Справа № 529/586/25
Провадження № 2-о/529/28/25
іменем України
03 листопада 2025 року Диканський районний суду Полтавської області в складі:
головуючого - судді Петренко Л.Є.
присяжних - Онищенко В.В., Дмитренка О.В.
з участю секретаря - Звягольської В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Полтавський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оголошення фізичної особи померлою,
встановив:
Представниця заявниці ОСОБА_1 26.06.2025 звернулась до Диканського районного суду Полтавської області, через засоби поштового зв'язку, із заявою у якій просить оголосити померлим батька заявниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заяви вказано, що батько заявниці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 06.08.2024 був призваний на військову службу за мобілізацією, яку проходив у військовій частині НОМЕР_2 на посаді кулеметника першого стрілецького відділення третього стрілецького взводу другої стрілецької роти.
25.09.2024 заявниця ОСОБА_1 отримала повідомлення про те, що її батько - солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, згідно з бойовим розпорядження, внаслідок штурмових дій противника, зник безвісти в районі населеного пункту Кисилівка Петропавлівської сільської громади Куп'янського району Харківської області.
В подальшому, 16.10.2024 зареєстровано кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 КК України за фактом зникнення ОСОБА_2 .
Оголошення ОСОБА_2 померлим заявниці потрібно для реалізації її прав, в тому числі соціальних пільг та виплат, а також оформлення спадщини.
30.06.2025 ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області відкрито провадження по справі та залучено до участі в розгляді справи в якості заінтересованої особи військову частину НОМЕР_2 та замінено заінтересовану особу на її правонаступника.
08.09.2025 постановлено ухвалу про залучення до участі у розгляді справи в якості заінтересованої особи Міністерство оборони України.
29.09.2025 представником заінтересованої особи Міністерства оборони України до суду подано письмові пояснення, які сформовано в системі "Електронний суд" у яких зазначено позицію стосовно поданої заяви ОСОБА_1 , також просили ухвалити рішення в межах чинного законодавства, що не суперечить інтересам обороноздатності України в умовах введеного на території України воєнного стану. Крім цього представник заінтересованої особи просив суд врахувати висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2024 по справі № 755/1021/22.
Розгляд справи Міністерство оборни України просило проводити у відсутність його представника.
06.10.2025 судом задоволено клопотання представника заінтересованої особи - Міністерства оборони та замінено заінтересовану особу - Військову частину НОМЕР_2 на правонаступника - військову частину НОМЕР_1 .
31.10.2025 представник заінтересованої особи - військової частини НОМЕР_1 , яка є правонаступником військової частини НОМЕР_2 , подав до суду письмові пояснення по справі, які сформовано в системі «Електронний суд» у яких, окрім іншого вказав, що станом на день складання даних пояснень у військової частини відсутня будь-яка інформація та підтверджуючі документи про повернення солдата ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 або будь-якої іншої військової частини, його інтернування або захоплення у полон, його загибель.
Крім того, у письмових поясненнях зазначено, що 20.09.2024 дійсно виконуючи бойове розпорядження командира в/ч НОМЕР_2 , під час здійснення заходів національної безпеки та оборони, відсічі збройної агресії РФ в районі населеного пункту Кисилівка Петропавлівської сільської громади Куп'янського району Харківської області, в складі групи, до якої входив кулеметник першого стрілецького відділення третього стрілецького взводу другої стрілецької роти в/ч НОМЕР_2 солдат ОСОБА_2 , приблизно о 08 год. 24 хв. потрапила під ворожий обстріл (скид из БпЛА). В результаті цього обстрілу дана група припинила виходити на зв'язок. Вжиті заходи щодо пошуку та евакуації тіла загиблого солдата ОСОБА_2 до результатів не призвели, у зв'язку з постійним ворожим вогневим контролем. Тому, Актом службового розслідування та наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 19.11.2024 № 545 кулеметника першого стрілецького відділення третього стрілецького взводу другої стрілецької роти в/ч НОМЕР_2 солдата ОСОБА_2 вважати зниклим безвісти з 20.09.2024 року в районі згаданого вище населеного пункту, у зв'язку з воєнними діями, пов'язаними із захистом Батьківщини.
В той же час, вказаний населений пункт з 07.05.2024 по теперішній час відноситься до тимчасово окупованої території РФ, і на даний час будь-яке функціонування органів державної влади на цій території, включно з метою пошуку зниклої особи, неможливе, відповідно не закінчені до цього часу і встановлені строки ч. 2 ст. 46 ЦК України не можуть бути застосовані в даному випадку та наданий час. За таких обставин в/ч НОМЕР_3 вважає заяву ОСОБА_1 про оголошення померлим ОСОБА_2 , такою, що подана передчасно, а тому наявні підстави для відмови у її задоволенні.
В свою чергу, представниця заявниці ОСОБА_1 - адвокат Сидоренко І.О., 31.10.2025 подала до суду додаткові пояснення, сформовані в системі «Електронний суд» у яких окрім, іншого вказано, що вжиті необхідні заходи щодо пошуку та евакуації тіла загиблого солдата ОСОБА_2 до результатів не призвели, у зв'язку з постійним вогневим контролем ВП «Янтар2», а тому є підстави вважати з 20.09.2024 року останнього вважати зниклим безвісти за особливих обставин, а саме безпосередньо приймаючи участь у бойових діях по захисту країни. Аргументи представника військової частини НОМЕР_1 про неможливість пошуку зниклого ОСОБА_2 спростовуються матеріалами службового розслідування, де вказується про те, що вживалися необхідні заходи щодо пошуку та евакуації тіла загиблого ОСОБА_2 , однак пошукові заходи не мали результатів.
При цьому, з моменту ймовірної загибелі ОСОБА_2 до моменту звернення до суду із даною заявою минуло більше шести місяців.
На думку представниці заявниці - адвоката Сидоренко І.О. наведені обставини з великою ймовірністю надають підстави припускати про загибель ОСОБА_2 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок вказаної події, з огляду на п.99, 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2024 у справі 755/11021/22, може бути початком відліку шестимісячного строку для оголошення ОСОБА_2 померлим.
Представниця заявниці ОСОБА_3 - адвокат Сидоренко І.О. подала клопотання про підтримання заяви та її задоволення, просила розгляд справи проводити у її відсутність та відсутність довірительки.
Заінтересована особа Полтавський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до суду не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі.
Заінтересовані особи військова частина НОМЕР_1 та Міністерство оборони України представників в судове засідання не направили.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Заявниця ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження ( а.с. 6).
Згідно з повідомлення про зникнення безвісти від 25.09.2024 № 5в/3933 заявницю по справі ОСОБА_1 сповіщено про те, що її батько, кулеметник 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу по мобілізації 19.06.2024 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 вірний присязі, під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, згідно з бойовим розпорядженням, внаслідок штурмових дій противника, зник безвісти 20.09.2024 в районі населеного пункту Кисилівка Петропавлівської сільської громади Куп'янського району Харківської області ( а.с.7).
В подальшому на підставі заяви ОСОБА_4 , 16.10.2024 зареєстроване кримінальне провадження № 12024170440000969 за фактом зникнення безвісти під час виконання бойового завдання ОСОБА_2 (а.с. 18).
Відомості про ОСОБА_2 , внесено до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (а.с. 160).
Як вбачається безпосередньо з самого витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник на території бойових дій (під час воєнних дій).
Відповідно до акту службового розслідування по факту зникнення безвісти ОСОБА_2 зокрема вбачається наступне.
Виконуючи бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 військовослужбовці 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 брали безпосередню участь у бойових діях, забезпечували здійснення заходів з національної безпеки та оборони та відсічі збройної агресії рф. Здійснюючи зазначені заходи, кулеметник першого стрілецького відділення третього стрілецького взводу другої стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_2 , з 08 год. 00 по 09 год. 00 хв., 20.09.2024 у складі групи військовослужбовців ніс бойове чергування на ПВ «Янтар2». Приблизно о 08 год. 34 хв. зазначена група військовослужбовців потрапила під ворожий обстріл (скиди БпЛА). В результаті цього обстрілу дана група військовослужбовців в складі якої був і солдат ОСОБА_2 перестала виходити на зв'язок.
Вжиті необхідні заходи щодо пошуку та евакуації тіла загиблого солдата ОСОБА_2 до результатів не призвели, у зв'язку з постійним ворожим вогневим контролем ВП «Янтар 2», а тому є підстави вважати з 20.09.2024 кулеметника першого стрілецького відділення третього стрілецького взводу другої стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_2 зниклим безвісти за особливих обставин, а саме безпосередньо приймаючи участь у бойових діях по захисту країни.
В своїх поясненнях командир другої стрілецької роти - лейтенант ОСОБА_5 підтверджує інформацію про події, які відбулись на ВП «Янтар2» і в яких приймав участь солдат ОСОБА_2 .
Вказаним актом встановлено, а саме п. 5.2 такого - дії кулеметника першого стрілецького відділення третього стрілецького взводу другої стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_2 вважати такими, що відповідали вимогам Статутів Збройних Сил України, та вважати останнього зниклим безвісти з 20.09.2024 в районі населеного пункту Кисилівка Петропавлівської сільської громади Куп'янського району Харківської області, у зв'язку із воєнними діями, пов'язаними із захистом Батьківщини (а.с. 9-13).
Вказані обставини також підтверджуються і Наказом № 545 від 19.11.2024 про результати службового розслідування (а.с. 16-17).
Матеріали вказаного службового розслідування підтверджують ті обставини, що дійсно ОСОБА_2 був призваний за мобілізацією та зник безвісти 20.09.2024 в районі населеного пункту Кисилівка Петропавлівської сільської громади Куп'янського району Харківської області під час виконання бойового завдання. Поясненнями командира другої стрілецької роти лейтенанта ОСОБА_6 , у матеріалах службового розслідування підтверджується, що ОСОБА_2 під час ворожого обстрілу (скиди БпЛА), зник безвісти, а у зв'язку зі складною бойовою обстановкою розшукові дії та евакуацію тіла загиблого провести неможливо.
Разом з тим, відповідно до довідки від 16.10.2025 № 19/82112-25, виданої Центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, відсутні відомості щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 20.09.2024 по 16.10.2025 (а.с. 115).
Актові записи про державну реєстрацію зміни імені, смерті стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державному реєстрі та архівах відділів державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції по Полтавському регіоні, відсутні (а.с. 117).
Відповідно інформації з єдиної інформаційної системи МВС України про притягнення до кримінальної відповідальності на території України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розшукується, як зниклий безвісти (а.с. 119-120).
Відповідно до довідки № 08-11/34627 від 16.10.2025, виданої Державним підприємством «Український національний центр розбудови миру» Міністерства розвитку громад та територій України, відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесені до реєстру Національного інформаційного бюро, однак відомості про перебування запитуваної особи у полоні відсутні (а.с. 116).
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.
Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:
- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті - п.8, ч. 1 ст. 315 ЦПК України;
- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - п. 9 ч. 1 ст. 315 ЦПК України;
- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан - ст.. 317 ЦПК України;
- визнання фізичної особи померлою - ст.. 305-309 ЦПК України;
- визнання фізичної особи померлою - ст.. 305-309 ЦПК звернулась до суду про оголошення особи померлою.
Обраний заявницею спосіб захисту відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 28.02.2024 у справі № 506/358/22 та від 13.03.2024 у справі № 204/7924/23, де Верховний Суд дійшов висновку про те, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв'язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).
Відповідно до ч.2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Відповідно до змісту ст.. 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Згідно зі змістом ч. 1 ст. 306 ЦПК у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.
Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
Оголошення особи померлою має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
Рішення про оголошення фізичної особи померлої приймається судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку,- протягом шести місяців.
Особливості цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Як роз'яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», слід звернути увагу суду на необхідність відрізняти оголошення особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної РАЦС факту смерті.
При цьому заявник має мати особисту цивільну-правову заінтересованість у зміні правового стану особи, яку він просить оголосити померлою. Для підтвердження цього повинні бути наведені обставини, які свідчать про те, що між заявником та особою, яку він просить оголосити померлою існують особисті або майнові правовідносини, тобто матеріально-правовий зв'язок, або за відсутності такого зв'язку дані про те, що відсутність фізичної особи є для заявника перешкодою у реалізації суб'єктивних прав або виконання обов'язків.
Стосовно тверджень представника заінтересованої особи щодо передчасності поданої ОСОБА_1 заяви про оголошення її батька померлим, посилаючись на виснувані висновки Великої палати Верховного Суду у постанові від 11.12.2024 по справі №755/11021/22, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Велика Палата Верховного Суду переглядаючи рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що саме з 30 квітня 2022 року має обраховуватися початок шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України як дата закінчення активних бойових дій на території міста Києва. Заявниця звернулася до суду із заявою 01 листопада 2022 року. Тож як на момент звернення заявниці до суду з такою заявою, так і на час постановлення судом першої інстанції рішення по суті сплинув шестимісячний строк, зазначений у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, а саме, як виснувала Велика Палата в цій постанові, від дня закінчення активних бойових дій на території міста Києва.
Разом з тим, у вказаній постанові Великої палатати Верховного Суду, наголошується на тому, що правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв'язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.
Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з'являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.
Законодавець доповнив чинний ЦК України реченням другим частини другої статті 46 ЦК України задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу.
Частину другу статті 46 ЦК України потрібно тлумачити з урахуванням динамічного характеру суспільних відносин, які в умовах воєнних дій, збройних конфліктів зазнають швидких і непередбачуваних змін. Це вимагає оперативного реагування з боку суду для забезпечення ефективної охорони прав і законних інтересів осіб, у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси. Стислість строків вирішення такої категорії справ та ухвалення судових рішень у досліджуваній категорії справ стає особливо важливою в умовах, коли йдеться про встановлення правового статусу осіб, які зникли безвісти під час воєнних дій, збройного конфлікту, оскільки затримки в правовому реагуванні можуть призвести до погіршення ситуації для постраждалих осіб, їхніх родин і суспільства загалом.
Тож тлумачення згаданої правової норми має сприяти швидкому відновленню стану правової визначеності та забезпеченню справедливості.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.
Оголошення фізичної особи померлою пов'язується з виникненням у її родичів та інших заінтересованих осіб прав і законних інтересів, як-от: право на спадкування майна, отримання соціальних виплат, призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, припинення шлюбу, припинення зобов'язань, пов'язаних із такою особою, або інші матеріальні чи нематеріальні інтереси, пов'язані зі смертю цієї особи, тощо. Зазначене рішення також має важливе значення для правового статусу членів сім'ї, їх соціального забезпечення та можливості розпоряджатися майном особи, яка була оголошена померлою. Це оголошення має наслідки й для договірних зобов'язань, кредитних відносин і будь-яких інших правочинів, у яких брала участь особа, оскільки це може вплинути на вимоги кредиторів та інші правовідносини, пов'язані із зобов'язаннями.
Тому суд, зважаючи на конкретні обставини справи, повинен застосовувати норми права, які сприяють досягненню справедливого та передбачуваного результату. Правило про мінімальний шестимісячний строк дозволяє використовувати правові приписи до специфічних умов з огляду на активні бойові дії, соціальний контекст і правову невизначеність, яка виникає внаслідок збройної агресії рф.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що законодавець, формуючи припис речення другого частини другої статті 46 ЦК України («з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців»), після слів «шести місяців» завершив речення. Зазначене унаочнює, що правильним є таке тлумачення цього припису, що здійснюватиметься без прив'язки до моменту скасування воєнного стану, припинення воєнних дій, збройного конфлікту як такого на усій території України.
Наведене тлумачення відповідає і європейським стандартам. Так, відповідно до Рекомендації CM/Rec(2009)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів, які стосуються осіб, зниклих безвісти, та презумпції смерті (прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 09 грудня 2009 року на 1073-му засіданні заступників міністрів), якщо обставини зникнення безвісти особи є такими, що дають підстави для висновку про ймовірність її загибелі, то для подання запиту бажано, щоб час, що минув з моменту зникнення або з моменту отримання останньої звістки про те, що особа жива, становив не більше одного року (пункт 2 принципу четвертого).
Одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності. Він вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.
За висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі правила поведінки, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах «C. G. та інші проти Болгарії» від 24 квітня 2008 року (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, параграф 39), «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, параграф 170)).
Згідно з принципом правової визначеності відрахування шестимісячного строку від дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій території України не забезпечувало б достатньої передбачуваності та сталості правових відносин. В умовах триваючої збройної агресії рф проти України, що супроводжується численними випадками зникнень осіб та постійною нестабільністю, передбачити момент закінчення такої агресії неможливо. На час прийняття цієї постанови російсько-українська війна все ще триває, що посилює правову невизначеність і може ускладнювати ефективне застосування закону та забезпечення захисту прав осіб, які постраждали внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту та у яких, у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи, виникають певні цивільні права та правомірні інтереси.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди.
Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, параграфи 31 - 32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, параграф 65)).
Ураховуючи вищевикладене, оцінивши наведені заявницею та її представницею обставини та мету, з якою їй необхідно оголосити особу померлою, є підстави для висновку про наявність між заявницею та особою, яку вона просить оголосити померлою, матеріально-правового зв'язку, а саме з метою реалізації права на оформлення належних соціальних виплат.
Крім того, суду враховує обставини за яких зник безвісти ОСОБА_2 , а саме у зоні активних бойових дій та при виконанні бойового завдання.
Відповідно до ст.47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про оголошення фізичної особи померлою є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 48 ЦК України, у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з'явилась, або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи, або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.
З урахуванням наведеного, в суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених у заяві заявницею, вони об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
Згідно з ч. 3 ст.46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для оголошення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим.
Оскільки, матеріали справи дають можливість встановити день вірогідної смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то оголосити його померлим слід з ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З огляду на вказане заява про оголошення фізичної особи померлим підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 46 ЦК України, керуючись статтями 10, 89, 259, 263, 264, 265, 268, 293, 294, 305, 307, 308 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, задовольнити.
Оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, місце народження м. Полтава, військовослужбовця Збройних Сил України, який загинув в районі населеного пункту Кисилівка Петропавлівської сільської громади Куп'янського району Харківської області, під час виконання бойового завдання за призначенням із захисту територіальної цілісності Батьківщини.
Датою смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 вважати ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Місцем смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вважати населений пункт Кисилівка Петропавлівської сільської громади Куп'янського району Харківської області, Україна.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуюча Л.Є. Петренко
Присяжні О.В. Дмитренко
В.В. Онищенко