03 листопада 2025 рокуСправа №160/14778/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-2), в якій позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог та складу відповідачів, просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 046050017082 від 22 січня 2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 зі зменшенням пенсійного віку згідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлені виписками про періоди страхового стажу для визначення права на пенсію «стаж для розрахунку права» та для обчислення пенсії «стаж для розрахунку», про відмову у зарахуванні у подвійному розмірі для визначення права на пенсію та для обчислення пенсії за віком згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 19.03.1987 по 31.08.1988, з 27.02.1991 по 31.05.1992, з 03.12.2010 по 14.02.2017 згідно довідки № 19 від 10.01.2025, виданої Комунальним закладом «Криворізький психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради» та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області:
1. зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу у подвійному розмірі для визначення права на пенсію та для обчислення пенсії за віком згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 19.03.1987 по 31.08.1988, з 27.02.1991 по 31.05.1992, з 03.12.2010 по 14.02.2017;
2. з 15 січня 2025 року призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 зі зменшенням пенсійного віку відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 на підставі заяви про призначення пенсії № 276 від 15.01.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона 15.01.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Заяву розглянуто Головним управлінням ПФУ в Тернопільській області. Рішенням №046050017082 від 22.01.2025 відповідач-1 відмовив у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю пільгового стажу, передбаченого п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач категорично не погоджується з таким рішенням відповідача-1, оскільки її пільговий стаж Списком №2 належним чином підтверджений та визнаний відповідачами, є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 із зменшенням пенсійного віку з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1р/2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII. Крім того, оскаржуване рішення не містить роз'яснень щодо причин не зарахування у подвійному розмірі періодів її роботи з 19.03.1987 по 31.08.1988, з 27.02.1991 по 31.05.1992, з 03.12.2010 по 14.02.2017 згідно з довідкою №19 від 10.01.2025, виданої Комунальним закладом «Криворізький психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради», що є порушенням вимог ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зумовило звернення до суду із цим позовом.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 КАС України
Ухвалою суду від 26.05.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.
02.06.2025 представником позивача адвокатом Кадук В.В. подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено докази сплати судового збору та уточнену позовну заява, в якій уточнено склад відповідачів та позовні вимоги викладені у новій редакції.
Ухвалою суду від 04.06.2025 позовну заяву (уточнену) прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/14778/25; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області: засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); розрахунок страхового стажу, в томі числі пільгового за Списком №2, станом на дату звернення 15.01.2025.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
01.07.2025 відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. 15.01.2025 позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Заяву за принципом екстериторіальності розглянуто структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. За результатами розгляду заяви прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії №046050017082 від 22.01.2025. Підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є, зокрема, наявність професії чи посади в зазначеному Списку, підтвердження шкідливих умов праці робітника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць (при наявності пільгового стажу після 21.08.1992 року), а також підтвердження первинними документами зайнятості повного робочого дня на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. Вік позивачки на момент звернення становить 55 років 01 місяць. Страховий стаж - 36 років 08 місяців 02 дні. Пільговий стаж за Списком №2 - 07 років 11 місяців 29 днів. До страхового та пільгового стажу позивачки враховано всі періоди. Враховуючи те, що у позивачки відсутній необхідний пільговий стаж - 10 років, правові підстави для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відсутні.
Витребувані ухвалою суду докази відповідач-1 не надав, про причини невиконання ухвали про витребування доказів суд не повідомив.
Згідно із частиною дев'ятою статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 18.02.1997 Тернівським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
15.01.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (відділ обслуговування громадян №17 (сервісний центр)) із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Відповідно до розписки-повідомлення до заяви від 15.01.2025 №276 позивачем долучено такі документи: ідентифікаційний номер; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження необхідного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637, заява про призначення/перерахунок пенсії №276, інший документ, паспорт, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб, трудова книжка або документи про стаж.
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
За результатом розгляду заяви позивача від 15.01.2025 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 22.01.2025 №046050017082 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
Означене рішення відповідача-1 обґрунтоване наступним.
Вік заявниці 55 років 01 місяць. Страховий стаж особи - 36 років 08 місяців 02 дні. Пільговий стаж за Списком №2 становить 07 років 11 місяців 29 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи. Право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутнє, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж роботи.
21.03.2025 представник позивача адвокат Кадук В.В. звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із адвокатським запитом №21/03-Л про надання документів та інформації.
Листом від 08.04.2025 № 0400-010307-8/69464 відповідач-2 повідомив, що заяву позивача від 15.01.2025 було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області та винесено рішення про відмову в призначенні пенсії від 22.01.2025 №046050017082 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 10 років. Згідно частини третьої статті 44 Закону №1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Надана ОСОБА_1 довідка від 10.01.2025 №19, з метою підтвердження відповідності даних довідки первинним документам, підлягає перевірці, проведення якої заплановано в травні поточного року. За результатами перевірки зазначеної довідки матеріали відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 буде переглянуто.
Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням перетину періодів (форма РС-право) номер ПС 046050017082, страховий стаж позивача станом на дату звернення (15.01.2025) становить 36 років 8 місяців 2 дні, пільговий стаж за Списком №2 - 7 років 11 місяців 29 днів, до страхового стажу зараховані такі періоди: з 19.03.1987 по 30.09.1987 - список №2 - 0 років 6 місяців 12 днів; з 01.10.1987 по 31.08.1988 - 0 років 11 місяців 0 днів; з 01.09.1988 по 30.06.1990 - навчання у вищих/середніх навчальних закладах - 1 рік 10 місяців 0 днів; з 27.02.1991 по 31.12.1991- список №2 - 0 років 10 місяців 5 днів; з 01.01.1992 по 31.05.1992 - список №2 - 0 років 5 місяців 0 днів; з 01.06.1992 по 11.07.2001 - 9 років 1 місяць 11 днів; з 08.08.2001 по 22.08.2001 - безробіття - 0 років 0 місяців 15 днів; з 23.08.2001 по 01.05.2003 - 1 рік 8 місяців 9 днів; з 02.05.2003 по 31.12.2003 - 0 років 8 місяців 0 днів; з 01.01.2004 по 02.12.2010 - 6 років 11 місяців 2 дні; з 03.12.2010 по 14.02.2017 - список №2 - 6 років 2 місяці 12 днів; з 15.02.2017 по 28.02.2019 - 2 роки 0 місяців 14 днів; з 26.03.2019 по 20.12.2019 - безробіття - 0 років 8 місяців 25 днів; з 02.01.2020 по 30.09.2024 - 4 роки 8 місяців 29 днів.
Не погодившись з відмовою в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 зі зменшенням пенсійного віку, а також з не зарахуванням у подвійному розмірі періодів роботи з 19.03.1987 по 31.08.1988, з 27.02.1991 по 31.05.1992, з 03.12.2010 по 14.02.2017, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 8 вказаного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
03.10.2017 Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII), яким Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Наведені норми Закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Разом з цим, суд зазначає, що пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
02.03.2015 був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII (далі - Закон №213-VIII, набрав чинності 01.04.2015), яким пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в такій редакції: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома Законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Правила вказаних законів є ідентичними.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII».
Пунктом 1 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.
За змістом пункту 2 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: п. б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам».
Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.
«Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та права на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, особи, які належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII. Зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, стаття 13, частина 2 статті 14, пункт «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність».
Отже, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. При цьому, працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
Такий спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв'язку з ухваленням Закону № 213-VIII, визначив Конституційний Суд у Рішенні №1-р/2020.
Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Таким чином, з дати набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України (23.01.2020) в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
При цьому, положення зазначених Законів містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 щодо параметру вікового цензу, розбіжність у величині показника вікового цензу для призначення пенсії, який складає 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
З огляду на викладене, враховуючи частину першу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача у спірних правовідносинах є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.
За таких обставин, у справі, що розглядається, застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII з урахуванням Рішення від 23.01.2020 №1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.
Таке застосування судом вказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
У межах спірних правовідносинах питання полягає у правомірності прийняття відповідачем-1 рішення від 22.01.2025 №046050017082 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, прийнятого за результатами розгляду заяви від 15.01.2025.
Суд звертає, що позивачка просила призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку.
При цьому, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 18.01.2024 №046050019289 хоч і містить посилання на те, що згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом 1 цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами 1 і 15 - 23 цього пункту відповідного страхового стажу, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом 1 частини 1 статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи, водночас не зазначає висновки, за якими відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах саме зі зниженням пенсійного віку.
Отже, пенсійний орган не розглянув заяву позивачки про призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку.
У вказаному рішенні відповідач-1 зазначив, що пенсійний вік, що визначений п.2 ч.2 ст. 114 Закону №1058-ІV (Список №2) становить 55 років 1 місяць, необхідний стаж визначений п.2 ч.2 ст. 114 Закону України №1058-ІV становить не менше 25 років, страховий стаж ОСОБА_1 - 36 років 08 місяців 02 дні, необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 визначений п.2 ч.2 ст. 114 Закону України №1058-ІV (Список №2) становить 10 років, пільговий стаж ОСОБА_1 становить 7 років 11 місяців 29 днів.
Однак, відповідачем-1 при прийнятті рішення від 22.01.2025 №046050017082 не враховано висновки Конституційного Суду України №1-р/2020 та висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.
Згідно із розрахунком стажу (форма РС-право) номер ПС 046050017082 страховий стаж позивачки станом на дату звернення (15.01.2025) становить 36 років 8 місяців 2 дні, пільговий стаж за Списком №2 - 7 років 11 місяців 29 днів, до якого зараховано такі періоди: з 19.03.1987 по 30.09.1987, з 27.02.1991 по 31.12.1991, з 01.01.1992 по 31.05.1992, з 03.12.2010 по 14.02.2017.
Отже, на час звернення із заявою про призначенням пенсії 15.01.2025 позивачка досягла 55-річного віку, мала 36 років 8 місяців 14 днів страхового стажу, пільговий стаж за Списком №2 становить 7 років 11 місяців 29 днів.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що в рішенні відповідача-1 від 22.01.2025 №046050017082 не вирішено питання про призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, то наявні підстави для часткового задоволення позову, а саме про скасування такого рішення як протиправного та зобов'язання відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача від 15.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Щодо позовних вимог в частині обрахунку стажу за періоди роботи з 19.03.1987 по 31.08.1988, з 27.02.1991 по 31.05.1992, з 03.12.2010 по 14.02.2017 в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.
За змістом частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивачки за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідачем-1 як суб'єктом владних повноважень під час виконання покладених на нього функцій.
Відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_3 від 21.03.1987, позивачка у спірні періоди працювала на наступних посадах:
з 19.03.1987 по 01.09.1988 - санітаркою (палатною) в Криворізькому психоневрологічному д/інтернат (записи №№1, 2);
з 27.02.1991 по 31.05.1992 - санроздатницею в Криворізькому психоневрологічному домі-інтернаті (записи №№5, 6);
з 03.12.2010 по 14.02.2017 - сестрою-господаркою у КЗ «Криворізький психоневрологічний інтернат» (записи №№16, 17).
Такі відомості в трудовій книжці підтверджені довідкою уточнюючого характеру.
Так, відповідно до довідки Комунального закладу «Криворізький психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за період, що враховується до стажу у подвійному розмірі, №19 від 10.01.2025, вона видана ОСОБА_1 , 1969 р.н., про те, що вона дійсно працювала повний робочий день в Криворізькому психоневрологічному будинку - інтернаті (перейменований у Комунальний заклад «Криворізький психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради»): з 19.03.198 по 01.09.1988 - санітаркою палатною; з 27.02.1991 по 31.05.1992 - санроздавальницею; з 03.12.2010 по 14.02.2017 - сестрою палатною, що передбачені Списком №2, розділ ХХІV, підрозділ 24г, код КП5132, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, загальний стаж для пенсії на пільгових умовах за Списком №2 становить 7 років 07 місяців 14 днів, має пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров'я, посад фахівців у галузі охорони здоров'я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров'я» від 28.10.2002 № 385, зокрема, затверджено Перелік закладів охорони здоров'я.
Перелік закладів охорони здоров'я містить, зокрема, заклад з надання психіатричної допомоги, спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги.
У поясненнях до вказаного Переліку закладів охорони здоров'я зазначено, що спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги - заклад з надання психіатричної допомоги, в якому застосовуються всі стаціонарні види примусових заходів медичного характеру, передбачені Кримінальним кодексом України, та запобіжні заходи, застосовані до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України (пункт 21). Заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги (пункт 22).
Отже, під час розгляду справи установлено та не заперечується відповідачами, що позивачка у періодах з 19.03.1987 по 31.08.1988, з 27.02.1991 по 31.05.1992, з 03.12.2010 по 14.02.2017 працювала в психіатричних закладах охорони здоров'я.
За таких обставин, за правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи в психіатричних закладах охорони здоров'я підлягають зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі.
Разом з цим, доказів зарахування позивачці у подвійному розмірі періодів її роботи з 19.03.1987 по 31.08.1988, з 27.02.1991 по 31.05.1992, з 03.12.2010 по 14.02.2017 в психіатричних закладах охорони здоров'я матеріали справи не містять.
За розрахунком страхового стажу форми РС-право (номер ПС: 046050017082) на дату звернення 15.01.2025 спірні періоди з 19.03.1987 по 31.08.1988, з 27.02.1991 по 31.05.1992, з 03.12.2010 по 14.02.2017 обраховані одинарному розмірі.
Відповідачем-1 не обґрунтовано причин не врахування прямих норм Закону №1788-ХІІ.
Суд звертає увагу, що процитована редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною, а стаття 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо обрахунку страхового стажу в одинарному розмірі не скасовує статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.
Зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не пов'язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року.
Отже, позивач має право на пільгове обчисленні стажу при призначенні та обрахунку пенсії із зарахуванням спірного періоду трудової діяльності до стажу роботи у подвійному розмірі.
За наведених обставин, відмовляючи у зарахуванні періодів роботи позивача в психіатричних закладах охорони здоров'я з 19.03.1987 по 31.08.1988, з 27.02.1991 по 31.05.1992, з 03.12.2010 по 14.02.2017 у подвійному розмірі, відповідач-1 діяв протиправно, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача-1 зарахувати в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди її роботи з 19.03.1987 по 31.08.1988, з 27.02.1991 по 31.05.1992, з 03.12.2010 по 14.02.2017.
Щодо позовних вимог в частині призначення пенсії ОСОБА_1 зі зниженням пенсійного віку, то на даний час така вимога є передчасною, оскільки така заява має бути розглянута відповідачем-1 при повторному розгляді заяви позивачки.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем-1 не доведено правомірності свого рішення у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 судових витрат зі сплати судового збору в сумі 968,96грн., оскільки рішенням саме цього суб'єкта владних повноважень порушені права та інтереси позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 73-78, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, місцезнаходження: 46001, м. Тернопіль, майдан Волі, 3), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, місцезнаходження: 46001, м. Тернопіль, майдан Волі, 3) від 22.01.2025 №046050017082 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, місцезнаходження: 46001, м. Тернопіль, майдан Волі, 3) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» наступні періоди її роботи: з 19.03.1987 по 31.08.1988, з 27.02.1991 по 31.05.1992, з 03.12.2010 по 14.02.2017.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, місцезнаходження: 46001, м. Тернопіль, майдан Волі, 3) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) від 15.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, місцезнаходження: 46001, м. Тернопіль, майдан Волі, 3) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова