єдиний унікальний номер справи 531/2136/25
номер провадження 2/531/981/25
(заочне)
28 жовтня 2025 року Карлівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Фисун Л.С.
за участю секретаря судового засідання- Нагорної О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Карлівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
стислий виклад позиції позивача.
Позивач ТОВ «Діджи Фінанс», через свого представника Романенка М.Е., звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить суд поновити строк позовної давності для подання позову до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнути з нього заборгованість за кредитним договором № 200080574 від 04.08.2014 у загальному розмірі 50239,23 гривень, яка складається із: суми заборгованості - 38392,11 грн.;·суми інфляційних витрат- 8394,99 грн.; суми 3% річних- 3452,13 грн., а також судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 гривень.
В обґрунтування позову вказав, що 04.08.2014 року між ПАТ “Банк Михайлівський» та відповідачем укладено угоду № 200080574 щодо кредитування. Відповідно до умов вказаної угоди, відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 24 750,00 грн. строком користування з 04.08.2014 по 04.08.2019, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами та зобов'язався повернути грошові кошти надані у кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором. 20.07.2020 позивач ТОВ “Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ “Банк Михайлівський», на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону), що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі №910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ “Банк Михайлівський», в тому числі і за зазначеним кредитним договором. Щодо підстав для поновлення строку позовної давності для подання позову до відповідача, зазначає, що він був пропущений з поважних причин, а саме у зв'язку із розглядом Господарським судом міста Києва справи за позовом ПАТ “Банк Михайлівський» до ТОВ “ФК “Плеяда», ТОВ “ФК “Фагор», у якій предметом спору є приналежність права вимоги за кредитними договорами (в тому числі і кредитним договором № 200080574).
Позиції учасників судового провадження.
Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» свого представника у судове засідання не направив, згідно матеріалів справи позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить справу розглядати у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та час його проведення повідомлений належним чином, правом на подання відзиву не скористався, будь-яких інших заяв та клопотань до суду не надав.
Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 02 вересня 2025 року провадження по справі відкрито, справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) (а.с.114 т. 2).
02 жовтня 2025 року відкладено розгляд справи для повторного виклику відповідача (а.с.123 т. 2).
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення по справі при заочному розгляді, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 04.08.2014 між ПАТ “Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено договір у формі заяви (оферти) № 200080574 про надання та використання платіжної картки. Згідно договору банк надав відповідачу кредитні кошти в рамках карткового продукту «Кредитна карта МКредитка», строком на 5 років з кредитним лімітом 10000,00 грн, який може бути змінений Банком, максимальна ставка по ліміту якої становить 58,8% річних. На підставі вказаного договору відповідач отримав кредит у розмірі 24750,00 грн., строк дії платіжної картки 5 років (а.с. 32-37 т. 1).
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надав кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку.
20 липня 2020 ТОВ “Діджи Фінанс», набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ “Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16 відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ “Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитним договором № 200080574 (а.с. 11-31 т. 1).
Відповідно до витягу до реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, що є додатком № 1 до договору факторингу №7_БМ, загальна заборгованість відповідача за договором № 200080574 від 04.08.2014 складає 38392,11 грн., що складається із заборгованості за кредитом 13227,78 грн та заборгованості за доходами 25664,33 грн (а.с. 8-9 т. 1).
Відповідно до розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № 200080574 від 04.08.2014, інфляційних витрат та 3% річних сума збитків з урахуванням 3% річних складає 3452,13 грн, а сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань становить 8394,99 грн., які нараховані з березня 2019 року по лютий 2022 року (а.с. 38 т. 1).
Норми права, які застосував суд та підстави їх застосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Враховуючи, що ТОВ «Діджи Фінас» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону), що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021р. у справі № 910/11298/16 відповідно до якої Позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський».
З витягу з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, вбачається, що заборгованість за договором № 200080574 від 04.08.2014 складає 38392,11 грн., що складається із заборгованості за кредитом 13227,78 грн та заборгованості за доходами 25664,33 грн.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу, як правонаступнику банку, не повернуті, що свідчить про порушення його прав, у зв'язку з цим позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, та сплати відсотків.
Таким вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 38392,11 грн, з яких: 13227,78 грн.- заборгованість за кредитом; 25664,33 грн. - заборгованість за відсотками, слід задовольнити.
Щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат слід зазначити наступне.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16.01.2019 року у справі №373/2054/16-ц зазначила: «Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році)».
Відповідно наданого позивачем розрахунку, з яким погоджується суд, заборгованість відповідача за кредитним договором № 200080547 від 04.08.2014 складає 38392,11 грн., сума з урахуванням 3% річних за період прострочення грошового зобов'язання складає в сумі 3452,13 грн., сума інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань по 23.02.2022 року складає в сумі 8394,99 грн., всього 50239,23 грн.
Відповідачем дані розрахунки не спростовано, контррозрахунку не надано, як і будь-яких заперечень.
Тому суд доходить висновку, що відповідач за прострочення виконання зобов'язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором зобов'язаний сплатити позивачу інфляційні втрати, а також 3% річних від простроченої суми, відповідно ст.625 ЦК України.
За вказаних обставин, суд вважає, що за наявними матеріалами справи позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо строків позовної давності суд зазначає наступне.
Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Постановою КЦС ВС від 28.11.2018 у справі № 753/12382/15-ц тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України дозволяє зробити висновок, що в ній встановлені суб'єктивні межі застосування позовної давності. Тобто такі випадки, до яких позовна давність не застосовується судом, оскільки відсутня відповідна заява сторони у спорі. Без заяви сторони у спорі позовна давність судом, за власною ініціативою, застосовуватись не може за жодних обставин.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач не заявляв про застосування спливу строку позовної давності щодо даного спору, а тому суд не вбачає підстав розглядати клопотання про поновлення строків позовної давності для подання позову.
Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір № 26 про надання правової допомоги від 15 лютого 2024 року, детальний опис робіт, виконаних адвокатом на суму 7000 гривень (а.с. 42-46).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим (РішенняЄСПЛ усправі «East/WestAllianceLimited»проти України»).
Враховуючи вищевикладене, складність справи, яка є малозначною, виконані адвокатом роботи, зміст позовної заяви, обсяг доданих документів, що не є значним, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 3000 гривень, що відповідає засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги та підлягають стягненню з відповідача.
Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн., який підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 206, 259, 265, 268, 279 ЦПК України, суд, -
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» суму заборгованості за кредитним договором № 200080547 від 04.08.2014 у розмірі 50239,23 (п'ятдесят тисяч двісті тридцять дев'ять гривень 23 коп) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» судові витрати: 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійокта 3000 (чотири тисячі ) гривень за професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358цього Кодексу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження юридичної особи: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ЄДРПОУ 42649746.
Представник позивача: Романенко Михайло Едуардович, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 03 листопада 2025 року.
Суддя Л.С.Фисун