04 листопада 2025 року Справа № 160/31418/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рянська В.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
30.10.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , подана представником позивача - адвокатом Єрьоміною Вікторією Анатоліївною, у якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у періоди з 25.03.2021 до 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, з визначенням їх розміру виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 25.03.2021 до 20.05.2023, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, з визначенням їх розміру виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подано заяву про поновлення строку звернення до суду. У заяві представник позивача зазначила, що до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 (адміністративне провадження № Пз/990/4/22) дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності. Також у заяві наведено посилання на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, у якій Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року …] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною другою статті 233 КЗпП України у редакції, яка була чинною до 18.07.2022 (до внесення змін Законом № 2352-IX від 01.07.2022), було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
19.07.2022 набрав чинності Закон № 2352-IX від 01.07.2022, яким частини першу і другу вказаної статті викладено у новій редакції.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Частиною другою статті 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відповідно до пункту 1 глави ХІХ КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) на території України було встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
У постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, у якій Верховний Суд зазначив, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Верховний Суд вказав, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року…] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Отже, з урахуванням наведених висновків Верховного Суду, в частині позовних вимог за період з 25.03.2021 до 18.07.2022 позивачем не пропущено строк звернення до суду.
Разом із цим, до вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 до 20.05.2023 застосовуються норми частини першої статті 233 КЗпП України у редакції, яка діє з 19.07.2022, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Згідно із записами у військовому квитку позивача серії НОМЕР_2 від 26.10.1992 він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 25.03.2021 до 14.06.2023.
Дата одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (виключенні зі списків особового складу військової частини), на час вирішення питання про відкриття провадження у справі документально не підтверджується, оскільки відомості про вручення позивачу такого повідомлення відсутні.
У матеріалах справи наявна копія листа військової частини НОМЕР_1 від 25.09.2025 № 15076, зі змісту якого позивач (через представника) об'єктивно міг дізнатися про порушення своїх прав. Доказів більш ранньої фактичної обізнаності позивача про порушення його прав матеріали справи не містять.
Позовну заяву направлено до суду поштою 28.10.2025.
Беручи до уваги вищенаведене, вирішення питання про поновлення строку звернення до суду за заявою позивача є передчасним.
Позовна заява відповідає вимогам встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду. Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі відсутні.
Позовна заява містить клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Положеннями ч. 1 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Зазначена справа не належить до переліку справ, передбачених частиною ч. 4 ст. 257 КАС України, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи характер спірних правовідносин, склад учасників справи та предмет доказування, що не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) згідно із приписами частин першої, другої статті 257, статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною першою статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Згідно з частинами шостою, сьомою статті 80 КАС України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
З метою виконання обов'язку, покладеного на суд частиною четвертою статті 9 КАС України, щодо вжиття визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, беручи до уваги предмет доказування, враховуючи наявні у матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про необхідність витребування додаткових доказів у відповідача.
Керуючись статтями 9, 12, 80, 171, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження - задовольнити.
Призначити розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4.
Розгляд справи здійснюватиме суддя Рянська В.В. одноособово.
Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також зобов'язати відповідача надати до суду разом із відзивом на позов документи, що підтверджують надання відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Роз'яснити відповідачу, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Витребувати у військової частини НОМЕР_1 :
- докази на підтвердження дати одержання ОСОБА_1 письмового повідомлення про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені йому при звільненні (виключенні зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 );
- пояснення з підтверджуючими доказами щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії (із зазначенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався при його обчисленні) за період проходження військової служби з 25.03.2021 до 20.05.2023.
Витребувані докази надати суду у строк для подання відзиву.
Встановити позивачеві строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов, а також зобов'язати позивача надати до суду разом із відповіддю на відзив документи, що підтверджують надання відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи.
Встановити відповідачу строк для подання заперечення на відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив, а також зобов'язати відповідача надати до суду разом із запереченням документи, що підтверджують надання заперечення і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Заяви з процесуальних питань мають відповідати статтям 166-167 КАС України.
Здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперова та електронна) формі.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи в мережі Інтернет на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: http://adm.dp.court.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту її підписання суддею та окремо оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Рянська