Справа № 558/419/25
номер провадження 2/558/186/25
22 жовтня 2025 року селище Демидівка Рівненської області
Демидівський районний суд Рівненської області в складі:
одноособово суддя Мельник Д.В.,
секретар судового засідання Березюк І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач АТ "АКЦЕНТ-БАНК" звернувся до суду з позовною заявою про стягнення із відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № ABH0CT155101712935408571 від 12.04.2024 року у розмірі 171 681,52 грн.. Крім того, просить стягнути з відповідача понесені судові витрати в розмірі 2 422,40 гривень сплаченого судового збору.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернулась до АТ «А-Банк» (скорочена назва АТ “АКЦЕНТ-БАНК») щодо отримання банківських послуг та підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».
12.04.2024 року, будучи клієнтом банку, позичальник уклала з банком кредитний договір № ABH0CT155101712935408571, щодо надання останній кредиту в розмірі 150 000,00 грн. строком на 60 місяців (тобто до 11.04.2029 року) зі сплатою процентів у розмірі 55.00 щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн. (кредитний договір складається із заяви клієнта та графіку погашення кредиту).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Банк свій обов'язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору. У відповідності до п. п. 3-5 Кредитного договору ліміт цього договору: 150 000.00 грн. на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 11.04.2029 року, терміном на 60 місяці. Згідно до п. 6 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 55.00 річних. Відповідно до п. 7, позичальник сплачує банку комісію в розмірі 0.00 грн.
Станом на 18.07.2025 року заборгованість відповідача за даним кредитним договором становить 171 681,52 грн., яка складається з: 142 905.28 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 27730,95 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 0.00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією; 1045,29 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.
У зв'зку з викладеним вище, позивач змушений звернутись до суду за захистом свого порушенного права.
30.07.2025 року судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у даній справі та призначення справи до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 33).
В судове засідання сторона позивача не з'явилась. Однак, звернулась до суду із клопотанням про розгляд даної справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с. 28).
Відповідачка ОСОБА_1 на розгляд справи по суті 23.09.2025 року та 17.10.2025 року не з'явилась, про час, дату та місце її розгляду була повідомлена належним чином (а.с. 34, 37). На час вирішення справи, будь-яких заперечень, відзиву, пояснень, доказів на спростування доводів позовної заяви, відповідачка суду не надала, не повідомила про причини неможливості їх подати, не заявила клопотань про їх витребування у разі складнощів в їх отриманні. Причини неявки суду не повідомила.
Таким чином, суд прийшов до висновку про вирішення справи шляхом заочного її розгляду, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Норми ч. 2 ст. 247 ЦПК України вказують, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши докази по справі, встановивши фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовної заяви АТ «АКЦЕНТ-БАНК».
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідачка 29.11.2022 року підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання послуг в АТ «А-банк» (а.с. 6).
Підписуючи вищезазначену заяву відповідачка погодилась, що ця заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг, умови якого йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
12.04.2024 року між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ABH0CT155101712935408571, шляхом подання відповідачкою заяви про надання послуги «Швидка готівка». Відповідно до умов договору відповідачці надано кредит в розмірі 150 000,00 грн, строком на 60 місяців, з 12.04.2024 року по 11.04.2029, зі сплатою процентів у розмірі 55 % на рік. Загальна сума до повернення з урахуванням суми кредиту, відсотків та пенею становить (загальна вартість кредиту) 447 862,97 грн.. Зазначеним договором визначено, що заявою разом з умовами та правилами надання банківських послуг, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять договір (а.с. 8-9).
Також відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», в якому зазначена інформація про основні умови кредитування, щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інше (а.с. 7-8).
Сторонами кредитного договору підписано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, відповідно до якої загальна вартість кредиту становить 447 862,97 грн грн. (а.с. 10-11).
Вказані правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Кредитний договір підписано відповідачкою ОСОБА_1 12.04.2024 року о 18:24:36 год. за допомогою електронного підпису, який перевіряється за допомогою відкритого ключа «029c5591bd69267f99c3058a0ca89dfe11f8f587c 0d9425bc6aba993f6b9360feb», використання якого погоджено сторонами в анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку.
Судом досліджено протокол створення та перевірки кваліфікованого удосконаленого електронного підпису, який містить інформацію та реквізити підписання сторонами вказаного вище кредитного договору (а.с. 11).
Видача відповідачу грошових коштів позивачем на виконання умов договору підтверджується меморіальним ордером № TR.36238887.51433.65455 від 12.04.2024 року, відповідно до якого АТ «А-Банк» перерахувало відповідачці ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 150 000 гривень (а.с. 12).
На підтвердження суми, яка була отримана в кредит та всіх операцій, які стосуються спірного кредиту судом досліджено надану позивачем виписку по кредиту (а.с. 13).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №ABH0CT155101712935408571 від 12.04.2024 року, укладеним між позивачем та відповідачем, станом на 18.07.2025 року заборгованість відповідача за даним кредитним договором становить 171 681,52 грн., яка складається з 142 905.28 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 27730,95 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 0.00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією; 1045,29 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.
Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ст. ст 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до вимог ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
За приписом ст. 3 цього Закону електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Правилами абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, що закріплено положеннями ст. 205, ст. 207 ЦК України.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09. 2020 року у справі №732/670/19, від 23.03. 2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року - №127/33824/19.
У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Отже, електронний договір має містити всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним в зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Відповідно до п.п. 16 п. 2 Постанови НБУ відл 20.12.2023 року № 172, цифровий власноручний підпис - це електронний підпис, що є власноручним підписом фізичної особи, створеним на екрані електронного сенсорного підпису.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що договір № ABH0CT155101712935408571 від 12.04.2024 року підписаний відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису, тобто його укладання між сторонами підтверджено належними та допустимими доказами. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, доказів на неукладення договору між банком та відповідачкою матеріали справи не містять, останньою не надано доказів неукладання договору.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України, встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення грошових коштів, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом, а також пеню.
У анкеті-заяві позичальника не зазначено розмір кредитного ліміту, умови про відсоткову ставку за користування кредитом, а також порядок, розмір і умови відповідальності за порушення зобов'язань. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що дана анкета-заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-банк», складають між ним та АТ «А-банк» договір про надання банківських послуг, умови якого йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Водночас, судом встановлено, що після приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-банк» 29.11.2022 року, позивач та відповідач уклали 12.04.2024 року кредитний договір № ABH0CT155101712935408571, а також відповідач підписав паспорт споживчого кредиту, який є складовою кредитного договору, в яких визначено умови кредитування, в тому числі щодо сплати процентів.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.
За встановлених обставин у відповідача виникає зобов'язання по поверненні АТ «А-банк» грошових коштів, які надані йому відповідно до умов договору та процентів за їх користування.
Із розрахунку заборгованості судом встановлено, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) відповідача перед АТ «А-банк» становить 142 905,28 грн., а за процентами заборгованість складає 27 730,95 грн. Також із вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка здійснювала платежі на користь банку за вказаним кредитним договором, станній платіж нею було здійснено 14.04.2025 року на суму 151,07 грн..
Враховуючи, що відповідачка не виконує зобов'язання за кредитним договором і припинила оплачувати АТ «А-банк» грошові кошти, які передбачені умовами договору, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.
Позивачем відповідно до п. 12 заяви про надання послуги «Швидка готівка» відповідачу нараховано 1 045,29 грн. пені.
Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта, відповідний висновок міститься у Постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою ст.. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Судом встановлено, що кредитний договір між позивачем та відповідачем укладено 12.04.2024 року, відповідно і пеня за порушення грошового зобов'язання за договором нарахована після 24.02.2022 року. Отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
За викладених обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_1 1 045,29 грн. неустойки слід відмовити.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в розмірі 2 422 гривень 40 копійок, що підтверджується платіжним дорученням № 6005315500062 від 18.07.2025 року (а.с. 1).
Отже, відповідно до правил ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви до суду в розмірі 2 422,40 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 207, 509, 526, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 77, 78, 81, 141, 258, 259, 265, 268, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (ЄДРПОУ 14360080, поштовий індекс: 49074, місто Дніпро вулиця Батумська будинок №11) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101712935408571 від 12.04.2024 року у розмірі 170 636 (сто сімдесят тисяч шістсот тридцять шість) гривень 23 копійки.
Стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" 2 422 гривні 40 копійок судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте Демидівським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання в трицятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Учасники справи, а також особи які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Дмитро МЕЛЬНИК