Справа № 369/19924/25
Провадження № 2/369/11495/25
03 листопада 2025 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Хацько Н.О., розглянувши заяву представника позивача адвоката Сорокіної Ірини Володимирівни яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння,-
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сорокіна І.В., на підставі ордеру АІ №2030153 від 20.10.2025р. звернувся до суду з позовом, у якому просить: витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0406 га, кадастровий номер 3222486601:01:003:0575; земельну ділянку площею 0,0405 га, кадастровий номер 3222486601:01:003:0576; земельну ділянку площею 0,0405 га, кадастровий номер 3222486601:01:003:0577 та стягнути судовий збір та судові витрати на користь позивача.
Позивач в інтересах якого діє адвокат Сорокіна І.В. разом з позовом подав до суду заяву про забезпечення позову , в якій зазначила, що 26.04.1999 на підставі рішення виконкому Тарасівської сільської Ради народних депутатів від 29.12.1998 №113/5 ОСОБА_1 було видано Державний акт на право приватної власності н землю серія ІІІ-КВ № 065195 на земельну ділянку площею 0,1218 га. Земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_1 . Землю передано для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель. 24.07.2025 позивачем було виявлено факт самовільного заняття земельної ділянки невідомими особами, а також знищення зелених насаджень-фруктових дерев, крадіжка будівельних матеріалів, родючого шару землі та проведення земляних робіт, того ж дня позивач викликав поліцію, яка прийняла заяву з приводу порушення на земельній ділянці за вищевказаною адресою та видала талон повідомлення єдиного обліку №9291 про прийняття заяви (повідомлення) про кримінальне правоопорушення та іншу подію.
31.07.2025р. позивача було повідомлено інженером-землевпорядником про неможливість присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, через те що вказана земельна ділянка вже була поділена, в результаті чого утворилось три менші земельні ділянки, яким вже було присвоєно кадастрові номери та зареєстровано право власності на інші особу - ОСОБА_3 , зазначене право власності було зареєстровано 04.07.2025р. Було з'ясовано, що на місці розташування земельної ділянки, наданої позивачу, внаслідок поділу утворились три нові земельні ділянки з наступними кадастровими номерами : 3222486601:01:003:0575; 3222486601:01:003:0576 та 3222486601:01:003:0057;
04.08.2025 позивачем було подано заяву до Голови Боярської міської ради про факт самовільного заняття земельної ділянки невідомими особами.
19.08.2025 було сформовано нові інформаційні довідки Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку щодо визначених трьох земельних ділянок за кадастровими номерами: 3222486601:01:003:0575; 3222486601:01:003:0576 та 3222486601:01:003:0057;. Було виявлено нового власника - ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації прав -18.08.2025.
23.08.2025 позивачем було подану заяву до поліції щодо підробки офіційних документів.
Позивач наполягає на негайному вжитті заходів забезпечення позову оскільки зазначені вище факти свідчать про пряму, невідкладну та очевидну загрозу унеможливлення виконання майбутнього судового рішення, тому вважає за необхідне накласти арешт на нерухоме майно, а саме: земельна ділянка за кадастровим номером 3222486601:01:003:0575, площа 0,0406 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна : 3166215032224) та належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); земельна ділянка за кадастровим номером 3222486601:01:003:0576, площа 0,0405 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3166207632224) та належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); земельна ділянка за кадастровим номером 3222486601:01:003:0577, площа 0,0405 га ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна : 3166243232224) та належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 );
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим по справі визначено суддю Хацько Н.О.
З огляду на положення ч. 1 ст. 153 ЦПК України, розгляд заяви здійснюється без виклику сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Питання забезпечення позову у цивільному судочинстві визначені главою 10 ЦПК України.
Заява відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України і подана в порядку п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощі у подальшому виконання такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам позивача до ухвалення рішення у справі.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов'язана із необхідністю збереження об'єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахування такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками справи.
Такі висновки викладені у постанові ОП КЦС ВС від 05.05.2025 у справі № 466/2651/23
Суд може прийняти рішення про забезпечення позову шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти відповідача: лише у справі де заявлено майнову вимогу до відповідача; за відсутністю у відповідача грошових коштів; наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду за умови дій відповідача щодо: реалізації майна чи підготовчі дій до його реалізації; витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем; укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо; дотриманням принципу співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Викладене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.09.2023 у справі № 917/453/23.
Представником позивачем до позову надані документи із яких вбачається, що 26.04.1999р. на підставі рішення виконкому Тарасівської сільської Ради народних депутатів від 29.12.1998 №113/5 ОСОБА_1 було видано Державний акт на право приватної власності на землю серія ІІІ-КВ № 065195 на земельну ділянку площею 0,1218 га. Земельна ділянка розташована на території АДРЕСА_1 . Землю передано для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Згідно наданої ПП «Перше земельне бюро» від 13.08.2025р. копії технічною документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки гр. ОСОБА_4 , вбачається, що земельна ділянка площею 0,1216 га за кадастровим номером 3222486601:01:003:0574, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 була поділена на 3 земельні ділянки: площею 0,0406 га за кадастровим номером 3222486601:01:003:0575; площею 0,0405 га за кадастровим номером 3222486601:01:003:0576; площею 0,0405 га за кадастровим номером 3222486601:01:003:0577. До даної технічної документації було додано державний акт на право приватної власності на землю серія КВ без номера від 20.12.1996 року виданого на ім'я ОСОБА_4 . Позивачем отримана відповідь з архівного відділу Бучанської районної державної адміністрації Київської області ,що рішення виконавчого комітету Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 28.11.1996 року №96/40 "Про передачу земельної ділянки у приватну власність", не містить даних про ОСОБА_5 . Згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речових прав на земельну ділянку, ОСОБА_3 04.07.2025 року набула право власності на 3 земельні ділянки: площею 0,0406 га за кадастровим номером 3222486601:01:003:0575; площею 0,0405 га за кадастровим номером 3222486601:01:003:0576; площею 0,0405 га за кадастровим номером 3222486601:01:003:0577. 19.08.2025 представником позивача було сформовано нові інформаційні довідки Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку щодо визначених трьох земельних ділянок. за кадастровим номером 3222486601:01:003:0575; 3222486601:01:003:0576; 3222486601:01:003:0577. Було виявлено нового власника - ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації прав -18.08.2025. Відповідно до рішення РВ-6300135712025 від 29.09.2025 року про відмову у внесені відомостей до Державного земельного реєстру державним кадастровим реєстратором Відділу №9 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Харківській області було відмовлено на підставі того, що земельна ділянка позивача співпадає з земельними ділянками за кадастровими номерами 3222486601:01:003:0575; 3222486601:01:003:0576; 3222486601:01:003:0577.
Позивач звернувся в суд з позовом з тексту якого вбачається, що предметом спору є витребування майна із чужого незаконного володіння а саме земельних ділянок, що перебувають у власності відповідачки ОСОБА_2 , вважаючи, що вказані земельні ділянки були оформлені за підробленими документами і фактично є власністю позивача.
На обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилався на те, що відповідачка маючи право власності на вказані земельні ділянки з метою уникнення негативних наслідків для себе, може здійснити відчуження спірного майна, що ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення в разі задоволення позову у цій справі. Невжиття запропонованих заходів може призвести до невиконання судового рішення, неможливості ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача, вимагатиме ініціювання нових судових процесів.
Суд вважає, що заходи забезпечення позову, які просив застосувати позивач, є допустимими, адекватними і співмірними із заявленими позивачем вимогами та за змістом не є тотожними позовним вимогам.
Маючи право власності на спірні земельні ділянки та можливість його подальшого відчуження є достатньо обґрунтованим припущенням того, що майно може вибути із власності відповідача на момент виконання рішення, а невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому дійсно утруднити чи зробити неможливим виконання ймовірного рішення суду про задоволення позову ОСОБА_1 .
Враховуючи предмет позову, обґрунтованість ризиків невиконання рішення суду, суд приходить до висновку про те, що є об'єктивна доцільність застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірні земельні ділянки відповідача, оскільки на переконання суду забезпечить збалансованість інтересів сторін, унеможливить відчуження об'єкту нерухомості на користь третіх осіб та стане перешкодою щодо затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про наявність достатніх і законних підстав щодо забезпечення позову шляхом накладання арешту за земельні ділянки відповідача.
Керуючись ст.ст. 149-153, 157, 260, 261, 353-354 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача адвоката Сорокіної Ірини Володимирівни яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння - задовольнити.
Накласти арешт на земельні ділянки, а саме :
-земельна ділянка за кадастровим номером 3222486601:01:003:0575, площа 0,0406 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна : 3166215032224) та належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 );
-земельна ділянка за кадастровим номером 3222486601:01:003:0576, площа 0,0405 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3166207632224) та належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 );
-земельна ділянка за кадастровим номером 3222486601:01:003:0577, площа 0,0405 га ( реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна : 3166243232224) та належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Н.О. Хацько