про повернення позовної заяви
04 листопада 2025 рокусправа № 380/21727/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кисильова О.Й., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики ЛМР Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики ЛМР Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради (далі - відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач -2), ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідач -3), у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача-2 та відповідача-3, які полягають у внесенні у 2025 році до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів "Оберіг" інформації про порушення правил військового обліку позивача;
- зобов?язати відповідача-2 та відповідача-3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів "Оберіг", внесену у 2025 році інформацію про порушення позивачем правил військового обліку;
- визнати протиправними дії відповідача-1, а саме ігноруванння письмових звернень позивача, щодо складення Акту встановлення факту здіснення догляду ОСОБА_1 , який здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 , який згідно довідки МСЕК № 449685 Серія ЛВА - 1 від 10.11.2009 являється особою з інвалідністю 1 групи загальне захворювання, термін дії - довічно загальне захворювання, пенсіонер по віку, відсутні інші особи які можуть здійснювати такий догляд, та відмові в задоволенні такої заяви;
- зобов?язати відповідача-1 розглянути заяву позивача щодо складення Акту встановлення факту здійснення догляду ОСОБА_1 , який здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 , який згідно довідки МСЕК №449685 Серія ЛВА - 1 від 10.11.2009 являється особою з інвалідністю 1 група загальне захворювання, термін дії - довічно загальне захворювання, пенсіонер по віку, відсутні інші особи які можуть здійснювати такий догляд;
- встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 , який згідно довідки МСЕК №449685 Серія ЛВА - 1 від 10.11.2009 являється особою з інвалідністю 1 група загальне захворювання, термін дії - довічно загальне захворювання, пенсіонер по віку, відсутні інші особи які можуть здійснювати такий догляд.
Частиною 1 ст. 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за цим позовом, слід зазначити наступне.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України.
Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Водночас, ч. 1 ст. 21 КАС України передбачено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Згідно із ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Пов'язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.
Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які необхідно розглядати в окремих, самостійних провадженнях.
Підставою позову є юридичні факти, які наводить позивач на обґрунтування своєї матеріально-правової вимоги, та які мають значення для судового захисту суб'єктивного права.
Тобто, підстава позову - це частина позову, що відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, і докази, що підтверджують позов.
Підстави позову не можна ототожнювати з нормами права, на які посилається позивач.
Зазначений висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, який зазначив, що під підставами позову, які може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на ці правовідносини.
При цьому, цими обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин від характеру яких залежить правова кваліфікація спору.
Зі змісту позовної заяви слідує, що предметом спору у цій справі є:
1) визнання протиправними дій відповідача-2 та відповідача-3, які полягають у внесенні у 2025 році до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів "Оберіг" інформації про порушення правил військового обліку позивача та зобов?язання відповідача-2 та відповідача-3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов?язаних та резервістів "Оберіг", внесену у 2025 році інформацію про порушення позивачем правил військового обліку;
2) визнання протиправними дій відповідача-1 щодо не розгляду письмових звернень позивача та не складання Акту встановлення факту здіснення позивачем постійного догляду за ОСОБА_2 - особою з інвалідністю 1 групи загального захворювання і відмові в задоволенні такої заяви та зобов?язання відповідача-1 розглянути заяву про складання Акт встановлення факту здійснення позивачем постійного догляду за ОСОБА_2 - особою з інвалідністю 1 групи;
3) встановлення факту, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 - особою з інвалідністю 1 групи.
Отже, одна частина заявлених позивачем позовних вимог стосується оскарження внесеної до ЄДРП "Оберіг" інформації щодо порушення правил військового обліку, а інша частина стосується складення Акту встановлення факту здійснення догляду за ОСОБА_2 .
Крім цього, позивач просить встановити факт постійного догляду за ОСОБА_2 - особою з інвалідністю.
Водночас, за змістом ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 2 ст. 245 КАС України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Із зазначених вище процесуальних норм слідує, що до юрисдикції адміністративних судів не належить встановлення фактів, а тому позовна вимога щодо встановлення факту постійного догляду, яка пов'язана із реалізацією права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Варто зауважити, що системний аналіз предмету та підстав позову свідчить про те, що правовідносини між позивачем та відповідачами не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, не є основними та похідними позовними вимогами, оскільки склались за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій різних суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, слід дійти висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги є самостійними, тобто обґрунтовуються різними доказами та підставами виникнення, звернуті до різних відповіждачів, що, у свою чергу, не відповідає правилам об'єднання позовних вимог, які закріплені у статті 172 КАС України.
Згідно з п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 172 цього Кодексу).
При цьому, слід зауважити, що статтею 169 КАС України не передбачено повернення частини позовних вимог.
Враховуючи те, що позивач порушив правила об'єднання позовних вимог і відсутні підстави для застосування положень статті 172 КАС України, суддя дійшла висновку про повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 цього Кодексу.
Отже, допущене позивачем порушення не є формальним, оскільки фактично унеможливлює розгляд справи за вимогами, не пов'язаними між собою підставою їх виникнення та відповідними доказами, а тому повернення позовної заяви позивачу свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин.
При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.
Так, у п. 35 рішення у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12.03.2009 (Заява № 20347/03)Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21.02.1975). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22.10.1996; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995, серія A, № 316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28.05.1985).
У п. 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява № 49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб" (див. рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.
Отже, передбачене ст. 169 КАС України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань.
З огляду на те, що позивач порушив правила об'єднання позовних вимог, встановлені КАС України, позовну заяву разом з усіма доданими до неї документами необхідно повернути позивачеві.
Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ч. 4 ст. 169, ст. ст. 243, 248 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики ЛМР Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, разом із доданими до неї документами повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення.
Якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею.
СуддяКисильова Ольга Йосипівна