04 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/13839/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року (суддя Горбалінський В.В.) в адміністративній справі
за позовом Приватного акціонерного товариства «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН»
до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне акціонерне товариство «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.04.2025 № 000/242/32-00-07-04-19.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішенням, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що реальність господарських операцій неможливо перевірити по ланцюгу постачання, що свідчить про формальне створення первинних документів.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 10.03.2025 № 55-п було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» з питання законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за січень 2025 року (від 20.02.2025 вх. № 9038618217), за результатами якої складено Акт від 31.03.2025 № 177/32-00-07-04-14/30926946.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.04.2025 № 000/242/32-00-07-04-19, згідно з яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунках платника у банку за лютий 2022 року у розмірі 221 395,00 грн та застосовано штрафні (фінансові санкції) у розмірі 110 697,50 грн; № 601/32-00-51-03-04 від 19.06.2023, відповідно до якого позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2025 року в сумі 29 653,00 грн.
Назване рішення є предметом оскарження в цій справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
За приписами статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що право платника податків на нарахування податкового кредиту залежить від сукупності подій, а саме: здійснення контрольованої операції, сплата коштів за такою операцією, реальне отримання товару/послуг, отримання податкової накладної.
Суд апеляційної інстанції встановив, що в основу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення лягли висновки податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «КРОСТУ» та ТОВ «ОЙЛ ГРУП».
Так, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між ПрАТ «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» (Покупець) та ТОВ «КРОСТУ» (Постачальник) укладено Договір від 04.06.2024 № 4600015629, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві товар, матеріали, обладнання (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за Державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у Специфікаціях (додатках) до цього Договору (далі - Товар), які є його невід'ємною частиною.
На підтвердження виконання названого договору позивачем надано до перевірки: Специфікацію № 5 від 23.01.2025; видаткову накладну № УТ-517 від 23.01.2025; експрес-накладну № 20400437628278 від 23.01.2025; прибутковий ордер № 5001691300 від 27.01.2025; рахунок на оплату № УТ-660 від 23.01.2025; платіжну інструкцію № 0000174259 від 07.02.2025; паспорт якості на рукав високого тиску; накладну-вимогу на відпуск матеріалів № 0019613627 від 25.03.2025; податкову накладну № 552 від 23.01.2025.
Також ПрАТ «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН» укладено з ТОВ «ОЙЛ ГРУП» договір № 4600014783 від 03.04.2023, відповідно до умов якого ТОВ «ОЙЛ ГРУП», як Постачальник, зобов'язався передати у власність ПАТ «СЕНТРАВІС ПРОДАКШН ЮКРЕЙН», як Покупцеві, паливно-мастильні матеріали (надалі - Товар), у кількості та номенклатурі, наведеними у відповідних Специфікаціях. Виробник Товару вказується Постачальником у відповідній Специфікації в обов'язковому порядку (або шляхом надання будь-якого іншого документу).
На підтвердження виконання цього договору позивачем надано: копію Договору № 4600014783 від 03.04.2023 з копією Додаткової угоди № 1 від 02.05.2024; копію Специфікації № 26 від 10.12.2024; копію видаткової накладної № ОД2-6917 від 13.01.2025; копію експрес-накладної № 20451082665518 від 13.01.2025; копію прибуткового ордеру № 5001685837 від 15.01.2025; копію рахунку-фактури № ОД2-12879 від 04.12.2024; копію платіжної інструкції № 0000173811 від 31.01.2025; копію платіжної інструкції № 0000174242 від 07.02.2025; копію сертифікату походження товару № 312291 від 19.12.2024; копію декларації експортера від 19.12.2024; копію накладної-вимоги на відпуск матеріалів № 0019411384 від 04.03.2025; копію податкової накладної № 206758 від 13.01.2025.
Зауважень щодо вищенаведених первинних документів акт перевірки не містить. Висновки податкового органу ґрунтуються виключно на аналізі ЄРПН та даних АІС «Податковий блок», в результаті якого встановлено відсутність у контрагентів позивача достатніх трудових ресурсів, відсутність придбання ними будь-яких послуг з виробництва продукції, а також відсутність матеріальних ресурсів для виробництва ТМЦ.
Суд першої інстанції зауважив, що сама по собі податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Суд також наголосив на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, оскільки отримана податкова інформація повинна оцінюватися у співвідношенні з первинною документацією.
Колегія суддів у повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає, що податковим органом не надано належних доказів щодо неможливості здійснення контрагентами господарських операцій, укладених з позивачем. Такими доказами можуть слугувати Акти зустрічних звірок, в межах яких контролюючий орган перевіряє первинні документи, складені у взаємовідносинах з АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», відображення цих операцій у бухгалтерському та фінансовому обліку, тощо. Без проведення відповідних контрольних заходів такі висновки податкового органу мають ознаки припущення, а не встановленого факту.
Також відповідачем не доведено, що визнання окремих операцій контрагентів за ланцюгом постачання ризиковими або віднесення певних контрагентів до ризикових має вплив на господарські операції, які відбувалися між цими контрагентами та позивачем. Ця обставина не є беззаперечним доказом нереальності або безтоварності операцій, які мали місце у спірних правовідносинах.
Вірним є висновок суду першої інстанції, який ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 16.05.2023 у справі № 805/1357/16-а, що жодна норма законодавства не встановлює обов'язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов'язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування. Тобто, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача, рух активів та вказують, що господарські операції, які є підставою для формування податкового обліку підприємства, відбулись.
Також суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на висновки Верховного Суду у постановах від 17.04.2018 у справі № 826/14549/15, від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі № 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі № 140/1845/19, від 19.11.2021 у справі № 160/6707/20, від 16.02.2023 у справі №420/4722/19, згідно з якими відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Доводи апелянта, що постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 413 і від 17 квітня 2019 р. № 328» від 28.12.2021 р. № 1392 внесені зміни до Порядку повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, якою затверджено нову форму Повідомлення, в якій має бути зазначено чотири категорії працівників: наймані працівники за основним місцем роботи; працівники за сумісництвом (раніше їх позначали як працівників без Трудової книжки); гіг-спеціалісти за гіг-контрактом; працівники на підставі цивільно-правових договорів, вищенаведені висновки не спростовують.
Відповідач не врахував характер спірних правовідносин, специфіку укладених договорів, за якими контрагенти взяли на себе зобов'язання з постачання певного товару, що не потребує значного трудового ресурсу, принаймні зворотного відповідачем не доведено.
Також є необґрунтованим зауваження податкового органу, що під час перевірки позивачем не надано сертифікат якості на товар, поставлений контрагентом ТОВ «ОЙЛ ГРУП», при цьому відповідач не зазначає яким чином цей документ може вплинути на оцінку реальності самої господарської операції.
Також нерозсудливими є доводи апелянта, що у ТОВ «ОЙЛ ГРУП» відсутні фізичні та технічні можливості для власного виробництва товару, адже сам відповідач під час перевірки встановив, що товар, який постачався, був ввезений на митну територію України.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що порушення контрагентами податкової дисципліни не може нести негативні наслідки для позивача, який в повній мірі довів добросовісність своїх дій та реальність господарських операцій з вищеназваними контрагентами. У свою чергу реальність господарських операцій не спростована відповідачем належними та допустимими доказами.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року в адміністративній справі № 160/13839/25 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з 04 листопада 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.
Повна постанова складена 04 листопада 2025 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров