Єд. унік. № 243/8928/25
Провадження № 2-а/243/89/2025
30 жовтня 2025 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Соловйової О.О.,
за участю секретаря судового засідання Коваленка В.В., Щепотіної М.С.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Музикант Владислав Сергійович до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Музикант Владислав Сергійович до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 08 вересня 2025 року відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 була складена постанова по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП №660/1, з якої вбачається, що «28.02.2025 року, єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів була сформована в автоматичному режимі та направлена Укрпоштою повістка №2728309 громадянину ОСОБА_1 , 1980 року народження, про те, що 13.03.2025 року о 09 годині 00 хвилин, військовозобов'язаний ОСОБА_1 , зобов'язаний був з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, однак 13.03.2025 року ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув, чим порушив вимоги п.1, п.3 ст. 22 та п.2 ст.26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», скоївши дане правопорушення, в умовах дії на території України особливого періоду, а в подальшому ОСОБА_1 був доставлений працівниками Національної поліції України до ІНФОРМАЦІЯ_4 31.08.2025 року, чим порушив вимоги п. 1, п. 3 ст. 22 та п. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, скоївши його в умовах дії на території України особливого періоду. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпА на нього було накладено штраф у розмірі сімнадцять тисяч гривень 00 коп.».
Позивач та його представник із складеною постановою не згодні, з огляду на наступне. Так, представником позивача зазначено, що ОСОБА_1 не отримував жодного виклику (повістки) про прибуття до органів ТЦК та СП для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду, натомість, як зазначає наведена норма статті громадяни зобов'язані: з'являтися до ТЦК та СП саме за викликом для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Враховуючи вказане, зазначене в оскаржуваній постанові про неприбуття позивача по повістці для уточнення даних не відповідає порушенню пункту 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки вона зобов'язує особу з'являтися для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду".
Яке відношення позивач має до громадян, які зобов'язані проходити медичний огляд є невідомим, оскаржувана постанова таких відомостей не містить.
Крім того, позивач не є мобілізованою особою та не є посадовою особою, а отже через які свої дії він допустив інкриміноване йому правопорушення наведеної норми закону з оскаржуваної постанови також встановити неможливо.
Більш того, оскаржувана постанова прийнята поза межами строку накладення адміністративного стягнення встановленого ст. 38 КУпАП, оскільки з оскаржуваної постанови ІНФОРМАЦІЯ_5 №660 від 08.09.2025 вбачається, що ОСОБА_1 13.03.2025 року о 09 годині 00 хвилин, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУПАП.
Наведені вище обставини є підставою для визнання протиправною постанови ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки на час ухвалення оскаржуваної постанови спливли строки притягнення до адміністративної відповідальності, встановлені ст. 38 КУпАП, тому відповідачем протиправно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
У зв'язку з викладеним, представник позивача просить суд скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_5 №660/1 від 08.09.2025 року та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
07.10.2025 на адресу суду надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. Так, відповідачу не зрозуміло, чому саме ІНФОРМАЦІЯ_2 є відповідачем по справі. 19 червня 2025 року позивачу поштовим оператором «Укрпошта» була надіслана повістка з трек номером 0610233035621, номер повістки 2728309, дата і час прибуття 13.03.2025 року о 09.00 год. 06 березня 2025 року повістка була повернута оператором «Укрпошта» з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Повістка була направлена на адресу, за якою ОСОБА_1 зареєстрований, а саме: АДРЕСА_1 .
Факт не отримання повістки позивачем зазначений у повідомленні поштового оператора «адресат відсутній за вказаною адресою» вказує або на реальну відсутність позивача за місцем реєстрації, що у свою чергу не звільняє від відповідальності та виконання обов'язку, або на неналежне виконання поштовим оператором своїх обов'язків. І в першому і в другому випадку протиправні дії з боку ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутні. Факт не отримання/отримання повістки позивач повинен з'ясувати з виконавцем, тобто з оператором поштового зв'язку «Укрпошта».
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, в матеріалах справи є заява про розгляд справи у їх відсутність.
Відповідач у судове засідання не з'явився, у відзиві зазначено про розгляд справи у відсутність представника ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд, з'ясувавши та оцінивши докази у справі, встановив наступні фактичні обставини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 ( ОСОБА_2 була направлена повістка № 2728309, з якої вбачається, що останньому належить з'явитися за адресою відділу 13 березня 2025 року о 09.00 год. для уточнення даних.
Зазначена повістка була направлена позивачу за зареєстрованим місцем проживання та 06 березня 2025 року була повернута до відділу оператором «Укрпошта» з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
На підставі викладеного, 08 вересня 2025 року, тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 полковником ОСОБА_3 , відносно ОСОБА_1 була складена постанова по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП №660/1, з якої вбачається, що 28.02.2025 єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів була сформована в автоматичному режимі та направлена Укрпоштою повістка №2728309 громадянину ОСОБА_1 , 1980 року народження, про те, що 13.03.2025 року о 09 годині 00 хвилин, військовозобов'язаний ОСОБА_1 , зобов'язаний був з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, однак 13.03.2025 року ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув, чим порушив вимоги п.1, п.3 ст. 22 та п.2 ст.26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», скоївши дане правопорушення, в умовах дії на території України особливого періоду, а в подальшому ОСОБА_1 був доставлений працівниками Національної поліції України до ІНФОРМАЦІЯ_4 31.08.2025 року, чим порушив вимоги п. 1, п. 3 ст. 22 та п. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, скоївши його в умовах дії на території України особливого періоду. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпА на нього було накладено штраф у розмірі сімнадцять тисяч гривень 00 коп.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею ст. 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, доказами є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.
У п.п. 1 п. 27 Порядку встановлено, що під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Згідно з пунктом 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Зі змісту наведеного положення вбачається, що у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку резервіст або військовозобов'язаний вважається належним чином оповіщеним про виклик до районного (міського) ТЦК у разі проставлення у поштовому повідомленні (І) відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи (ІІ) відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних (І) або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку (ІІ).
Як вбачається з матеріалів справи, повістка № 2728309, надіслана позивачу, повернулась до ТЦК з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 08.10.2024 «Про внесення змін до Правил надання послуг поштового зв'язку» внесено зміни до Правил надання послуг поштового зв'язку.
Згідно абзаців другого, четвертого п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 15.03.2009 (далі - Правила №270) рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Однак, всупереч вимогам п. 82 Правил №270, докази сповіщення позивача за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» в матеріалах справи відсутні, а тому суд вважає, що відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 було відомо про необхідність з'явитися на виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зазначені в повістці місце та строк, і він, незважаючи на це, в приміщення ТЦК та СП не з'явився.
Таким чином, враховуючи вимоги п. 41 Порядку, суд вважає недоведеним факт належного оповіщення позивача про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки на 13 березня 2025 року на 09.00 год.
Отже, неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки не встановлено порушення позивачем правил військового обліку в частині прибуття за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з огляду на відсутність належного виклику.
Крім того, згідно з оскаржуваною постановою повістка була направлена позивачу для уточнення даних. Однак, в оскаржуваній постанові не наведено, які саме дані необхідно було уточнити.
До того ж, судом встановлено, що постанова ІНФОРМАЦІЯ_5 №660/1 прийнята 08.09.2025, тоді як про неприбуття ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 , останній дізнався саме 13.03.2025 о 09 годині 00 хвилин.
Проте приписами ст. 38 КУпАП зазначено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Тобто за змістом статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення на позивача є день виявлення правопорушення.
Разом з тим, постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності було винесено 08.09.2025, більш ніж через три місяці.
Таким чином, оскаржувана постанова прийнята поза межами строку накладення адміністративного стягнення встановленого ст. 38 КУпАП, а тому 08.09.2025 провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП необхідно було закрити.
Що стосується доводів відповідача, що в даному випадку несвоєчасність отримання позивачем повістки відбулося з вини поштового оператора «Укрпошта», суд зазначає наступне.
Так, суть судового контролю під час розгляду даної справи полягає в тому, щоб оцінити підставу винесення спірної постанови саме на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення. Суд не повинен перебирати на себе не владні функції і фактично здійснювати замість компетентного органу (посадової особи) розслідування або ж дослідження доказів, які не були зібрані, та не могли бути враховані ним до моменту винесення постанови.
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, зі змісту оскаржуваної постанови є очевидним, що під час її винесення начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 не з'ясував усіх фактичних обставин справи, як того вимагає ст. 280 КУпАП, а саме: чи були підстави для надсилання позивачеві повістки, які саме дані необхідно було уточнити, чи було зазначено номер телефону позивача на поштовому рекомендованому повідомленні, що гарантувало б обізнаність ОСОБА_1 у надходженні йому повістки ТЦК, чи було працівником поштового зв'язку виконано усі необхідні дії для вручення позивачеві повістки та якими доказами підтверджується поза розумним сумнівом факт обізнаності позивача про його виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також ухилення від явки та чи були враховані пояснення надані позивачем та його представником.
Статтею 286 КАС України передбачені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, суд оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що докази (достатні), які б відповідали вимогам ст. 251 КУпАП та об'єктивно фіксували обставини вчинення правопорушення позивачем, відсутні.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вина позивача у порушенні вимог саме ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не доведена належними та достатніми доказами у розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України, а тому у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьої статті 210-1 КУпАП, що є підставою для задоволення позову.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 484,50 грн, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», що підтверджується відповідною платіжною інструкцією від 25.09.2025 року.
Таким чином, з огляду на задоволення позовних вимог, суд вважає можливим стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 484,50 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 73-77, 90, 246, 255, 271-272, 286 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Музикант Владислав Сергійович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 полковника ОСОБА_4 № 660/1 від 08.09.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - скасувати та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривень 50 копійок
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлений 03 листопада 2025.
Суддя О.О. Соловйова