Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 листопада 2025 року Справа №200/9324/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області щодо зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
27 липня 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Торецької міської Військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області (місцезнаходження: вул. Євгена Седнева, буд. 1, м. Торецьк, Донецька область; код ЄДРПОУ: 26000411) про:
- визнання протиправною відмову Управління соціального захисту населення Торецької міської Військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області у призначенні ОСОБА_1 компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на не професійній основі за зверненнями, яка оформлена повідомленнями датованими 01.02.2021 року та 01.04.2021 року;
- зобов'язання Управління соціального захисту населення Торецької міської Військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області призначити з 30.12.2020 року ОСОБА_1 компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на не професійній основі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 859 від 23.09.2020 “Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги послуги з догляду на не професійній основі».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21 позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Торецької міської Військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області (місцезнаходження: вул. Євгена Седнева, буд. 1, м. Торецьк, Донецька область; код ЄДРПОУ: 26000411) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною відмову Управління соціального захисту населення Торецької міської Військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області у призначенні ОСОБА_1 компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на не професійній основі за зверненнями, яка оформлена повідомленнями датованими 01.02.2021 року та 01.04.2021 року.
Визнано протиправними та скасовано рішення Управління соціального захисту населення Торецької міської Військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області про призначення компенсації від 01.02.2021 року та від 30.04.2021 року, якими ОСОБА_1 відмовлено у державної соціальної допомоги.
Зобов'язано Управління соціального захисту населення Торецької міської Військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області призначити з 30.12.2020 року ОСОБА_1 компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на не професійній основі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 859 від 23.09.2020 “Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги послуги з догляду на не професійній основі».
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Торецької міської Військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.10.2021 у справі №200/9324/21 - залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27.10.2021 у справі №200/9324/21 - залишено без змін.
12 січня 2023 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21 видано виконавчий лист по справі.
07 лютого 2025 року Донецьким окружним адміністративним судом прийнято окрему ухвалу у справі №200/9324/21, якою зобов'язано Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області вжити заходи направлені на усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень.
29 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21, в якому останній просив суд:
«1. Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду від 27.10.2021 у справі №200/9324/21:
1) в порядку судового контролю за виконанням рішення суду зобов'язати начальника Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області подати до суду звіт про виконання рішення суду у встановлений судом строк;
2) у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту накласти на керівника Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України.
2. У разі умисного невиконання рішення суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21, що набрало законної сили, у встановлений судом новий строк розглянути та ініціювати питання про притягнення начальника Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області до відповідальності згідно зі статтею 382 Кримінального кодексу України.».
Зазначене клопотання позивач обґрунтовує тим, що факти вчинення/прийняття відповідачем протиправних дій/рішень, зокрема, застосування доходу в розмірі одної мінімальної заробітної плати (всупереч приписам рішення суду) під час розрахунку ССД його сім'ї, на підставі якого було прийнято рішення про призначення компенсації від 27 липня 2022 року без нарахування та виплати коштів (скасоване окремою ухвалою), відсутність реагування протягом тривалого строку на повідомлення суду про виконання окремої ухвали від 07 лютого 2025 року, свідчать, на думку позивача, про наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю, як зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення - рішення суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21, залишиться невиконаним.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року прийнято до розгляду позивача від 29 липня 2025 року про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21 та вирішено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року зобов'язано Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області протягом двох місяців з дня отримання копії даної ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суд від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21.
24 жовтня 2025 року представник Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області подав до суду заяву, в якій просив серед іншого визнати, що рішення суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21 виконане належним чином.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року прийнято до розгляду заяву представника Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області щодо зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення по адміністративний справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, та вирішено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження.
29 жовтня 2025 року позивач надав до суду клопотання про відмову у прийнятті рішення про призначення компенсації від 20 жовтня 2025 року на виконання рішення суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21, в якому просив суд:
«За наслідками розгляду заяви про зобов'язання подати звіт про виконання рішення суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21, наданої Управлінням соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, вчинити наступні дії:
1) розглянути клопотання про відмову у прийняті рішення про призначення компенсації від 20 жовтня 2025 року на виконання рішення суду від 27 жовтня 2021 року;
2) визнати протиправними та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Торецької міської Військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про призначення компенсації від 20 жовтня 2025 року, якими відмовлено у державній соціальній допомозі (компенсації);
3) додатково встановити новий строк подання начальником Управління соціального захисту населення Торецької міської Військової адміністрації Бахмутського району Донецької області звіту про виконання рішення суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21;
4) долучити клопотання про відмову у прийняті рішення про призначення компенсації від 20 жовтня 2025 року на виконання рішення суду від 27 жовтня 2021 року до матеріалів справи.».
30 жовтня 2025 року позивач надав до суду клопотання про відмову у прийнятті рішення про призначення компенсації від 20 жовтня 2025 року поданого на стадії виконання рішення суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21, в якому просив суд:
«За наслідками розгляду заяви про зобов'язання подати звіт про виконання рішення суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21, наданої Управлінням соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, вчинити наступні дії:
1) розглянути клопотання про відмову у прийняті рішення про призначення компенсації від 20 жовтня 2025 року на виконання рішення суду від 27 жовтня 2021 року;
2) визнати протиправними та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Торецької міської Військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про призначення компенсації від 20 жовтня 2025 року, якими відмовлено у державної соціальної допомоги (компенсації);
3) додатково встановити новий строк подання начальником Управління соціального захисту населення Торецької міської Військової адміністрації Бахмутського району Донецької області звіту про виконання рішення суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21;
4) долучити клопотання про відмову у прийняті рішення про призначення компенсації від 20 жовтня 2025 року на виконання рішення суду від 27 жовтня 2021 року до матеріалів справи.».
З огляду на зазначене, суд констатує, що позивачем 29 жовтня 2025 року та 30 жовтня 2025 року подано аналогічні за змістом клопотання про відмову у прийнятті рішення Управління соціального захисту населення Торецької міської Військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про призначення компенсації від 20 жовтня 2025 року.
У наданих позивачем клопотаннях, останній наполягає на тому, що згідно абзацу першого пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №859 від 23 вересня 2020 року «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі» (чинної редакції зі змінами) розмір компенсації відповідно до статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» обчислюється як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць та середньомісячним сукупним доходом фізичної особи, яка надає соціальні послуги, за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Також, наголошує, що Методика обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї, згідно якої враховувалися доходи за період шість місяців (6-місячний період), затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 16 червня 2020 року №419, втратила чинність 24 червня 2022 року на підставі набрання законної сили наказу Міністерства соціальної політики №150 від 17 травня 2022 року. Вказує, що протиправне рішення про призначення компенсації (без виплати) відповідач прийняв 27 липня 2022 року, тобто, коли вже набрала законної сили Методика обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї для надання соціальних послуг, затверджена наказом Міністерства соціальної політики №150 від 17 травня 2022 року, згідно якої враховуються доходи до середньомісячного сукупного доходу сім'ї за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення. Враховуючи зазначене, позивач вважає, що відповідач для дотримання чинного законодавства, а саме Порядку призначення і виплати компенсації, на момент прийняття рішення про призначення компенсації від 20 жовтня 2025 року, повинен був виконати розрахунки середньомісячного сукупного доходу його сім'ї з урахуванням доходів за один квартал, який передує місяцю, що є попереднім до місяця звернення, а не доходів за шестимісячний період, за який враховувалися доходи (згідно розрахунків, виконаних відповідачем). Крім того, як вбачається зі змісту звіту від 24 жовтня 2025 року, відповідач виконав розрахунки середньомісячного сукупного доходу сім'ї для призначення позивачу компенсації без урахування вимог абзацу другого пункту 16 постанови Кабінету Міністрів України №859 від 23 вересня 2020 року «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі», зокрема, відповідачем проведено розрахунок компенсації без урахування прожиткового мінімуму, встановленого на 2025 рік - 3028,00 грн.
Крім того, на думку позивача, відповідач мав можливість застосувати норму доходу фізичної особи-надавача соцпослуг згідно положення підпункту 10 пункту 5 нової Методики обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженої наказом Мінсоцполітики України від 22 травня 2022 №150, яке на відміну від Методики обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 16 червня 2020 року №419, містить наступне уточнення: «у разі відсутності офіційних даних про дохід фізичної особи, яка надає соціальні послуги, відсутності у неї офіційного доходу - її середньомісячний сукупний дохід дорівнює 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на кінець періоду, за який враховуються доходи». Додатково, звертає увагу на той факт, що згідно пункту 13-1 чинної редакції Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №632 від 22 липня 2020 року, «на період воєнного стану під час обчислення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям для розрахунку середньомісячного сукупного доходу за кожний місяць включаються фактично отримані особами доходи, якщо такі особи: є внутрішньо переміщеними особами, зокрема якщо вони не сплатили або за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом періоду, за який враховуються доходи». Тобто, для періоду воєнного стану, 24 лютого 2022 року та по 31 серпня 2022 року для розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім'ї відповідач, на думку позивача, має можливість посилатися на пункт 13-1 чинної редакції Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №632 від 22 липня 2020 року.
Також, позивач зазначає, що є невизначеною правомірність (легітимність) виконаних розрахунків середньомісячного сукупного доходу сім'ї та прийнятого рішення про призначення компенсації від 20 жовтня 2025 року без застосування ПК ASOPD.
Ознайомившись із поданими представником відповідача заявою щодо зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення та клопотаннями позивача, суд зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами частини другої статі 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Вказаною нормою законодавець встановив обов'язок учасників справи щодо обов'язкового виконання рішень суду та їх відповідальність за невиконання таких рішень. Зазначена норма не передбачає будь-яких припущень або виключень щодо виконання частини судового рішення, не визначає яку частину рішення сторона повинна виконати обов'язково, а яку може не виконувати за наявності будь-яких причин.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії». Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини»).
Обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в яких є держава в особі її компетентних органів, а тому, адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Суд зазначає, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.
Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Суд зазначає, що судовий контроль за виконанням судового рішення полягає у перевірці судом належного, точного та своєчасного виконання судового рішення у спосіб отримання звіту про таке виконання або спонукання до виконання судового рішення через визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у справі; наявність судового контролю за виконанням судового рішення передбачає безпосереднє виконання останнього та виключає можливості подання окремого позову, предметом якого є протиправні дії або бездіяльність суб'єкта, який має виконати таке рішення.
Питання, пов'язані із здійсненням судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовані статтями 382-382-3 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Частиною третьою статті 382 КАС України передбачено, що якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до частини першої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Відповідно до частини другої статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Враховуючи зазначене, 24 жовтня 2025 року представник Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області подав до суду заяву про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, в якій просив серед іншого визнати, що рішення суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21 виконане належним чином. До зазначеної заяви представником відповідача додано, зокрема, розрахунки середньомісячного сукупного доходу сім'ї та рішення про призначення з 30 грудня 2020 року ОСОБА_1 компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на не професійній основі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №859 від 20 жовтня 2020 року «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на не професійній основі».
Тобто, суд констатує, що зазначена заява за своєю суттю є звітом про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21.
Відтак, відповідач серед іншого зазначає, що компенсацію фізичним особам призначено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859 «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі». Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859 визначено, що до складу сім'ї фізичної особи, яка звертається за призначенням компенсації, включаються чоловік, дружина, діти віком до 18 років, а також діти, які навчаються за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (в тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім'єю.
Згідно наданих документів ОСОБА_1 в період, за котрий проводився розрахунок та призначення, перебував у шлюбі з ОСОБА_2 .
У рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року зазначено, що при призначенні компенсації на догляд ОСОБА_1 необхідно використовувати пункт 13 Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №632 від 22 липня 2020 року (в редакції на час звернення позивача). Також, судом зазначено, що пунктом 13 Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №632 від 22 липня 2020 року визначено те, що під час обчислення державної соціальної допомоги для розрахунку середньомісячного сукупного доходу за кожний місяць, в якому відсутні доходи, включаються:
- 0,5 розміру мінімальної заробітної плати станом на кінець періоду, за який враховуються доходи, - для працездатних працюючих/непрацюючих осіб, які не мали доходів, доходи яких були меншими за 0,5 розміру мінімальної заробітної плати протягом періоду, за який враховуються доходи, та/або якими чи за яких не сплачено єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок, сумарно протягом трьох місяців періоду, за який враховуються доходи, а також для осіб, які перебувають у трудових відносинах і за яких не сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок, у зв'язку з наявною заборгованістю роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (крім військовослужбовців або осіб, які відповідно до законодавства звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування); осіб, які зареєстровані у філії регіонального/міжрегіонального центру зайнятості (або міському, районному, міськрайонному центрі зайнятості - до припинення їх діяльності) (далі - центр зайнятості) та не отримували допомогу по безробіттю; осіб, які доглядали за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку.
За переконанням суду доказів про отримання позивачем та його дружиною ОСОБА_2 доходів за період з 01 жовтня 2020 року по 31 березня 2021 року немає. Таким чином, з урахуванням відсутності доходів у позивача та його дружини ОСОБА_2 , не є обґрунтованими доводи відповідача про застосування до розміру доходу в одну мінімальну заробітну плату станом на 01 січня 2020 року. Позивач та його дружина за переконанням суду, підпадають під категорію осіб, доходи яких були меншими за 0,5 розміру мінімальної заробітної плати протягом періоду, за який враховуються доходи.
Враховуючи вищезазначене, при опрацюванні звернень за заявами ОСОБА_1 від 30 грудня 2020 року та 13 березня 2021 року спеціалістами відділу грошових виплат та компенсацій зроблено ручний розрахунок середньомісячного сукупного доходу сім'ї ОСОБА_1 з урахуванням пункту 13 Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №632 від 22 липня 2020 року, тобто, для розрахунку середньомісячного сукупного доходу за кожний місяць, в якому відсутні доходи для ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_2 включено 0,5 розміру мінімальної заробітної плати станом на кінець періоду, за який враховуються доходи.
Відповідно до звернення від 30 грудня 2020 року ОСОБА_1 проведено розрахунок призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги. Розрахунок середньомісячного сукупного доходу виконано відповідно до вимог пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України №632 від 22 липня 2020 року.
На момент звернення за призначенням компенсації фізичним особам сукупний дохід сім'ї ОСОБА_1 за період з 01 червня 2020 року по 30 листопада 2020 року складає 57903,57 грн.
Оскільки, середньомісячний сукупний дохід фізичної особи, яка надає соціальні послуги (57903,57 грн. : 6 місяців = 9650,60 грн., 9650,60 грн. : 2 особи = 4825,30 грн.), перевищує розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, установлений законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (2027,00 грн., відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»), призначити компенсацію на догляд ОСОБА_1 немає законних підстав.
Відповідно до звернення від 14 квітня 2021 року ОСОБА_1 проведено розрахунок призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги. Розрахунок середньомісячного сукупного доходу виконано відповідно до вимог пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України №632 від 22 липня 2020 року.
Оскільки на момент звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були працездатними особами, які не мали доходів, під час обчислення компенсації для розрахунку середньомісячного сукупного доходу за кожний місяць, в якому відсутні доходи, враховано 0,5 розміру мінімальної заробітної плати станом на кінець періоду, за який враховуються доходи.
Сукупний дохід сім'ї ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2020 року по 31 березня 2021 року складає 33000,00 грн.
Оскільки, середньомісячний сукупний дохід фізичної особи, яка надає соціальні послуги (33000,00 грн. : 6 місяців = 5500,00 грн., 5500,00 грн. : 2 особи = 2750,00 грн.), перевищує розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, установлений законом на 1 січня календарного року, в якому надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (2189,00 грн., відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»), призначити компенсацію на догляд ОСОБА_1 немає законних підстав.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача та відповідними розрахунками, позивач обґрунтовує свою позицію, зокрема, не застосуванням відповідачем при виконанні рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21 положень нормативно-правових актів, які набули чинності вже після прийняття судом такого рішення.
Враховуючи зазначене, суд зауважує, що в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21 суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме постанова Кабінетом Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859 «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі», Методика обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї для надання соціальних послуг, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 16 червня 2020 року №419, Порядок обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №632 від 22 липня 2020 року, в редакції, чинній на час звернення позивача.
Тобто, в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21 не вирішувалось питання щодо захисту прав позивача на майбутнє.
Відтак, суд зазначає, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року №5-р/2018).
Отже, суд відхиляє доводи позивача відносно того, що під час виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21 відповідач повинен був застосувати норми, які не були чинними та взагалі не існували на момент виникнення спірних правовідносин, які були предметом розгляду у справі №200/9324/21, як безпідставні та помилкові.
Окрім того, суд звертає увагу, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Наведене вище узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, який було висловлено в постанові від 12 лютого 2020 року у справі №160/7402/18.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Відтак, суд також визнає помилковими та не обґрунтованими доводи позивача відносно того, що у даній справі є протиправним рішення відповідача про призначення компенсації (без виплати) від 27 липня 2022 року, оскільки рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21, яке в межах цієї справи виконується відповідачем, не вирішувалось та не могло вирішуватись питання щодо правомірності прийняття відповідачем рішення про призначення компенсації (без виплати) від 27 липня 2022 року, яке на дату прийняття судового рішення не існувало та взагалі не було предметом розгляду у справі №200/9324/21.
Щодо посилань позивача на те, що відповідач зробив ручний розрахунок середньомісячного сукупного доходу його сім'ї, з урахуванням пункту 13 Порядку постановою Кабінету Міністрів України №632 від 22 липня 2020 року, та стає невизначеною правомірність (легітимність) виконаних розрахунків середньомісячного сукупного доходу сім'ї та прийнятого рішення про призначення компенсації від 20 жовтня 2025 року без застосування програмного комплексу АСОПДСОЦ (ПК ASOPD), суд зауважує, що стадія виконання рішення суду має спеціальну мету та полягає відновленню порушених прав особи-позивача, тому, з метою належного відновлення порушених прав, може передбачати індивідуальний підхід для вирішення питань, які виникають під час виконання таких судових рішень.
Отже, в даному випадку, суд констатує, що розрахунки середньомісячного сукупного доходу сім'ї позивача та рішення про призначення компенсації від 20 жовтня 2025 року, які здійснено та прийнято без застосування програмного комплексу АСОПДСОЦ (ПК ASOPD), не можуть визнаватись такими, що здійснені протиправно.
Відтак, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21 зобов'язано Управління соціального захисту населення Торецької міської Військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області призначити з 30 грудня 2020 року ОСОБА_1 компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на не професійній основі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №859 від 23 вересня 2020 року «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на не професійній основі».
Так, суд висновує, що відповідачем виконано зобов'язальну вимогу рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21, про що свідчать розрахунки середньомісячного сукупного доходу сім'ї та рішення про призначення з 30 грудня 2020 року ОСОБА_1 компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на не професійній основі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №859 від 20 жовтня 2020 року «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на не професійній основі».
Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про належне виконання Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21 та вимог ухвали суду від 27 серпня 2025 року про встановлення судового контролю.
З огляду на це, наявні підстави для прийняття поданого Управлінням соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області звіту про виконання рішення суду.
Після викладеного слід зазначити, що вимоги позивача визнати протиправними та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Торецької міської Військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про призначення компенсації від 20 жовтня 2025 року, якими позивачу відмовлено у державної соціальної допомоги (компенсації), суд в межах розгляду звіту, поданого суб'єктом владних повноважень, не вирішує, оскільки позивачем не враховано, що за своєю правовою природою такі звернення оформлюються окремими процесуальними документами, процес розгляду та вирішення яких регулюються різними нормами КАС України, та за результатом розгляду яких судом повинні прийматися окремі судові рішення. Тобто, заявлена позивачем вимога щодо скасування рішення Управління соціального захисту населення Торецької міської Військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про призначення компенсації від 20 жовтня 2025 року, якими позивачу відмовлено у державної соціальної допомоги (компенсації), повинна оформлюватись окремим документом з дотриманням всіх вимог КАС України, які передбачено для таких заяв.
Керуючись статтями 14, 241, 243, 248, 256, 370, 382, 382-1, 382-2, 383-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
1. Прийняти звіт Управління соціального захисту населення Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2021 року у справі №200/9324/21.
2. Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку визначеному статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
Суддя І.С. Молочна