Справа № 559/4152/25
Провадження № 1-кп/559/305/2025
"03" листопада 2025 р. м.Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дубно Рівненської області клопотання прокурора Дубенської окружної прокуратури ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201418000000444 від 01.10.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, на підставі п. 3-1 ч.1 ст. 284 КПК України,
Прокурором Дубенської окружної прокуратури ОСОБА_3 на розгляд Дубенського міськрайонного суду Рівненської області спрямовано клопотання про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201418000000444 від 01.10.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, на підставі п. 3-1 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
В обґрунтування клопотання прокурор ОСОБА_3 зазначив, що Слідчим відділом Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1201418000000444 від 01.10.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Згідно матеріалів кримінального провадження 01.10.2014 близько 01:15 каретою СШМД з с.Верба з діагнозом: ВЧМТ, полі травма був доставлений ОСОБА_5 ,1977 р.н. Після госпіталізації потерпілий помер від отриманих травм. Тілесні ушкодження він отримав в результаті ДТП, наїзду невстановленого т/з, який після ДТП зник з місця пригоди, на 392+440 м. а/ш Київ-Чоп, ймовірно рухаючись по правому краю проїзної частини зі сторони м.Дубно до м.Радивилів.
Під час досудового розслідування проведено слідчі (розшукові) дії, допитано потерпілу ОСОБА_4 , свідків та проведено ряд експертиз, неодноразово надавалися доручення оперативному підрозділу, однак жодних відомостей отримано не було.
На теперішній час в ході досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню проведеними слідчими (розшуковими) діями, не представилося можливим встановити особу, яка вчинила вказане кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 12 КК України злочин, який передбачений ч.2 ст.286 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів. З урахуванням положень ст. 49 КК України строки давності притягнення до кримінальної відповідальності з дня вчинення особою вказаного кримінального правопорушення становлять 10 років та на даний час вже скінчилися, а тому з урахуванням викладеного прокурор просить закрити вищевказане кримінальне провадження на підставі п. 3-1 ч.1 ст. 284 КПК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та аргументував його викладеними у ньому доводами, просив суд клопотання задовольнити. Крім того, пояснив, що слідство переконане у тому, що злочин правильно кваліфіковано за ч.2 ст. 286 КК України, питання щодо кваліфікацію за ст.115 КК України та/або додаткової кваліфікації за залишення в небезпеці слідство не розглядало.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 в цілому підтримала клопотання прокурора, проте надала свідчення про те, що у вказаний день в ОСОБА_5 були конфлікт та бійка з невідомими особами під час святкування весілля у селі. Односельчани повідомляли, що ОСОБА_5 били «арматурою», у тому числі і по голові. Взагалі незрозуміло, чому він знаходився у тому місці, де його знайшли, для нього перебування там було нетипове. В цілому ОСОБА_5 був доброю неконфліктною людиною, ніколи не зловживав алкоголем. Потерпіла вважає, що необхідно було шукати «кінці» цього злочину в селі та там проводити розслідування.
В подальшому потерпіла в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд клопотання в її відсутність.
Надавши оцінку доводам клопотання, вислухавши прокурора та потерпілу, суд вважає, що клопотання прокурора є передчасним та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 01.10.2014 СУ УМВС України в Рівненській області внесені відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. В подальшому 21.01.2016 прокурором прокуратури Рівненської області визначено підслідність даного кримінального провадження за Дубенським ВП ГУНП в Рівненській області.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на слідчого, прокурора.
Відповідно до частини другої статті 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Аналогічні положення визначені і в частині четвертій ст. 38 цього Кодексу, згідно з якою на орган досудового розслідування покладено обов'язок застосування всіх передбачених законом заходів для забезпечення ефективності досудового розслідування. Відповідальність за законність та своєчасність дій несе слідчий, проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 р., суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено: кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини по справі «Євген Петренко проти України» (заява № 55749/08 від 29.01.2015) п. 65 «для того, щоб розслідування могло вважатися «ефективним», воно має в принципі призвести до встановлення фактів у справі та встановлення і покарання винних. Державні органи повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для збереження доказів, що стосуються події, включаючи показання свідків, висновки судових експертиз тощо. Будь-які недоліки розслідування, які підривають його здатність до встановлення причин заподіяння ушкоджень або винних осіб, ставлять під сумнів дотримання цього стандарту та вимог оперативності й розумної швидкості».
В п. 40 рішення Європейського суду з прав людини «Юрій Іларіонович Щокін проти України» від 03.10.2013, зазначено: «державні органи мають вживати усіх заходів, які було б розумно від них очікувати, для зібрання доказів щодо ходу подій».
Якщо розслідування містить недоліки, які не дозволяють встановити причину смерті або визначити винних осіб, які є безпосередніми виконавцями злочину або особами, які його фінансували чи організовували, то таке розслідування може не відповідати вимозі ефективності.
З огляду на відомості про досудове розслідування кримінального провадження, суд вважає, що його розслідування не може відповідати вимозі ефективності.
Як встановлено під час судового розгляду клопотання, у кримінальному провадженні з жовтня 2014 по липень 2015 році було проведено ряд слідчих (розшукових) дій, а саме: проведено огляд місця події та огляд трупа; допитані свідки та потерпіла; проведено ряд експертиз; надавалися тимчасові доступи до речей і документів, а також направлялися запити, доручення, відбиралися пояснення, подавалися рапорти.
З 2016 року у кримінальному провадженні не було проведено жодних слідчих (розшукових) дій. Лише надавалися доручення оперативному підрозділу у 2018, 2020, 2025 р.р. Вказані доручення залишилися без виконань, про що свідчать подані рапорти, проте інформації, яким чином виконувалися доручення, які саме слідчо-розшукові заходи здійснювалися, матеріали справи не місять.
Суд зазначає, що слідство з 2015-2016 р.р. формально підійшло до проведення досудового розслідування. Ці факти, які у одному судовому засіданні повідомила потерпіла, взагалі не були встановлені та слідством не перевірялися. Можна констатувати, що допит потерпілої органом досудового розслідування проведено формально. За результатами належного допиту можливо було б встановити осіб, з якими у ОСОБА_5 в день смерті відбувся конфлікт та бійка, обставини такої бійки тощо.
Не перевірені та не розглядалися версії, що злочин можливо має кваліфікуватися за ст. 115 КК України та додатково кваліфікувати за залишення потерпілого небезпеці.
При цьому, відповідно до ст. 12 КК України ч. 1 ст. 115 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. З урахуванням положень ст. 49 КК України строк давності притягнення до кримінальної відповідальності з дня вчинення особою вказаного кримінального правопорушення становить п'ятнадцять років та на даний час не закінчився.
25.09.2025 прокурором за вказаним кримінальним провадженням направлено клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п.3-1 ч.1 ст.284 КПК України до суду. Натомість повних та вичерпних належних дій, направлених на повне та об'єктивне дослідження обставин кримінального провадження, ані прокурором, ані слідчими вчинено не було.
Тобто, з викладеного вбачається, що у кримінальному провадженні слідчим не здійснювалось досудове розслідування належним чином та не здійснювались дії на виконання обов'язку, встановленого ст. 92 КПК України. Звертає на себе увагу той факт, що вказівки надані слідству виконані не в повному обсязі. Прокурором не перевірялися причини їх невиконання, чи взагалі здійснювали якісь слідчо-розшукові дії для їх виконання тощо.
Відповідно до ст.ст. 283, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, у зв'язку з чим рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження та оцінки слідчим всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження відповідно до встановленої законом процесуальної процедури. Отже, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження та оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності. Внесення змін до Кримінального процесуального Кодексу, зокрема шляхом доповнення частини першої ст.284 цього Кодексу пунктом 3-1, не звільняють слідчого та прокурора від виконання завдань кримінального провадження та належного виконання їх обов'язків, визначених процесуальним законом.
Пунктом 3-1 частини 1 статті 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо: не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Вимоги, якими держава обмежує свої повноваження щодо кримінального переслідування осіб, які вчинили злочини, носять індивідуальний характер, оскільки окрім перебігу часу вимагається не ухилення від слідства та суду, а також невчинення нового злочину, що неможливо виконати, якщо особа чи особи, які вчинили злочин, не встановлені.
Тому, досудове розслідування не може вважатися повним, а твердження прокурора про те, що у кримінальному провадженні не встановлено особу, яка вчинила злочин, є передчасним.
Оскільки судом встановлено, що порушене прокурором питання закриття кримінального провадження хоча формально і підпадає під дію пункту 3-1 частини першої ст. 284 КПК України, яким доповнено щодо можливості закриття кримінального провадження в разі не встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, але суперечить завданням та загальним засадам кримінального провадження, досудове розслідування проведено поверхнево, з недотриманням вимог ефективності, всебічності та повноти дослідження обставин кримінального провадження, тому в задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 284, 369-372 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання прокурора Дубенської окружної прокуратури ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201418000000444 від 01.10.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, на підставі п. 3-1 ч.1 ст. 284 КПК України, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1