ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" листопада 2025 р. справа № 300/6889/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій
Представник Кузів В.М. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (надалі також - ГУНП в Івано-Франківській області), просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо не звільнення зі служби в Головному управлінні Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_1 за поданими 28.08.2025 та 11.09.2025 рапортами;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII, за його рапортами від 28.08.2025, 11.09.2025.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.08.2025 позивачем подано рапорт про звільнення його зі служби за власним бажанням, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII на підставі пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України у порядку визначеному в частині 1 статті 38 Кодексу законів про працю України. Згідно рапортів від 28.08.2025 року, від 11.09.2025 про звільнення зі служби в Національній поліції за власним бажанням позивач зазначив у рапорті бажану дату звільнення 19.09.2025. Звертає увагу, що рапорти від 28.08.2025 року, від 11.09.2025 містять прохання позивача звільнити його зі служби за власним бажанням, що в свою чергу відповідає п.п. "ж" п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, який передбачає звільнення зі служби за власним бажанням при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків, про що він зобов'язаний повідомити прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення. Аргументовано, що зазначення у рапорті про звільнення дати, з якої особа бажає звільнитись зі служби в поліції, означає намір звільнитись у строк, що є менший за той, який встановлено пунктом 68 Положення № 114. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413, затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян із служби осіб рядового і начальницького складу. Зазначено, що серед переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ № 413 від 12.06.2013 через сімейні обставини, в даному випадку у зв'язку з наявністю хворого батька, який потребує постійного стороннього догляду. Зазначено, що Закон № 580-VIII є нормативно-правовим актом вищої сили ніж вказане Положення, яке затверджено постановою КМ УРСР. Пунктом 4 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIIІ встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. З обґрунтувань, що положення підпункту "ж" пункту 64 Положення № 114 суперечить положенням п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VІІI, зокрема встановлює додаткові умови для звільнення зі служби за власним бажанням, позивач вважає, що слід застосовувати положення п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIIІ. Зазначено, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом, який прийнято раніше, порядку проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, в частині, яка не суперечить Закону, розповсюджується на осіб, які несуть службу в поліції, проте не може звужувати чи заперечувати право на звільнення за власним бажанням без будь-яких застережень, встановленого актом вищої юридичної сили, зокрема Законом № 580-VIII.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач скористався правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 15.10.2025. Відповідно до відзиву відповідач заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, що ГУНП в Івано-Франківській області, відмовило позивачу у звільненні за власним бажанням з 19.09.2025 за його рапортом від 11.09.2025, при цьому діяло виключно в межах, на підставі та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, зокрема Законом № 580-VIII та Положенням № 114. При цьому, за поданим позивачем 28.08.2025 рапортом про звільнення зі служби за власним бажанням відмови з боку ГУНП в Івано-Франківській області не було. Навпаки, керівництвом ГУНП погоджено звільнення позивача з дотриманням установленої законом процедури та строку у три місяці, про що його було повідомлено листом № 164178-2025 від 10.09.2025. Позивач, подавши повторний рапорт із порушенням установленого тримісячного строку попередження, не врахував імперативні вимоги законодавства, а відсутність домовленості між сторонами про скорочення строку звільнення зі служби в поліції унеможливлює задоволення його вимог, про що свідчить безпосередньо відмова ГУНП в області, яка викладена у листі-відповіді за №170840-2025 від 17.09.2025 "Про результати розгляду рапорту". Посилання позивача на нібито неналежний розгляд його рапорту відповідач вважає безпідставними, оскільки звернення було розглянуто у визначеному порядку, про що йому надано письмову відповідь з викладенням законних мотивів відмови. Також, посилання позивача на норми КЗпП відповідач вважає безпідставним, з обґрунтувань, що вони не регулюють службові правовідносини поліцейських. У даному випадку ГУНП у Івано-Франківській області не допустило бездіяльності, оскільки рапорт позивача розглянуто належним чином, рішення про звільнення буде прийнято після спливу встановленого тримісячного строку, тобто з 28.11.2025, як це передбачено спеціальним нормативним актом. Будь-яке порушення прав позивача відсутнє, а дії ГУНП у Івано-Франківській області є законними, обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (а.с. 29-32).
28.10.2025 до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив відповідача, відповідно до якої представник позивача заперечує доводи відповідача, просить позов задовольнити. Зазначено, що працівник органів поліції може бути звільнений до закінчення тримісячного строку в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення у випадку зазначення ним конкретної дати звільнення. При цьому, у відносинах звільнення за власним бажанням поліцейського діє правило за яким, звільнення у порядку п. 68 Положення № 114 є одностороннім волевиявленням працівника-поліцейського, який подав рапорт про звільнення за власним бажанням, він у будь-який момент до закінчення тримісячного строку з моменту подання рапорту може його відкликати і звільнення у такому випадку не проводиться, а також працівник не підлягає звільненню у випадку, коли цей строк закінчився, він не залишив місце роботи та не вимагає припинення трудових відносин. Інших строків щодо звільнення за власним бажанням у Положенні № 114 не встановлено. Так, згідно рапортів від 28.08.2025, від 11.09.2025 про звільнення зі служби в Національній поліції за власним бажанням вбачається, що позивач зазначив у рапорті бажану дату звільнення 19.09.2025. Рапорти від 28.08.2025, від 11.09.2025 містять прохання позивача звільнити його зі служби за власним бажанням, що в свою чергу відповідає п.п. "ж" п.64 Положення № 114. Більш того, п.п. "ж" п. 64 Положення № 114 також передбачає, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням виключно при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків, що і було виконано позивачем (а.с. 40-43).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить службу в поліції з 13.06.2024 на посаді інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Івано-Франківській області, капітан поліції.
Позивач на адресу ГУНП в Івано-Франківській області направив рапорт від 28.08.2025, в якому просив звільнити його зі служби в поліції за власним бажанням відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII на підставі частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України у порядку, визначеному в частині 1 статті 38 Кодексу законів про працю України. Просив вважати вказаний рапорт попередженням про розірвання трудового договору з ініціативи працівника відповідно до частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України (а.с. 7).
На рапорт від 28.08.2025 ГУНП в Івано-Франківській області відповіддю від 10.09.2025 № 164178-2025 "Про результати розгляду рапорту" повідомило, що відповідно до ст. 60 Закону № 580-VIII відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції. Одночасно, у пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону зазначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.02.2021 у справі № 826/10404/16 "нормативно-правові акти, які були прийняті до утворення поліції і не суперечать законодавству про останню, мають застосовуватись як спеціальні норми права, до правовідносин, що виникають з приводу проходження служби поліцейськими до прийняття відповідних нормативно-правових актів.". Відтак, згідно з постановою до спірних правовідносин слід застосовувати приписи Положення № 114. Враховуючи, що пунктом 68 розділу VII (Звільнення зі служби) Положення № 114 передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт, рапорт позивача про звільнення зі служби в поліції від 28.08.2025 керівництвом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, буде задоволено 28.11.2025 (а.с. 8, 9).
11.09.2025 позивач подав до ГУНП в Івано-Франківській області рапорт, в якому просив звільнити його зі служби в поліції за власним бажанням з 19.09.2025 відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII на підставі пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, п.п. "ж" п. 64 Положення № 114, , Постанови КМУ № 413 від 12.06.2013 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян із служби осіб рядового і начальницького складу", у порядку, визначеному в частині 1 статті 38 Кодексу законів про працю України у зв'язку з необхідністю постійного стороннього догляду за хворим батьком відповідно до висновку про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 125 від 02.09.2025 (а.с. 10, 13).
На рапорт від 11.09.2025 ГУНП в Івано-Франківській області відповіддю від 17.09.2025 № 170840-2025 від 17.09.2025 повторно повідомило про те, що рапорт про звільнення зі служби в поліції від 28.08.2025 керівництвом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області буде задоволено 28.11.2025. Також, 28.11.2025, відповідно до рапорту від 06.09.2025, позивачу буде надано витяг з наказу про звільнення (а.с. 11, 12).
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII.
Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 59 Закону № 580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Приписами частини першої статті 60 Закону №580 визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Підстави для звільнення зі служби в поліції визначені статтею 77 Закону № 580.
Так, пунктом 7 частини першої статті 77 Закону № 580 визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.
Згідно з частинами другою та третьою статті 77 Закону №580 днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
День звільнення вважається останнім днем служби.
Відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.
Пунктом 4 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580 передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначає Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114, яке є актом спеціального законодавства, що визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, та на час виникнення спірних правовідносин є чинним.
Згідно з підпунктом "ж" пункту 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Пунктом 68 Положення № 114 визначено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Суд зазначає, що до спірних правовідносин застосовуються приписи пункту 68 Положення № 114 як спеціального нормативно-правового акта у питанні регулювання терміну попередження позивачем про звільнення за власним бажанням, який, на відміну від КЗпП України, становить не два тижні, а три місяці.
Так, з аналізу пункту 68 Положення № 114 випливає, що про припинення служби в поліції за власним бажанням працівник поліції повинен попередити прямого начальника не пізніше як за три місяці до дня звільнення, подавши відповідний рапорт. Така позиція законодавця, на відміну від загального правила про обов'язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні, обумовлена особливим правовим статусом працівника органу внутрішніх справ, що стосується, наприклад, виконання ним обов'язків щодо забезпечення безпеки громадян і громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів тощо.
У межах передбаченого пунктом 68 Положення № 114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору мають право домовитися про звільнення у більш короткий строк.
Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення в рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник поліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 15.02.2021 у справі № 160/3607/19, від 14.01.2021 у справі № 822/1093/18, від 05.02.2020 у справі № 819/744/16 та від 31.01.2024 у справі № 520/16737/21.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, з вищенаведеного слідує, що поліцейський може бути звільнений зі служби в поліції за власним бажанням раніше, ніж за три місяці після подачі ним відповідного рапорту про звільнення за умовами наявності домовленості між ним та керівництвом.
Така домовленість полягає з одного боку в зазначенні поліцейським у рапорті конкретної дати, з якої він має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку, а з іншого - у згоді уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.
Суд зазначає, що повторний рапорт позивача від 11.09.2025 містять посилання на конкретну дату (19.09.2025), з якої позивач бажає бути звільнений зі служби в поліції.
Крім того, слід зазначити, що обов'язковою умовою для звільнення за підпунктом "ж" пункту 64 Положення № 114 є наявність поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 затверджено "Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян із служби осіб рядового і начальницького складу", яким визначено, що особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, у тому числі: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Наявність поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків позивач підтвердив необхідністю постійного стороннього догляду за хворим батьком відповідно до висновку про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 125 від 02.09.2025 (а.с. 13).
З огляду на вищенаведене, позивачем було дотримано умову домовленості про звільнення у більш короткий строк.
Як встановлено, на рапорт від 28.08.2025 ГУНП в Івано-Франківській області відповіддю від 10.09.2025 № 164178-2025 "Про результати розгляду рапорту" повідомило, що враховуючи приписи пункту 68 розділу VII (Звільнення зі служби) Положення № 114 рапорт позивача про звільнення зі служби в поліції від 28.08.2025 керівництвом Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, буде задоволено 28.11.2025 (а.с. 8, 9).
На рапорт від 11.09.2025 ГУНП в Івано-Франківській області відповіддю від 17.09.2025 № 170840-2025 від 17.09.2025 повторно повідомило позивача про те, що рапорт про звільнення зі служби в поліції від 28.08.2025 керівництвом ГУНП в Івано-Франківській області буде задоволено 28.11.2025. Також, 28.11.2025, відповідно до рапорту від 06.09.2025, позивачу буде надано витяг з наказу про звільнення (а.с. 11, 12).
Отже, посилаючись на приписи пункту 68 Положення № 114 відповідачем не була надана згода на звільнення позивача зі служби в поліції вказаною ним датою.
Оскільки відповідачем не була надана згода на звільнення позивача зі служби в поліції за вказаною ним датою, то в даному випадку немає домовленості, передбаченої пунктом 68 Положення № 114.
За таких обставин, відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області щодо не звільнення зі служби в Головному управлінні Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_1 за поданими 28.08.2025 та 11.09.2025 рапортами, та зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII, за його рапортами від 28.08.2025, 11.09.2025.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, тому слід відмовити в задоволенні позову.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40108798, вул. Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.