03 листопада 2025 року
справа №380/15457/25
провадження № П/380/16702/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса місцезнаходження: 80383, Львівська обл.. Львівський р-н, с. Малехів, вул. Івасюка, 8; ЄДРПОУ: 39816845), в якому просить:
призупинити виконання постанови Державної служби України з безпеки на транспорті відділу Державного нагляду (контролю) у Львівській області №ОПШ 045016 від 16 липня 2025 року на час розгляду адміністративного позову;
визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті відділу Державного нагляду (контролю) у Львівській області №ОПШ 045016 від 16 липня 2025 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 16 липня 2025 року відповідачем винесено постанову ОПШ №045016 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог, передбачених ст. 39 і ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» в розмірі 17 000 грн. Позивач вважає, що у відповідача не було правових підстав накладати на нього вказаний адміністративно-господарський штраф, оскільки при здійсненні рейдової перевірки він не виступав як перевізник щодо транспортного засобу, а вказаний було передано у користування іншій особі. За таких умов позивач не може вважатися суб'єктом адміністративно-господарської відповідальності, та до нього не може застосовуватися штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Для відновлення свого порушеного права позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 04.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідач 08.08.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до пунктів 9, 10, 11, 12 Порядку № 1567, 27 червня 2025 року, на а/д Західний обхід м. Львова 7 км., старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області, проводилась рейдова перевірка транспортного засобу марки Mercedes-Benz, державний номерний знак - НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 . В ході проведення рейдової перевірки водій пред'явив посадовим особам Укртрансбезпеки для перевірки Паспорт автобусного маршруту регулярних спеціальних перевезень за маршрутом Новояворівськ (АЗК WOG, АЗК ОККО) - м. Львів, вул. Шевченка, 335, перевізником зазначено ФОП ОСОБА_1 , паспорт маршруту розроблено 01.08.2020. При цьому будь-яких належних та допустимих доказів про те, що суб'єктом відповідальності була інша особа, та про те, що вказаний транспортний засіб не був у користуванні позивача в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративно - господарської відповідальності не надано та матеріали справи відповідних доказів не містять.
Позивач 14.08.2025 подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідачем не наведено факт здійснення пасажирських перевезень саме позивачем, що стало підставою для притягнення його до адміністративно-господарської відповідальності. Також позивач вважає, що відзив на позовну заяву був підписаний неналежною особою.
Відповідач 19.08.2025 подав заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на транспорті. Згідно з абзацом 1 пункту 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. Згідно із частиною 3 статті 43 КАС України адміністративна процесуальна дієздатність належить органам державної влади, іншим державним органам, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установа, організаціям (юридичним особам). Отже, Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - відповідач/ Укртрансбезпека) є належним відповідачем по даній справі.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
16.06.2025 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті було видано направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на період з 16.06.2025 до 22.06.2025 для проведення рейдової перевірки транспортних засобів, якими здійснюються вантажні та пасажирські перевезення на підставі Закону України «Про автомобільний транспорт» на території Львівської області та м. Львова.
17.06.2025 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №035102. У акті вказано, що було проведено перевірку транспортного засобу, що належить ОСОБА_1 , марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , водій ОСОБА_2 .
Під час перевірки виявлено порушення ст. 34, 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» при здійсненні регулярних спеціальних пасажирських перевезень (Сільпо) по маршруту Львів - Яворів, у водія відсутні документи: схема маршруту, розклад руху, відсутній паспорт маршруту з позначкою В, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачено статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз. 3 перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 цього Закону. Водій з актом ознайомлений, від підпису та пояснень відмовився.
25.06.2025 Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено повідомлення про розгляд матеріалів справи про порушення законодавства №56282/33/24-25, відповідно до якого позивача запрошено прибути на розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, що відбудеться 16.07.2025 о 10:00 год.
Повідомлення про розгляд адміністративної справи від 25.09.2023 було направлено на електронну адресу позивача, зазначену в Єдиному комплексі інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті «Шлях».
Позивач подав до відповідача пояснення по суті справи, у яких зазначив, що транспортний засіб станом на 17.06.2025 не був засобом господарської діяльності, а перебував у особистій власності позивача, що підтверджується його відсутністю в реєстрі транспортних засобів в електронному кабінеті «ШЛЯХ ДСБТ» як такого, що використовується для надання послуг пасажирського автомобільного транспорту; у акті не зазначені підстави, які б дали змогу ідентифікувати, що вказаний автобус рухався за маршрутом регулярних спеціальних перевезень, відсутні; акт проведення рейдової перевірки №035102 не містить інформацію, про документ чи інший ідентифікатор з інформацією про маршрут, за яким рухався зазначений транспортний засіб.
16.07.2025 Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ045016 на суму 17 000 грн. Відповідно до вказаної постанови позивачем допущено перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (надалі - Закон №2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
За змістом статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Статтею 18 Закону №2344-ІІІ визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Статтею 34 Закону №2344-III визначені вимоги до автомобільного перевірника, з-поміж яких автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Отже, з аналізу вказаних правових норм, вбачається, що контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 01 лютого 2024 року у справі №600/3906/22-а, від 19 березня 2020 року у справі №823/1199/17, від 19 серпня 2019 року у справі №823/5035/15.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Законом України від 03.06.2021 №1534-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю" внесено ряд змін до Закону №2344-III, що набрали чинності з 01.10.2021.
Відповідно до положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Аналіз положень статті 48 Закону №2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Такі висновки узгоджуються із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду: від 19 жовтня 2023 року в справі №640/27759/21, від 06 вересня 2023 року в справі №120/5064/22, від 16 серпня 2023 року в справі №160/12371/22 та від 07 грудня 2023 року в справі №620/18215/21.
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 згаданого Закону в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Підпунктами 54, 57 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; проводить перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (у редакції постанови від 02.02.2022 №79), відповідно до пунктів 2, 4 якого рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Пунктом 15 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
У силу пунктів 20-22 названого Порядку, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Згідно з абзацом першим пункту 25 Порядку справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктами 26, 27 Порядку визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
У спірних правовідносинах причиною накладення штрафу на позивача стало ненадання до перевірки належної схеми маршруту, розкладу руху, паспорта маршруту з позначкою В.
Відповідно до статті 39 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень для водія автобуса:
- посвідчення водія відповідної категорії,
- реєстраційні документи на транспортний засіб,
- квитково-касовий лист,
- схема маршруту,
- розклад руху,
- таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно зі статтею 40 Закону №2344-III водій автобуса зобов'язаний, зокрема, мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством; дотримуватися визначеного маршруту та розкладу руху автобуса. Також вказаною статтею визначено, що водію автобуса забороняється, зокрема, змінювати маршрут та розклад руху.
Аналізуючи вказані правові норми, суд зауважує, що формування та збір документів для перевезення завершується на початок руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки, тобто саме на місці зупинки мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.11.2024 у справі №420/24932/23.
Вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів встановлює Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.05.2010 № 278 (далі - Порядок №278).
Відповідно до пунктів 1.3-1.4 Порядку №278, автомобільний перевізник повинен забезпечити:
водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху;
водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних спеціальних перевезень, - примірником паспорта маршруту з позначкою "В".
Схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред'являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку №278, паспорт маршруту включає:
схему маршруту;
характеристику маршруту, у тому числі відомості щодо усіх залізничних переїздів, через які проходить автобусний маршрут (у разі їх наявності);
копію затвердженого організатором розкладу руху автобусів;
графік режиму праці та відпочинку водіїв;
таблицю вартості проїзду, затверджену перевізником (для регулярних перевезень);
список пасажирів (для регулярних спеціальних перевезень), перевезення яких передбачено договором про регулярні спеціальні перевезення та які застраховані в установленому законодавством порядку (крім маршрутів регулярних спеціальних перевезень у межах населеного пункту та маршрутів, що виходять за межі території населеного пункту, протяжність яких не більше ніж 50 кілометрів, туристично-екскурсійних перевезень, а також перевезення осіб, що перетинають лінію розмежування в Донецькій і Луганській областях та адміністративний кордон між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю);
відомості про зміни на маршруті;
умови здійснення перевезень на маршруті (для регулярних спеціальних перевезень);
акт відповідності паспорта автобусного маршруту умовам здійснення перевезень на маршруті (для регулярних спеціальних перевезень);
договір про надання послуг (для регулярних спеціальних перевезень);
відомості про виявлені порушення умов здійснення перевезень пасажирів, що розміщуються на зворотному боці титульного аркуша паспорта (для регулярних спеціальних перевезень).
У паспорті маршруту зазначають назву маршруту, яка складається з назв початкового та кінцевого пунктів маршруту (зупинок), а для приміських, міжміських автобусних маршрутів загального користування - з назв автостанцій, у разі їх відсутності - з назв зупинок, передбачених розкладом руху.
Відповідно до розділу IV Порядку №278, паспорт автобусного маршруту регулярних спеціальних перевезень оформлюється на строк дії договору про перевезення пасажирів між замовником послуг та перевізником. У разі продовження строку дії договору про перевезення паспорт маршруту регулярних спеціальних перевезень переглядається комісією, зазначеною в пункті 2.9 розділу II цього Порядку, на відповідність умовам перевезень. За результатами перегляду комісія складає акт про можливість подальшого застосування паспорта, який підшивається до паспорта маршруту. Після складання акта про можливість подальшого застосування паспорта маршруту регулярних спеціальних перевезень він подається організатору перевезень для внесення відповідних змін до журналу обліку погоджених паспортів маршрутів регулярних спеціальних перевезень. Паспорти маршрутів регулярних спеціальних перевезень з періодичністю не рідше ніж раз на два роки підлягають перегляду відповідними організаторами перевезень та уповноваженими підрозділами Національної поліції України на предмет відповідності відомостей, внесених до паспорта маршруту, вимогам безпеки та умовам перевезень. За результатами перегляду складається відповідний акт, який підшивається до паспорта маршруту.
Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі №640/27759/21, зазначив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
З матеріалів справи судом встановлено, що під час рейдової перевірки водій ОСОБА_2 подав уповноваженим особам Укртрансбезпеки наступні документи: посвідчення водія серії НОМЕР_4 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , паспорт автобусного маршруту регулярних спеціальних перевезень №09 за маршрутом: Новояворівськ (АЗК WOG, АЗК ОККО) - м. Львів, вул. Шевченка, 335, розроблений 01.08.2020, у якому перевізником зазначений ФОП ОСОБА_1 , та до якого було підшито лист Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції щодо розгляду та затвердження вказаного паспорта. Оцінюючи наведені докази у сукупності, суд зазначає, що вказаний паспорт маршруту було розроблено 01.08.2020, лист Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції також датовано 2020 роком, в той час як відповідно до пункту 4.4 Порядку №278, паспорти маршрутів регулярних спеціальних перевезень з періодичністю не рідше ніж раз на два роки підлягають перегляду відповідними організаторами перевезень та уповноваженими підрозділами Національної поліції України на предмет відповідності відомостей, внесених до паспорта маршруту, вимогам безпеки та умовам перевезень.
Отже, на момент проведення рейдової перевірки, а саме 17.06.2025, паспорт маршруту автобусного маршруту регулярних спеціальних перевезень №09 за маршрутом: Новояворівськ (АЗК WOG, АЗК ОККО) - м. Львів, вул. Шевченка, 335 був нечинним, оскільки позивачем не було надано доказів його перегляду разом із уповноваженими органами Національної поліції.
Таким чином, суд приходить до висновку, що під час здійснення рейдової перевірки водієм не було надано контролюючим органам усіх документів, передбачених Законом № 2344-III та відповідними постановами Кабінету Міністрів України, що стало підставою для накладення штрафу на позивача.
Щодо доводів позивача про те, що він не вважається пасажирським перевізником в контексті спірних правовідносин, оскільки транспортний засіб було передано в користування водієві, а тому позивача не може бути притягнуто до адміністративно-господарської відповідальності суд зазначає таке.
Згідно з статтею 1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Тобто, відповідальність у цьому випадку несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють, перевезення пасажирів та/або вантажів транспортними засобами.
У постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд зазначив, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким здійснюється перевезення. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).
Аналогічні висновки також викладені Верховним Судом у постановах від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22, від 07.12.2023 у справі №620/18215/21.
Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 у справі №120/10641/22 зазначив, що законними підставами використання транспортного засобу є використання транспортних засобів, які належать перевізнику на праві власності або згідно права користування, яке опосередковується укладенням відповідних договорів.
Окрім того, згідно пункту 3 Розділу II Порядку ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2020 № 779 (надалі - Порядок 779), до ЄДРТЗ вноситься інформація про транспортні засоби, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, відомості про їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби (далі - об'єкти обліку).
У відповідності до пункту 4 Розділу II Порядку 779, внесення до ЄДРТЗ інформації про об'єкти обліку здійснюється в разі, зокрема, державної реєстрації транспортного засобу; перереєстрації транспортного засобу; зняття з обліку транспортного засобу; внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу; передачі права користування та/або розпорядження транспортним засобом іншій особі з видачою тимчасового реєстраційного талона.
Процедура внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу регулюється Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 №1197.
Так, згідно пунктів 3, 24 вказаного Порядку, підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв'язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона. Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача - працівника, визначеного керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, здійснюється у сервісному центрі МВС за заявою уповноваженого в установленому законодавством порядку представника юридичної особи або належного користувача.
Оскільки судом не встановлено, що позивачем вносились до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомості про зміну користувача автомобіля, то у такому випадку адміністративну відповідальність повинна нести особа, за якою зареєстровано транспортний засіб.
Вказані висновки суду підтверджуються також і тим, що під час проведення рейдової перевірки водієм було подано паспорт автобусного маршруту регулярних спеціальних перевезень №09, у якому перевізником зазначений ФОП ОСОБА_1 , тобто позивач у справі, що розглядається. За таких умов суд приходить до висновку, що за змістом спірних правовідносин саме позивач виступав автомобільним перевізником, а відтак і суб'єктом адміністративно-господарської відповідальності.
Зважаючи на викладене у сукупності, суд дійшов висновку про невиконання позивачем вимог, установлених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», в частині подання при проведенні перевірки визначених цією статтею документів.
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено здійснення транспортним засобом позивача пасажирських перевезень без оформлення необхідних документів, які передбачені законодавством, що є складом правопорушення, за яке абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, оскаржувана постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 045016 від 16 липня 2025 року є правомірною, а тому підстави для її скасування відсутні.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain)» від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові в позові судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідні положення КАС України, суд,
у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса місцезнаходження: 80383, Львівська обл.. Львівський р-н, с. Малехів, вул. Івасюка, 8; ЄДРПОУ: 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Чаплик І.Д.