Єдиний унікальний номер справи: 666/5083/15 Головуючий у 1-й інстанції: Решетов В.В.
Номер провадження: 22-ц/819/496/25 Доповідач: Воронцова Л.П.
04 листопада 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя- доповідач): Воронцової Л.П.,
Майданіка В.В.
суддів: Склярської І.В.,
секретар: Олійник К.О.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк",
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Крижановський Микола Михайлович,на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 12 жовтня 2015 року, ухвалене у складі судді Решетова В.В., в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", до ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимога
25 серпня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 11397867000, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 35 610 доларів США з розрахунку 15,00% річних за користування кредитом на строк з 25 вересня 2008 року по 25 вересня 2015 року. Виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором забезпечено договором поруки № 230870 від 25 вересня 2008 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 , відповідно до якого поручитель зобов'язується солідарно з позичальником відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором.
08 грудня 2011 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, ПАТ "УкрСиббанк" передає (відступає) АТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого до ПАТ "Дельта Банк" переходить (відступається) право вимоги від боржників, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за кредитним договором № 11397867000 та договором поруки № 230870 від 25 вересня 2008 року, повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
Оскільки позичальник належним чином не виконує умови договору, станом на 03 серпня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 2 146 609 грн 61 коп., із якої: 707 323 грн 10 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 952 115 грн 04 коп. - заборгованість за відсотками, 457 132 грн 78 коп. - пеня, 16 329 грн 84 коп. - 3 % річних від простроченої заборгованості за тілом кредиту, 13 708 грн 85 коп. - 3 % річних від простроченої заборгованості за відсотками, яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь та понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Херсонавід 12 жовтня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором № 11397867000 від 25 вересня 2008 року у сумі 2 146 609,61 гривень, яка складається із: 707 323 грн 10 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 952 115 грн 04 коп. - заборгованість за відсотками, 457 132 грн 78 коп. - пеня, 16 329 грн 84 коп. - 3 % річних від простроченої заборгованості за тілом кредиту, 13 708 грн 85 коп - 3 % річних від простроченої заборгованості за відсотками. Стягнуто пропорційно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь держави 32 199,14 гривень в рахунок витрат зі сплати судового збору, а саме: по 16 099,57 гривень з кожного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності невиконання відповідачами умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів у встановлений кредитним договором строк та обґрунтованості наданого позивачем розрахунку заборгованості, який відповідачами не спростовано.
Ухвалою Херсонського міського суду від 13 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Крижановський М.М., про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 12 жовтня 2015 року залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із заочним рішенням суду ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Крижановський М.М., подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, просила: звільнити її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги; застосувати до заявлених позовних вимог загальний строк позовної давності у три роки; скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду м. Херсонавід 12 жовтня 2015 року та ухвалити судове рішення про відмову у задоволенні позову; зупинити дію оскаржуваного рішення суду до закінчення його апеляційного перегляду.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 травня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Воронцова Л.П., судді: Кутурланова О.В., Склярська І.В.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду 26 травня 2025 року клопотання ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Крижановський М.М., про звільнення від сплати судового збору за наведених нею підстав залишено без задоволення, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для надання доказів сплати судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір", витребувано з Херсонського міського суду Херсонської області цивільну справу № 666/5083/15-ц.
29 травня 2025 року справа надійшла до суду апеляційної інстанції.
03 червня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Крижановський М.М., подала заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 09 червня 2025 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору, відкрито апеляційне провадження у справі, зупинено дію заочного рішення Дніпровського районного суду м. Херсонавід 12 жовтня 2015 року та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 23 червня 2025 року витребувано від приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Довгань Оксани Іванівни належним чином оформлену та засвідчену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , справу призначено до апеляційного розгляду.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 15 липня 2025 року залучено до участі у справі в якості правонаступника первісного відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями суддю-члена колегії Кутурланову О.В. замінено на суддю Майданіка В.В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і заперечення інших учасників справи
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував: відсутності в матеріалах справи достовірних та допустимих доказів розміру заборгованості позичальника ОСОБА_3 , а саме первинних бухгалтерських документів на підтвердження розміру заборгованості, оформлених відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність"; незаконність нарахування банком процентів та пені після пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредиту; вимоги частини другої статті 1050 ЦК України щодо застосування строків позовної давності за зобов'язаннями про повернення щомісячних платежів за кредитним договором; вимоги частини першої статті 559 ЦК України в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду, щодо припинення зобов'язань за договором поруки у зв'язку із зміною зобов'язання без згоди поручителя.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судове засідання апеляційної інстанції відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Крижановський М.М. вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, у ній викладених, представник ТОВ "Вердикт Капітал", яке є правонаступником ПАТ "Дельта Банк", - адвокат Даніліна Н.С. заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) № 11397867000, відповідно до якого, банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 35 610 доларів США (п. 1.2.1) шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 у банку (п. 1.2.3). За користування кредитними коштами процентна ставка встановлюється у розмірі 15,00% річних за користування кредитом (п. 1.2.7) з кінцевим терміном остаточного повного погашення кредитної заборгованості - 25 вересня 2015 року (п. 1.2.6). Підписуючи цей договір, позичальник погоджується із викладеною у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АКІБ "УкрСиббанк", затверджених рішенням Продуктово-тарифного комітету АКІБ "УкрСиббанк" (Протокол № 243 від 21 серпня 2008 року) із усіма змінами і доповненнями пропозицією Банку надати Позичальнику споживчий кредит, на умовах, встановлених у цьому Договорі та Правилах (п. 1.1.1).
Протоколом № 243 від 21 серпня 2008 року затверджено Продуктово-тарифним комітетом АКІБ "УкрСиббанк"Додаток № 1 до розпорядження № 973 21-1 від 30 жовтня 2008 року Правила (договірні умови) споживчого кредитування позичальників АКІБ "УкрСиббанк".
Додатком 1 до Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) № 11397867000 від 25 вересня 2008 року визначено графік погашення кредиту.
25 вересня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 230870, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов'язалась відповідати перед позивачем за невиконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором.
25 березня 2009 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 укладено Додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) № 11397867000 від 25 вересня 2008 року.
Відповідно до змісту Додаткової угоди № 1 до договору поруки № 230870 від 25 вересня 2008 року, яка не містить підпису поручителя, сторони домовилися про зміну графіка погашення кредиту.
08 грудня 2011 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" укладено Договір купівлі - продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ПАТ "УкрСиббанк" передає (відступає) АТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ "Дельта Банк" замінює ПАТ "УкрСиббанк" як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ "УкрСиббанк" до ПАТ "Дельта Банк" прав вимоги до боржників, до ПАТ "Дельта Банк" переходить (відступається) право вимоги до боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами, зокрема згідно з витягом з додатку № 1 до Договору, до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за кредитним договором № 11397867000 та договором поруки № 230870 від 25 вересня 2008 року.
Згідно з розрахунком заборгованості від 03 серпня 2015 року заборгованість відповідачів за Кредитним договором №11397867000 становить 2 146 609,61 гривень, яка складається із: тіло кредиту 707 323,10 гривень; відсотки 952 115,04 гривень; пеня 457 132,78 гривень; сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу 16 329,84 гривень; сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсотках 13 708,85 гривень.
11 серпня 2015 року за вих. № 31.4-08/4323/15 та вих № 31.4-08/4329/15 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" склала досудову вимогу на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі в строки, передбачені законодавством та договором.
Відповідно до реєстру № 14.08.2015/01 та фіскальних чеків № 7166 та № 7167 від 14 серпня 2015 року досудову вимогу направлено на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на їхню поштову адресу.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20 жовтня 2020 року замінено стягувача Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" на правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" з примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 12 жовтня 2015 року у справі № 666/5083/15-ц.
2. Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення суду першої інстанції переглядається в частині задоволених вимог до поручителя ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).
Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Зі змісту договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) № 11397867000 від 25 вересня 2008 року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 , вбачається, що банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 35 610 доларів США зі сплатою 15,00% річних за користування кредитом з кінцевим терміном остаточного повного погашення кредитної заборгованості - 25 вересня 2015 року.
25 вересня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 230870, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов'язалась відповідати перед позивачем за невиконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22) викладено висновок про те, що на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц (провадження № 61-20113св18) зазначено, що: "колегія суддів вважає безпідставними посилання апеляційного суду, як на законність підстави для відмови у задоволенні позову банку на недоведення суми заборгованості, оскільки заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини друга, третя статті 212 ЦПК України 2004 року). Встановивши факт існування між сторонами не виконаних позичальником кредитних зобов'язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти".
Судом першої інстанції встановлено, а скаржником не спростовано невиконання ОСОБА_3 умов кредитного договору.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частини перша статті 554 ЦК України).
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Згідно з п. 1.1. Договору поруки № 230870 від 25 вересня 2008 року поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання ОСОБА_3 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту № 11397867000 від 25 вересня 2008 року (далі - Основний договір), укладеного між кредитором та боржником, існуючих в теперішній час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
Відповідно до п. 1.2. Договору поруки поручителю добре відомі усі умови вищезазначеного Основного договору, зокрема: сума Основного договору - 35 610,00 доларів США., що дорівнює еквіваленту 173 068,16 грн за курсом НБУ на день укладення Основного договору; процентна ставка - 15% річних, якщо згідно умов Основного договору не буде встановлено іншу процентну ставку; термін виконання основного зобов'язання - 25 вересня 2015 року, якщо згідно умов Основного договору не буде застосовано інші терміни виконання такого зобов'язання; інші умови Основного договору.
Згідно з п. 2.1. Договору поруки у випадку зміни умов Основного договору Поручитель, підписанням цього Договору, підтверджує свою згоду на здійснення таких змін. Сторони погодили, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту Договору не потребують додаткового укладення Сторонами угод щодо внесення змін.
Встановлено, що 25 березня 2009 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду № 1 до Договору про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу № 11397867000 від 25 вересня 2008 року, відповідно до якої сторони домовилися викласти Додаток № 1 до Договору про надання споживчого кредиту в новій редакції згідно з Додатком № 1 до цієї Додаткової угоди (п. 1.1.), інші умови Договору, які не суперечать цій додатковій угоді, залишаються незмінні, і сторони підтверджують за ними свої зобов'язання (п. 2).
Зі змісту Додатку № 1 до Договору про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу № 11397867000 від 25 вересня 2008 року вбачається, що між сторонами погоджено графік погашення кредиту за період з 29 вересня 2008 року до 25 вересня 2015 року шляхом внесення позичальником 83 щомісячних платежів у розмірі 423,93 долари США до 27 липня 2015 року та один платіж у розмірі 423,81 доларів США до 25 серпня 2015 року, що загалом складає 35 610 доларів США (423,93 х 83 + 423,81).
Відповідно до Додатку № 1 до Договору про надання споживчого кредиту в редакції додаткової угоди № 1 від 25 березня 2009 року до Договору про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу між сторонами погоджено графік погашення кредиту за період з 27 жовтня 2008 року до 25 вересня 2015 року шляхом внесення позичальником 6 щомісячних платежів у розмірі 423,93 доларів США, за період з 25 березня 2009 року до 25 лютого 2010 року - кредитні канікули, з 25 березня 2010 року по 27 липня 2015 року 65 щомісячних платежів у розмірі 499,86 доларів США та до 25 серпня 2015 року 1 платіж у розмірі 499,59 доларів США, що з урахуванням одного платежу, врегульованого попереднім і неохопленого цим графіком, складає загальну суму 35 534,07 (423,93 + (423,93 х 5) + (499,86 х 65) + 499,59).
Таким чином, з огляду на наведені розрахунки, обсяг відповідальності ОСОБА_1 як поручителя внаслідок укладення додаткової угоди № 1 від 25 березня 2009 рокуміж кредитором та боржником, не збільшився.
Разом з цим, ОСОБА_1 , зазначаючи, що додатковою угодою збільшено обсяг відповідальності позичальника і поручителя, не наводить конкретних розрахунків чи сум, на які збільшилася її відповідальність, належних обґрунтувань за рахунок чого такий обсяг збільшився, що свідчить про те, що її доводи зводяться виключно до намагань та бажання уникнути відповідальності, як солідарного боржника.
Відтак, доводи апеляційної скарги про збільшення обсягу відповідальності поручителя не заслуговують на увагу, оскільки судом детально проаналізовані умови такої додаткової угоди та встановлено, що вона не містять жодних умов, за яких би збільшувалася сума повернення банку коштів.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 червня 2012 року у справі № 6-73цс12, у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-3176цс15, у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 2-7091/11, провадження № 61-14498св23.
Згідно з розрахунком заборгованості від 03 серпня 2015 року заборгованість відповідачів за Кредитним договором №11397867000 станом на 03 серпня 2015 року складає 78 547,09 доларів США та 487 171,47 грн, в тому числі: тіло кредиту - 33 480,11 доларів США, що згідно з курсом НБУ (100 доларів США - 2112,6666 грн) складає 707 323,10 грн, відсотки - 45 066.98 доларів США, що згідно з курсом НБУ складає 952 115,04 грн, пеня - 457 132,78 грн, сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу - 16 329,84 грн, сума за ставкою 3% від простроченої заборгованості по відсотках - 13 708,85 грн.
З них прострочена заборгованість за кредитним договором № 11397867000 станом на 03 серпня 2015 складає тіло кредиту - 32 480,66 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 686 208,06 грн, відсотки - 29 389,16 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 620 894,97 грн.
Загальна заборгованість станом на 03 серпня 2015 складає: 2 146 609,61 грн.
Вказаний розрахунок заборгованості складений, підписаний уповноваженою особою, посвідчений печаткою і відповідачем не спростований.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції вважав доведеним заявлений позивачем розмір заборгованості відповідачів за кредитним договором.
Разом з цим, відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) № 11397867000 від 25 вересня 2008 року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 , сторонами визначено розмір наданих позичальнику коштів, що становить 35 610 доларів США (п. 1.2.1), процентну ставку у розмірі 15,00% річних за користування кредитом (п. 1.2.7) , кінцевий термін остаточного повного погашення кредитної заборгованості - 25 вересня 2015 року (п. 1.2.6), однак умов щодо нарахування пені, суми за ставкою 3% від простроченої заборгованості за тілом кредиту та відсотками вказаний договір не містить.
Крім того, позивачем не доведено періоду, підстав та порядку нарахування вказаної суми заборгованості, а суд не вбачає підстав для нарахування сум, передбачених ст. 625 ЦК України станом на 03 серпня 2015 року у справі, що переглядається.
При цьому, заявляючи вимогу про солідарне стягнення із ОСОБА_3 та ОСОБА_1 пені, позивач не посилається на умови договору поруки № 230870 від 25 вересня 2008 року, яким передбачена можливість стягнення із поручителя пені у випадку невиконання Поручителем вимоги Кредитора, пред'явленої згідно умов п.2.2. Договору, із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення Поручителем виконання своїх зобов'язань за Договором, за кожен день прострочення (п. 3.2.), відтак дана вимога задоволенню не підлягає.
Колегія суддів, врахувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03 липня 2019 року справі № 342/180/17, провадження 14-131цс19, не бере до уваги Правила (договірні умови) споживчого кредитування позичальників АКІБ "УкрСиббанк", затверджені протоколом № 243 від 21 серпня 2008 року Продуктово-тарифного комітету АКІБ "УкрСиббанк", оскільки вони не підписані позичальником.
Таким чином, вимоги про стягнення з ОСОБА_1 суми за ставкою 3% від простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 16 329,84 грн, суми за ставкою 3% від простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 13 708,85 грн, пені у розмірі 457 132,78 грн є недоведеними та безпідставними.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 у заяві про перегляд заочного рішення, яка залишена без задоволення, та в апеляційній скарзі заявила клопотання про застосування строків позовної давності.
Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц, провадження № 14-59цс18).
Так, відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлена пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України відносно неустойки.
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина 1 статті 259 ЦК України).
Встановлено, що договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) № 11397867000 від 25 вересня 2008 року не містить умов щодо збільшення строків позовної давності.
Крім того, відповідно до п. 5.3. Договору поруки № 230870 від 25 вересня 2008 року, сторони домовилися про строк позовної давності на загальних умовах договору. Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України (п. 5.9.).
Згідно із частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, визначені у статті 554 цього кодексу.
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (частина четверта статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 2.2 Договору поруки № 230870 від 25 вересня 2008 року, у випадку невиконання боржником зобов'язань за основним договором кредитор має право пред'явити вимоги безпосередньо до поручителя, які останній зобов'язаний виконати протягом десяти робочих днів з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом).
Згідно з п. 3.1. Договору поруки цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє до повного припинення всіх зобов'язань Боржника за Основним договором або до погашення Поручителем зобов'язань Боржника в рахунок виконання зобов'язань за Основним договором в сумі та в межах якої Поручитель відповідає перед Кредитором, тобто до першої із перерахованих подій, яка настане раніше.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252 ЦК України).
Отже, умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором або до виконання поручителем зобов'язань боржника за основним договором, тобто до настання першої з цих подій, не встановлює строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України.
Тому має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього Кодексу у редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин, про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постановах від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 644/6558/15-ц, а також висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пункті 60 постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11).
Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати.
З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов'язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред'явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15).
Позивач реалізував право на пред'явлення вимоги до поручителя шляхом подання позову до суду 25 серпня 2015 року.
Відповідно до п. 1.2.6. договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) № 11397867000 від 25 вересня 2008 року, терміни повернення кредиту встановлені в графіку погашення кредиту згідно з додатком 1 до Договору, кінцевий термін остаточного повного погашення заборгованості - 25 вересня 2015 року.
Згідно із Додатковою угодою № 1 від 25 березня 2009 року до Договору про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу між сторонами погоджено графік погашення кредиту (тіла кредиту) за період з 27 жовтня 2008 року до 25 вересня 2015 року щомісячно, не пізніше визначеного цим Графіком числа кожного місяця протягом всього строку дії договору.
Відповідно до п. 1.2.8. кредитного договору сторони погодили, що позичальник зобов'язується сплачувати проценти з 1 по 25 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти.
Отже, сторони кредитного договору встановили, що основне зобов'язання позичальник виконує шляхом виконання окремих зобов'язань з внесення щомісячних платежів за цим договором згідно з додатком № 1 до нього в редакції Додаткової угоди № 1 від 25 березня 2009 року.
Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Отже, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов'язаний згідно з умовами кредитного договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України у зазначеній редакції порука за кожним із зобов'язань, визначених періодичними платежами, припиняється після шести місяців з моменту спливу строку погашення кожного чергового платежу. Пред'явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку виконання частини основного зобов'язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги у зв'язку з припиненням поруки за відповідною частиною основного зобов'язання.
Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Cуду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц, постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року в справі № 686/6365/19.
Відтак, ПАТ "Дельта Банк" мало право на стягнення з поручителя ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, обрахованої за шість місяців до звернення до суду, тобто, з 25 лютого 2015 року.
Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відтак, зважаючи на вимоги позивача щодо стягнення коштів у гривні, визначеному відповідно до ставки НБУ станом на момент звернення позивачем до суду, враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в межах заявлених вимог.
З огляду на викладене, із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 63 356, 55 грн (499,86 доларів США х 5 + 499,59 доларів США = 2 998,89 доларів США), визначеному позивачем згідно курсу НБУ (100 доларів США 2112,6666 грн).
Відповідно до графіку платежів за вказаний період, враховуючи наявність заборгованості позичальника за тілом кредиту у розмірі 2 998,89 доларів США, що згідно курсу НБУ, визначеному позивачем (100 доларів США 2112,6666 грн) становить 63 356,55 грн, та процентної ставки у розмірі 15 % річних, ОСОБА_1 повинна була сплатити відсотки у розмірі 9 503,48 грн. (2 998,89 доларів США х 15 % річних = 449,83 доларів США х 2112,6666 грн / 100)
Саме така заборгованість і підлягала стягненню з ОСОБА_1 , як з поручителя, солідарно із боржником ОСОБА_3 , визначена в порядку частини четвертої статті 559 ЦК України.
Вказана заборгованість визначена в межах, передбачених частиною 4 статті 559 ЦК України, інші вимоги позивача визнано апеляційним судом необгрунтованими. Підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності відсутні.
З огляду на викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Крижановський М.М. підлягає задоволенню частково, заочне рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 12 жовтня 2015 року в частині задоволених вимог до ОСОБА_1 слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" до ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково, стягнути із ОСОБА_1 , як поручителя, солідарно із боржником ОСОБА_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) № 11397867000 від 25 вересня 2008 року у розмірі 72 860,03 грн, із якої: заборгованість за тілом кредиту - 63 356,55 грн, заборгованість за відсотками - 9 503,48 грн, в задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_1 відмовити.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням зазначеного, апеляційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Крижановський М.М. підлягає задоволенню частково, заочне рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 12 жовтня 2015 року в частині задоволених вимог до ОСОБА_1 скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову в цій частині.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпунктів б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 545 грн 77 коп. (16 099,57 грн х 3,39 % задоволених вимог).
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 згідно ухвали Херсонського апеляційного суду від 09 червня 2025 року звільнена від сплати судового збору за подання до апеляційної скарги, судовий збір у розмірі 18 664 грн 55 коп. слід стягнути з позивача в дохід держави.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Крижановський Микола Михайлович, задовольнити частково.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 12 жовтня 2015 року в частині задоволених вимог до ОСОБА_1 скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" до ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , як поручителя, солідарно із боржником ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) № 11397867000 від 25 вересня 2008 року у розмірі 72 860,03 грн, із якої: заборгованість за тілом кредиту - 63 356,55 грн, заборгованість за відсотками - 9 503,48 грн.
У задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 545 грн 77 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 18 664 грн 55 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції - Верховного Суду.
Повний текст постанови суду складено 04 листопада 2025 року.
Головуючий Л.П. Воронцова
Судді: В.В. Майданік
І.В. Склярська