадастровим номером 5322483805:05:005:0451 вбачається , що остання розташована в межах землі захисних смуг, які у свою чергу віднесено до земель водного фонду (статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України) щодо яких існує заборона перебування у власності фізичних осіб.
Слід врахувати, що земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина перша статті 60 ЗК України, частина першастатті 88 ВК України).
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог є необгрунтованими, не відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону , зважаючи на що рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового про задовлення позовних вимог.
Відповідно до п.2,ч.1.ст374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст..376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відтак, з Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області та ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір у розмірі 15140 грн (6056 судовий збір за подання апеляційної скарги + 9 084 судовий збір за подання апеляційної скарги ), тобто по 7 570,00 грн з кожного.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури - задовольнити.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23 травня 2025 року - сксувати. Ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог.
Позов заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області, в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Піщанської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки - задовольнити.
Усунути перешкоди Піщанській сільській територіальній громаді у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5322483805:05:005:0451:
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0451, із одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку;
- зобов'язати ОСОБА_1 повернути Піщанській сільській територіальній громаді Кременчуцького району земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 5322483805:05:005:0451.
Стягнути з ОСОБА_1 та Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь Полтавської обласної прокуратури понесені витрати зі сплати судового збору в сумі по 7570 грн з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді: О.В.Чумак
В.М.Триголов