Справа № 734/485/25 Головуючий у 1 інстанції Домашенко Ю. М.
Провадження № 33/4823/844/25
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП.
04 листопада 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд - суддя Антипець В. М.,
з участю захисника адвоката Полянчука В. Б. (в режимі відеоконференції)
Розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу захисника адвоката Полянчука В. Б. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2025 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, військовослужбовець, проживаючий по АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. судового збору.
Як установив суд, 26 січня 2025 року, о 23 год. 24 хв., по вул. Івана Франка, 13, у селищі Десна, Чернігівського району та області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Cherry QQ, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознакою алкогольного сп'яніння - різкий запах алкоголю з порожнини рота. На порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
В апеляційній скарзі захисник адвокат Полянчук В. Б. просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення або вирішити питання про можливість застосування аналогії закону та застосування ст. 69 КК України та призначити покарання у межах санкції статті без позбавлення права керування транспортними засобами. Мотивує тим, що його підзахисний ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, діяв у стані крайньої необхідності, оскільки випивши вдома після нічного чергування одну банку пива, у подальшому, на виконання наказу командира вимушений був здійснити терміновий виїзд для затримання військовослужбовця, що залишив військову частину.
Вважає, що направлення та проведення огляду на стан сп'яніння військовослужбовців, які виконують обов'язки військової служби, не належать до повноважень працівників поліції.
У ОСОБА_1 не вбачалося ознак алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим не виникало обов'язку проходити відповідний огляд.
Звертає увагу на те, що працівниками поліції було здійснено не належне оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. Також ними не роз'яснено ОСОБА_1 право на захист.
Докази, що є додатками до протоколу про адміністративне правопорушення, не можуть вважатися належними і допустимими.
Під час апеляційного розгляду захисник адвокат Полянчук В. Б. підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити її з викладених у ній підстав.
Заслухавши аргументи захисника, дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозапис та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На відеозапису, який проводився в темний час, видно, як поліцейський автомобіль наздоганяє автомобіль Cherry QQ, державний номерний знак НОМЕР_1 , за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів, у зв'язку з непрацюючим в автомобілі освітленням заднього номерного знаку в темну пору доби.
Поліцейський відразу попередив водія про застосування відео фіксації. ОСОБА_1 повідомив, що ловили «сезечешника». Водій ОСОБА_1 , не виконавши вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, на запитання поліцейського «чому не зупиняєтесь?» - відповів, що не побачив. У подальшому, при спілкуванні з водієм ОСОБА_1 поліцейський відчув від нього запах алкоголю з ротової порожнини та запропонував тому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 відповів, що випив банку пива, відмовився проходити огляд.
Після цього поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд в закладі охорони здоров'я, назвавши наявну у водія ознаку алкогольного сп'яніння запах алкоголю з порожнини рота, роз'яснивши наслідки відмови. ОСОБА_1 відмовився, потім пішов до будинку, вийшовши з якого повідомив, що вже випив банку пива. На повторну вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або в медичному закладі відмовився, мотивуючи це тим, що випив вдома банку пива. Надалі зафіксовано складання адміністративних матеріалів.
Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема, не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Суд критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, оскільки з копії пояснення начальника 3 навчального курсу школи загальновійськової підготовки ОСОБА_2 не убачається, що сержант ОСОБА_1 після отримання наказу виїхати на пошуки військовослужбовця, повідомляв про те, що він вжив алкогольні напої та не може керувати транспортним засобом, однак його зобов'язано було виконувати розпорядження.
Крім того, ОСОБА_1 ставиться в провину не керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а відмова від проходження огляду на стан такого сп'яніння, що була після того, як ОСОБА_1 повертався додому після пошуку військовослужбовця. Обставин, які б перешкоджали ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння не встановлено.
Підставою для висловлення ОСОБА_1 вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння стало суб'єктивне припущення поліцейського про перебування зазначеної особи у стані сп'яніння, яке ґрунтувалося на наявності у неї передбаченої п. 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, ознаки алкогольного сп'яніння.
Висунення поліцейським вимоги щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння призвело до виникнення у водія обов'язку пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно з відеозаписами, вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, а відмова ОСОБА_1 була такою, що не ставила під сумнів факт відмови.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 КУПАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб'єкту «водій транспортного засобу», а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.
У зв'язку з цим, твердження захисника про те, що направлення та проведення огляду на стан сп'яніння військовослужбовців, які виконують обов'язки військової служби, не належать до повноважень працівників поліції, є помилковим.
Відсутність підтвердження роз'яснення ОСОБА_1 його права на захист на місці події не є істотним недоліком, оскільки за своїм змістом права, передбачені ст. 268 КУпАП, реалізуються на розгляді справи в суді, де і були реалізовані, розгляд справи проведено за участі захисника.
Застосування за аналогією ст. 69 КК України є не припустимим, оскільки згідно з усталеною практикою можливе застосування найбільш спорідненої галузі права, а саме положень КПК України, тобто неурегульованих процесуальних норм, а не положень матеріального права КК України.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Виконання названого пункту Правил дорожнього руху є обов'язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність.
На відеозапису видно і чутно, як ОСОБА_1 спілкується з працівниками поліції, при цьому на неодноразові вимоги поліцейського пройти медичний огляд на стан сп'яніння, він відповідав відмовою, вказуючи, що вживав алкоголь.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 245, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд, -
Апеляційну скаргу захисника адвоката Полянчука В. Б. залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін.
Постанова є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Антипець