Житомирський апеляційний суд
Справа №274/3368/25 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т. М.
Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.
27 жовтня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Григорусь Н.Й., Талько О.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №274/3368/25 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк»
на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Вдовиченко Т.М.
встановив:
У травні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101706608207282 від 30.01.2024 у розмірі 63 888,01 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30 січня 2024 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №АВН0СТ155101706608207282, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 48 700,00 грн. строком на 36 місяців, тобто до 29.01.2027 року зі сплатою процентів у розмірі 75,00% річних.
При цьому АТ «Акцент-Банк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит у розмірі і на умовах, встановлених договором.
Однак у порушення умов кредитного договору відповідачка належним чином не виконала свої зобов'язання, не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим станом на 15.05.2025 року існує заборгованість у розмірі 63 888,01 грн., яка складається з: 39 925,25 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту); 21 100,39 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 2 862,37 грн. - залишок заборгованості за пенею. Вказану суму банк просив стягнути на свою користь.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 липня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101706608207282 від 30.01.2024 у розмірі 61 025,64 грн., з яких: 39 925,25 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту); 21 100,39 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами. У задоволені вимог про стягнення заборгованості за пенею в розмірі 2 862,37 грн. відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, АТ «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині відмови у стягненні з відповідача заборгованості за пенею скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні вимог про стягнення пені, суд послався на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Однак вважає, що Цивільний кодекс України у цьому випадку є загальною, а не спеціальною нормою законодавства і не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. При цьому у даному випадку спеціальною нормою є Закон України «Про споживче кредитувати», який регулює відносини між кредитодавцем, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими ч.2 ст.3 цього Закону. Відповідно до розділу ІV Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до 30 дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільнення від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплатити кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Таким чином вважає, що неустойка не застосовується до кредитів, які були укладені до 24 січня 2024 року, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», набрав чинності 24 грудня 2023 року, плюс 30 днів, тобто до 23.01.2024. Отже споживач після 24 січня 2024 року не звільняється від відповідальності перед кредитором за прострочення виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит, в тому числі від обов'язку сплатити пеню, а тому вимоги банку в цій частині є обґрунтованими та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 2 862,37 грн.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу сторона відповідача не скористалась.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що 22 січня 2024 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг АТ «Акцент-Банк» приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» шляхом підписання відповідної анкети-заяви (а.с.7-10).
30 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Акцент-Банк» із заявою №АВН0СТ155101706608207282, в якій погодила істотні умови кредитного договору, за якими: мета отримання кредиту - придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг; сума кредиту - 48700 грн; строк кредиту 36 місяців; процентна ставка (фіксована) - 75% на рік; тип процентної ставки - фіксована; номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту 516915512573646.
Своїм підписом у заяві відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифів складає договір про надання банківських послуг (а.с.12 - 13).
АТ «Акцент-Банк» надало ОСОБА_1 інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту (паспорт споживчого кредиту) (а.с.11).
Також сторони погодили та підписали Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка містить графік погашення кредиту (а.с.13 зворот).
30 січня 2024 року АТ «Акцент-Банк» надало (перерахувало) ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 48 700,00 грн., що підтверджено меморіальним ордером №TR.35048815.28157.65455 (а.с.15).
Звертаючись до суду з даним позовом, банк посилався на ту обставину, що ОСОБА_1 належним чином не виконує кредитні зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 15.05.2025 року існує заборгованість у розмірі 63 888,01 грн., яка складається з: 39 925,25 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту); 21 100,39 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 2 862,37 грн. - залишок заборгованості за пенею.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» пені за період з 09.01.2024 по 15.05.2025 в розмірі 2 862,37 грн., суд першої інстанції виходив з безпідставності вимог в цій частині, оскільки штрафні санкції нараховані позивачем у період дії в Україні воєнного стану, тому відповідачка на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 цього Кодексу).
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до статей 611, 612 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином встановивши, що АТ «Акцент-Банк» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь пеню за прострочення виконання зобов'язань за споживчим кредитом за період з 09.01.2024 по 15.05.2025 в розмірі 2 862,37 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки штрафні санкції (пеня) нараховані банком у період дії в Україні воєнного стану, тому відповідачка на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже доводи апеляційної скарги є такими, що не дають підстав вважати, що рішення в цій частині не відповідає матеріалам справи, встановленим фактичним обставинам та вимогам матеріального та процесуального закону. При цьому вказані доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і ґрунтуються на невірному тлумаченні позивачем норм матеріального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Рішення в іншій частині в апеляційному порядку не оскаржено, тому не перевіряється судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст.259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 липня 2025 року в частині відмовлених позовних вимог - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 03 листопада 2025 року.
Головуючий Судді