Справа № 761/47370/23
Провадження № 2/761/1802/2025
04 листопада 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Матвєєва Ю.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, -
У грудні 2023 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» у якому позивач просить стягнути із відповідача різницю суми несплаченого страхового відшкодування у розмірі 46832,44 грн. та судові витрати.
Свої вимоги мотивує тим, що 15.01.2022 року о 10:00 год., в м. Києві по вул. Дорогожицька, 15 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Nissan Altima» р.н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Chevrolet» р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Вина ОСОБА_2 підтверджена постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2022р. у справі №754/14085/24.
Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 205104597 цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП була застрахована в ТДВ «Страхова компанія «Кредо»
Після настання страхового випадку Позивач звернулась до Відповідача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. За результатами розгляду заяви Позивача ТДВ «Страхова компанія «Кредо» дійсного на дату ДТП, 14.06.2022 року виплатила страхове відшкодування у розмірі 20007,88 грн.
Не погоджуючись з сумою страхового відшкодування, Позивач звернувся до експертної установи ТОВ «Клевер експерт». Згідно висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 206/07-22 від 25.07.2022р. складений оцінювачем ОСОБА_3 розмір завданого збитку склав 66840,32 грн. з урахуванням ПДВ.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути різницю матеріального збитку і частково виплаченим страховим відшкодуванням, позивач просить стягнути з відповідача 46832,44 грн.
21.12.2023 року до суду надійшла зазначена цивільна справа та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2023 року була передана до провадження судді Макаренко І.О.
Згідно розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи №01-08-2288 від 11.09.2025 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2025 року в провадження судді Матвєєвої Ю.О. надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Ухвалою суду від 15.09.2025 р. відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Встановлено, що 15 лютого 2022 р. приблизно о 10 год. 08 хв. в м. Києві, по вул. Дорогожицька, 15, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «NISSAN» д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «CHEVROLET» д.н.з. НОМЕР_3 , чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР України. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.04.2022 р. у справі 761/7062/22 водія ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи, власником автомобіля «Chevrolet» р.н. НОМЕР_2 є ОСОБА_4 .
Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаної ДТП встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Nissan Altima» р.н НОМЕР_1 , станом на момент ДТП, була застрахована, згідно полісу 205104597 в ТДВ «Страхова компанія «Кредо», страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну -130 000,00 грн., розмір франшизи - 0,00 грн.
Так, внаслідок вказаного ДТП автомобіль марки «Chevrolet» р.н. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження, зазначені обставини сторонами визнаються та не оспорюються.
22.02.2022 р. після настання страхового випадку Позивач звернулась до Відповідача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та про виплату страхового відшкодування.
14.06.2022 р. Відповідачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 20007,88 грн. на розрахунковий рахунок Позивача, що підтверджується копією виписки від 14.06.2022р.
Не погодившись з розміром вищезазначеного страхового відшкодування позивачка звернулася до ТОВ «Клевер експерт», для оцінки вартості збитку. Попередньо попередивши про це відповідача.
Згідно висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 206/07-22 від 25.07.2022р., складений оцінювачем ОСОБА_3 розмір завданого збитку склав 66840,32 грн. з урахуванням ДТП.
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга ст. 1187 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особі, відшкодовується винною особою.
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV ).
Статтею 3 Закону № 1961-IV передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно зі ст. 5 Закону №1961-IV, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 6 Закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (ст. 9 Закону №1961-IV).
Відповідно до ст. 12 Закону №1961-IV розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно з вимогами ст. 22.1 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями ст. 22 у пп. 22.1 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи за правилами відшкодування шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу, визначені ст. 29-37 зазначеного Закону.
Виходячи із змісту цієї статті страховик повинен відшкодувати шкоду у повному обсязі, але у межах ліміту, передбаченого договором. Решта визначеної згідно із законодавством майнової шкоди мала бути відшкодована особою, яка її заподіяла.
Шкода заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, в силу ст. 28 Закону № 1961-IV - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. (пункт 34.1. Закону № 1961-IV).
Частиною 1 ст. 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Стаття 1192 ЦК України встановлює, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.
При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/19288/14-ц (провадження № 61-9687св18).
Суд не бере до уваги висновок про вартість матеріального збитку проведений на замовлення страховика, оскільки визначена у ньому вартість збитку на переконання суду є заниженою. Суд вважає достовірним та правильним звіт незалежної оцінки з визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, наданого на замовлення сторони позивача, оскільки визначена у ньому вартість відновлювального ремонту автомобіля, ринкова вартість КТЗ та вартість матеріальному збитку є близькою одна до іншої.
Під час розгляду справи представник ТДВ «Страхова компанія «Кредо» із клопотанням про проведення судової автотехнічної експертизи до суду не звертався.
Отже, дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2 відповідальність якого була застрахована ТДВ «Страхова компанія «Кредо», тому страхове відшкодування несе страховик в межах ліміту відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з ТДВ «Страхова компанія «Кредо» на користь позивача суму невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 46832,44 грн.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збій у розмірі 1074,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП - задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (код ЄДРПОУ 13622789) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) страхове відшкодування у розмірі 46832,44 грн.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (код ЄДРПОУ 13622789) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 1074,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.О. Матвєєва
04 листопада 2025 року