Справа № 734/2407/25 Головуючий у 1 інстанції Домашенко Ю. М.
Провадження № 33/4823/843/25
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП.
04 листопада 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд - суддя Антипець В. М.,
з участю захисника адвоката Сидоренка В. В. (в режимі відеоконференції)
Розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу захисника адвоката Сидоренка В. В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2025 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, військовослужбовець, учасник бойових дій, проживаючий по АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. судового збору.
Як установив суд, 17 травня 2025 року, о 12 год. 27 хв. на 97 км автодороги М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі у с. Кіпті, на порушення вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння.
В апеляційній скарзі захисник адвокат Сидоренко В. В. просить постанову суду скасувати, ухвалити нову, якою провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Також просить, у разі залишення оскаржуваної постанови без змін, застосувати ст. 69 КК України і не призначати ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Мотивує тим, що його підзахисного ОСОБА_1 було зупинено поліцейськими без законних підстав, внаслідок чого протокол про адміністративне правопорушення є недопустимим доказом.
Із відеозапису не вбачається, яким саме чином працівник поліції встановив наявність у водія ознак алкогольного сп'яніння. У діях ОСОБА_1 , як військовослужбовця, вбачалися ознаки правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, яка є спеціальною нормою. Відповідно його дії не могли бути кваліфіковані за загальною нормою, передбаченою ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказує, що у повітрі, яке видихав ОСОБА_1 виявлено вміст алкоголю в межах допустимої похибки, передбаченої ратифікованою Україною Венською Конвенцією про дорожній рух від 08.11.1968.
Тобто, якщо у ОСОБА_1 при огляді його на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер результат склав 0, 49 проміле, то з урахуванням границі допустимої похибки під час експлуатування приладу вважається, що він не перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Під час апеляційного розгляду захисник адвокат Сидоренко В. В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити з викладених у ній підстав.
Заслухавши аргументи захисника, дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозапис та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З переглянутого апеляційним судом відеозапису вбачається, що 17 травня 2025 року, о 12 год. 27 хв., на 97 км автодороги М-01 Київ - Чернігів - Нові Яриловичі у с. Кіпті був зупинений ОСОБА_1 для перевірки документів, що з урахуванням уведеного у нашій державі військового стану не потребує порушення правил безпеки руху для його зупинки. При цьому, поліцейський відразу повідомив ОСОБА_1 , що той порушив п. 2.3 «в» Правил дорожнього руху, під час керування транспортним засобом не був пристебнутий ременем безпеки та автомобіль зареєстрований на іноземних номерах.
Під час спілкування поліцейський повідомив ОСОБА_1 про наявність ознак алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів) та запропонував пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу. ОСОБА_1 погоджується на проходження огляду і продування технічного приладу Драгер, який показує результат 0,48 проміле. Водій ОСОБА_1 беззаперечно з результатом погодився.
У роздруківці від приладу Драгер та в Акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, стоїть підпис ОСОБА_1 , що він ознайомлений з результатом покажчика приладу, а в Акті, у розділі з результатом згоден, також наявний його підпис.
Перед складанням протоколу та постанови про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був ознайомлений як із змістом протоколу, постанови, так і правами та обов'язками, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що є як на відеозапису, так і запис у протоколі.
Доводи захисника про неналежно проведений огляд на стан виявлення алкогольного сп'яніння є безпідставними, оскільки такий проведений у спосіб та у порядку, визначеному ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за згодою водія, на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу, та під відеозапис.
Також, працівниками поліції ОСОБА_1 було відсторонено від подальшого керування транспортним засобом, що підтверджується відеозаписом, рапортом старшого сержанта поліції взводу № 2 роти № 3 БУПП в Чернігівській області ДПП Е. Ніфдалієвої та розпискою ОСОБА_1 , про те, що він доручає громадянину ОСОБА_2 доставити його транспортний засіб до місця стоянки.
Пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Санкція частини 1 статті 130 КУпАП є безальтернативною, передбачає один вид стягнення суму штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, що позбавляє суд можливості призначити штраф без позбавлення права керування транспортними засобами.
Суд не вправі, при визнанні особи винуватою за ч. 1 ст. 130 КУпАП, призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом'якшення стягнення чи звільнення від стягнення.
У цьому разі, загальні засади призначення адміністративного стягнення не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення - у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто, у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом. А тому, апеляційний суд не вбачає підстав для застосування аналогії права, про що просить захисник в апеляційній скарзі.
Щодо інших доводів захисника місцевий суд вірно зазначив, ОСОБА_1 працівниками поліції зупинено на законних підставах, що підтверджується відеозаписом та постановою про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Підставою для висловлення ОСОБА_1 вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння стало суб'єктивне припущення поліцейського про перебування зазначеної особи у стані сп'яніння, яке ґрунтувалося на наявності у неї передбачених п. 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, ознак алкогольного сп'яніння.
Висунення поліцейським вимоги щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння призвело до виникнення у водія обов'язку пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 КУПАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб'єкту «водій транспортного засобу», а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.
У зв'язку з цим, твердження захисника про безпідставність кваліфікації діяння ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, є помилковим.
У рішенні по справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29 червня 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 245, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд, -
Апеляційну скаргу захисника адвоката Сидоренка В. В. залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін.
Постанова є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Антипець