Житомирський апеляційний суд
Справа №292/707/23 Головуючий у 1-й інст. Гуц О. В.
Категорія 60 Доповідач Шевчук А. М.
15 жовтня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Григорусь Н.Й., Павицької Т.М.,
за участі секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №292/707/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , неповнолітнього ОСОБА_4 в особі його законного представника ОСОБА_5 , треті особи: Пулинська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Пулинського нотаріального округу Житомирської області Висоцький Дмитро Ігорович, про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та визнання права власності в порядку спадкування
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Янчуком Максимом Олександровичем,
на рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 11 вересня 2024 року, яке ухвалене під головуванням судді Гуца О.В. у с. Пулини,
ОСОБА_1 через адвоката Янчука М.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , неповнолітнього ОСОБА_4 в особі його законного представника ОСОБА_5 . Просив визнати недійсними: свідоцтво про право на спадщину за законом серії та номер 238, видане ОСОБА_2 12 червня 2017 року приватним нотаріусом Пулинського нотаріального округу Житомирської області Висоцьким Д.І.; свідоцтво про право на спадщину за законом серії та номер 211, видане ОСОБА_2 31 травня 2017 року приватним нотаріусом Пулинського нотаріального округу Житомирської області Висоцьким Д.І.; свідоцтво про право на спадщину за законом серії та номер 744, видане ОСОБА_3 30 червня 2018 року державним нотаріусом Пулинського державної нотаріальної контори Житомирської області Іващенко Н.О.; визнати за ним ( ОСОБА_1 ) право власності в порядку спадкування на 1/2 частину: житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлової будівлі (комори), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки з кадастровим №1825484900:04:000:0100 площею 2,6142 га за адресою: Житомирська область, Пулинський (Житомирський) район, Соколівська сільська рада; земельної ділянки з кадастровим №1825484900:01:000:0147 площею 3,5856 га за адресою: Житомирська область, Пулинський (Житомирський) район, Соколівська сільська рада.
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , яка приходилася бабою ОСОБА_1 . Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме: житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю (комору), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 1825484900:04:000:0100 площею 2,6142 га адреса місця знаходження: Житомирська область, Пулинський (Житомирський) район, Соколівська сільська рада; земельну ділянку з кадастровим номером 1825484900:01:000:0147 площею 3,5856 га адреса місця знаходження: Житомирська область, Пулинський (Житомирський) район, Соколівська сільська рада. Для прийняття спадщини до нотаріальної контори у встановлені строки звернулися ОСОБА_1 (його батько) та ОСОБА_2 (його дядько). Батько позивача ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Він (позивач) та його покійний батько були зареєстровані за однією адресою, а тому він ( ОСОБА_1 ) прийняв спадщину після смерті батька. Він хотів документально оформити свої спадкові права, але дізнався, що з невідомих обставин спадкові права його батька неоформлені, а право власності на вказане вище майно зареєстровано за відповідачами.
Рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 11 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 , не погодившись із рішенням суду першої інстанції, через адвоката Янчука М.О. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що приймаючи рішення, суд першої інстанції порушив основні фундаментальні принципи процесуального права, чіткі та однозначні правові норми, що докази повинні бути належними та допустимими, достатніми та достовірними, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача ОСОБА_6 . Після її смерті відкрилася спадщина на її майно. Для прийняття спадщини до нотаріальної контори у встановлені строки звернулися ОСОБА_1 (його батько) та ОСОБА_2 (його дядько). Його батько ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Він та його покійний батько були зареєстровані за однією адресою, а отже він фактично прийняв спадщину. Він хотів документально оформити свої спадкові права, але дізнався, що з невідомих обставин, спадкові права його батька неоформлені, а право власності на вказане вище майно зареєстровано за відповідачами. Крім того, нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів адвокат Мельник Ю.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
При цьому посилається на те, що суд першої інстанції всебічно та повно дослідив докази у справі, правильно оцінив обставини та дійшов законного і обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Суд першої інстанції встановив, що позивач не довів належними доказами факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 її сином. Не прийняття спадщини батьком позивача після своєї матері та не встановлення факту родинних відносин, а також відсутність заповіту унеможливлюють оформлення спадщини позивачем після смерті його баби.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Янчук М.О. апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити, - рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.26-27,34-35,36,37-38 т.3). Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно зі ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 цього Кодексу (частина друга ст.1223 ЦК України).
Відповідно до частини першої ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша ст.1269 ЦК України).
У частині першій ст.1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частин першої і третьої ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до ст.1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 серії НОМЕР_1 від 21 січня 2019 року, виданого Житомирським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (а.с.14 т.1).
Відповідно до відомостей, зазначених у копіях паспортів на ім'я позивача та його батька ОСОБА_1 , їх спільним місцем реєстрації було: АДРЕСА_2 (а.с.10-11, 15 т.1).
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть від 12 квітня 2023 року серії НОМЕР_2 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (а.с.13 т.1).
Із копії спадкової справи №70/2017, заведеної приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , вбачається, що спадкову справу відкрито 31 травня 2017 року на підставі заяви спадкоємця ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом, ОСОБА_2 , як спадкоємець ОСОБА_6 , отримав у спадщину наступне майно: земельну ділянку, кадастровий номер 1825484900:01:000:0147, площею 3,5856 га, розташовану на території Соколівської сільської ради Пулинського району Житомирської області; майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря», розташованого в с.Соколів Пулинського району Житомирської області в розмірі 7 664 грн; житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.173,182,216 т.1).
У матеріалах спадкової справи №70/2017 відсутні відомості щодо складу спадщини спадкодавця ОСОБА_6 , а саме майна, яке є предметом спору в справі та складається із житлового будинку з належними до нього господарськими та побутовими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, розташованої в межах Соколівської сільської ради Червоноармійського району з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6142 га з кадастровим номером 1825484900:04:000:0100; нежитлової будівлі (комора) за адресою: АДРЕСА_1 . Беззаперечних доказів про належність вказаного майна спадкодавцю ОСОБА_6 позивач суду не надав. Вказані докази не надані також під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції.
Разом з тим, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 червня 2018 року за №744 (спадкова справа №97/2009, заведена державним нотаріусом Пулинської державної нотаріальної контори Житомирської області) Васільєва Жанна Анатоліївна є спадкоємцем належного спадкодавцю ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкового майна, а саме, житлового будинку з належними до нього господарськими та побутовими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.125 т.1) .
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 17 лютого 2004 року серії ЖТ №167275, виданого за розпорядженням голови Червоноармійської райдержадміністрації від 11 лютого 2004 року №48, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, розташованої в межах Соколівської сільської ради Червоноармійського району, з цільовим призначенням -для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,6142 га, кадастровий номер 1825484900:04:000:0100 (а.с.127 т.1).
Нежитлова будівля (комора) за адресою: АДРЕСА_1 , згідно квитанції від 02 липня 2015 року до прибуткового касового ордеру №3 та накладної за №4 придбана ОСОБА_1 у власність згідно з рішення загальних зборів членів КСП «Перемога» від 27 травня 2015 року №32 (а.с.129-130 т.1).
Із викладеного вище вбачається, що житловий будинок із належними до нього господарськими та побутовими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка загальною площею 2,6142 га із кадастровим номером 1825484900:04:000:0100 та нежитлова будівля (комора) за адресою: АДРЕСА_1 не входять до складу спадщини, що відкрилася після смерті спадкодавця ОСОБА_6 .
Відповідно до довідки Соколівського старостинського округу №6 Курненської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 05 жовтня 2023 року №523, ОСОБА_6 , жителька АДРЕСА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за місцем проживання в будинку АДРЕСА_4 одна та протягом шести місяців із дня її смерті зареєстрованих за адресою АДРЕСА_4 , не було. Підстава: погосподарська книга на 2001-2005 роки №3, особовий рахунок № НОМЕР_3 (а.с.121 т.1).
Отже, на час своєї смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_6 проживала у будинку АДРЕСА_1 одна.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
За положеннями частин першої та другої ст.549 ЦК Української РСР, визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців із дня відкриття спадщини.
Отже, відповідно до положень ст.549 ЦК Української PCP, прийняття спадщини могло підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчили, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном. Спадщина вважалася прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном. Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилася.
Така правова позиція викладена у Постанові ВСУ від 13 листопада 2019 року в справі №204/1972/18.
Відповідно до довідки виконкому Соколівської сільської ради Пулинського району Житомирської області від 23 травня 2017 року №389, ОСОБА_2 фактично прийняв спадщину в 6-ти місячний строк з дня смерті його матері ОСОБА_6 , 1923 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживала і була зареєстрована за місцем проживання по АДРЕСА_5 , шляхом розпорядження належними померлій особистими речами, проведенням побілки, дрібного ремонту в житловому будинку та користуванням земельною ділянкою (а.с.168 т.1).
Із викладеного вище вбачається, що фактичним вступом в управління та володіння спадковим майном ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_6 .
Натомість матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 , батько позивача, у встановлені законодавством строки та у спосіб прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_6 .
Отже, батько ОСОБА_1 - ОСОБА_1 спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не прийняв.
Підсумовуючи викладене вище, спадкове майно, на яке відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_6 , до складу спадщини, яка відкрилася після смерті батька ОСОБА_1 - ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не увійшло, а тому не може бути успадкованим позивачем. Отже, позивач ОСОБА_1 не довів жодними доказами права на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_6 , тобто його баби, оскільки відсутні докази, що його батько прийняв спадщину після смерті своєї матері.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем також на обґрунтування позову про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину не надано належних доказів того, що особи, яким вони видані, не мали права на спадкування, а також порушення у зв'язку з їх видачою права на спадщину інших осіб.
Отже, у задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі №509/3589/16-ц сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. У разі, коли суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги, є необґрунтованими, суд повинен відмовити у задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
Суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позову в зв'язку з пропуском строку позовної давності, оскільки ОСОБА_1 не довів права на спадкове майно, що відкрилося після смерті ОСОБА_6 , а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні позову саме з цих підстав.
Суд не може одночасно відмовити в задоволенні позову по суті та за строками позовної давності, оскільки це суперечить принципам судочинства.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову по суті, оскільки вимоги є необґрунтованими, але одночасно з цим відмовив також за строками позовної давності, що є взаємовиключним, а тому за положеннями ст.376 ЦПК України апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції, викладаючи її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Янчуком Максимом Олександровичем, задовольнити частково.
Рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 11 вересня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуюча Судді: