Справа № 291/1110/25
Провадження №2/291/615/25
іменем України
(заочне)
04 листопада 2025 року селище Ружин
Ружинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді - Гарбарук І.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження (за наявними матеріалами справи без виклику сторін у судове засідання) в залі суду селищі Ружин цивільну справу №291/1110/25 за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог.
Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач, АТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідач з метою отримання банківських послуг підписав заяву №б/н від 14.04.2022 та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на момент підписання та розміщена на сайті банку. Відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшено до 200 000,00 грн. Так, 14.04.2022 відповідачем підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, яку підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою ОТР пароля. Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором. Станом на 26.08.2025 заборгованість за тілом кредиту - 66 286,84 грн, заборгованість за процентами - 16 504,36 грн.
З наведених мотивів та підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 31.10.2012 та понесені судові витрати по справі.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2025 головуючим суддею по справі визначено суддю Гарбарук І.М.
23.09.2025 надійшла відповідь №820 з Вчорайшенської сільської ради щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
Ухвалою суду від 24.09.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно ч.8 ст. 128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідачу направлено ухвалу про відкриття провадження у справі, позовну заяву з додатками до неї та роз'яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав.
Також, до суду не надходило клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Згідно електронного сайту Ружинського районного суду Житомирської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначені судові засідання.
Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.
Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про судовий розгляд, але не подав відзиву на позов, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 09.06.2020 відповідачем підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг власноруч (а.с.23-24).
14.04.2022 відповідачем підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 6-17).
На підставі вищевказаної анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 200 000 грн.
Відповідно до вказаної заяви відповідач погодився, що підписанням цього документа на підставі ст. 634 ЦК України він приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддаленні картки обслуговування», «Оплата частинами та миттєва розстрочка», Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка, приймає всі права та обов'язки, встановленні в цьому Договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати.
Також, підписавши заяву відповідач вказав, що ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, які розміщено на офіційному веб-сайті банку https://privatbank.ua/terms, пам'яткою клієнта, тарифами та отримав їх примірник (шляхом самостійного роздрукування в електронній формі шляхом власноручного підписання електронним підписом та направленням повідомлення про одержання).
Крім того, заява від 23.10.2021 містить угоду про використання простого електронного підпису, відповідно до якої банк та позичальник (далі разом іменовані «сторони») узгодили при наданні банком будь-яких послуг позичальнику, в т.ч., але не виключно, послуг з переказу коштів, укладення між сторонами кредитних договорів та будь-яких інших правочинів використання простого електронного підпису. Сторони визнають простим електронним підписом такі способи підписів позичальника: OTP-пароль, QR-код, підпис стилусом на планшеті у відділенні банку, кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився» тощо у програмних комплексах, мобільних додатках або на офіційних сайтах банку у мережі Інтернет, де клієнту надається технічна можливість ознайомитися з умовами надання відповідної послуги та підписати відповідний договір, дати доручення банку на здійснення операції з переказу коштів тощо, або якщо інтерфейс відповідного ПК банку дає позичальнику змогу зробити однозначний висновок про суть операції, доручення на здійснення якої позичальник надає банку шляхом підписання способами, що узгоджені сторонами вище. Сторони визнають правочини у вигляді електронних документів із використанням зазначених простих електронних підписів дійсними та обов'язковими для сторін та такими, що не потребують додаткового підтвердження. При здійсненні будь-якої операцій та правочинів між сторонами за допомогою ОТР-паролю як простого електронного підпису сторони домовилися вважати, що він однозначно ідентифікує особу позичальника та є логічно пов'язаний із електронними даними про будь-яку операцію або правочин виключно за умови, якщо підтвердження позичальником здійснення операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту банку цифрової послідовності, яка повністю ідентична надісланому банком ОТП-паролю на фінансовий номер телефону клієнта. Сторони узгодили, що банк самостійно приймає рішення про застосування того чи іншого виду електронного підпису.
Згідно з розрахунком, у відповідача за вказаним кредитним договором станом на 26.08.2025 заборгованість за тілом кредиту - 66 286,84 грн, заборгованість за процентами - 16 504,36 грн.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст. 526 ЦПК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за процентами нарахованими за ставкою 42,0 % річних.
Відповідач з 14.04.2022 користується кредитною карткою, кредитний ліміт неодноразово змінювався (а.с. 28, 29).
Як вбачається з розрахунку заборгованості та виписки по картковому рахунку позивачем нараховані відсотки за користування кредитом у розмірі, обумовленому сторонами, а саме - 42,00 % відсотків річних.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Вирішуючи спір, суд дійшов висновку, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а тому має місце заборгованість за кредитним договором.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
До того ж суд враховує, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, що стверджується наданою позивачем випискою по рахунку. Неодноразово кошти погашалися через додаток Приват24 (а.с. 30-34).
Таким чином, враховуючи те, що отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту - 66 286,84 грн, заборгованість за процентами - 16 504,36 грн (а.с. 30-34).
Будь-яких, доказів, заперечень відповідачем до суду надано не було.
Доказів ненадання або неналежного надання позивачем послуг відповідачеві не надано та дана обставина не знайшла свого підтвердження при дослідженні матеріалів справи.
Розрахунок заборгованості проведений позивачем у відповідності до положень діючого законодавства з урахуванням умов кредитних договорів та відповідачем не спростований.
Суд вирішує питання про розподіл судових витрат на підставі частини першої статті 141 ЦПК України, відповідно до якої з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись ст. ст.4, 12, 13, 76 - 81, 141, 258 -259, 265, 268, 274-279, 354 - 355 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 526, 546, 611,625, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на підставі кредитного договору б/н від 14.04.2022 заборгованість за тілом кредиту у розмірі 66 286,84 грн, заборгованість за простроченими процентами у розмірі 16 504,36 грн, а всього - 82 791 (вісімдесят дві тисячі сімсот дев'яносто одна) грн 20 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати по справі, а саме - 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .
Повне судове рішення
складено 04.11.2025.
Суддя Ружинського районного суду
Житомирської області І.М. Гарбарук