Житомирський апеляційний суд
Справа №295/89/24 Головуючий у 1-й інст. Воробйова Т. А.
Категорія 64 Доповідач Шевчук А. М.
22 жовтня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Борисюка Р.М.,Павицької Т.М.,
за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №295/89/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 січня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Воробйової Т.А. у м.Житомирі,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просила усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , які чиняться ОСОБА_2 , шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого приміщення.
Позов обґрунтований тим, що їй ( ОСОБА_1 ) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 лютого 2023 року належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 . Її право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав. Від приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Пріми Н.В. стало відомо, що ОСОБА_2 втретє заявив до суду позов про встановлення факту проживання однією сім'єю його, як чоловіка, та її дочки, як жінки, без шлюбу, з метою відібрання у неї квартири, яка належала її дочці, та яку вона успадкувала у частині. ОСОБА_2 , в порушення права власності, займає квартиру АДРЕСА_1 і перешкоджає їй проживати в цьому житлі. Вона має потребу вселитися в належну їй частину квартири та проживати в ній, тому що квартира, у якій вона зареєстрована, належить її онуку. Вона з 2019 року вимушено з вини ОСОБА_2 проживає в садовому будинку, який призначений для тимчасового проживання в теплу пору року. Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Прімою Н.В. від її імені ( ОСОБА_1 ) ОСОБА_2 надсилалася заява від 01 листопада 2022 року з вимогою надати можливість реалізувати свої спадкові права щодо спірної квартири та передати їй безпідставно відібрані у неї правовстановлюючі документи на це нерухоме майно. ОСОБА_2 , отримавши від приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Пріми Н.В. зазначену заяву від 01 листопада 2022 року №1883, усвідомлено продовжив чинити їй ( ОСОБА_1 ) перешкоди у володінні належним спадковим майном, які чинить з березня 2019 року, та безпідставно утримує правовстановлюючі документи на це нерухоме майно. Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Царіцина І.С. від імені ОСОБА_1 надсилала ОСОБА_2 заяву від 15 лютого 2023 року №801 з вимогою надати позивачу можливість реалізувати свої спадкові права щодо квартири і виселитися з цієї квартири та звільнити її до 21 березня 2023 року. Також позивач зверталася на особистий прийом до Житомирського міського голови, як роботодавця ОСОБА_2 , з проханням вплинути на підлеглого з метою припинення порушення її права власності та звільнення неналежної йому квартири, передавши їй квартиру в належному стані, що підтверджується листом виконавчого комітету Житомирської міської ради від 17 січня 2023 року №25/В-452. ОСОБА_2 03 березня 2023 року отримав від приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Царіциної І.С. заяву від 15 лютого 2023 року №801, усвідомлено продовжив чинити їй (позивачу) перешкоди у володінні належним їй спадковим майном, безпідставно проживаючи у спірній квартирі. Також, на неправомірні дії ОСОБА_2 щодо незаконного зайняття ним спірної квартири і його виселення, її онукою ОСОБА_3 подавалися заяви до поліції у 2019 році та у 2020 році. З ОСОБА_2 поліцією проводилися профілактичні бесіди щодо недопущення порушення прав і вчинення протиправної поведінки. На переконання позивача, користування ОСОБА_2 спірною квартирою є безпідставним і позбавляє її права на користування приміщенням квартири, у якому вона ( ОСОБА_1 ) має потребу.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 17 січня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що вона ( ОСОБА_1 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та в суду є можливість перевірити таку інформацію і суд повинен був бути обізнаним станом на 10 лютого 2025 року, коли складав повний текст рішення і підписував його, що вона дійсно зареєстрована за цією адресою. У кожному судовому засіданні, в якому вона приймала участь, щоразу заявляла, що заперечує будь-яке право ОСОБА_2 на їх з онукою квартиру і що її донька не визнавала ніяких його прав на проживання в квартирі, про що вона їй особисто заявляла перед своєю смертю. ОСОБА_2 висував ультиматуми, щоб вона ( ОСОБА_1 ) відмовилася від спадщини на його користь. ОСОБА_2 чинить перешкоди у користуванні належним їй майном, яке вона бажає використовувати для свого власного проживання. Суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку. Рішення суперечить дійсним обставинам справи та письмовим доказам, а також низці важливих принципів та правовим позиціям, які повинні враховуватися при вирішені спорів стосовно права користування майном, що перебуває у її власності. Їй ( ОСОБА_1 ) належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 та її право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав. Відповідач, отримавши від неї у 2022-2023 роках нотаріально посвідчені й передані йому нотаріусами вимоги про припинення порушення прав власника квартири АДРЕСА_1 та виселення/звільнення жилого приміщення цієї квартири мав змогу вирішити свої житлові проблеми, але останній чинить їй перешкоди у користуванні квартирою та до цього часу безпідставно проживає у квартирі.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
При цьому посилається на те, що позивач є власником лише 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . Позивач не обґрунтувала, у чому саме полягають перешкоди в користуванні нею 1/2 часткою квартири та яким чином вчиняються їй перешкоди. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх вимог. Під час судового розгляду він надав беззаперечні докази того, що з 2001 року проживає в квартирі АДРЕСА_1 за згодою померлої власниці квартири ОСОБА_4 , з якою проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу із весни 2001 року до весни 2019 року, спільно ремонтували непридатне житло для можливості проживання без допомоги з боку ОСОБА_1 та інших родичів, вели спільний бюджет, сплачували комунальні послуги. У вказаній квартирі він змушений проживати, оскільки житло, в якому він зареєстрований, зруйноване в 2022 році внаслідок збройної агресії проти України та вчинення бомбардувань по місту Житомиру. Він сплачує комунальні послуги за себе та за ОСОБА_1 в ОСББ, яка до цього часу не переоформила особисті рахунки в комунальних установах. Він не чинив ніяких перешкод, оскільки позивач до нього не зверталася особисто з вимогами усунення перешкод у вселенні.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Левчук Т.В. апеляційну скаргу підтримали та просять задовольнити, - рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Пилипчук П.П. апеляційну скаргу не визнали, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Третя особа в судове засідання не з'явилася. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, оскільки Укрпоштою 07 серпня 2025 року проставлена відмітка про повернення «за відсутності адресата за вказаною адресою» (а.с.24 т.2). За положеннями частини восьмої ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування. Інша адреса суду не повідомлена. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.
Згідно з ст.47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст.379 ЦК України).
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна (ст.317 ЦК України).
Відповідно до частини першої ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з положеннями ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини першої ст.109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.
У частині третій ст.116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав. Виселення цих осіб пов'язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 лютого 2023 року спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її мати ОСОБА_1 в 1/2 частці у спадщині та її дочка ОСОБА_3 в 1/2 частці у спадщині (а.с.6 т.1). Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з: квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку спадкового майна видано ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку спадкового майна ще не видано.
Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав від 01 лютого 2023 року, ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина квартири за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.7 т.1).
Із копії паспорту громадянина України НОМЕР_1 убачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.5 т.1), але з 28 січня 2025 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом із реєстру Житомирської територіальної громади (а.с.236), який наданий суду на стадії апеляційного перегляду справи.
Із листа Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області від 08 січня 2020 року вбачається, що ОСОБА_3 зверталася до управління поліції з приводу неправомірних дій ОСОБА_2 (а.с.16 т.1). У ході проведення перевірки в даному випадку вбачаються ознаки цивільно-правових відносин, вирішення яких відноситься до компетенції суду. Також із ОСОБА_2 було проведено профілактичну бесіду про недопущення вчинення протиправної поведінки в побуті.
Згідно з довідкою дільничного офіцера поліції Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області від 03 січня 2020 року, до Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області 27 грудня 2019 року надійшло звернення від ОСОБА_3 з приводу неправомірних дій ОСОБА_2 (а.с.15 т.1). У ході перевірки було встановлено, що з даного приводу ОСОБА_5 вже зверталася з письмовим зверненням до Житомирського ВП, яке було зареєстроване в ЖЄО №60483 від 06 грудня 2019 року, по якому проводилася перевірка та прийнято рішення згідно із Законом України «Про звернення громадян». Також в ході проведення перевірки в даному випадку вбачаються ознаки цивільно-правових відносин, вирішення яких відноситься до компетенції суду. Із ОСОБА_2 було проведено профілактичну бесіду про недопущення вчинення протиправної поведінки в побуті. Враховуючи те, що в ході перевірки в даних матеріалах не встановлено фактів вчинення кримінального правопорушення, тому підстав для внесення даної інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань не має.
ОСОБА_1 01 листопада 2022 року звернулася до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Пріми Н.В. із заявою, у якій просила передати ОСОБА_2 заяву про надання документів про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , які необхідні для оформлення спадкових прав (а.с.8 т.1).
Із листа виконавчого комітету Житомирської міської ради від 17 січня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 зверталася щодо дій директора Житомирського Центру творчості дітей і молоді ОСОБА_2 про звільнення ним квартири АДРЕСА_1 (а.с.9 т.1). Наголошено, що правовідносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є цивільно-правовими, мають приватний характер і вирішуються в установленому законом порядку. Безпосереднє вирішення вказаних спірних питань між сторонами не відноситься до повноважень міської ради, виконавчих органів міської ради та її посадових осіб.
ОСОБА_1 15 лютого 2023 року звернулася до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Царіциної І.С. із заявою, у якій просила передати ОСОБА_2 листа з вимогою виселення/звільнення квартири за адресою: АДРЕСА_3 , до 20 березня 2023 року (а.с.10 т.1).
Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Царіциною І.С. видано свідоцтво від 09 травня 2023 року, яким посвідчено, що 27 лютого 2023 року заяву ОСОБА_1 , яка містила вимоги про виселення/звільнення квартири за адресою: АДРЕСА_3 , передано ОСОБА_2 (а.с.14 т.1). Заява була передана рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана 03 березня 2023 року.
Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб (частина перша ст.383 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного від 21 серпня 2019 року в справі №569/4373/16 наголошено, що навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів ст.8 Конвенції.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірна квартира для ОСОБА_2 є житлом, зважаючи на наявність достатніх і тривалих зв'язків відповідача зі спірною квартирою, що позивачем не спростовано.
У постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі №925/180/18 зазначено, що звернутися із негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем є лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Власник має право вимагати усунення порушення його прав, якщо дії третіх осіб мають неправомірний характер (постанова Верховного Суду від 30 червня 2021 року в справі №661/1702/17).
Відповідач ОСОБА_2 зазначає, що до спірної квартири він вселився у 2001 році за згодою колишнього власника ОСОБА_4 . Така обставина не спростована жодними доказами. ОСОБА_4 за життя, тобто до 2019 року, жодного разу до ОСОБА_2 із позовом про його виселення із спірної однокімнатної квартири не зверталася. За таких обставин, вселення відповідача до спірної квартири відбулося за згодою колишнього власника квартири ОСОБА_4 , а тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 зайняв спірне жиле приміщення самоправно.
ОСОБА_1 у апеляційній скарзі посилається на те, що ОСОБА_2 чинить їй перешкоди у користуванні належним їй майном, яке вона має потребу використовувати для власного проживання - квартиру АДРЕСА_1 . При цьому доказів того, що ОСОБА_2 вчиняє протиправні неправомірні дії, в наслідок яких позивач не може користуватися належним їй майном, матеріали справи не містять.
Колегія суддів погоджується й з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не уповноважена заявляти позов щодо усунення перешкод у користуванні всією квартирою, а лише може діяти відносно своєї частки, оскільки позивач є власником лише 1/2 її частини, а власником іншої 1/2 частини квартири є третя особа ОСОБА_3 , яка інтересу до справи не виявила.
Зважаючи на те, що спірна квартира є для відповідача житлом упродовж більш ніж вісімнадцяти років, а позивач на неї до 2019 року не претендувала та зареєстрована у цій квартирі лише з 28 січня 2025 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виселення ОСОБА_2 із займаного ним житлового приміщення не відповідатиме принципу пропорційності між інтересами позивача та відповідача, оскільки втрата житла є крайньою формою втручання у право на житло.
ОСОБА_1 не довела беззаперечними доказами тієї обставини, що ОСОБА_2 чинить їй перешкоди у користуванні 1/2 частиною квартири АДРЕСА_1 , та не довела, що ОСОБА_2 вчиняє протиправні дії, у зв'язку з якими ОСОБА_1 позбавлена можливості здійснювати свої права власника щодо належної їй 1/2 частини квартири.
Обставина реєстрації ОСОБА_1 у спірній квартирі з 28 січня 2025 року висновків суду першої інстанції не спростовує, оскільки позивач, як власник частки квартири, має право не лише володіти та користуватися своєю часткою у квартирі, але й розпорядитися нею.
Наведені в апеляційній скарзі доводи є аналогічними позовним вимогам та зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку у відповідності до положень ст.89 ЦПК України, а також до незгоди з висновками суду першої інстанції.
Оскільки рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. Відповідно до положень ст.375 ЦПК України рішення суду першої інстанції залишається без змін.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: