03 листопада 2025 року Справа № 280/7311/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області (21028, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, буд. 10 ЄДРПОУ 21318350), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Україна, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158б, ЄДРПОУ 20490012), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7 ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити дії,
21 серпня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 2) третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити дії, відповідно до якої позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 04.07.2025 № 083850021662 щодо відмови в призначенні та виплаті пенсії за вислугу років ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до пункту «в» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до пункту «в» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 18.07.2024, зарахувавши до спеціального стажу роботи період навчання з 01.09.1984 по 29.06.1987, а також періоди роботи з 01.07.1987 по 31.03.1995, з 01.04.1995 по 16.04.1996, з 17.04.1996 по 30.04.1997, з 03.05.1997 по 31.05.1999 з згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_3 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до пункту «в» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 18.07.2024;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати, а саме судовий збір за подачу адміністративного позову в розмірі 1211,20 грн.
Позовну заяву мотивовано тим, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі №280/8412/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийняло нове рішення про відмову в призначенні пенсії від 04.07.2025 № 083850021662 яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи станом на 11.10.2017 - 20 років. При цьому вказано, що вік заявника - 57 років 05 місяців 19 днів, страховий стаж становить 33 роки 11 місяців 24 дні (з них станом на 11.10.2017 - 27 років 3 місяці 27 днів), спеціальний стаж роботи становить 8 років 05 місяців 20 днів. Проте, спеціальний стаж позивача складає 34 роки 1 місяць 10 днів, до якого включаються всі періоди трудової діяльності позивача відповідно до його трудової книжки серія НОМЕР_3 . Отже, позивач має право на призначення пенсії за вислугу років, а тому відмова відповідача 1 є незаконною та необґрунтованою. Позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.08.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 01.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області 18.09.2025 надано суду відзив на позовну заяву, в якому відповідачем 2 зазначено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі №280/8412/24 було зобов'язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати позивачу до його страхового стажу періоди роботи з 01.08.2001 по 31.12.2001, з 01.03.2002 по 31.08.2002, з 01.10.2002 по 28.02.2003, з 01.04.2003 по 21.10.2005 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_3 від 12.02.1987 та до його спеціального стажу період його роботи з 28.04.2010 по 10.10.2017 згідно з довідкою № 1/07-24 від 01.07.2024. Інші, зараховані до страхового та спеціального стажу, періоди роботи позивач не оскаржував, тобто був згоден з прийнятим Відповідачем 1 рішенням щодо цих періодів. З 23.01.2020 при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років чоловікам, відповідно до п. «в» статті 54 Закону №1788-XII, необхідно виходити з досягнення 55 років і при наявності загального стажу роботи в цивільній авіації не менше 25 років, з них не менше 20 років на посадах інженерно-технічного складу за переліком посад і робіт, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Періоди роботи позивача на відповідних посадах з 01.07.1987 по 23.02.1992, з 24.02.1992 по 16.09.1992, з 17.09.1992 по 31.03.1995, з 17.04.1996 по 30.04.1997, з 03.05.1997 по 31.05.1999 до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугою року не зараховано, оскільки не підтверджено довідками, виданими відповідними підприємствами, як того вимагає Постанова КМУ № 418. Період роботи з 01.04.1995 по 16.04.1996 зараховано до спеціального стажу який дає право на пенсію за вислугою років, згідно рішення Комісії при ГУ ПФУ у Вінницькій області з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах від 18.06.2024, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. До страхового стажу зараховано всі періоди, вказані позивачем в позовній заяві, згідно наданих документів і з урахуванням рішення суду у справі № 280/8412/24, за виключенням періоду роботи з 01.04.1995 по 16.04.1996 рр., який включено до спеціального стажу. Відповідно до ст. 7 Закон № 1788 пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. На час звернення із заявою про призначення пенсії позивач працює. Відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позову.
Станом на час розгляду справи відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області правом на надання відзиву не скористалося, жодних повідомлень щодо неможливості надання відзиву суду не надавало.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа копію ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 01.09.2025 доставлено до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області в системі «Електронний суд» 01.09.2025 о 14:54 год.
Враховуючи наведене, наявні підстави вважати, що відповідач повідомлений про судовий розгляд належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Згідно з положеннями статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області 01.02.2001.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі №280/8412/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до його страхового стажу періоди роботи з 01.08.2001 по 31.12.2001, з 01.03.2002 по 31.08.2002, з 01.10.2002 по 28.02.2003, з 01.04.2003 по 21.10.2005 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_3 від 12.02.1987 та до його спеціального стажу період його роботи з 28.04.2010 по 10.10.2017 згідно з довідкою № 1/07-24 від 01.07.2024 про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів, у зв'язку із чим повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2024 щодо призначення пенсії за вислугу років.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі №280/8412/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 18.07.2024 щодо призначення пенсії за вислугу років та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 04.07.2025 № 083850021662. У відповідності до рішення про відмову у призначенні пенсії від 04.07.2025 № 083850021662 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.2001 по 31.12.2001, з 01.03.2002 по 31.08.2002, з 01.10.2002 по 28.02.2003, з 01.04.2003 по 21.10.2005 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_3 від 12.02.1987 та до його спеціального стажу період його роботи з 28.04.2010 по 10.10.2017 згідно з довідкою № 1/07-24 від 01.07.2024. Результат розгляду документів, доданих до заяви: вік заявника: 57 років 05 місяців 19 днів; страховий стаж особи становить 33 роки 11 місяців 24 дні (з них станом на 11.10.2017 - 27 років 03 місяці 27 днів); спеціальний стаж особи, визначний п. в) ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (станом на 11.10.2017) становить 08 років 05 місяців 29 днів; за доданим документами до страхового та спеціального стажу зараховано всі періоди; працює; відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років згідно ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку із відсутністю спеціального стажу роботи станом на 11.10.2017 - 20 років.
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.
Суд, оцінивши повідомлені учасниками справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок № 22-1, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-ІV, пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно п. 2-1 Перехідних положень Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст. ст. 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Абзацами 1, 2 пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, в редакції Закону № 2148, встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Згідно положень статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Положеннями статті 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу.
Пунктом "в" статті 54 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники інженерно-технічного складу авіації - за переліком посад і робіт, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України:
чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи в цивільній авіації не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначених посадах;
жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи в цивільній авіації не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначених посадах.
У вислугу років працівникам інженерно-технічного складу зараховується також робота, зазначена в пунктах "а" і "б" цієї статті.
Проте Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності з 01.04.2015 пункт «в» статті 55 Закону № 1788-ХІІ було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають певні категорії робітників і службовців авіації, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті, зокрема: інженерно-технічний склад - за переліком посад і робіт, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, після досягнення 55 років і стажі роботи для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначених посадах. У вислугу років працівникам інженерно-технічного складу зараховується також робота, зазначена у пунктах «а» і «б» цієї статті. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII. Пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Враховуючи викладене, при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії за вислугою років відповідно до пункту "в" статті 54 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «Працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають посвідчення (диспетчери, старші диспетчери, керівники польотів), мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах: в) інженерно-технічний склад - за переліком посад і робіт, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи в цивільній авіації не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначених посадах; жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи в цивільній авіації не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначених посадах. У вислугу років працівникам інженерно-технічного складу зараховується також робота, зазначена в пунктах «а» і «б» цієї статті».
Тобто, з 23.01.2020 при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років чоловікам, відповідно до п. «в» статті 54 Закону №1788-XII, необхідно виходити з досягнення 55 років і при наявності загального стажу роботи в цивільній авіації не менше 25 років, з них не менше 20 років на посадах інженерно-технічного складу за переліком посад і робіт, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
У постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Як встановлено судом, після виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі №280/8412/24 відповідачем встановлено, що страховий стаж позивача - 33 роки 11 місяців 24 дні (з них станом на 11.10.2017 - 27 років 03 місяці 27 днів); спеціальний стаж, визначний п. в) ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (станом на 11.10.2017) - 08 років 05 місяців 29 днів.
Згідно з частинами 1, 3 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Однією із обов'язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із абзацом 2 частини 4 статті 26 Закону №1058 наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу зараховується до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За період до 1 січня 2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону №1788-XII.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Пунктом 20 Порядку 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, за приписами наведених норм, уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суду в постановах від 12.02.2019 у справі № 337/1297/17 (2-а/337/118/2017) та від 21.03.2019 у справі №227/4564/16-а.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 «Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу» (далі - Постанова № 418) визначено механізм призначення, перерахунку та виплати пенсії за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу.
Так, постановою № 418 затверджений Перелік посад і робіт інженерно-технічного складу авіації, які дають право на пенсію за вислугу років, до якого віднесені: авіаційні техніки (механіки, мотористи) всіх найменувань; майстри всіх найменувань; інженери всіх найменувань; начальники цехів, змін, дільниць, служб, груп по технічному обслуговуванню повітряних суден та інших літальних апаратів.
Право на пенсію за вислугу років мають зазначені в цьому Переліку працівники, які безпосередньо зайняті повний робочий день на роботах по оперативному і періодичному (гарантійному) аеродромному технічному обслуговуванню повітряних суден (крім працівників, зайнятих на зазначених роботах поза аеродромними умовами в спеціально обладнаних приміщеннях) на підприємствах, в об'єднаннях, льотно-випробних (контрольно-випробних) підрозділах військових частин і підприємств системи Міністерства оборони, МВС і КДБ колишнього Союзу РСР, Міністерства Оборони, МВС і СНБ України (вільнонайманий склад), науково-дослідних та авіаційно-спортивних організаціях, а також у льотних і навчально-льотних загонах навчальних закладів авіації.
Зайнятість зазначених працівників на роботах, які дають право на пенсію за вислугу років, підтверджується довідками, виданими відповідними підприємствами, об'єднаннями й організаціями.
Позивач вважає, що його спеціальний стаж складає 34 роки 1 місяць 10 днів, до якого включаються всі періоди трудової діяльності позивача відповідно до його трудової книжки серія НОМЕР_3 . Так, відповідно до прохальної частини позовної заяви, позивач наполягає на зарахуванні до спеціального стажу роботи періоду навчання з 01.09.1984 по 29.06.1987, а також періодів роботи з 01.07.1987 по 31.03.1995, з 01.04.1995 по 16.04.1996, з 17.04.1996 по 30.04.1997, з 03.05.1997 по 31.05.1999 згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_3 .
Як зазначає відповідач періоди роботи позивача на відповідних посадах з 01.07.1987 по 23.02.1992, з 24.02.1992 по 16.09.1992, з 17.09.1992 по 31.03.1995, з 17.04.1996 по 30.04.1997, з 03.05.1997 по 31.05.1999 до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугою року не зараховано, оскільки не підтверджено довідками, виданими відповідними підприємствами, як того вимагає Постанова КМУ № 418.
Судом встановлено, що трудова книжка позивача НОМЕР_5 від 12.02.1987 містить наступні записи:
№ 1 з 01.09.1984 по 29.06.1987 навчався в Калуському авіаційно-технічному училищі ДОСААФ СРСР за спеціальністю «технічна експлуатація літаків та авіадвигунів» та здобув кваліфікацію «технік-механік» (2 роки 9 місяців 29 днів);
№№ 1-2 з 01.07.1987 по 23.02.1992 - на посаді авіаційного техніка 4 та 5 розряду в Вовчанськом авіаційному училищі льотчиків ДОСААФ (7 років 09 місяців);
№ 4 з 24.02.1992 по 16.09.1992 - на посаді техніка бригадира по СД в Запорізькому АУЛ ДОСААФ (6 місяців 24 дні);
№№ 5 - 9 з 17.09.1992 по 31.03.1995 - на посаді авіаційного техніка в Запорізькому центрі льотної підготовки (2 роки 06 місяців 15 днів);
№№ 10 - 12 з 01.04.1995 - 16.04.1996 - на посаді авіаційного техніка 5 розряду по технічному обслуговуванню повітряних суден в ДП «Універсал-авіа» (зараховано до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугою років, згідно рішення Комісії при ГУ ПФУ у Вінницькій області з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах від 18.06.2024) (1 рік 16 днів);
№№ 13-14 з 17.04.1996 по 30.04.1997 - на посаді авіаційного техніка 5 розряду в Запорізькому центрі льотної підготовки (1 рік 14 днів);
№№ 15-16 з 03.05.1997 по 31.05.1999 - на посаді авіатехніка літака АН-2 по контракту в Авіакомпанії «Ветеран» (2 роки 2 дні).
Тобто, записами трудової книжки підтверджується, що у вказані періоди позивач працював на посадах інженерно-технічного складу посад які входять переліку, затвердженого постановою № 418.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем протиправно не враховано до спеціального стажу період роботи з 01.07.1987 по 23.02.1992, з 24.02.1992 по 16.09.1992, з 17.09.1992 по 31.03.1995, з 17.04.1996 по 30.04.1997, з 03.05.1997 по 31.05.1999, оскільки стаж роботи позивача підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом. Трудова книжка не містить інформації про те, що позивач працював на вищезазначених роботах не повний робочий день.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Зі змісту диплому серії НОМЕР_6 від 29.06.1987 №2468 вбачається, що позивач з 1984 по 1987 рік навчався в Калуському авіаційно-технічному училищі ДОСААФ СРСР за спеціальністю «технічна експлуатація літаків та авіадвигунів» та здобув кваліфікацію «технік-механік» (період навчання з 01.09.1984 по 24.06.1987 врахований відповідачем до загального страхового стажу).
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_5 від 12.02.1987 позивач 01.07.1987 був прийнятий на посаду авіаційного техніка Вовчанського авіаційного училища льотчиків ДОСААФ, а відтак, період навчання позивача у Калуському авіаційно-технічному училищі ДОСААФ СРСР повинен бути врахований до його спеціального стажу (вислуги років).
З огляду на викладене суд доходить висновку, що доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відсутності у позивача станом на 11.10.2017 спеціального стажу роботи 20 років не відповідають дійсності.
Також, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 06.11.2023 у справі № 240/24/21, обмеження врахування спеціального стажу, здобутого після 11.10.2017 для набуття права на призначення пенсії за вислугою років, є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права.
Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу.
При цьому суд наголошує на тому, що відповідачі наділені повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.
Тобто, перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним.
Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Окрім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Однак, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачами зазначених вище принципів при прийнятті оскаржуваних рішень, дотримано не було, та обрано найбільш несприятливий для позивача спосіб вирішення ситуації.
Суд зазначає, що позивач 18.07.2024 звернувся до органів Пенсійного Фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років, а відтак відповідач 1 під час розгляду документів мав встановити наявність відповідних умов для призначення позивачу пенсії за вислугу років, як то, наявність необхідного страхового та спеціального стажу, та підстави не зарахування до відповідного стажу певного періоду роботи позивача.
Однак, ані рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 25.07.2024 № 083850021662, ані рішення від 04.07.2025 № 083850021662 не містять інформації щодо неврахування періодів роботи з 01.07.1987 по 23.02.1992, з 24.02.1992 по 16.09.1992, з 17.09.1992 по 31.03.1995, з 17.04.1996 по 30.04.1997, з 03.05.1997 по 31.05.1999 до спеціального стажу позивача та мотивів такого неврахування. Відповідно позивач не мав можливості надати додаткові докази та вжити інших заходів для підтвердження відповідного стажу або оскарження дій відповідача 1 в цій частині.
Враховуючи викладене суд відхиляє доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відносно того, що інші, зараховані до страхового та спеціального стажу, періоди роботи позивач не оскаржував, тобто був згоден з прийнятим відповідачем 1 рішенням щодо цих періодів.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04.07.2025 № 083850021662 щодо відмови в призначені пенсії за вислугу років ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до пункту «в» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є протиправним та підлягає скасуванню.
При вирішенні цього спору суд також враховує, що відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Тобто, питання призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії або переведення з одного виду пенсії на інший вид вирішує за принципом екстериторіальності відповідний територіальний орган ПФУ, який після вирішення зазначених питань передає електронну пенсійну справу до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, для здійснення виплати пенсії.
Відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.
Таким чином, оскільки позивачу було відмовлено у призначенні пенсії рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04.07.2025 № 083850021662 яке було прийнято відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 за принципом екстериторіальності, тому і належним відповідачем за позовною вимогою зобов'язального характеру щодо призначення пенсії є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Суд зазначає, що дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 № 509/1350/17 сформовано висновок про те, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У дослідженому випадку судом надавалась оцінка правомірності відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів його роботи на підставі трудової книжки, а також рішенню, ухваленому відповідачем за результатами розгляду звернення позивача за призначенням пенсії в межах мотивів, наведених відповідачем у такому рішенні.
Під час обрання найбільш ефективного способу захисту прав позивача судом враховано доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з приводу того, що позивач не полишав роботи, що відповідно до ст. 7 Закон № 1788 є необхідною умовою для призначення пенсії за вислугу років.
Водночас, дані обставини не були підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії. Обставини, працевлаштування позивача станом на дату прийняття оскаржуваного рішення відповідачем 1 не встановлювалися.
Таким чином, з огляду на викладене, виходячи з предмету доказування у цій справі, суд не досліджував чи дотримано позивачем усіх інших умов для призначення пенсії.
Отже, позовна вимога про зобов'язання призначити позивачу пенсію року задоволенню не підлягає.
З урахуванням вище наведеного, з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії належить задовольнити частково у спосіб прийняття судом рішення про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1984 по 29.06.1987, а також періоди роботи з 01.07.1987 по 31.03.1995, з 17.04.1996 по 30.04.1997, з 03.05.1997 по 31.05.1999 з згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_3 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2024 щодо призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
Щодо вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до пункту «в» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 18.07.2024, суд вважає їх передчасними, адже позивачу ще не призначено пенсію, а відповідно в їх задоволенні слід відмовити.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В свою чергу, відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено за подання даного позову судовий збір у сумі 1937, 92 грн.
Враховуючи викладене і обсяг задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі пропорційно задоволених позовних вимог у сумі 968,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення - Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (21028, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, буд. 10 ЄДРПОУ 21318350), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Україна, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158б, ЄДРПОУ 20490012), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7 ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04.07.2025 № 083850021662 щодо відмови в призначенні та виплаті пенсії за вислугу років ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до пункту «в» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення»
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1984 по 29.06.1987, а також періоди роботи з 01.07.1987 по 31.03.1995, з 17.04.1996 по 30.04.1997, з 03.05.1997 по 31.05.1999 з згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_3 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2024 щодо призначення пенсії за вислугу років, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 03 листопада 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз