Справа № 278/2525/25
Провадження № 2/293/443/2025
27 жовтня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.
за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів справу за позовом ОСОБА_1
до Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області
про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом
Процесуальні дії по справі.
22.05.2025 представник позивача Дюба Геннадій Миколайович звернувся до Житомирського районного суду Житомирської області в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою, за змістом якої просить:
- визнати право власності у порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на нерухоме майно, що належало померлому ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та після його смерті прийняте у спадщину, нині померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме:
частки на земельну ділянку, кадастровий номер 1825655101:01:004:0001, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);
частки у праві власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1825655101:01:004:0002, місце розташування: с.Новосілка, Житомирський район, Житомирська область, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства.
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 23.05.2025 вказана заява передана за підсудністю до Черняхівського районного суду Житомирської області.
18.06.2025 матеріали заяви надійшли до Черняхівського районного суду Житомирської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2025 справа № 278/2525/25 передана для розгляду судді Лось Л.В.
Ухвалою від 24.06.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 23.07.2025.
Одночасно п.10 цієї ухвали суд, в порядку ст. 84 ЦПК України, витребував з Житомирського обласного державного нотаріального архіву копію спадкової справи, заведеної до майна померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 № 175 за 1998 рік та з Київського державного нотаріального архіву копію спадкової справи, заведеної щодо майна померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 № 31/2022, відкритій 09 листопада 2022 року.
04.07.2025 на адресу суду від Житомирського обласного державного нотаріального архіву надійшла копія спадкової справи № 175, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 та інформаційна довідка зі спадкового реєстру від 01.07.2025.
Ухвалою від 23.07.2025, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання від 23.07.2025, суд відклав підготовчий розгляд справи на 21.08.2025.
07.08.2025 на адресу суду від державного нотаріуса Гуль Л.О. Київського державного нотаріального архіву надійшов лист про те, що спадкова справа, заведена щодо майна померлого ОСОБА_3 , зберігається у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратенко О.В.
Ухвалою від 21.08.2025, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання від 21.08.2025 суд відклав підготовчий розгляд справи на 25.09.2025 та постановив витребувати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратенко О.В. копію спадкової справи №31/2022, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 .
22.09.2025 на адресу суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу О.Кондратенко надійшла копія спадкової справи №31/2022, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 .
25.09.2025 суд ухвалою постановив підготовче провадження закрити. Розгляд справи по суті призначив на 27.10.2025.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_2 .
Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, зокрема, на земельні ділянки площею 0,25 га кадастровий номер 1825655101:01:004:0001 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та площею 0,1494 гакадастровий номер 1825655101:01:004:0002, для ведення особистого селянського господарства.
Вказує, що спадщину після смерті прийняли у рівних часках сини ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Позивач зазначає, що є дочкою ОСОБА_3 та єдиною спадкоємицею за законом після померлого. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину не має.
Однак, скористатись своїм правом на спадкове майно не має можливості, оскільки державний акт на право власності на спадкові земельні ділянки на ім'я ОСОБА_2 , виданий 31.03.2000 - після смерті останнього, а ОСОБА_3 за життя право вланосності на такі земельні ділянки, не оформив.
Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратенко О.В. від 08.04.2024 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку у праві власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1825655101:01:004:0001 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та частку у праві власності на земельну ділянку кадастровий номер 1825655101:01:004:0002, для ведення особистого селянського господарства, у зв'язку з тим, що нею не подано документів, що підтверджують право власності ОСОБА_3 на вказані частки у праві власності на земельні ділянки на час відкриття спадщини.
Позивач за захистом свого права звернувся з позовом до суду за місцем знаходження спадкового майна.
Сторони в судове засідання не з'явились. Про дату час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.
27.10.2025 представник позивача подав до суду заяву, згідно якої просить справу розглядати без його участі та одночасно зазначає, що підтримує позовні вимоги (а.с. 18).
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про причини такої неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи у його вдсутності до суду не надійшло.
Відповідач у порядку ст. 178 ЦПК України у визначений строк відзиву на позовну заяву не подав.
Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки явка сторін, зокрема, відповідача судом не визнавалась обов'язковою, участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, а також враховуючи, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Зважаючи на подані сторонами заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд здійснює розгляд на підставі наявних у матеріалах справи документів у порядку ч.3 ст. 211 ЦПК України.
В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.
У судовому засіданні від 27.10.2025 відповідно до ст. 268 ЦПК України, суд підписав рішення.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Новосілка Черняхівського району Житомирської області помер ОСОБА_2 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 20.02.2024, виданого повторно Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис №115 (а.с.15 т.1).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, зокрема, на земельні ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 1825655101:01:004:0001 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та площею 0,1494 га,кадастровий номер 1825655101:01:004:0002 - для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до копії державного акта на право приватної власності на землю серії ЖТ 11-25 000185 від 31.03.2000, ОСОБА_2 на підставі рішення органу місцевого самоврядування Черняхівської селищної ради від 30.12.1993 №12 передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,3994, а саме 0,2500 га для обслуговування жилого будинку, 0,1494 га для ведення особистого підсобного господарства (а.с.17 т.1).
Відповідно до копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6100250792024 за датою формування 11.03.2024 земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 1825655101:01:004:0001 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , документ, що посвідчує право - Державний акт від 31.03.2000 ЖТ ЖТ11-25 000185 (а.с.23-29 т.1).
Відповідно до копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2600270942024 за датою формування 11.03.2024 земельна ділянка площею 0,1494 га, кадастровий номер 1825655101:01:004:0002 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , документ, що посвідчує право - Державний акт від 31.03.2000 ЖТ ЖТ11-25 000185 (а.с.34-41 т.1).
Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та надані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за параметрами запиту відносно спадодавця ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , наявний архівний запис за номером у спадковому реєстрі 72277614 стосовно спадкової справи №175/статус чинний (а.с.104 т.1).
За даними спадкової справи №175 за 1998 рік, заведеної Черняхівською державною нотаріальною конторою до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , спадкоємцями останнього є його сини ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які фактично прийняли спадщину шляхом ремонту будинку та обробітком садибної ділянки у березні-квітні 1997 року (а.с.106 т.1).
Відповідно до копій свідоцтв про право на спадщину за законом від 02.10.1998, зареєстрованих в реєстрі за №№ 1389,1390,1391, спадкоємці ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в рівних частках кожний набули право на спадкове майно, яке складалося із житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , автомобіля марки ВАЗ-21011, 1979 р, д.н. НОМЕР_3 , мотоцикла НОМЕР_4 (а.с.108-110 т.1).
~ ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Київ помер ОСОБА_3 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 05.02.2022, виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис №2699 (а.с.18 т.1).
За даними довідки приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратенко О.В.(а.с.20 т.1) та відповідно до матеріалів спадкової справи №31/2022 (а.с.147-250 т.1, а.с. 1-13 т.2) до складу спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ~ ІНФОРМАЦІЯ_6 , входить дочка померлого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину не має.
Відповідно до змісту копії свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі №553 та копії свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за №483, виданого на ім'я ОСОБА_1 до спадкового майна ОСОБА_3 , ОСОБА_1 є спадкоємцем до майна померлого ОСОБА_3 відповідно до ст. 1261 ЦК України (а.с.21, 176 т.1).
Відповідно копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 76482312 від 04.04.2024 до спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію видачі свідоцтва про право на спадщину за номером у спадковому реєстрі: 72251375 за датою видачі - 04.04.2024/спадкова справа за номером у спадковому реєстрі №69899072/ номер у нотаріуса 31/2022/спадкодавець - ОСОБА_3 , спадкоємець - ОСОБА_1 (а.с.19 т.1).
Родинні відносини позивача ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_3 підтверджуються копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_6 (а.с.153 т.1), копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с. 158-159 т.1), де в графі "батько/відомості про батька" зазначений ОСОБА_3 та копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 (а.с.154 т.1), копією повного витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (а.с. 160 т.1), з яких вбачається, що ОСОБА_5 після реєстрації шлюбу змінила своє прізвище на шлюбне " ОСОБА_6 " (позивач).
Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратенко О.В. від 08.04.2024 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку у праві власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1825655101:01:004:0001 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та частку у праві власності на земельну ділянку кадастровий номер 1825655101:01:004:0002, для ведення особистого селянського господарства, у зв'язку з тим, що нею не подано документів, що підтверджують право власності ОСОБА_3 на вказані частки у праві власності на земеьні ділянки на час відкриття спадщини (а.с.22 т.1).
Позивач доводить, що державний акт на правов власності на землю серії ЖТ 11-25 000185, виданий 31.03.2000 - після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , проте останній набув право на земельні ділянки на підставі рішення виконкому Черняхівської селищної ради №12 від 1993 на підставі якого і виданий державнй акт ЖТ11-25 000185, а померлий ОСОБА_3 за життя не встиг оформити своє право власності на належні йому земельні ділянки, які увійшли до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 (батька спадкодавця ОСОБА_3 ).
Позивач вказує на те, що вона як спадкоємиця за законом не може в позасудовому порядку реалізувати свої спадкові права на спадкові земельні ділянки, оскільки відсутні правовстановлюючі документи, а тому за захистом своїх прав звернулись з позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 15, 16 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна сторона має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Предметом даного спору є визнання за позивачем права власності на частку земельних ділянок в порядку спадкування за законом.
Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до положень ч.2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
За приписами частини першої та частини другої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Як убачається з матеріалів справи позивач після смерті батька ОСОБА_3 прийняла спадщину як спадкоємиця за законом відповідно до ст. 1261 ЦК України.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Позивач доводить, що до складу спадщини ОСОБА_3 увійшли частки земельної ділянки за кадастровим номером 1825655101:01:004:0001 та частки земельної ділянки за кадастровим номером 1825655101:01:004:0002, що належали на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Черняхівської селищної ради народних депутатів від 30.12.1993 №12.
Проте, скористатись своїм правом на спадщину не має можливості, оскільки документ, що посвідчує право власності на спадкові земельні ділянки - Державний акт від 31.03.2000 ЖТ11-25 000185, виданий після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , а спадкодавець ОСОБА_3 за життя не встиг оформити право власності на успадковані після смерті ОСОБА_2 частки земельних ділянок.
Згідно із ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.
Відповідно до ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
В абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004 зазначено, що "відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Усі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України".
Отож, право позивача, яке перейшло в порядку спадкування від спадкодавця, не може бути звужено чи обмежено.
Частина 3 ст. 22 Конституції України стверджує, що при ухваленні нових законів або внесенні змін в чинні закони не допускається звуження обсягу та змісту існуючих прав і свобод.
Ця норма згідно зі ст. 8 Конституції України має найвищу юридичну силу і є нормою прямої дії, вона не може ігноруватися з тієї причини, що суперечить міжнародному договору або практиці Європейського суду.
Відповідно до п. 6 Перехідних положень ЗК України, громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, не може бути позбавлений права переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Отже, в даному випадку позивач, успадкувавши право власності на земельну ділянку, відповідно до Перехідних положень ЗК України, повинен переоформити у встановленому порядку право власності на земельну ділянку.
Громадяни та юридичні особи, відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України, набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Згідно з частиною 1 статті 126 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла до 01 січня 2013 року, документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, є державний акт на право власності. Тобто, державний акт, виданий після смерті спадкодавця при зазначенні в ньому дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу у власність земельної ділянки за життя спадкодавця, свідчить про набуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку.
Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації такого права.
У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно спадкодавця, спадкоємець має право, згідно з пунктом 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25 грудня 2015 року № 1127, подати документи, необхідні для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця. Перелік документів передбачений в статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та в Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. До них належать: документи, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.
Підставою для державної реєстрації права власності, відповідно до статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею, видані до 1 січня 2013 року.
Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації згідно з підпунктом 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, проводиться нотаріусом після подачі документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.
Статті 81, 131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.
Тож, ураховуючи те, що державний акт, виданий після смерті спадкодавця при зазначенні в ньому дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про передачу у власність земельної ділянки за життя спадкодавця, свідчить про набуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку.
Відповідно до п. "г" ст. 81, ч. 1 ст. 131 ЗК України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_2 та відповідно набув право власності на 1/2 частку земельних ділянок в порядку спадкування ще за життя, а відтак такі частки земельних ділянок увійшли до складу його спадщини.
Статтею 392 ЦК України визначено, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Отже, оскільки до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 увійшло право влансоті на частки земельної ділянки за кадастровим номером 1825655101:01:004:0001 та частки земельної ділянки за кадастровим номером 1825655101:01:004:0002, що належали на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Черняхівської селищної ради народних депутатів від 30.12.1993 №12, а позивач - ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , який за життя не встиг оформити свої спадкові права на частки спадкових земельних ділянок, а відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно позбавляє права позивача оформити у нотаріуса спадщину за законом на такі земельні ділянки після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , іншого позасудового порядку реалізувати свої спадкові права позивач не має можливості, відтак вимога позивача про визнання за нею права власності на такі земельні ділянки в порядку спадкування за законом є законною та в повній мірі обґрунтованою.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, що мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача.
Розподіл судових витрат
Розподіляючи судові витрати у виді судового збору, суд керується частиною дев'ятою статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник не з протиправних дій відповідача, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354,355 ЦПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на частку земельної ділянки, кадастровий номер 1825655101:01:004:0001, місце розташування: АДРЕСА_1 , цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ~ ІНФОРМАЦІЯ_6 .
3. Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на частку земельної ділянки, кадастровий номер 1825655101:01:004:0002, місце розташування: с.Новосілка, Житомирський район, Житомирська область, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства, яка належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ~ ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Черняхівська селищна рада Житомирського району Житомирської області (місцезнаходження: вул. майдан Рад, 1, с-ще Черняхів, Житомирський район, Житомирська область, 12301, ЄДРПОУ 04344156)
Повне рішення складено 04.11.2025
Суддя Людмила ЛОСЬ