04 листопада 2025 р. Справа № 520/271/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків, повний текст складено 30.04.25 у справі № 520/271/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі за текстом також - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 30 листопада 2020 року по 17 грудня 2023 року в межах шести місяців у сумі 100473 грн 10 коп.;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 30 листопада 2020 року по 17 грудня 2023 року в межах шести місяців у сумі 100473 грн 10 коп.;
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області код ЄДРПОУ 40108599 щодо відмови у нарахуванні та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 по 17 грудня 2023 року, відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (зі змінами та доповненнями);
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 по 17 грудня 2023 року відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (зі змінами та доповненнями).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 у справі №520/23114/23.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільнені у розмірі 100473 грн 10 коп.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою КМУ від 21 лютого 2001 року № 159, у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 17 грудня 2023 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 у справі №520/23114/23.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1937 грн 92 копійки.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінку доводам відповідача щодо відсутності підстав для притягнення відповідача двічі до відповідальності у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 у справі №520/23114/23, оскільки постановою Другого апеляційного суду від 27.01.2025 у справі № 520/11898/24 стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.11.2020 по 27.04.2024 в межах шести місяців у сумі 100 473,10 грн. Водночас, при обчисленні середнього заробітку у справі № 520/11898/24, принцип співмірності судом застосовано не було. Також указує, що з аналізу позовних вимог у справах № 520/271/24 та № 520/11893/24 вбачається, що позивач повторно звернувся до суду з позовом у справі № 520/271/24 про притягнення ГУНП в Харківській області до відповідальності у вигляді стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
За результатами апеляційного розгляду просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач в період з 07 листопада 2015 року по 30 листопада 2020 року проходив службу в Національній поліції України та відповідно до Наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 24 листопада 2020 року № 370 о/с «По особовому складу» звільнений згідно із п. 2 ч. 1 ст. 77 законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, через хворобу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 у справі №520/23114/23 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за 228 годин несення служби в нічний час за період з 01 січня 2018 року по 30 листопада 2020 року; зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді доплати за 228 годин несення служби в нічний час за період з 01 січня 2018 року по 30 листопада 2020 року; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2016-2020 роки (88 днів); зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки за 2016-2020 роки (88 днів), з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017; зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 07.11.2015 по 31.10.2017; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2024 у справі № 520/23114/23 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 у справі №520/23114/23 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Прийнято в цій частині нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни" № 375 від 29.04.2020 у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за серпень, вересень, жовтень та листопад 2020 року. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни" № 375 від 29.04.2020 у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за серпень, вересень, жовтень та листопад 2020 року. Також абзаци четвертий та п'ятий резолютивної частини рішення викладено в такій редакції: "Визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2016-2019 роки (88 днів). Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки за 2016-2019 роки (88 днів), з урахуванням раніше виплачених сум". В іншій частині Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 у справі № 520/23114/23 залишено без змін.
На виконання судових рішень у справі № 520/23114/23 позивачу перераховано грошові кошти у сумі 40617,89 грн, що підтверджено банківською випискою від 17.12.2023.
Листом ГУ НП в Харківській області від 22.12.2023 за № 249аз/119/05/29-2023 представнику позивача роз'яснено, що ОСОБА_1 було нараховано 41236, 44 грн (з відрахуванням військового збору 1,5 % - 618, 55 грн) та перераховано на його особистий картковий рахунок 40617,89 грн згідно з платіжною інструкцією № 3442 від 15 грудня 2023 року. Зазначена сума складається:
1) індексація грошового забезпечення за період з 07.11.2016 по 31.10.2017 у сумі 3375, 17 грн (з відрахуванням військового збору 1,5 % 50, 23 грн), до виплати - 3324, 54 грн;
2) грошова компенсація за невикористану частину відпустки за 2016 - 2019 (88 діб) у сумі 36650,88 грн (з відрахуванням військового збору 1,5 % - 549, 76 грн), до виплати - 36101,12 грн;
3) доплата за 228 годин несення служби в нічний час за період з 01.01.2018 по 30.11.2020 у сумі 1210, 39 грн (з відрахуванням військового збору 1,5 % - 18,16 грн), до виплати - 1192,23 грн.
Уважаючи, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 30 листопада 2020 року по 17 грудня 2023 року в межах шести місяців у сумі 100473 грн 10 коп., а також компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 по 17 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з огляду на обставини того, що нездійснення остаточного розрахунку із позивачем у визначені законодавством строки відбулось з вини власника, або уповноваженого ним органу, що є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме, виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, дійшов висновку, що позивач набув право на отримання відшкодування за затримку виплати грошового забезпечення на підставі статті 117 КЗпП України та приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 у сумі 100 473,10 коп.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Стаття 58 Конституції України закріплює один із ключових принципів права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
У Рішенні від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Подібних висновків щодо тлумачення змісту положень статті 58 Конституції України Конституційний Суд України дійшов у Рішеннях від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Аналіз наведених правових положень дає змогу дійти висновку, що з моменту набрання чинності Законом № 2352-IX - 19.07.2022, положення статті 117 Кодексу законів про працю України, у попередній редакції Закону № 3248-IV, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 117 Кодексу законів про працю України. Так, до 19.07.2022 правове регулювання таких правовідносин здійснювалося відповідно до положень статті 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 3248-IV, тоді як після 19.07.2022 підлягає застосуванню стаття 117 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 2352-IX.
Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 117 Кодексу законів про працю України, у редакції Закону № 3248-IV, та були припинені на момент чинності дії статті 117 Кодексу законів про працю України, в редакції Закону № 2352-IX, то в такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 117 Кодексу законів про працю України (у попередній редакції № 3248-IV); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 117 Кодексу законів про працю України (у новій редакції Закону № 2352-IX).
Такий підхід при вирішенні подібних правовідносин застосовано Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі № 359/1316/22.
Колегія суддів звертає увагу, що правовідносини, які регулюються статтею 117 Кодексу законів про працю України, пов'язані із недотриманням роботодавцем свого обов'язку провести повний розрахунок з працівником при звільненні. Отже, момент виникнення таких правовідносин пов'язаний із днем звільнення, у який роботодавець не провів виплати всіх належних працівникові сум при звільненні.
У постанові від 01.05.2024 у справі № 140/16184/23 Верховний Суд зазначив, що, незважаючи на визначення приписами статті 117 Кодексу законів про працю України невиплачених працівнику сум як оспорюваних та неоспорюваних, ця обставина не впливає на дату виникнення спірних правовідносин, оскільки вони прямо пов'язані з обов'язком роботодавця розрахуватися з працівником у строк, встановлений приписами статті 116 Кодексу законів про працю України, яким переважно є день звільнення.
Отже, датою виникнення правовідносин, урегульованих статтею 117 Кодексу законів про працю України у цій справі, є 30.11.2020 - дата звільнення позивача.
За таких обставин застосуванню до спірних правовідносин належать приписи статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції на момент їхнього виникнення, тобто до набрання чинності Законом № 2352-ІХ.
Однак період стягнення середнього заробітку з 19.07.2022 до дня фактичного розрахунку при звільненні регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
Отож спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі охоплюється періодом з 30.11.2020 до 11.02.2025, а тому такий умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом № 2352-ІХ (19.07.2022) і після цього.
Період з 30.11.2020 до 18.07.2022 регулюється редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців.
Проте період з 19.07.2022 по 17.12.2023 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
Щодо здійснення відповідного розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку, то колегія суддів ураховує, що за матеріалами справи на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2024 у справі № 520/23114/23, окрім грошових коштів у сумі 40617,89 грн, сплачених 17.12.2023, відповідач 27.04.2024 також виплатив позивачу грошові кошти у сумі 24629,80 грн.
Виплата позивачу грошових коштів 27.04.2024 на виконання судових рішень у справі № 520/23114/23 стала підставою для звернення до суду з позовом до відповідача про нарахування та стягнення на його користь середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 30.11.2020 по 27.04.2024 в межах шести місяців у сумі 100473,10 грн, який розглянуто судовими інстанціями у справі № 520/11898/24.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі № 520/11898/24 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 30.11.2020 по 27.04.2024 в межах шести місяців у сумі 100473,10 гривні; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 30.11.2020 по 27.04.2024 в межах шести місяців у сумі 100473,10 гривні.
Отже, за час затримки розрахунку при звільненні на виконання рішень судів у справі № 520/23114/23 позивач вже отримав середній заробіток за період з 30.11.2020 по 17.12.2023.
Враховуючи, що позивач за час затримки розрахунку при звільненні на виконання рішень судів у справі № 520/23114/23 отримав середній заробіток у розмірі 100473,10 грн, який вже перевищує суму несвоєчасно виплачених коштів при звільненні 65 247,69 грн (40617,89 грн + 24629,80 грн), та додатково просить стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області ще 100473,10 грн за той же період затримки розрахунку, колегія суддів зазначає, що такі дії позивача очевидно не узгоджується із загальним принципам цивільно -правової відповідальності і підстави для задоволення відповідної частини позовних вимог відсутні.
Окремо колегія суддів звертає увагу, що сплата відповідачем на виконання рішень судів у справі № 520/23114/23 грошових коштів платежами 17.12.2023 та 27.04.2024 на розрахунок середнього заробітку не впливає.
Так, під час розгляду справи № 520/11898/24 судом установлено, що позивача звільнено 30.11.2020, тому двома попередніми місяцями перед звільненням є вересень 2020 року та жовтень 2020 року.
Відповідно до довідки про доходи, нараховане грошове забезпечення позивача за два останні місяці перед звільненням складає: за вересень 2020 року - 20099,97 грн, за жовтень 2020 року - 13574,97 грн, всього - 33674,94 грн.
Отже, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача становить 552,05 грн (33674,94 грн/61(30+31) календарні дні за останні два повні місяці перед звільненням).
Враховуючи наведене, сума середнього заробітку за період з шість місяців складає 100472,10 грн (182 дні х 552,05 грн).
Висновок суду першої інстанції про задоволення відповідної частини позовних вимог є помилковим.
Доводи апеляційної скарги щодо зазначених обставин спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, та приймаються колегією суддів в якості належних.
Колегія суддів ураховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 17 липня 2025 року у справі № 160/18656/22.
Разом з цим, щодо висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача нарахувати компенсацію втрати частини доходу, у зв'язку з порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 17.12.2023, колегія суддів зазначає таке.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок - № 159).
Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»).
Крім того, ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначає, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Отже, з наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Відповідні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 22.11.2018 у справі № 522/1404/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18, від 14.05.2019 у справі № 487/6312/16-а.
Оскільки під час розгляду справи відповідачем не надано доказів нарахування та виплати на користь позивача відповідної компенсації у зв'язку з виплатою 17.12.2023 грошового забезпечення на виконання судових рішень у справі №520/23114/23, колегія суддів погоджується з висновками суду першої про задоволення відповідної частини позовних вимог.
Щодо посилання відповідача на те, що позивач повторно звернувся до суду з позовом у справі № 520/271/24 про притягнення ГУНП в Харківській області до відповідальності у вигляді стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, то колегія суддів зазначає, що у цій справі спірні правовідносини пов'язані з невиплатою компенсації під час нарахування недоплаченої частини грошового забезпечення, яка виплачена 17.12.2023 у сумі 40 617,89 грн, а не виплатою частини грошового забезпечення 27.04.2024 у сумі 24 629,80 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що з огляду на порядок обчислення компенсації виплата громадянам суми компенсації здійснюється з урахуванням відповідних сум, що були недоплачені, а отже відповідач має здійснити окремі розрахунки щодо компенсації недоплаченої частини грошового забезпечення, яка виплачена 17.12.2023 у сумі 40 617,89 грн, та недоплаченої частини грошового забезпечення, яка виплачена 27.04.2024 у сумі 24 629,80 грн.
Доводи апеляційної скарги із зазначених вище підстав не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно із приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені з прийняттям в цій частині постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 у справі № 520/271/24 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 у справі №520/23114/23 та стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільнені у розмірі 100473 грн 10 коп.
Прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 у справі № 520/271/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк