Справа №293/1044/25
Провадження № 1-кп/293/198/2025
04 листопада 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025060610000349 по обвинуваченню ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України,
Ухвалою слідчого суді Богунського районного суду міста Житомира від 16.06.2025 року підозрюваному ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжено ухвалою слідчого суді Богунського районного суду міста Житомира від 11.08.2025 року до 15.09.2025.
Ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області від 11.09.2025 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10.11.2025.
Обвинувачений ОСОБА_4 утримується в СІЗО державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№8)».
04.11.2025 в судовому засіданні прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою без права внесення застави, строком на 60 діб, згідно поданого 24.10.2025 клопотання, мотивуючи тим, що ризики, які були при обранні запобіжного заходу, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились.
Обвинувачений заперечив щодо продовження запобіжного заходу, зазначив, що має постійне місце проживання, не має наміру переховуватись від суду, впливати на свідків чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник обвинуваченого погодився із позицією підзахисного, заперечив щодо доводів клопотання прокурора, заявив про доцільність зміни запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки ризики, які зазначені прокурором, не підтверджені доказами.
Відповідно ч.1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Запобіжний захід застосовується саме з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування (рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти (рішення ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні по справі «W проти Швейцарії», в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України, суд враховує вік, сімейний та майновий стан обвинуваченого, відсутність міцних соціальних зв'язків, а також те, що він не працює.
Наявні у матеріалах клопотання обставини та докази, на які посилається прокурор у клопотанні, є достатніми, та на час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу підтверджують наявність достатніх підстав вважати, що заявлені ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, не зменшилися і продовжують існувати, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, та з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватись від суду; може незаконно впливати на свідків, з метою побудови власної версії захисту та виправдання своїх дій; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також, суд враховує серйозність звинувачення та суворість передбаченого покарання, в разі доведеності вини ОСОБА_4 .
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (п.35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції»).
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, враховано те, що обвинуваченому відоме місце проживання свідків в даному кримінальному провадженні, а тому й у такому випадку, можливості обвинуваченого незаконно впливати на них.
Вказані ризики виправдовують продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою та свідчать, що жоден інший менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти існуючим ризикам.
Даних щодо неможливості за станом здоров'я обвинуваченого перебувати в СІЗО суду не надано.
Таким чином, на даний час відсутні підстави для зміни обраного запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки він обирався не тільки з урахуванням тяжкості злочину, але й особи обвинуваченого та певних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, судовий розгляд справи по суті триває, свідки по справі не допитані, у зв'язку з чим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню на 60 днів.
Керуючись ст. 331, 372 КПК України, -
Клопотання прокурора задовольнити. Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, тобто до 03.01.2026.
Копію ухвали направити учасникам судового провадження та до СІЗО державної установи «Житомирська УВП (№8)»
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, що перебуває під вартою, з моменту отримання вказаної ухвали суду в тому самому порядку.
Суддя ОСОБА_6