Ширяївський районний суд Одеської області
03.11.2025 Справа №: 518/1287/25 Провадження № 2/518/467/2025
03 листопада 2025 року селище Ширяєве
Ширяївський районний суд Одеської області у складі
головуючого судді Гуржій А.В.,
за участю секретаря судового засідання Майнич В.О.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
30.07.2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 16862,76 грн. та судових витрат по справі на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. і на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 05.01.2022 року між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено у формі електронного документу кредитний договір №408283740 з використанням електронного підпису. Всупереч умов кредитного договору №408283740 відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, що створило заборгованість у розмірі 16862,76 грн. права вимоги за якими, позивач набув за договорами факторингу.
Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернув, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою суду від 04.08.2025 року відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання сторони не з'явились.
Представник позивача в позовній заяві просить розглянути справу у відсутність представника позивача на підставі наявних доказів та матеріалів, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судові засідання не з'явився, заяв та клопотань не надав, відзиву не подавав, про дату, час та місце судового засідання у відповідності до ст. 128 ЦПК України повідомлявся належним чином.
Оскільки позовна заява подана через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», позивач самостійно направив відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів листом з описом вкладення та надав суду докази їх надсилання.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлявся про дату розгляду справи і позивач не заперечує проти розгляду справи у відсутності відповідача суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в справі доказами.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі абз. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України судом відкладено ухвалення та проголошення судового рішення до 03.11.2025 року.
Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до таких висновків.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цього Кодексу.
Судом встановлено, що 05.01.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №408283740.
Згідно з умовами вищезазначеного договору: (п.1.2.) Сума Кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника. (п. 1.3.) Кредитодавець надає перший транш за Договором в сумі 12000 грн 00 коп. (дванадцять тисяч грн. нуль коп.) одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 19.01.2022 р. (п. 1.7.) Кредитна лінія надається строком на 14 (чотирнадцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - Дисконтний період), а саме до 19.01.2022 р. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором. (п. 1.8. Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку. (п.1.14.2). У разі настання передбаченої п. 1.9.3. Договору відкладальної обставини, що має наслідком виникнення у Позичальника зобов'язань по оплаті процентів, за встановлений в п. 1.2. Договору строк, у розмірі що розрахований за Базовою процентною ставкою - орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 15528 грн 00 коп. (п'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять вісім грн. нуль коп.) та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 3528 грн 00 коп. та суму Кредиту у розмірі 12000 грн 00 коп.
АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» на запит суду надало лист від 14.10.2025 року №201.0.0.0./7-251013/50537-БТ, яким підтверджено факт того, що на ім'я - ОСОБА_1 емітовано картку, надано виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки з 05.01.2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої вбачається, що 05.01.2022 року на картковий рахунок відповідача був зарахований переказ на суму 12000 гривень.
Також, судом досліджено паспорт споживчого кредиту до договору №408283740 від 05.01.202 року, Заявку на отримання коштів в кредит від 05.01.2022 року, Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ», Довідку щодо дій позичальника в Інформаційно - телекомунікаційній системі товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА, Порядок дій споживача в інформаційно - телекомунікаційній системі товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг.
Як вбачається з розрахунку заборгованості від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», заборгованість відповідача за кредитним договором №408283740 від 05.01.2022 року, станом на 05.05.2022 року становить 12000 грн. - тіло кредиту; 12542,10 грн. - проценти. Відповідач частково сплатив на погашення заборгованості 7908 грн.
28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - первісний кредитор) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1
Відповідно до п. 5.3.3 Договору факторингу 1 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.
Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 175 від 05.05.2022, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
30.10.2023 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено Договір факторингу № 30/1023-01 (далі - Договір факторингу 2)
Розділом 2 Договору факторингу 2 визначено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором.
ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 2 від 20.12.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
04.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю (далі - Договір факторингу 3) відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором (Додаток № 18).
Відповідно до п. 1.2. Договору факторингу 3 перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.
Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 04.06.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 16 862,76 грн.
Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 04.06.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3.
Отже Сторони погодили, що:
- за Договором факторингу 1 Первісний кредитор має право після підписання Договору факторингу 1 (на підставі окремих Реєстрів прав вимоги) передавати (відступати) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» свої Права вимоги до Позичальників, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов'язаний набувати такі Права вимоги.
- за Договором факторингу 2 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» має право після підписання Договору факторингу 2 (на підставі окремих Реєстрів прав вимоги) передавати (відступати) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» свої Права вимоги до Позичальників, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов'язаний набувати такі Права вимоги.
Водночас, додатковими угодами до договорів факторингу, строк дії договорів факторингу було продовжено, також умовами договору факторингу передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється саме в момент підписання відповідного Реєстру права вимоги, а не з дати укладення Договору факторингу.
Позивачем поданий розрахунок заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», відповідно до якого, заборгованість відповідача за кредитним договором №408283740 від 05.01.2022 року станом на 20.12.2022 року становить 16862,76 грн. з яких: тіло кредиту - 10685,28 грн., процентів - 6177,48 грн.
04.06.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за Кредитним договором №408283740.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №04/0625-Ю від 04.06.2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 16862,76 грн.
Отже, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Судом встановлено, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надало в розпорядження відповідача грошові кошти в сумі 12000 грн. Разом з цим, відповідач частково сплатив заборгованість в загальній сумі в розмірі 7908 грн.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений в договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов'язанням.
Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту по вказаному договору в загальній сумі становить 12000 грн. і вимога позивача в цій частині є доведеною, а тому підлягає задоволенню.
Разом з тим, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за Кредитним договором №408283740 від 05.01.2022 року, з 20.01.2022 по 25.06.2025 року, задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Досліджений судом розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначені позивачем до стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою включає період, який виходить за межі строку кредитування.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, то заявлені ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування позикою за період з 20.01.2022 року по 25.06.2025 року, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідача підлягають до стягнення відсотки за вказаним кредитним договором у розмірі 3528 грн., які відповідають сумі заборгованості за відсотками, вказаній умовами договору (п. п. 1.14.1., 1.14.2).
За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови вказаного кредитного договору належним чином не виконував, а лише частково сплатив заборгованість, то суд вважає за необхідне, частково задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 7620 грн.
Зважаючи на викладене, в іншій частині в позові необхідно відмовити.
При вирішенні питання щодо судових витрат суд виходить із такого.
Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
У відповідності до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Відповідно до вимог частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення справи.
Так, позивачем на підтвердження понесених витрат, надано договір про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025 року, протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025 року, Додаткову угоду №25770710087 до вказаного договору від 05.06.2025 року, Акт прийому - передачі наданих послуг від 05.06.2025 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність.
Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейський суд з прав людини застосовує такі критерії - заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим та мають розумний розмір.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд зазначає, що предмет спору у цій справі не є складним, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних, процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не можуть займати значної витрати часу на їх виготовлення і відпрацювання правової позиції в спірних правовідносинах.
Також суд вважає, що складення позовної заяви не потребувало додаткових зусиль та знань, великої тривалості часу адвоката, як і відсутня необхідність у додатковому аналізі обставин справи та вивченні нормативно-правової бази.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа № 810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа № 826/856/18) зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відтак, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Також суд зауважує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄРСР - 91919350), за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Суд зазначає, що згідно пункту 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Так, за приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 по справі №820/479/18, аналізуючи відповідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в частині відшкодування витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги у зв'язку з розглядом справи, зробив висновок, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Згідно з висновками Верховного Суду викладених у постанові №753/23491/16 від 20.03.2019 витрати на правову допомогу стягуються й у разі вчинення інших дій, безпосередньо пов'язаних з наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови в задоволенні вимог про їх відшкодування.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
За практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).
Як наслідок, підсумовуючи викладене у сукупності при визначенні суми відшкодування, суд також виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Суд враховує, що адвокат участі у розгляді справи не брав, до суду не прибував, справа не представляє великої складності, тому неминучість витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі викликає сумнів. Тому, справедливим і співмірним буде розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді - 4000 гривень.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, що складаються із суми судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, слід виходити з такого.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Вирішуючи питання щодо стягнення судового збору, суд виходить з того, що у зв'язку з частковим задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню сума судового збору, пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 1094,68 грн.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір", із позовних заяв майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду через систему "Електронний суд" позивачем сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Таким чином, в порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 1094,68 грн.
Керуючись ст. 4,12, 13, 19, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 265, 273,279, 354,355 ЦПК України,
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за Кредитним договором № 408283740 від 05.01.2022 у розмірі 7620 грн. (сім тисяч шістсот двадцять гривень, 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163) судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 1094,68 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.
Суддя А.В. Гуржій