Справа № 420/31512/25
28 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Грабової Т.П., представника позивача - адвоката Бориченко К.В., представника відповідача - Кришталевич В.М., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, в якому просить: Стягнути зі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на користь ОСОБА_1 1 170 978,81 грн. в якості середнього заробітку за час затримки розрахунку про звільненні за період з 10 вересня 2020 року по 20 січня 2023 року.
Ухвалою від 22.09.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
29.09.2025 року представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 30.09.2025 року задоволено заяву представника позивача. Ухвалено розглядати справу № 420/31512/25 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 28 жовтня 2025 року о 10:00 год.
07.10.2025 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду та відсутність поважних підстав для його поновлення.
Відповідач зазначив, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який не є заробітною платою, охоплюється спеціальною нормою ч.5 ст.122 КАС України та становить один місяць, з огляду на що відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах ч.ч. 1, 2 ст.233 КЗпП України
Спірні правовідносини у цій справі обмежені періодом з 10.09.2020 по 18.01.2023 (де 18.01.2023 це дата спливу шести місяців, починаючи з 19.07.2022).
При цьому, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі № 420/26533/24 (яка 12.03.2025 доставлена до Електронного кабінету позивача у підсистемі Електронний суд ЄСІТС) підтверджено право позивача на отримання грошового забезпечення (заробітної плати) з урахуванням положень ч.4 ст.81 Закону України «Про прокуратуру» щодо необхідності пропорційного розрахунку посадового окладу позивача із коефіцієнтом 1,2, яке не було виплачене в повному обсязі станом на день його звільнення з органів прокуратури 10.09.2020.
За такого підходу визначений ч.5 ст.122 КАС України місячний строк звернення до суду щодо виплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні для ОСОБА_1 розпочався 12.03.2025 (день отримання позивачем судового рішення у справі № 420/26533/24, яким підтверджене його право на перерахунок та виплату грошового забезпечення з урахуванням раніше проведених виплат) і сплинув 12.04.2025.
Вирішуючи зазначене клопотання відповідача, суд зазначає таке.
Так, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.09.2020 по 20.01.2023.
Статтею 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що в у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Частиною 1 ст. 233 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
За змістом ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, обумовлена передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права.
Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися встановлених законом правил при прийнятті процесуальних рішень.
Варто зазначити, що Верховний Суд уже висловлював правову позицію щодо юридичної природи відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, та щодо застосування ст. 233 КЗпП України до спорів про його стягнення, ініційованих колишніми публічними службовцями.
Так, у п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 зазначено, що за змістом приписів ст.ст. 94, 116, 117 КЗпП України та ст.ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначено, що, не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.
Отже, твердження позивача про необхідність застосування положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України є безпідставними, адже передбачені ст. 117 КЗпП України відшкодування не є заробітною платою (грошовим забезпеченням).
У той же час законодавством встановлені додаткові обмеження права особи на звернення до суду з таким адміністративним позовом.
Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до положень п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України професійна діяльність прокурорів та військова служба є публічною службою.
Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з невиплатою позивачу у день звільнення з посади прокурора всіх належних йому сум за час проходження цієї публічної служби.
Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Частиною 1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч. 2 ст. 122 цього Кодексу.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Указаний строк для звернення до адміністративного суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.ч. 3, 5 ст. 122 КАС України).
Таким чином, строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби становить один місяць, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено ст. 123 КАС України, згідно з якою у разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Аналізуючи наведені положення законодавства Верховний Суд відзначає (постанова від 11.02.2021 у справі № 240/532/20), що установлений у ст. 233 КЗпП України строк є строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у ст. 122 КАС України і частина 5 цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини 2 цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо яких виник спір.
Отже, строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який не є заробітною платою, охоплюється спеціальною нормою ч. 5 ст. 122 КАС України та становить один місяць, з огляду на що відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах ч.ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2024 у справі № 620/9315/23 та від 19.05.2025 № 380/1794/24.
Варто зазначити, що до 19.07.2022 ст. 117 КЗпП України передбачалося, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За наведеними правилами невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, була триваючим правопорушенням, а отже, працівник міг визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Суд враховує, що постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025 у справі № 420/26533/24 (отримана позивачем 12.03.2025 через Електронний суд) підтверджено право позивача на отримання грошового забезпечення (заробітної плати) з урахуванням положень ч. 4 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» щодо необхідності пропорційного розрахунку посадового окладу позивача із коефіцієнтом 1,2, яке не було виплачене в повному обсязі станом на день його звільнення з органів прокуратури 10.09.2020.
Як підтверджує позивач у позові, вказане судове рішення виконане відповідачем 10.08.2025 року, отже датою остаточного розрахунку при звільненні є саме 10.08.2025 року.
За такого підходу визначений ч. 5 ст. 122 КАС України місячний строк звернення до суду щодо виплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні для ОСОБА_1 розпочався 11.08.2025 (наступний день за датою остаточного розрахунку) і сплинув 10.09.2025.
З даним позовом позивач звернувся 15.09.2025 (дата формування в Електронному суді), зареєстровано позов в Електронному суді 16.09.2025 року.
Отже, строк звернення до суду позивачем пропущено.
Разом з тим, під час відкриття провадження у справі суд не звернув увагу на вказані обставини, тому вирішує питання дотримання позивачем строку звернення до суду у даній ухвалі.
Згідно приписів ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом з доказами поважності причин його пропуску позивач не подав.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За таких обставин, суд вважає за необхідне надати позивачу 10-денний строк з дня отримання даної ухвали на подання до суду заяви із зазначенням підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом з відповідними доказами.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 248, 256, 293 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - залишити без руху.
Встановити позивачу ОСОБА_1 строк для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом - 10 днів з дня отримання копії повного тексту даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі неподання такої заяви або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, позовна заява буде залишена без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з негайно після її проголошення.
Ухвала оскарженню окремо від судового рішення не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.
Повний текст ухвали складено 03.11.2025 року.
Суддя В.В. Андрухів