Справа № 562/3675/23
провадження №4-с/562/1/25
"22" жовтня 2025 р.
Здолбунівський районний суд Рівненської області
в складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,
секретар судового засідання Парфенюк Т.А.,
учасники справи: заявник (в режимі ВКЗ) ОСОБА_1 ,
представник заявника-адвокат (в режимі ВКЗ) Зільберт О.Є.,
державний виконавець Владімірова А.О.,
представник боржника-адвокат Дупак В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Здолбунів Рівненської області скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у її вихованні, -
У поданій до суду скарзі заявник просить поновити йому процесуальний строк для звернення до суду щодо скасування повернення виконавчого листа в справі №562/3675/23, визнати незаконним та скасувати повідомлення державного виконавця Владімірової А.О. від 19 червня 2025 року про повернення виконавчого документу стягувачу та просить зобов'язати державного виконавця відкрити виконавче провадження щодо виконання рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 травня 2024 року, обґрунтовуючи тим, що рішення суду зобов'язує боржника вчинити певні дії, а згідно положень ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є інші заходи, передбачені цим Законом.
Оскільки повідомлення про повернення виконавчого документу ним було двічі оскаржене в адміністративному порядку до Міністерства юстиції України та про результати він дізнався лише 10 липня 2025 року, тому десятиденний строк звернення пропустив з поважних причин.
У відзиві на скаргу державний виконавець Здолбунівського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Владімірова А.О. просить у задоволенні скарги відмовити, так як рішення про повернення виконавчого документа стягувачу прийняте у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки визначений судом ОСОБА_1 у виконавчому документі спосіб участі у вихованні дитини, а саме: необмежене спілкування з неповнолітньою ОСОБА_3 особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, в соціальних мережах, месенджерах, що не передбачають безпосереднього фізичного контакту між батьком та дитиною, не підлягає примусовому виконанню.
У судовому засіданні в режимі ВКЗ заявник ОСОБА_1 та його представник-адвокат Зільберт О.Є. вимоги скарги підтримали повністю та просять їх задоволити.
Державний виконавець Владімірова А.О. та представник ОСОБА_4 - адвокат Дупак В.Г. просять в задоволені скарги відмовити за безпідставністю.
Заслухавши учасників, з'ясувавши обставини та дослідивши матеріали справи суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст.447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Установлено, що рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 травня 2024 року цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково та визначено такі способи участі у вихованні та спілкування з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 , а саме:
- побачення кожну першу і третю п'ятницю місяця з 10:00 години до неділі 21:00 години та кожну другу суботу місяця з 10:00 до 20:00 години за місцем проживання позивача за попереднім узгодженням з матір'ю дитини;
- необмежене спілкування з донькою особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, в соціальних мережах, месенджерах, що не передбачають безпосереднього фізичного контакту між батьком та дитиною;
- спільний відпочинок та оздоровлення на території України в період весняних, осінніх та зимових канікул (половина кожних канікул), а також 30 днів підряд літніх канікул, щорічно, починаючи з двох останніх тижнів червня та перших двох тижнів липня, інші будь-які дні за бажанням дитини та за домовленістю з матір'ю дитини;
- спільне дозвілля в день народження батька кожного року з 18:00 до 21:00 години, якщо дата припадає на робочий день, та з 10:00 до 21:00 години, якщо дата припадає на вихідний день, а також кожного парного року на Новий рік, Різдво і Великдень за попереднім узгодженням з матір'ю дитини.
Указаним рішенням суду зобов'язано ОСОБА_2 за два дні до зустрічі ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 надати йому точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, захворювання та лікування, а в разі настання таких змін повідомляти про це ОСОБА_1 особисто на наступний день з дня настання таких обставин.
Постановою Рівненського апеляційного суду Рівненської області від 04 лютого 2025 року рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 травня 2024 року частково змінено, відстрочивши на час воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей період за кордоном порядок виконання визначених способів участі батька у спілкуванні та вихованні доньки, окрім «необмеженого спілкування з донькою особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, в соціальних мережах, месенджерах, що не передбачають безпосереднього фізичного контакту між батьком та дитиною», тобто без відстрочення порядку його виконання.
Відповідно до положень ч.1 ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
14 лютого 2025 року за заявою ОСОБА_1 про видачу виконавчого документа за рішенням суду від 20 травня 2024 року в частині, що залишена без змін апеляційною інстанцією щодо «необмеженого спілкування з донькою особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, в соціальних мережах, месенджерах, що не передбачають безпосереднього фізичного контакту між батьком та дитиною», видано виконавчий лист у справі №562/3675/23, який 24 квітня 2025 року стягувачем пред'явлено до примусового виконання.
25 квітня 2025 року державним виконавцем Здолбунівського районного відділу ДВС Павліш І.С. указаний вище виконавчий документ повернутий стягувачу на підставі пунктів 7, 10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», тобто без прийняття до виконання.
16 червня 2025 року до відділу ДВС повторно надійшла заява ОСОБА_1 та пред'явлено виконавчий лист до примусового виконання.
19 червня 2025 року головним державним виконавцем Здолбунівського районного відділу ДВС Владіміровою А.О. на підставі п.7 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оскільки виконавчим документом не визначено способу реалізації державним виконавцем його повноважень, визначених законом, спрямованих на визначення побачень з дитиною, про що повідомлено ОСОБА_1 .
Так, згідно п.7 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
Заходами примусового виконання рішень відповідно до ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Інші заходи примусового характеру передбачені розділом VIII Закону України «Про виконавче провадження» (виконання рішень немайнового характеру), яким не визначено порядку примусового виконання рішення суду щодо спілкування батька чи матері з дитиною особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, в соціальних мережах, месенджерах, що не передбачають безпосереднього фізичного контакту між батьком та дитиною.
Разом з тим, частиною 1 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст.26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Водночас, виконавчим документом, пред'явленим скаржником до примусового виконання, не передбачено зобов'язань боржника ОСОБА_4 особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення для забезпечення «необмеженого спілкування ОСОБА_1 з донькою особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, в соціальних мережах, месенджерах, що не передбачають безпосереднього фізичного контакту між батьком та дитиною».
А відповідно до положень ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, у зв'язку з чим здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Доводи скаржника та його представника про відкриття виконавчого провадження №78085800 у подібних правовідносин в іншій цивільній справі №562/4503/23 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з онукою та визначення порядку участі в її вихованні судом не приймаються, оскільки виконавчим документом у цій справі визначено, зокрема, такий порядок і спосіб участі ОСОБА_5 у вихованні онуки ОСОБА_3 , що полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 січня 2025 року.
Указане вище рішення суду в справі №562/4503/23 в апеляційному порядку не переглядалося і питання відстрочення його виконання на час воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей період за кордоном не вирішувалось.
А порядок примусового виконання рішення суду про встановлення побачення з дитиною та рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною визначено положеннями ст.64-1 Закону України «Про виконавче провадження».
З огляду на викладене суд дійшов до висновку, що скаржником не доведено незаконність дій головного державного виконавця Здолбунівського районного відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Владімірової А.О. щодо повернення виконавчого документу, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.447-453 ЦПК України, суд
У задоволені скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Здолбунівського відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Владімірової Анни Олександрівни - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 27 жовтня 2025 року.
Суддя: