16.10.2025Справа №607/11353/25 Провадження №2/607/3592/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
за участю секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,
У червні 2025 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокатка Магдич О. О., звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у розмірі частки заробітку на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , щомісячно, починаючи з 01 січня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з 16 липня 2006 року сторони перебували зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 квітня 2023 року.
Від цього шлюбу у сторін народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 листопада 2022 року, справа № 607/16894/22, стягнуто аліменти на утримання дітей.
Проте судовий наказ ОСОБА_2 в добровільному порядку не виконував, а тому позивачка звернулася із заявою про примусове виконання до відділу ДВС у м. Тернополі, де 13 лютого 2023 року було відкрито виконавче провадження № 71002750.
26 грудня 2024 року старший син сторін ОСОБА_4 досяг 18 років та аліменти на його утримання в рамках виконавчого провадження не стягуються.
Таким чином, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу України, ОСОБА_1 просить з січня 2025 року провести перерахунок аліментів та стягнути їх у більшому розмірі - 1/4 частини усіх доходів ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 червня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
18 вересня 2025 року судом зареєстрована заява представника позивача ОСОБА_1 - адвокатки Магдич О. О. про зміну предмету позову, а саме, змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , на аліменти у розмірі частки заробітку, починаючи з 01 січня 2025 року.
Ухвалою суду, постановленою без оформлення окремого документа у судовому засіданні 08 вересня 2025 року, прийнято заяву представника позивачки - адвокатки Магдич О. О. про зміну предмета позову.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокатка Магдич О. О. у судове засідання не з'явилися, проте представник подала заяву у якій просила провести розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився з невідомої на те суду причини, хоча про день та час судового засідання повідомлявся належним чином, відзиву не подав.
Згідно ч. 4 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.
У зв'язку з неявкою учасників справи, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України 16 липня 2006 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 16 липня 2006 року зареєстрували шлюб.
ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що вбачається із свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 11 січня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України.
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що вбачається із свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , виданого 28 жовтня 2017 року Тернопільським міськрайонним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільської області.
Судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/16894/22 від 25 листопада 2022 року, з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_4 , сина ОСОБА_3 , в розмірі 1/3 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 23 листопада 2022 року і до досягнення дітьми повноліття.
09 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Відділу Державної виконавчої служби в м. Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо примусового виконання судового наказу від 25 листопада 2022 року у справі № 607/16894/22.
Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Баляк О. Б. 13 лютого 2023 року відкрито виконавче провадження № 71002750 на підставі судового наказу № 607/16894/22, виданого 25 листопада 2022 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів.
За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Виходячи зі змісту частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України), згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей, передбачений частиною 2 статті 51 Конституції України є одним з головних конституційних обов'язків. Такий обов'язок послідовно визначений в сімейному законодавстві.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (частина 2 статті 182 СК України).
Згідно із частинами 1-3 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, зміна способу стягнення аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ч. 1 ст. 192 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов'язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , один із синів сторін, на якого стягувалися аліменти згідно судового наказу у справі №607/16894/22 від 25 листопада 2022 року, досяг повноліття.
Отож, суд враховує цю обставину та те, що судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 листопада 2022 року розмір аліментів на утримання дітей сторін було визначено як 1/3 частку заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 23 листопада 2022 року і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно, аліменти, які продовжують стягуватися на користь малолітнього сина сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття, що відповідає змісту ст. 183 СК України.
Відтак, у даній справі встановлено наявність підстав для зміни розміру стягнення аліментів, їх збільшення, задля забезпечення рівня життя, достатнього для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини ОСОБА_3 .
З урахуванням встановлених обставин, беручи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, зважаючи на обов'язок обох батьків утримувати сина, суд доходить до висновку про наявність підстав для зміни розміру стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , на підставі судового наказу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 листопада 2022 року по справі № 607/16894/22, шляхом встановлення нового розміру стягнення аліментів з ОСОБА_2 , на користь на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти необхідно стягувати з відповідача, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
Відтак, вимоги сторони позивача про стягнення аліментів у вище визначеному збільшеному розмірі з 01 січня 2025 року суперечать положенням закону, що також є підставою для часткового задоволення позовних вимог.
Також суд звертає увагу, що не обмежує стягнення аліментів десятьма прожитковими мінімумами на дитину відповідного віку, що узгоджується із змістом ч. 5 ст. 183 СК України.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, оскільки позивачка звільнена від сплати судових витрат при звернені з даним позовом до суду, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись статтями 4, 10, 12, 76, 81, 141, 263-265, 279, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 180-182, 184, 192 Сімейного кодексу України, суд,
Позов задовольнити частково.
Збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на підставі судового наказу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 листопада 2022 року по справі № 607/16894/22, та стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1 211,20 грн судового збору.
Копію рішення направити відповідачу у справі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Головуючий суддя О. Герчаківська