ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" листопада 2025 р. справа № 300/4278/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову в призначенні пенсії по інвалідності від 03.06.2025 № 091630024777;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу:
період навчання з 01.12.1988 по 05.04.1989;
періоди роботи з 23.08.1991 по 22.01.1992, з 13.08.1994 по 14.09.1994, з 22.10.1994 по 10.06.1997, з 25.06.1997 по 06.10.1997, з 18.03.1998 по 22.06.1999, з 31.08.2002 по 15.12.2004, з 16.12.2004 по 12.12.2005, з 11.03.2006 по 01.11.2006, з 15.08.2007 по 20.12.2013, з 27.12.2013 по 09.07.2015;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 з 18.03.2025 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.03.2025 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності. 27.05.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV. В ході розгляду заяви від 27.05.2025, за принципом екстериторіальності, яка розглядалась спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, 03.06.2025 було ухвалено рішення № 091630024777 про відмову у призначенні пенсії. Згідно рішення від 03.06.2025 № 091630024777 до страхового стажу не враховано: періоди навчання з 01.12.1988 по 05.04.1989 відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 від 05.04.1989, оскільки відсутні відомості про присвоєння кваліфікації та форми навчання; період роботи з 23.08.1991 по 22.01.1992, оскільки в трудовій книжці виправлено запис дати наказу про звільнення; періоди роботи з 13.08.1994 по 14.09.1994, з 22.10.1994 по 10.06.1997, з 25.06.1997 по 06.10.1997, з 18.03.1998 по 22.06.1999, з 31.08.2002 по 31.12.2003 оскільки з 01.01.2023 РФ припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.06.2025 № 091630024777 протиправним та таким, що підлягає скасуванню,
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач скористався правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 11.07.2025. Відповідно до відзиву відповідач заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, що Головним управлінням правомірно було відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 30 Закону № 1058-IV, оскільки відсутній необхідний страховий стаж 13 років через відсутність інформації щодо неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення РФ. Зазначено, що за доданими документами підстав для зарахування до страхового стажу згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 22.08.1993 періоду навчання з 01.12.1988 по 05.04.1989 згідно свідоцтва № НОМЕР_1 від 05.04.1989 немає, оскільки відсутні відомості про присвоєння кваліфікації та форми навчання. Підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 23.08.1991- 22.01.1992, немає, оскільки в трудовій книжці виправлено запис дати наказу про звільнення, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58. Не зараховано період роботи з 13.08.1994-14.09.1994, з 22.10.1994 по 10.06.1997, з 25.06.1997 по 06.10.1997, з 18.03.1998 по 22.06.1999, з 31.08.2002 по 31.12.2003 (робота в РФ), оскільки з 01 січня 2023 року РФ припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому 18.03.2025 встановлено ІІІ групу інвалідності, 27.05.2025 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії за віком (учасник бойових дій) відповідно до статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV та доданими до заяви документами.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення від 03.06.2025 № 091630024777 про відмову в призначенні позивачу дострокової пенсії за віком в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (13 років). Вік позивача на день звернення становить 54 роки 03 місяці 29 днів. Враховано страховий стаж 8 років 11 місяців 06 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви: до загального страхового стажу згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 22.08.1993 року не зараховано:
- період навчання з 01.12.1988 по 05.04.1989, згідно свідоцтва № 0722877 від 05.04.1989, оскільки відсутні відомості про присвоєння кваліфікації та форми навчання, разом з тим згідно п. 8 Порядку № 637 від 12.08.1993 можливе зарахування періодів навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі, що підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання та присвоєння відповідного освітнього рівня (кваліфікації);
- період роботи з 23.08.1991 по 22.01.1992, (в трудовій книжці виправлено запис дати наказу про звільнення), що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58. Для зарахування до страхового стажу вищевказаного періоду роботи необхідно надати довідку, видану за місцем роботи (правонаступником, у разі ліквідації - архівним відділом) на підставі первинних документів із зазначенням даних про реорганізацію;
- період роботи з 13.08.1994-14.09.1994, з 22.10.1994 по 10.06.1997, з 25.06.1997 по 06.10.1997, з 18.03.1998 по 22.06.1999, з 31.08.2002 по 31.12.2003 (робота в РФ), оскільки з 01 січня 2023 року РФ припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. 23.12.2022 набрав чинності Закон України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах" від 22.01.1993, відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з РФ дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР. Крім того, відсутня інформація щодо неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення РФ (а.с. 10).
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови призначення дострокової пенсії по інвалідності статтею 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.
Відповідно до статті 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Також відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.12.1988 по 05.04.1989, суд зазначає наступне.
Як встановлено, за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до загального страхового стажу позивача не зараховано: період навчання з 01.12.1988 по 05.04.1989, згідно свідоцтва № 0722877 від 05.04.1989, оскільки відсутні відомості про присвоєння кваліфікації та форми навчання, разом з тим згідно п. 8 Порядку № 637 від 12.08.1993 можливе зарахування періодів навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі, що підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання та присвоєння відповідного освітнього рівня (кваліфікації).
Статтею 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Як зазначено вище, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема, в Законі України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII, йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Пунктом "д" частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
На момент проходження позивачем курсів водіїв діяв Закон УРСР "Про народну освіту" від 28.06.1974 № 2778-VIII.
Відповідно до частини 1 статті 47 Закону УРСР "Про народну освіту" для молоді, яка поступає на виробництво після закінчення загальноосвітньої школи, і для осіб, що працюють у народному господарстві і бажають здобути нову професію або підвищити кваліфікацію, організуються вечірні (змінні) професійно-технічні училища, а також курси, навчально-курсові комбінати та інші форми підготовки і підвищення кваліфікації безпосередньо на виробництві.
Частиною 4 статті 48 Закону УРСР "Про народну освіту" визначено, що особам, які пройшли навчання з нової професії або підвищили кваліфікацію безпосередньо на виробництві і успішно склали кваліфікаційний екзамен, видається свідоцтво єдиної форми про здобуту спеціальність і присвоєний розряд, клас, категорію.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.
Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання (абзац перший пункту 8 Порядку № 637).
Відповідно до свідоцтва Серії НОМЕР_3 від 05.04.1989 у період з 01.12.1988 по 05.04.1989 позивач навчався по програмі підготовки водія транспортних засобів групи Б, С і на випускних екзаменах згідно протоколу № 13 від 05.04.1989 отримав відмінні оцінки (а.с. 35).
У відповідності до Свідоцтва Серії НОМЕР_4 позивач закінчив навчання та здав екзамени по програмі підвищення кваліфікації водіїв автомобілів на КАМАЗ (а.с. 35 зворот).
Суд зазначає, що відсутність відомостей про присвоєння кваліфікації та форми навчання не є підставою для не зарахування до страхового стажу відповідного періоду, оскільки стаття 56 Закону № 1788-XII такої умови не передбачає.
За таких обставин підлягає до зарахування період навчання позивача з 01.12.1988 по 05.04.1989, згідно свідоцтва № 0722877 від 05.04.1989.
Щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 23.08.1991 по 22.01.1992, суд зазначає наступне.
Як встановлено, підставою для не зарахування згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 22.08.1993 спірного періоду роботи позивача з 23.08.1991 по 22.01.1992 зазначено те, що - в трудовій книжці виправлено запис дати наказу про звільнення, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58. Для зарахування до страхового стажу вищевказаного періоду роботи необхідно надати довідку, видану за місцем роботи (правонаступником, у разі ліквідації - архівним відділом) на підставі первинних документів із зазначенням даних про реорганізацію.
Порядок ведення трудових книжок працівників визначено в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, відповідно до пунктів 2.2, 2.4 якої до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
До прийняття наведеної вище Інструкції від 29.07.1993 № 58 порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, правилами пунктів 2.2, 2.3 якої було також передбачено, що заповнення трудової книжки вперше виробляється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Таким чином, недоліки трудової книжки позивача не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач жодним чином не впливав на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та інших документів, та не може нести негативні наслідки за окремі їх недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки та інших документів.
Крім того такі недоліки є незначними та не спростовують достовірність інших відомостей.
Таким чином, період роботи позивача з 23.08.1991 по 22.01.1992 згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 22.08.1993 підлягає зарахуванню позивачу до страхового стажу.
Щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи на території РФ: з 13.08.1994 по 14.09.1994, з 22.10.1994 по 10.06.1997, з 25.06.1997 по 06.10.1997, з 18.03.1998 по 22.06.1999, з 31.08.2002 по 15.12.2004, з 16.12.2004 по 12.12.2005, з 11.03.2006 по 01.11.2006, з 15.08.2007 по 20.12.2013, з 27.12.2013 по 09.07.2015, суд зазначає наступне.
Як встановлено, підставою для не зарахування спірних періодів роботи позивача у РФ є мотиви, що оскільки з 01 січня 2023 року РФ припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. 23.12.2022 набрав чинності Закон України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах" від 22.01.1993, відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з РФ дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР. Крім того, відсутня інформація щодо неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення РФ (а.с. 10).
Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Як передбачено частиною другою статті 4 Закону № 1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та РФ (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковане у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.
У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З урахуванням викладеного суд констатує, що на час трудової діяльності позивача у спірний період Угода була чинною, а тому її положення протиправно не були застосовані відповідачем та, як наслідок, не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 01.01.1992 на території РФ.
За таких обставин безпідставними є посилання Управління на ту обставину, що з 01.01.2023 РФ припинила участь в Угоді, позаяк вказане не впливає на чинність Угоди для України до 19.06.2023.
Крім того, з урахуванням статті 13 Угоди, незважаючи на вихід України з цього міжнародного договору, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 18 листопада 2024 року у справі № 340/4436/23.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує вищенаведені висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 18 листопада 2024 року у справі № 340/4436/23.
Враховуючи вищенаведене оскаржуваним рішенням протиправно не враховано до страхового стажу позивача спірні періоди роботи на території РФ: з 13.08.1994 по 14.09.1994, з 22.10.1994 по 10.06.1997, з 25.06.1997 по 06.10.1997, з 18.03.1998 по 22.06.1999, з 31.08.2002 по 15.12.2004, з 16.12.2004 по 12.12.2005, з 11.03.2006 по 01.11.2006, з 15.08.2007 по 20.12.2013, з 27.12.2013 по 09.07.2015, з обґрунтувань що: з 01 січня 2023 року РФ припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. 23.12.2022 набрав чинності Закон України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах" від 22.01.1993, відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з РФ дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР. Крім того, відсутня інформація щодо неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення РФ.
Як встановлено, позивачу ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому 18.03.2025 встановлено ІІІ групу інвалідності, 27.05.2025 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії за віком (учасник бойових дій) відповідно до статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV та доданими до заяви документами. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення від 03.06.2025 № 091630024777 про відмову в призначенні позивачу дострокової пенсії за віком в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (13 років). Вік позивача на день звернення становить 54 роки 03 місяці 29 днів. Враховано страховий стаж 8 років 11 місяців 06 днів.
З врахуванням до страхового стажу позивача спірних періодів навчання та робіт позивач має право на призначення з 18.03.2025 пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову в призначенні пенсії по інвалідності від 03.06.2025 № 091630024777.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу:
- згідно свідоцтва № 0722877 від 05.04.1989 період навчання з 01.12.1988 по 05.04.1989;
- згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 22.08.1993: період роботи з 23.08.1991 по 22.01.1992; періоди роботи на території РФ: з 13.08.1994 по 14.09.1994, з 22.10.1994 по 10.06.1997, з 25.06.1997 по 06.10.1997, з 18.03.1998 по 22.06.1999, з 31.08.2002 по 15.12.2004, з 16.12.2004 по 12.12.2005, з 11.03.2006 по 01.11.2006, з 15.08.2007 по 20.12.2013, з 27.12.2013 по 09.07.2015.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 з 18.03.2025 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд. 7, код ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.