20 жовтня 2025 року справа № 580/9373/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “АТП ОЙЛ 2020» до Головного управління ДПС у Черкаській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватне акціонерне товариство «Черкаське АТП 17127», про визнання рішення протиправним та зобов'язати вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю “АТП ОЙЛ 2020» до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №773/23-00-09-03-36 від 28.07.2025 року про відмову товариству з обмеженою відповідальністю “АТП ОЙЛ 2020» (код ЄДРПОУ 43501731) у наданні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, за адресою: Україна, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Черкаській області надати товариству з обмеженою відповідальністю “АТП ОЙЛ 2020» (код ЄДРПОУ 43501731) ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: Україна, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенка В.В. від 20.08.2025 прийнято справу до свого провадження постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи в судове засідання).
Ухвалою суду від 24.09.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватне акціонерне товариство «Черкаське АТП 17127» (вул. Луценка, буд. 12, м. Черкаси, Черкаська обл., 18007, код ЄДРПОУ 03115399).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що подав контролюючому органу усі необхідні документи для отримання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, однак відповідач протиправно відмовив у її видачі.
В письмовому відзиві на адміністративний позов представник відповідача просив у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що серед наданих документів не міститься сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідних для роздрібної торгівлі пальним.
У письмових поясненнях представник третьої особи звернув увагу, що АЗС, яка здана в оренду ТОВ «АТП ОЙЛ 2020» належить підприємству ПрАТ «Черкаське АТП 17127» за адресою: м. Черкаси, вул. Луценка, 12 у складі цілісного майнового комплексу. В той же час АЗС, яке продане ПП «Ланес» за адресою: м.Черкаси, провулок Хоменка, 1, є іншим об'єктом нерухомого майна.
Розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.
Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, ТОВ «АТП ОЙЛ 2020» подано до ГУ ДПС заяву на одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним засобами електронного зв'язку від 02.07.2025 №7604 (вх. ГУ ДПС №19917/АП від 03.07.2025) за адресою місця роздрібної торгівлі пальним: Черкаська обл., м. Черкаси, Соснівський р-н, вул. Луценка, буд. 12. До заяви в електронному вигляді додано копії наступних документів: державного акту на право власності на земельну ділянку ПАТ «Черкаське АТП 17127»; витяг з Державного реєстру речових прав земля, індексний номер витягу 22851404 від 19_10_2020 року кадастровий N7110136700_05_020_0015; договір оренди АЗС з АТП 17127 за N30 від 31_03_2025 з актом приймання-передачі; технічний паспорт АТП 17127; додаток до техпаспорта Експлікація; інформація щодо показників технічної характеристики об'єкту нерухомого майна ПАТ Черкаське АТП 17127; витяг з реєстру речових прав по ПАТ Черкаське АТП 17127 від 17_08_2023; дозвіл NДЗ_2086_Ц_1_25 від 30_05_2025 виконувати небезпечні роботи; дозвіл NДЗ_2087_Ц_1_25 від 30_05_2025 експлуатувати обладнання та захисні системи; платіжна інструкція.
За результатами розгляду документів про отримання ліцензії ТОВ «АТП ОЙЛ 2020» на право роздрібної торгівлі пальним, поданої засобами електронного зв'язку, відповідачем прийнято рішення №773/23-00-09-03-36 від 28.07.2025 року про відмову товариству з обмеженою відповідальністю “АТП ОЙЛ 2020» (код ЄДРПОУ 43501731) у наданні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, за адресою: Україна, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12.
Підставою прийняття наведеного рішення зазначено, що в поданих ТОВ «АТП ОЙЛ 2020» документах відсутній сертифікат про прийняття в експлуатацію всіх об'єктів нерухомого майна розташованих в місці роздрібної торгівлі пальним.
Такі висновки відповідач зробив з тих підстав, що відомості про АЗС за адресою: Черкаська обл., Черкаський р-н, Черкаська територіальна громада, м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12 згідно переліку майна, переданого Регіональним відділенням ФДМУ по Черкаській області до статутного фонду ВАТ «Черкаське АТП 17127» згідно з наказом про створення відкритого акціонерного товариства від 28.10.1997 №803 АТ - відсутні. Разом з цим, неможливо підтвердити, що об'єкт нерухомого майна (зокрема, підземні резервуари для палива №4-7, №8-10, топливо-роздаточні колонки №11, 12 та операторська Н-1) за адресою: Черкаська обл., Черкаський район, Черкаська територіальна громада, м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12 введений в експлуатацію у встановленому законодавством порядку до 30 квітня 2011 року включно, оскільки такі відомості відсутні як в технічному паспорті так і в інформації КП «Черкаське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації». Крім того, Центральним Міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 30.05.2025 №ДЗ-2087/Ц/1-25 надано дозвіл ТОВ «АТП ОЙЛ 2020» на експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки за адресою місця роздрібної торгівлі пальним: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12, а саме: модуля для заправки автомобілів зрідженим газом типу «Шельф1-10Н1/1LPG 100-2», у складі якого є резервуар ЗГ - 10.Н.1-УХЛ1, заводський №1556, №3618, рік виготовлення 2023, проте дане майно відсутнє у Акті прийому-передачі майна наданого за Договором оренди АЗС №30 від 31 березня 2025 року.
Не погоджуючись із наведеним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18 червня 2024 року № 3817-IX (далі - Закон № 3817-IX).
Відповідно до пункту 52 статті 1 Закон № 3817-IX місце роздрібної торгівлі пальним - об'єкт нерухомого майна або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого розташоване технологічне обладнання, призначене для приймання, зберігання та роздрібної торгівлі пальним, який належить суб'єкту господарювання на праві власності або користування.
Частинами 1 2 статті 43 Закону № 3817-IX передбачено, що ліцензія на право провадження відповідного виду господарської діяльності надається органом ліцензування шляхом прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Для отримання ліцензії суб'єкт господарювання подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у паперовій або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Відповідно до частини 5 статті 43 Закону № 3817-IX до заяви про отримання ліцензії на право виробництва, оптової торгівлі, роздрібної торгівлі пальним, на право зберігання пального додатково додаються копії:
1) документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки (у разі відсутності кадастрового номера земельної ділянки у зазначених документах надається витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку), на якій розташовано об'єкт виробництва пального, оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального (крім зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки), чинних на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію (зазначені документи не подаються у разі розміщення об'єкта нерухомого майна на території порту, за умови подання документів, що підтверджують право користування портовою інфраструктурою).
Для бункерувальника подаються копії документів, що засвідчують право його власника або користувача на розміщення такого бункерувальника в акваторії водойми згідно із законодавством України (договір оренди/суборенди причальної стінки чи стоянки в порту або інші документи, що засвідчують право власника або користувача бункерувальника на розміщення бункерувальника в акваторії водойми);
2) сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна, що підтверджує прийняття закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна в експлуатацію, щодо всіх об'єктів нерухомого майна, розташованих у місці виробництва пального, оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального, необхідних для здійснення такої діяльності, - для об'єктів нерухомого майна, введених в експлуатацію у встановленому законодавством порядку з 1 травня 2011 року;
технічного паспорта та/або інвентаризаційної справи, та/або довідки про технічні характеристики об'єкта нерухомого майна, що підтверджують функціональне призначення об'єкта нерухомого майна, що видані бюро технічної інвентаризації або фізичною особою - підприємцем, або юридичною особою, у складі якої працюють один або більше виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, що пройшли професійну атестацію та отримали кваліфікаційний сертифікат на право виконання робіт з технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна відповідно до Закону України "Про архітектурну діяльність", - для об'єктів нерухомого майна, введених в експлуатацію у встановленому законодавством порядку до 30 квітня 2011 року включно, розташованих у місці виробництва пального, оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального, необхідних для здійснення такої діяльності.
Підтвердженням введення в експлуатацію об'єктів нерухомого майна, призначених для приймання, зберігання та роздрібної торгівлі пальним, право приватної власності на які виникло у порядку, визначеному законами України "Про приватизацію державного майна" та «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", є реєстрація права власності у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
У разі якщо документи, зазначені у пунктах 1 і 2 цієї частини, видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об'єкта нерухомого майна;
Отже, для здійснення господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним суб'єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності. Вичерпний перелік документів, що подається разом із заявою про отримання ліцензії, визначений частиною 5 статті 43 Закону № 3817-IX.
У цьому переліку, крім іншого, визначена копія сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна, що підтверджує прийняття закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна в експлуатацію. Однак, надання цього сертифікату є обов'язковим у випадку якщо об'єкт нерухомого майна введено в експлуатацію у встановленому законодавством порядку з 1 травня 2011 року.
Отже, у спорі, що розглядається ключовим є з'ясування чи введені в експлуатацію до 30 квітня 2011 року включно, об'єкти нерухомого майна, які позивач має намір використовувати для роздрібної торгівлі пальним.
Перевіряючи зазначені обставини, суд враховує, що між ПрАТ «Черкаське АТП 17127» (Орендодавець) та ТОВ «АТП ОЙЛ 2020» (Оренар), укладено договір оренди АЗС №30 від 30.03.2025, відповідно до якого Орендодавець зобов'язується передати Орендарю у тимчасове строкове платне користування автозаправочну станцію (АЗС), яка розташована за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12, а Орендар зобов'язується прийняти його.
Згідно відомостей, які містяться у витязі з Державного реєстру речових прав на території ПрАТ «Черкаське автотранспортне підприємство 17127», за адресою м. Черкаси, вул. Луценка, 12, значаться підземні резервуари для палива, топливороздаточні колонки, замощення. При цьому підставою державної реєстрації в Реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено: Наказ №803 АТ, від 28.10.1997 року, виданий регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області, та технічний паспорт номер НОМЕР_1 , виданий 27.07.2023.
Перелік майна та перебування у власності ПрАТ «Черкаське автотранспортне підприємство 17127» станом на 01.01.2013 підтверджено довідками комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації» №195/13 від 02.08.2023 та №195/13о від 02.08.2023. Підставою набуття права зазначено наказ №803 АТ від 28.10.1997 Фонду державного майна України.
Враховуючи ту обставину, що підставою набуття права власності зазначено наказ №803 АТ від 28.10.1997, отже, підтверджено існування нерухомого майна станом на дату видачі цього наказу у власності держави. Отже, твердження відповідача про відсутність доказів прийняття в експлуатацію нерухомого майна до 1 травня 2011 року є необґрунтованими.
Викладені в оскарженому рішенні твердження про відсутність в наказі №803 АТ від 28.10.1997 майна за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12, суд оцінює критично, з огляду на ту обставину, що відповідач не є органом, який уповноважений надавати оцінку та перевіряти правомірність державної реєстрації нерухомого майна за юридичною особою. Такими діями відповідач фактично ставить під сумнів правомірність державної реєстрації нерухомого майна компетентними органами за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12, що знаходиться поза межами його повноважень.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що надані позивачем до заяви про видачу ліцензії документи підтверджують фактичне введення в експлуатацію до 1 травня 2011 року нерухомого майна за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12, в тому числі підземних резервуарів для палива №4-7, №8-10, паливо-роздавальних колонок №11, 12 та операторської Н-1. Отже, на позивача не покладено обов'язок надання копії сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Вирішуючи питання про необхідність надання акту введення в експлуатацію модуля для заправки автомобілів зрідженим газом типу «Шельф1-10Н1/1LPG 100-2», у складі якого є резервуар ЗГ - 10.Н.1-УХЛ1, заводський №1556, №3618, рік виготовлення 2023, суд звертає увагу, що наведеними нормами закону визначено обов'язок надання документів про право власності або користування нерухомим майном.
В оскарженому рішенні відповідач зазначив, що наведений модуль відсутній в акті приймання-передачі нерухомого майна наданого за Договором оренди АЗС №30 від 31 березня 2025 року, однак зі змісту повідомлення Форми №20-ОПП про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, поданого позивачем відповідачу 08.06.2023, вбачається, що позивач вказав у цьому повідомленні наявність модуля для заправки автомобілів зрідженим газом типу «Шельф1-10Н» за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12. Відповідно до графи 10 цього повідомлення вбачається, що вид права на об'єкт оподаткування вказано 1, тобто перебування у власності позивача.
Цим самим позивач підтвердив перебування у його власності модуля для заправки автомобілів зрідженим газом та його використання в межах господарської діяльності за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12. Отже, викладені в оскарженому рішенні твердження про відсутність цього майна в акті прийому-передачі майна за договором оренди АЗС №30 від 31 березня 2025 року, суд визнає необґрунтованими.
Вирішуючи питання про віднесення вказаного майна до нерухомого, суд враховує, що згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20 травня 1999 року № 687-XIV «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до частини другої статті 39 Закону України від 17 лютого 2011 року №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру». Акт готовності об'єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об'єкт застрахований).
В постанові від 08 червня 2022 року у справі № 340/3135/20 Верховний Суд дійшов висновку, що правомірною є відмова у видачі ліцензії суб'єкту господарювання на роздрібну торгівлю пальним у разі неподання таким суб'єктом акта вводу в експлуатацію об'єкта, акта готовності об'єкта до експлуатації або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, а саме - стаціонарного заправного комплексу.
Водночас, установлення на бетонний майданчик автозаправної станції, яка виконана як цілісний заводський виріб і для її установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту, не є будівництвом, а тому при розміщенні такої автозаправної станції не виникає обов'язку щодо прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва.
Вказаний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 640/19955/19.
Підсумовуючи наведені висновки, Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2022 року у справі № 580/2513/21 зазначив, що для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним суб'єкт господарювання зобов'язаний подати до ліцензійного органу акт вводу в експлуатацію об'єкта, акт готовності об'єкта до експлуатації або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта щодо виконаної цілісним заводським виробом стаціонарної автозаправної станції, проте такий обов'язок не виникає, якщо автозаправну станцію розміщено на бетонному майданчику як цілісний заводський виріб і для його установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 28 січня 2025 року у справі № 140/1784/22 та від 24 вересня 2025 року у справі №380/24232/24.
Відповідно до пункту 3.38 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» модульна автозаправна станція - це автозаправна станція з наземним розташуванням резервуарів для зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розосередженим розташуванням ПРК та резервуара зберігання палива.
Як встановлено судом згідно долученого до позову паспорту на модуль для заправки автомобілів зрідженим газом «ШЕЛЬФ» (МЗАЗГ.00.00.ПР) заводський номер 1556, дата випуску 05.2023, вбачається, що він призначений для прийому, зберігання та заправки зрідженим вуглеводневим газом автомобілів обладнаних газобалонними установкам із надлишковим тиском не більше 1,57МПа. Він виконаний відповідно до ТУ У 29.1-30838462-006:2009, у блоковому виконанні повної заводської готовності. Модуль є автозаправним пунктом з наземним розташуванням для зберігання палива, до складу якого входять резервуар зберігання палива, паливороздавальна колонка та насосний агрегат. Отже, наведений модуль відносяться до автозаправних станцій з наземним розташуванням резервуарів для зберігання палива, улаштування яких здійснюється без проведення будівельних робіт, оскільки обладнання та споруди розміщуються без фундаменту та без підземного розміщення резервуарів.
Відтак, оскільки при влаштуванні модульної автозаправної станції позивач не здійснював будь-яких будівельних робіт, а обладнання розташовано на бетонному майданчику без улаштування фундаменту, то розміщення такого модуля не потребує документів, що дають право на її будівництво, та, відповідно, вона не підлягає прийняттю в експлуатацію в розумінні Закону № 3038-VI.
Підсумовуючи наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення про відмову у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним прийнято всупереч вимог закону, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача видати позивачу ліцензію, суд зазначає, що поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, суд не може перебирати на себе повноваження та замість органу контролю вирішувати питання про видачу позивачу ліцензії, тому суд дійшов висновку, що ефективним способом повного відновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути питання про видачу позивачу ліцензії, на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: Україна, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12, з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, зважаючи, що відповідач не довів правомірність оскарженого рішення, що стосується позивача, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в сумі 4000 грн.
Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 цього ж Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 (адміністративне провадження №К/9901/11712/19), від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (касаційні провадження №К/9901/17099/19, №К/9901/17108/19, №К/9901/18639/19), у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №520/6161/19 (адміністративне провадження №К/9901/5378/20).
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача надав суду копії договору про надання правничої допомоги №1/08/25 від 14.08.2025, відповідно до п. 3.1 якого фіксований розмір вартості послуг становить 10000 грн.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що дана справа є нескладною, підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Крім того, на момент звернення позивача до суду вже існувала практика розгляду таких спорів Верховним Судом, про що зазначено вище.
Отже, проаналізувавши вказані обставини, в контексті складності справи, обсягу та якості виконаних адвокатом робіт, витраченого часу, суд вважає, що сума витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. не є співмірною та не відповідає принципу справедливості, у зв'язку з чим заявлені витрати є обґрунтованими частково.
Враховуючи викладене у сукупності та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 3000 грн.
Керуючись ст.ст, 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №773/23-00-09-03-36 від 28.07.2025 про відмову товариству з обмеженою відповідальністю “АТП ОЙЛ 2020» у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, за адресою: Україна, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Черкаській області повторно розглянути питання про видачу ліцензії товариству з обмеженою відповідальністю “АТП ОЙЛ 2020» на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12, з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ ВП: 44131663) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “АТП ОЙЛ 2020» (18007, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12, код ЄДРПОУ 43501731) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3000 (три тисячі) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО