Є.у.н.с.523/12209/25
Провадження №2/512/372/25
"03" листопада 2025 р. с-ще Саврань
Савранський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Брюховецького О.Ю.,
за участю секретаря - Тімановського А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження справу за цивільним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник позивача Мишевська Н.М. в інтересах ТОВ «Бізнес Позика», за допомогою системи «Електронний суд» звернулася до Пересипського районного суду міста Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути з останнього - заборгованість за кредитним договором.
З позовних вимог вбачається, що 11.08.2021 ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 уклали договір №373158-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями. Зі своєї сторони позивач направив відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-4377, на номер телефону НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн, на засадах строковості, поворотності та платності , а позичальник зобов?язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 0,96913372 процентів за кожен день користування Кредитом. Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів. Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
Також, 09.09.2021 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору №373158-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику додатково кредит в сумі 8000,00 грн. До теперішнього часу боржник свої зобов?язання за Кредитним договором №373158-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором №373158-KC-001 Позичальника ОСОБА_1 , чим порушив свої зобов?язання, встановлені договором. Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором №373158-KC-001. Так, позичальник на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором №373158-КС-001 на загальну суму 7822,27 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Отже, представник позивача зазначив, що у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 25531,14 грн., з яких 14424,81 грн. - тіло кредиту; 7906,33 грн. - сума прострочених платежів; 0,00 грн. - заборгованість по штрафам; 1200,00 грн. - сума прострочених платежів.
Таким чином просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором та суму судового збору.
Крім того, разом з позовною заявою представник позивача надав клопотання про витребування у АТ КБ «Приватбанк» письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_2 та відкриття відповідного банківського рахунку на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ); письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 11.08.2021 по 04.11.2021.
З ухвали Пересипського районного суду м.Одеси від 26.06.2025 вбачається, що цивільну справу за позовом ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано до Савранського районного суду Одеської області для розгляду по суті на підставі пункту 1 частини 1 статті 31 ЦПК України (а.с.29).
Згідно зі статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень статей 36, 37 ЦПК України, було визначено головуючого суддю Брюховецького О.Ю. та передано йому вказану справу.
Ухвалою судді Савранського районного суду Одеської області Брюховецьким О.Ю. від 11.08.2025 відкрито провадження у справі; вирішено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 08.09.2025, запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву; встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подачі до суду відповіді на відзив, а відповідачу п'ятиденний строк для подачі заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів (а.с. 64-65).
Крім того, вищевказаною ухвалою зобов'язано АТ КБ «Приватбанк» надати суду інформацію щодо банківської карти на ім'я відповідача.
Так, відповідача було повідомлено про вказаний позов шляхом направлення копії позовної заяви разом з додатками та ухвалою суду за місцем його реєстрації.
08.09.2025 до суду надійшла заява відповідача про відкладення слухання справи на іншу дату (а.с.106).
Слухання справи відкладено на 01.10.2025.
У зв'язку з ненаданням АТ КБ «Приватбанк» інформації щодо виписки по рахунку відповідача слухання справи відкладено на 03.11.2025.
Представник позивача, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився. Разом з позовною заявою подав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав повністю, не заперечуючи проти винесення заочного рішення.
Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
07.10.2025 на виконання ухвали Савранського районного суду Одеської області надійшла виписка АТ КБ «Приватбанк» за договором №б/н за період 11.08.2021 - 04.11.2021 по карті банку на ім'я ОСОБА_1 (а.с.109-113).
03.11.2025 відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.115).
Також, інформація про час та місце розгляду справи була розміщена на веб-сайті «Судова влада» в розділі «Найближчі слухання».
Отже, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідачки про розгляд справи та реалізації нею права судового захисту своїх прав та інтересів.
Таким чином, правом подати відзив відповідач ОСОБА_1 не скористався.
До суду не надходило клопотань сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, однак про причини неявки суд не повідомив, як і не надав відзив на позовну заяву.
Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.
Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк відповідач не скористався.
Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
У відповідності до приписів статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи виникає спір.
Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що 11.08.2021 ТОВ «Бізнес позика» запропонувало ОСОБА_1 оферту про надання кредиту в розмірі 10000,00 грн. на 8 тижнів (а.с.54-55).
Згідно (акцепту) пропозиції (оферти) укласти договір №373158-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) від 11.08.2021 кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн.; термін дії договору до 06.10.2021; процентна ставка фіксована 0,96913372 в день; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 15520,00 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 12100,63 процентів (а.с.56-57).
З договору №373158-КС-001 про надання кредиту від 11.08.2021 вбачається, що кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 10000,00 грн. терміном на 8 тижнів; процентна ставка фіксована 0,96913372 в день; комісія за надання кредиту 1500,00 грн.; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 15520,00 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка 12100,63 процентів; строк дії договору до 06.10.2021 (а.с.52-53).
З паспорту споживчого кредиту вбачається, що строк кредитування 8 тижнів; сума, ліміт кредиту - 10000,00 грн.; комісія за надання кредиту становить 1500,00 грн.; загальні витрати за кредитом 5520,00 грн.; орієнтовна загальна вартість кредитування - 15520,00 грн.; реальна річна процентна ставка 12100,63 відсотків річних (а.с.49-51).
З пункту 5 паспорту споживчого кредиту вбачається, що графік платежів складається з: 1 платіж - 25.08.2021 на загальну суму 3880,00 грн. з якої 1453,65 грн. - проценти за користування кредитом; 926,35 грн. - частковий платіж основної суми; 1500,00 грн. - комісія за надання кредиту; 2 платіж - 08.09.2021 на загальну суму 3880,00 грн., з якої 1231,16 грн. - проценти за користування кредитом; 2648,84 грн. - частковий платіж основної суми; 3 платіж - 22.09.2021 на загальну суму 3880,00 грн. з якої 871,78 грн. - проценти за користування кредитом; 3008,22 грн. - частковий платіж основної суми; 4 платіж - 06.10.2021 з якої 463,41 грн. - проценти за користування кредитом; 3416,59 грн. - частковий платіж основної суми (а.с.49-51).
З паспорту споживчого кредиту вбачається, що строк кредитування 57 днів; комісія за надання кредиту становить 1200,00 грн.; загальні витрати за кредитом 6733,05 грн.; орієнтовна загальна вартість кредитування - 21157,86 грн.; реальна річна процентна ставка 6309,77 відсотків річних.
З пункту 5 паспорту споживчого кредиту вбачається, що графік платежів складається з: 1 платіж - 23.09.2021 на загальну суму 5290,00 грн. з якої 2034,73 грн. - проценти за користування кредитом; 2055,27 грн. - частковий платіж основної суми; 1200,00 грн. - комісія за надання кредиту; 2 платіж - 07.10.2021 на загальну суму 5290,00 грн., з якої 1678,32 грн. - проценти за користування кредитом; 3611,68 грн. - частковий платіж основної суми; 3 платіж - 21.10.2021 на загальну суму 5290,00 грн. з якої 1188,32 грн. - проценти за користування кредитом; 4101,68 грн. - частковий платіж основної суми; 4 платіж - 04.11.2021 на загальну суму 5290,00 грн. з якої 631,68 грн. - проценти за користування кредитом; 4656,18 грн. - частковий платіж основної суми (а.с.58-60).
З додаткової угоди від 09.09.2021 до договору (№373158-КС-001 про надання кредиту від 11.08.2021) вбачається, що станом на 09.09.2021 сума неповернутого кредиту становить 6424,81 грн. сторони погодили збільшити суму кредиту на 8000,00 грн., так після збільшення загальна сума кредиту складає 14424,81 грн.; строк кредиту продовжено на 29 днів, тобто до 04.11.2021; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 6309,77 процентів; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 21157,86 грн. (а.с.61-62).
Матеріали справи містять пропозицію укласти додаткову угоду (оферта) до договору №373158-Кс-001 про надання кредиту від 11.08.2021 з якої вбачається, що кредит збільшується на 8000,00 грн. Після збільшення сума кредиту становить 14424,81 грн., термін дії договору 29 днів, тобто до 04.11.2021 (а.с.63-64).
Згідно прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) щодо укладення Додаткової угоди до договору №373158-КС-001 про надання кредиту від 11.08.2021 вбачається, що суму кредиту збільшено на 8000,00 грн.; після збільшення загальна сума кредиту складає 14424,81 грн.. термін дії договору продовжено до 04.11.2021; комісія за зміну умов договору - 1200,00 грн. (а.с.65-66).
З інформації ТОВ «Бізнес позика» вбачається про послідовність дій клієнта ОСОБА_1 11.08.2021 (а.с.67-68).
Крім того, з інформації ТОВ «Бізнес позика» вбачається про послідовність дій клієнта ОСОБА_1 09.09.2021 (а.с.69-70).
Матеріали справи містять анкету клієнта ОСОБА_1 з якої вбачається, що сума отриманого кредиту складає 10000,00 грн.; дата отримання - 11.08.2021; номер банківської картки НОМЕР_2 (а.с.71).
Згідно платіжного доручення №31564 від 09.09.2021 вбачається, що ТОВ «Бізнес позика» перерахувало кошти у сумі 8000,00 грн. ОСОБА_1 за умовами кредитного договору №373158-КС-001 від 11.08.2021 (а.с.72).
З платіжного доручення №30638 від 11.08.2021 вбачається, що ТОВ «Бізнес позика» перерахувало кошти у сумі 10000,00 грн. ОСОБА_1 за умовами кредитного договору №373158-КС-001 від 11.08.2021 (а.с.73).
З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 29.05.2025 заборгованість за договором кредиту у відповідача перед позивачем становить 23531,14 грн.
Крім того, судом встановлено, період кредитування з 11.08.2021 по 04.11.2021.
Так, згідно вказаного розрахунку сума заборгованості після 04.11.2021 не збільшувалась, а залишилась сталою - 23531,14 грн. (а.с. 32-47).
Матеріали справи містять правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика» (а.с.74-83).
Також, з наданої АТ КБ «ПриватБанк» інформації вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_4 ). Додатково надано виписку по рахунку № НОМЕР_2 за період з 11.08.2021 по 04.11.2021, яка містить зарахування на суму 10000,00 грн. Так, з наданої виписки вбачається зарахування вищевказаної вказаної суми відбулося 11.08.2021, деталі операції: переказ коштів, Bizpozyka tov Pererakh. Koshtiv Solovei R.M. zh. Do kredytnoho doh.№373158-KS-001 vid 11.08 (а.с.113).
Крім того, з вищевказаної інформації банку вбачається, що 09.09.2021 на емітовану карту відповідача відбулося зарахування на суму 8000,00 грн., деталі операції: переказ коштів, коментар Bizpozyka tov Pererakh. Koshtiv Solovei R.M. zh. Dod. Uhody vid 09/09/2021 do kredytnoho doh. (а.с.111).
З довідки про стан заборгованості вбачається, що станом на 28.05.2025 загальна заборгованість за договором 23531,14 грн. з яких за кредитом - 14424,81 грн.; заборгованість по відсотках - 7906,33 грн.; заборгованість по комісії - 1200,00 грн.; заборгованість по штрафам - 0 грн. (а.с.48).
Посилаючись на Розрахунок заборгованості за Договором № 373158-КС-001, позивач зазначає, що ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором на загальну суму 7822,27,00 грн, тобто таким чином вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту (а.с.32).
Як наголошується у позові, відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 23531,14 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 14424,81 грн; суми прострочених платежів по процентах - 7906,33 грн; суми прострочених платежів за комісією - 1200,00 грн.
У зв'язку з такими обставинами, позивач просить захистити його порушені права та майнові інтереси, ухваливши рішення про задоволення позову.
Згідно з статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки (див. постанову Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19; від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 та від 22.11.2021 у справі № 234/7719/20.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір та додаткову угоду №1 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено за допомогою одноразового ідентифікатора електронним підписом.
Отже, між сторонами було укладено кредитний договір, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
З огляду на викладене вище, встановлено, що відповідач підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором G-4377 та додаткову угоду № 1 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором G-3437, а тому суд приходить до висновку, що факт укладення договору про надання кредиту № 373158-RC-001 та додаткової угоди № 1 до договору про надання кредиту підтверджується матеріалами справи та узгоджується із статтями 6, 627 ЦК України та статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором №373158-Кс-001 ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснив часткову оплату за договором на загальну суму 7822,27 грн. (а.с.32).
При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку оспорювався чи визнавався недійсним.
З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як вказано у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частинами першою, другою, третьою статті 83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Як встановлено статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Бізнес Позика» вказує на те, що позичальник не виконує свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов'язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов'язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов'язками.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15, провадження № 61-8803св22).
При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Судом встановлено, що всупереч умов Договором № 373158-КС-001 про надання кредиту від 11.08.2021 та норм закону відповідач допускав порушення умов повернення грошових коштів, оскільки не здійснював платежів, передбачених договором та достатніх для погашення його договірних зобов'язань.
З наявних матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором виконало, надало відповідачу кредитні кошти, станом на 04.11.2021 заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 14424,81 грн.; заборгованості за відсотками - 7906,33 грн.
Відповідач доводів позивача про розмір такої заборгованості не спростував, контррозрахунку заборгованості не зробив, доказів її сплати суду не подав, як доказів і неотримання кредитних коштів, а отже не вчинив жодних дій на спростування правильність нарахованої суми боргу.
Зважаючи на викладене, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження та відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу по тілу кредиту та процентів підлягають задоволенню на загальну суму 22331,14 грн..
Щодо умови Додаткової угоди № 1 від 09.09.2021 про встановлення комісії за зміну умов договору.
Відповідно до пункту 6 Додаткової угоди №1 договору за зміну умов договору клієнт зобов'язаний сплатити товариству комісію в розмірі 1200,00 грн.
Надаючи правову оцінку вказаній умові угоди суд виходить з наступного.
Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2024 року у справі № 308/628/16-ц (провадження № 61-4165св24) вказав на те, що виходячи із принципів справедливості, добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що положення пункту 6 Додаткової угоди №1 від 09.09.2021 про сплату на користь ТОВ «Бізнес позика» комісії в розмірі 1200,00 грн. за зміну умов договору є нікчемним, оскільки спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20), від 16 вересня 2024 року у справі № 479/191/17 (провадження № 61-13762св23).
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) встановлено судовий збір за подання до суду: позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3 028 гривень.
За подання позовної заяви з урахуванням її подачі через систему «Електронний суд», підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2 422 гривні 40 копійок (3028,00 х 0,8).
Судовий збір у вказаному розмірі сплачений позивачем ТОВ «Бізнес позика», що підтверджується випискою про зарахування судового збору, номер документа квитанції №8583 від 17.06.2025 (а.с.24).
Як вбачається з мотивувальної частини цього рішення позов ТОВ «Бізнес позика» задоволено частково на 94,90 % (22331,14 грн. /23531,14 грн. х 100).
З урахуванням наведеного, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у сумі 2298,86 грн. (2422,40 грн./ 100 х 94,90 %).
На підставі викладеного, відповідно до статей 525, 526, 530, 546, 549, 598, 610, 1046-1054 ЦК України, та керуючись статтями 4, 12, 13, 28, 76-82, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 274, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, адреса місця знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411) заборгованість за кредитним договором № 373158-КС-001 від 11.08.2021 в розмірі 22331 (двадцять дві тисячі триста тридцять одна) грн. 14 коп., з яких: 14424 (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 81 коп. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 7906 (сім тисяч дев'ятсот шість) грн. 33 коп. - сума прострочених платежів по процентах.
Стягнути із ОСОБА_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, адреса місця знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2298 (дві тисячі двісті дев'яносто вісім) гривні 86 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: О.Ю. Брюховецький