Справа № 369/17784/25
Провадження № 2/369/10779/25
03 листопада 2025 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Жило Іллі Анатолійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки, -
в провадженні Києво-Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за договором будівельного підряду № 080823-08 від 08.08.2023 року у розмірі 25 961 663 гр. 66 коп. та штрафу у розмірі 1 356 881 гр. 38 коп.
Представник позивача - адвокат Жило І.А. подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на транспортні засоби, що належать на праві власності ОСОБА_2 , а саме: автомобіль марки «AUDI A6», 2012 року випуску, об'єм двигуна 2773 см3, номер кузова НОМЕР_1 , дата реєстрації 05.03.2025 року (ТСЦ № 8046), та автомобіль марки «TOYOTA CAMRY» 2.5 седан, 2019 року випуску, об'єм двигуна 2494 см3, номер кузова НОМЕР_2 , дата реєстрації 05.03.2025 року (ТСЦ № 8046).
В обґрунтування вимог заяви представник позивача посилався на те, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області знаходиться справа № 369/17784/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки. Разом із поданням позову позивач звертався до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони всім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрації речових прав на рухоме та нерухоме майно. Ухвалою 01.10.2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Жило І.А. про забезпечення позову було задоволено частково. Накладено арешт на земельну ділянку за кадастровим номером: 3222487001:01:003:0295, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2874364432224), право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 , до набрання законної сили рішення суду по даній справі. В решті заяви про забезпечення позову - відмовлено. 16.10.2025 року представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачу, а також на грошові кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках відповідача, відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.10.2025 року у задоволені заяви від 16.10.2025 року про забезпечення позову було відмовлено.
Вказує, що згідно з відповіддю № 31/26/09/2681аз/03202526152025 від 28.10.2025 року «Про надання інформації», наданою Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) на адвокатський запит, згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів, станом на 28.10.2025 року, на ім'я ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , обліковуються зареєстровані транспортні засоби: «AUDI A6», 2012 року випуску, об'єм двигуна 2773 см3, номер кузова НОМЕР_1 , дата реєстрації 05.03.2025 року ( НОМЕР_3 ), підстава - договір дарування, укладений ТСЦ № 8046, та «TOYOTA CAMRY» 2.5 седан, 2019 року випуску, об'єм двигуна 2494 см3, номер кузова НОМЕР_2 , дата реєстрації 05.03.2025 року ( НОМЕР_3 ), підстава - договір дарування, укладений в ТСЦ № 8046. Враховуючи, що вартість майна, на яке було накладено арешт ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.10.2025 року є значно меншою за ціну позову, тому представник позивача звернувся із заявою про забезпечення позову про накладення арешту на транспортні засоби, що належать на праві власності відповідачу. Зазначає, що ОСОБА_1 27.06.2025 року звернулась до ОСОБА_2 з претензією із вимогою про виконання зобов'язання, а вже 01.07.2025 року ОСОБА_2 подарував свою земельну ділянку (кадастровий номер 3222487001:01:003:0294) за договором дарування своїй дружині ОСОБА_3 . Відтак, ОСОБА_2 , дізнавшись, що ОСОБА_1 має намір звернутись до суду для захисту своїх прав та законних інтересів з позовною заявою про стягнення штрафних санкцій, уклав фіктивний правочин зі своєю дружиною ОСОБА_3 . Невжиття засобів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби відповідача може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Отже існує ризик відчуження відповідачем належних йому транспортних засобів, якщо не застосувати вказані заходи забезпечення позову. Вказані ризики є реальними, оскільки відповідач уже здійснив дії по відчуженню земельної ділянки третій особі, з метою створення штучних складнощів позивачу для захисту своїх прав та законних інтересів.
Згідно з п. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зміст і форма заяви відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).
Пунктом 1 частини 1 ст. 150 ЦПК України передбачений такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
Крім того, статтею 150 ЦПК імперативно встановлено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, за рахунок якого пропонується забезпечити позов, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п. 3-4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Отже, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.
Тобто, суд на цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачеві і де вони знаходяться.
Так, згідно відповіді № 31/26/09/2681аз/03202526152025 від 28.10.2025 року «Про надання інформації» Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) на адвокатський запит № 09/25-аз від 23.10.2025 року встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів, станом на 28.10.2025 року, на ім'я ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , обліковуються зареєстровані транспортні засоби: «AUDI A6», 2012 року випуску, об'єм двигуна 2773 см3, номер кузова НОМЕР_1 , дата реєстрації 05.03.2025 року ( НОМЕР_3 ), підстава - договір дарування, укладений ТСЦ № 8046, та «TOYOTA CAMRY» 2.5 седан, 2019 року випуску, об'єм двигуна 2494 см3, номер кузова НОМЕР_2 , дата реєстрації 05.03.2025 року ( НОМЕР_3 ), підстава - договір дарування, укладений в ТСЦ № 8046.
Враховуючи те, що транспортні засоби, на які заявник просить накласти арешт, належать на праві власності відповідачу, та що їх відчуження може призвести до утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, з урахуванням обставин, на які посилається позивач, приймаючи до уваги те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та направлені на захист прав позивача, суд вважає можливим вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на транспортні засоби, які належать на праві власності відповідачу.
З огляду на викладене, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 149-153, 157, 260, 261, 353-354 ЦПК України, суддя
заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Жило Іллі Анатолійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль марки «AUDI A6», 2012 року випуску, об'єм двигуна 2773 см3, номер кузова НОМЕР_1 , дата реєстрації 05.03.2025 року ( НОМЕР_3 ), право власності на який зареєстроване за ОСОБА_2 , до набрання законної сили рішення суду по даній справі.
Накласти арешт на автомобіль марки «TOYOTA CAMRY» 2.5 седан, 2019 року випуску, об'єм двигуна 2494 см3, номер кузова НОМЕР_2 , дата реєстрації 05.03.2025 року ( НОМЕР_3 ), право власності на який зареєстроване за ОСОБА_2 , до набрання законної сили рішення суду по даній справі.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя - Лапченко О.М.