Справа № 530/1774/25 Номер провадження 11-сс/814/759/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
27 жовтня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем з участю прокурора представника власника майнаОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава провадження №42024170000000104 за апеляційною скаргою прокурора Зіньківського відділу Диканської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 вересня 2025 року у кримінальному провадженні №42024170000000104,
Оскаржуваним рішенням слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання прокурора Зіньківського відділу Диканської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42024170000000104 за ч.1 ст.197-1 КК України, а саме: на зернозбиральний комбайн «Case IH Axial Flow 2388E», днз НОМЕР_1 , що знаходиться у володінні ФГ «Оболонь-Агро», зернозбиральний комбайн «Massey Ferguson», днз НОМЕР_2 , який знаходить у володінні ОСОБА_8 , зерно сої об'ємом близько 1,5 т, що знаходиться у зернових бункерах цих комбайнів.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що у кримінальному провадженні №42024170000000104 не визначено розмір заподіяної шкоди, що унеможливлює оцінити співмірність обмеження права власності, а протокол огляду місця події від 03 вересня 2025 року не містить необхідних відомостей щодо вилученого майна.
Крім того зауважив, що органом досудового розслідування кількість зерна визначена приблизно, не відібрані зразки та не визначено його вид, а прокурором не обґрунтовано можливість зберігати зерно на території відділення поліції.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нове рішення, яким частково задовольнити клопотання і накласти арешт на вказані комбайни та зерно сої об'ємом близько 1,5 т, що знаходиться у їх зернових бункерах, з позбавленням права на відчуження та розпорядження майном.
При цьому зазначає, що вилучені під час огляду місця події зернозбиральні комбайни є доказом кримінального правопорушення та використовувались для збору врожаю на самовільно зайнятих земельних ділянках.
Стверджує, що розмір шкоди на момент звернення з клопотанням про арешт майна визначений не був, а в подальшому дізнавачем винесено постанову про залучення спеціаліста ГУ Держгеокадастру у Полтавській області для надання допомоги з метою встановлення заподіяної шкоди.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання апеляційної скарги, міркування представника власника майна про законність та обґрунтованість судового рішення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Приписами п.1 ч.2 та ч.3 цієї статті Кодексу встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Так, відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2ст.170 КПК України);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч.2ст.170 КПК України);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2ст.170 КПК України);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2ст.170 КПК України);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як видно з наданих суду матеріалів, 13 вересня 2024 року підрозділом дізнання відділення поліції №4 Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області розпочато досудове розслідування у формі дізнання у кримінальному провадженні №42024170000000104 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, за фактом самовільного зайняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності площею понад 72 га в адміністративних межах Тарасівського старостинського округу Зіньківської міської ради.
03 вересня 2025 року дізнавачем проведено огляд певної земельної ділянки, на якій виявлено два зернозбиральні комбайни із зерном сої в зернових бункерах, визнані в подальшому речовими доказами.
На час розгляду провадження апеляційним судом про підозру в даному провадженні нікому не повідомлялося.
Доводи прокурора про необхідність арешту зернозбиральних комбайнів та зерна сої з метою забезпечення збереження речових доказів та забезпечення цивільного позову є непереконливими.
Диспозицією ч.1 ст.197-1 КК України передбачено кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.
Предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1КК України, є земельна ділянка як об'єкт права власності. Земельна ділянка - це частина земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами суб'єктів власності. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки (ст. 79 Земельного Кодексу України).
Основним безпосереднім об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.197-1 КК України, є право власності на землю (право володіння, користування та розпорядження землею).
З матеріалів клопотання вбачається, що предметом даного кримінального провадження є земельна ділянка з архівним кадастровим номером 5321386400:00:048:0040 комунальної форми власності, яка на даний час поділена на 28 окремих земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами.
Прокурор звернувся з клопотанням про накладення арешту на зернозбиральні комбайни та врожай сої, що були виявлені на одній із зазначених вище земельних ділянок з кадастровим номером 5321386400:00:048:0060.
Разом з тим, зі змісту долучених до клопотання матеріалів видно, що фактично зернозбиральні комбайни вилучені на земельній ділянці з кадастровим номером 5321386400:00:046:0052.
В свою чергу, згідно з додатковою угодою від 23 грудня 2022 року до договору оренди землі від 05 квітня 2012 року, укладеною між Зіньківською міською радою та ОСОБА_9 і зареєстрованою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 3979697, земельну ділянку з кадастровим номером 5321386400:00:046:0052 передано в оренду ОСОБА_9 для ведення фермерського господарства на строк 20 років, до 05 квітня 2032 року.
Наведені обставини свідчать про те, що земельна ділянка, на якій було виявлено та вилучено зернозбиральні комбайни із зерном сої перебуває у користуванні на законних підставах, а будь-які дані, які б свідчили про її самовільне зайняття в матеріалах справи відсутні та прокурором в апеляційній скарзі не наведені.
Крім того, згідно з ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, прокурором за змістом клопотання не доведено, що вилучений під час огляду місця події врожай сої є знаряддям чи безпосереднім предметом кримінального правопорушення, а також не зазначено яким чином цей врожай може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження.
Більше того, стороною обвинувачення не надано жодних відомостей щодо визначення розміру та вартості майна, що суперечить вимогам ст. 171 КПК України.
Також прокурором у клопотанні не зазначено та в засіданні апеляційного суду не доведено, для встановлення яких саме обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-7 КК України, має значення врожай сої.
При цьому, постанова дізнавача сектору дізнання ВП №4 Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_10 про визнання майна речовим доказом від 03 вересня 2025 року є формальною, оскільки за своїм змістом не містить даних на підтвердження того, що врожай сої відповідає критеріям, встановленимст.98 КПК України.
Крім того, самовільне зайняття земельної ділянки є кримінальним правопорушенням з матеріальним складом, яке вважається закінченим з того моменту коли особа фактично заволоділа земельною ділянкою або розпочала її протиправну експлуатацію (освоєння), завдавши цим власнику земельної ділянки або її законному володільцю значної шкоди.
Разом з тим, у кримінальному провадженні №42024170000000104 не встановлений розмір спричиненої шкоди, що є обов'язковим елементом складу даного кримінального правопорушення.
Також у даному кримінальному провадженні не заявлено цивільного позову.
Враховуючи наведе, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про відсутність правових підстав для задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на майно.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не встановлено.
Отже, апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.405, ст.407 та ст.422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 вересня 2025 року у кримінальному провадженні №42024170000000104 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Зіньківського відділу Диканської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4