ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/21743/25
провадження № 3/753/7744/25
"29" жовтня 2025 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Шаповалова К. В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з сектору ювенальної превенції Дарницького УП ГУ НП у м. Київ про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
13 жовтня 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 жовтня 2025 року матеріали справи передано судді Шаповаловій К.В.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 08 жовтня 2025 року, серія ВАД № 741253, 17 вересня 2025 року о 07:00 год., за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_2 , а саме: нецензурно виражався, принижував, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Судове засідання призначене на 27 жовтня 2025 року було відкладено за клопотанням адвоката потерпілої особи на 29 жовтня 2025 року на 12:15 год.
У судове засідання призначене на 29 жовтня 2025 року з'явилися ОСОБА_1 , потерпілий ОСОБА_2 та адвокат потерпілого - Даниленко Т.І.
ОСОБА_1. зазначив, що ОСОБА_2 є його онуком, проживає у квартирі разом із ним та його дружиною (своєю бабою). Періодично між ними виникають конфлікти. ОСОБА_1 зазначив, що онук створив безлад у квартирі, не займається прибиранням, не підтримує порядку. 17 вересня 2025 року онук не ночував вдома, прийшов додому під ранок. Оскільки всю ніч була повітряна тривога та лунали вибухи, ОСОБА_1 не спав та був втомленим, а як онук повернувся додому, то між ними виник конфлікт, онук почав ображати діда нецензурною лайкою, ОСОБА_1 звернувся за допомогою до Центру захисту пенсіонерів, а вони викликали поліцію.
Потерпілий ОСОБА_2 зазначив, що тієї ночі ночував у друга, під ранок повернувся додому, дід почав на нього кричати та виражатися нецензурною лайкою.
Адвокат Даниленко Т.І, зазначила, що раніше у квартирі проживала також матір ОСОБА_2 - ОСОБА_3 з його малолітньою сестрою. ОСОБА_1 з дружиною зняли ОСОБА_3 з місця реєстрації, після чого та забрала доньку і проживає окремо. ОСОБА_2 , залишився проживати у квартирі разом із дідом та бабою, оскільки він також зареєстрованим у помешканні. Зазначила, що ОСОБА_2 має психічні розлади, періодично проходить лікування, мати намагалася влаштувати його у інтернат, однак поки що це не вдається. Адвокат також зазначила, що у сім'ї періодично виникають конфлікти на побутовому підґрунті. Додала до матеріалів справи копію заяви матері ОСОБА_2 зі змісту якої вбачається, що він інколи поводить себе агресивно, має психічні розлади, вживає заборонені речовини.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Частиною другою статті 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
До домашнього насильства недоречно відносити всі прояви непорозуміння між суб'єктами, якими охоплюється суб'єктний склад за статтею 173-2 КУпАП, що можуть супроводжуватися лайкою, образливими висловами на фоні особистого несприйняття побутової ситуації чи оцінки способу життя членів родини та інших пов'язаних між собою осіб, так само як і виявлення суб'єктивного зневажливого ставлення, прояви невихованості, нестриманості, надмірної безпідставної емоційності, зловживання нецензурними висловлюваннями у побуті та при сварці.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Ознаками психологічного насильства, зокрема, є: постійна образлива критика, маніпулювання, контроль над життям жертви; звинувачення, засудження, словесні образи; обзивання нецензурними словами, приниження; ігнорування як спосіб «покарання» (як серед дорослих, так і щодо дітей); покарання та погрози покарання, погрози життю й здоров'ю, заборона висловлювати свою думку, вільно пересуватися поза домом та спілкуватися з близькими; зняття людиною із себе відповідальності за негативний вплив на психологічний стан жертви; відмова спілкуватися, щоб змусити жертву почуватися винною, принизити її; ізолювання жертви від спілкування з друзями чи родиною, контроль над спілкуванням через прочитання особистої пошти і повідомлень у соцмережах; знецінення людини, цілковитий контроль над усіма сферами її життя.
Окремий конфлікт у сім'ї, випадкова образа, навіть повторювані сварки не можуть розцінюватися як психологічне насильство. Насильство - це свідома поведінка, використання власної переваги й контроль жертви. Це ускладнює для постраждалих ефективний захист почуттів та інтересів.
Згідно статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 28 Конституції декларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «Опуз проти Туреччини» (Opuz v. Turkey) no. 33401/02 від 09.06.2009 Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що насильство в сім'ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Суд також зазначив, що недостатньо мати закони щодо протидії домашньому насильству, більш важливішим є наявність ефективних механізмів їхньої реалізації.
У протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_2 .
Разом з тим, жодних доказів, того що ОСОБА_1 саме 17 вересня 2025 року чинив саме насильство в сім'ї, матеріали справи не містять, це також не знайшло підтвердження і під час розгляду справи.
Зокрема, відсутні достатні підтвердження наявності у ОСОБА_1 умислу на застосування домашнього насильства відносно онука у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також фактичних даних, які б дозволили визначити достеменно статус кривдника та потерпілого.
При вирішенні питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, суд враховує, що обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Однак доказів завдання чи можливості завдання такої шкоди потерпілому матеріали справи не містять. Більше того, наслідків діяння у виді можливості завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілого не зазначено і в протоколі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає закриттю, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Керуючись статтями 221, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя К.В. Шаповалова