Постанова від 04.11.2025 по справі 766/761/25

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/761/25 Головуючий у 1-й інстанції: Шестакова Я.В.

Номер провадження: 22-ц/819/1157/25 Доповідач: Воронцова Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2025 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя- доповідач): Воронцової Л.П.,

суддів: Майданіка В.В.,

Склярської І.В.,

секретар Олійник К.О.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб'єкт оскарження - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Великоолександрівський відділ державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

представник суб'єкта оскарження - начальник Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шахман Андрій Валерійович,

стягувач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 21 липня 2025 року, постановлену суддею Шестаковою Я.В., дата складання повного судового рішення 21 липня 2025 року, в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

В січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить, з урахуванням заяви про збільшення вимог від 08 червня 2025 року:

- поновити строк для звернення до суду зі скаргою;

- визнати неправомірними дії/бездіяльність старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голопристанського РУЮ Гапонова Д.В., наслідком яких стало створення документу під назвою "постанова про відкриття провадження ВП №39331826", та цей документ визнати недійсним;

- визнати неправомірними дії/бездіяльність головного державного виконавця Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Фоменко Олени Іванівни, наслідками яких стало створення документу під назвою "постанова, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника" від 14.06.2021 року, та цей документ визнати недійсним;

- визнати неправомірними дії/бездіяльність державного виконавця Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Нагірної Яни Віталіївни, наслідками яких стало створення документів під назвами: "постанова про передачу виконавчого провадження" від 12 жовтня 2023 року, "постанова про прийняття виконавчого провадження" від 12 жовтня 2023 року, "постанова про арешт коштів боржника за ВП №39331826" від 13 жовтня 2023 року, "постанова про арешт коштів боржника" від 21 листопада 2023 року, "постанова про зняття арешту з коштів" від 09 липня 2024 року", "постанова про закінчення виконавчого провадження" від 09 липня 2024 року та визнати недійсними ці документи;

- визнати неправомірними дії/бездіяльність начальника Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шахмана Андрія Валерійовича, наслідком яких стало створення документу під назвою "постанова про скасування процесуального документу" від 08 серпня 2024 року, та визнати його недійсним;

- заборонити Великоолександрівському відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) здійснення виконавчих дій відносно громадянина України на ім'я ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визначитись в порядку ст. 262 ЦПК щодо вжиття заходів, усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Великоолександрівським відділом державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), та притягнення винних до відповідальності;

- визнати неправомірними дії/бездіяльність Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), щодо не реагування на незаконну реалізацію заставного майна, та не вжиття заходів передбачених Конституцією та законодавством України щодо приведення до норм Конституції та законів України хід виконання рішення Суворовського районного суду м. Херсона 2-2878/10.

Скарга мотивована тим, що посадові особи Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на думку скаржника, діють всупереч вимогам Конституції та законів України, незаконно вимагаючи та стягуючи з ОСОБА_1 грошові кошти, які надаються державою у якості матеріальної (фінансової) допомоги, чим наносять матеріальну шкоду, шкоду честі, гідності, діловій репутації, та позбавляють засобів існування, шляхом арешту пенсійного рахунку, та рахунку соціальної допомоги ВПО. У зв'язку з тим, що виконавцями у винесених постановах у виконавчому провадженні відносно ОСОБА_1 невірно було вказано прізвище боржника, останній був позбавлений права на інформацію відносно стану його заборгованості та своєчасного їх оскарження. Згодом йому стало відомо, що стягувачем у виконавчому провадженні замість ПАТ "Брокбізнесбанк" значиться невідома приватна особа. Скаржник зазначив, що борг ним було сплачено у повному обсязі, однак начальником Великоолександрівського ВДВС ОСОБА_3 даний факт проігноровано.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Херсонського міського суду від 17 липня 2025 року вирішено:

- закрити провадження у частині вимог ОСОБА_1 про визнання недійсною постанови про відкриття провадження № 39331826 та спростування недостовірної інформації;

- вимогу ОСОБА_1 про визнання недійсною постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника" від 14 червня2021 року - залишити без розгляду;

- у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 - відмовити;

- роз'яснити заявнику, що з вимогами про спростування недостовірної інформації йому необхідно звертатись в порядку позовного провадження.

Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд вважав, що вимоги ОСОБА_1 про "визнання недійсною" постанови про відкриття виконавчого провадження № 39331826 підлягає закриттю згідно п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки є судове рішення, що набрало законної сили, з тотожної підстави та щодо тих самих сторін.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про "визнання недійсною" постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника" від 14 червня 2021 року, суд дійшов висновку, що скаржником не надано доказів поважності пропуску строку на оскарження вказаної постанови, тому ця вимога скаржника підлягає залишенню без розгляду.

Щодо інших вимог ОСОБА_1 суд, дійшов висновку про поновлення строку звернення, як пропущеного з поважних причин.

По суті розгляду вимог заявника про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанов головних державних виконавців Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), та Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) суд дійшов висновку про те, що вказані посадові особи діяли у відповідності до закону та у межах своїх повноважень, тому у задоволенні скарги відмовив.

Щодо вимог ОСОБА_1 про зобов'язання державного виконавця спростувати недостовірну інформацію, суд зазначив, що питання спростування недостовірної інформації підлягає розгляду у порядку позовного провадження відповідно до положень ст.ст. 27, 175, 177 ЦПК України, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст.255 ЦПК України.

Щодо вимог ОСОБА_1 заборони Великоолександрівському ВДВС здійснення виконавчих дій відносно скаржника суд вважав, що останній фактично просить заборонити державному виконавцю вживати передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи щодо примусового виконання рішення суду, що суперечить положенням чинного законодавства, у зв'язку з чим така вимога не підлягає задоволенню.

Врахувавши, що в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на наявність підстав для притягнення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до юридичної відповідальності, суд не вбачав підстав для постановлення окремої ухвали у даній справі, у зв'язку з чим ця вимога ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Що стосується вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірними дії/бездіяльність Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), суд вказав, що Управління не є учасником цивільної справи № 766/761/25, тому дана вимога не підлягає розгляду в рамках цієї справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вважаючи зазначене рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Просив скасувати ухвалу суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги скаржника, виключивши вимогу про визнання неправомірними дії/бездіяльність, щодо постанови про відкриття виконавчого провадження № 39331826, старшим державним виконавцем Голопристанського Відділу державної виконавчої служби Гапоновим.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 серпня 2025 року визначено склад колегії суддів : суддя-доповідач Воронцова Л.П., судді Кутурланова О.В., Склярська І.В.

Ухвалою колегії суддів від 03 вересня 2025 року поновлено строк на апеляційне оскарження судового рішення, відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою колегії суддів від 02 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду на 04 листопада 2025 року на 14.10 год.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 листопада 2025 року суддю-члена колегії Кутурланову О.В. замінено на суддю Майданіка В.В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і заперечення інших учасників справи

Апеляційна скарга мотивована наступним. Судом проігноровані докази, долучені ним до скарги, додаткових заявах та клопотаннях долучених до справи, що стосуються систематичних, неправомірних дій/бездіяльності посадовців, дії яких оскаржувались (докладно викладених в первинній скарзі, та додаткових заявах та клопотаннях долучених до справи), проігноровані обґрунтування та норми права, які вказані у первинній скарзі, та матеріалах, наданих скаржником до суду, які долучені до справи, та які суд повинен був досліджувати в засіданні.

Зокрема, навмисне викривлення виконавцями даних скаржника, наслідком чого стала відсутність будь-якої інформації стосовно відкритих виконавчих проваджень відносно скаржника, виконавчих дій, що встановлено постановою апеляційного суду у справі 2-2878/10 від 12.03.2025р., а саме - ухвалою про поновлення строку на апеляційне оскарження, відкриття апеляційного провадження у зазначеній справі, які разом з іншими фактами підтверджують, що напротязі 11 років він був позбавлений права на участь у виконавчих діях та їх своєчасному оскарженні. Процесуальні документи посадових осіб, дії яких оскаржуються, виносилися з грубим порушенням діючого законодавства, яке стосується примусового виконання рішень судів.

Суд вибірково застосував Прикінцеві положення ЗУ "Про виконавче провадження", ігноруючи положення, де йдеться про заборону проведення виконавчих дій відносно фізичних, юридичних осіб на окупованих територіях та територіях, на яких ведуться активні бойові дії .

Судом проігноровані найважливіші докази, 49605/25-вх, відмовою у задоволенні вимог скаржника залишені неправомірними розрахунки остаточної заборгованості, які починаються з 2017 року, незважаючи на те, що провадження було відкрите у 2013 році, а грошові кошти стягувались у 2012 і 2013 роках.

Суд не обґрунтував рішення на підставі наданих ним доказів та норм Конституції і матеріального права, побудував ухвалу на обставинах про те, що події відбувалися починаючи з 2013 року, і тому все необхідно залишити так як є (тобто без задоволення вимог).

Вважає необґрунтованим посилання суду на рішення Європейського суду, де йдеться про вжиття заходів стороною щодо участі у провадженнях, як судових так і виконавчих, тому що він був позбавлений права бути обізнаним про дії посадових осіб, діяльність яких оскаржується.

Представником Великоолександрівського ВДВС Шахманом А.В. подано відзив на апелційну скаргну та заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи документів: Доручення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі "Про прийняття до виконання виконавчого провадження", інформації із ЄРБ, розрахунок заборгованості за виконавчим провадженням.

З метою повноти дослідження обставин справи, перевірки їх доказами, реалізацією учасниками процесу своїх прав колегія суддів приймає відзив на апеляційну скаргу, вважає можливим задовольнити клопотання представника ВДВС та залучити надані документи до матеріалів справи, оскільки вони стосуються фактів, на які посилаються боржник та представник ВДВС, тому відхиляє клопотання ОСОБА_1 про визнання дій представника Великоолександрівського ВДВС Шахмана А.В. зловживанням процесуальними правами та повернення вказаних документів без розгляду.

В судове засідання апеляційної інстанції представник Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), представник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вимогим скарги підтримав з підстав, у ній викладених, просив задовільнити скаргу. Стягувач ОСОБА_2 заперечував щодо задоволення скарги.

Заслухавши доповідача, пояснення заявника, стягувача ОСОБА_2 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла наступного висновку.

2. Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до вимог частини 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду відповідає.

Фактичні обставини справи

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона у справі №2-2878/10 від 21.07.2010 року стягнено із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" заборгованість за кредитним договором, яка утворилася станом на 22.09.2009 року, у розмірі 48 376,20грн. що еквівалентно 6 041,89 доларів США, що складається із заборгованості по кредиту у розмірі 5 686,99 дол. США, по процентах за користування кредитом у розмірі 297,47 дол.США, по пені за прострочення сплати процентів у розмірі 12,63 дол.США, по пені за кредит - 45,80 дол. США.

Зазначене рішення суду було оскаржено ОСОБА_1 в апеляційному порядку та ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 14.10.2010 року залишено без змін.

На підставі вказаного рішення Суворовським районним судом м. Херсона 04.11.2010 було видано виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства " Брокбізнесбанк" заборгованості по кредитному договору № 3/2008 від 11.01. 2008 р. станом на 22.09.2009 р. в сумі 48 376, 20 грн., що становить 6 041,89 доларів США і складається з заборгованості: по кредиту у розмірі 5 685,99 доларів США, по процентах за користування кредитом у розмірі 297, 47 доларів США, по пені за прострочення сплати процентів у розмірі 12, 63 доларів США, по пені за кредит -45,80 доларів США.

13 серпня 2013 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голопристанського РУЮ Гапоновим Д.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 39331826 про примусове виконання виконавчого листа № 2-2878/10 виданого 04.11.2010 Суворовським районним судом м. Херсона про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" кредитної заборгованості, розмір якої визначено в сумі 29 553,84грн. Прізвище боржника зазначено " ОСОБА_4 ".

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06 вересня 2018 року, яка є чинною, заяву ОСОБА_2 задоволено, постановлено замінити сторону виконавчого провадження, а саме: стягувача ПАТ "Брокбізнесбанк" у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Суворовського районного суду м. Херсона у цивільній справі №2-2878/10 на ОСОБА_2 .

08 жовтня 2018 року старшим державним виконавцем Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Фоменко О.І., при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-2878 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" кредитної заборгованості винесено постанову ВП № 39331826 про заміну сторони виконавчого провадження, а саме: ПАТ "Брокбізнесбанк" на ОСОБА_2 .

14 червня 2021 року головним державним виконавцем Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Фоменко О.І. у ВП № 39331826 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 : РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , постановлено: здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача у розмірі 20% від доходу боржника до виплати загальної суми боргу 5 712.35грн.

17 січня 2023 року Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі надало Доручення № 1 "Про прийняття до виконання виконавчого провадження", яким доручило здійснити прийняття до виконання визначеним Міністерством юстиції України органом державної виконавчої служби виконавчі провадження, які перебувають (перебували) на виконанні в органі державної виконавчої служби, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія або територія, включена до Переліку, у разі надходження на розгляд звернення сторони провадження або іншої особи.

12 жовтня 2023 року державним виконавцем Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Нагірною Яною Віталіївною, винесено постанову про передачу виконавчого провадження № 39331826 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-2878/10 виданого 04.11.2010 Суворовським районним судом м. Херсона на підставі Наказу Міністерства юстиції України від 16.01.2023 № 231/5 (далі - Наказ), яким визначено, що під час дії воєнного стану Великоолександрівський відділ державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснює примусове виконання рішень, місцем виконання яких є територія, на яку поширюється компетенція Скадовського відділу державної виконавчої служби у Скадовському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Голопристанського відділу державної виконавчої служби у Скадовському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). Постановлено: передати виконавчий лист № 2-2878/10, виданий 04.11.2010 Суворовським районним судом м. Херсона про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" кредитної заборгованості у розмірі - 29 553,84 грн. Великоолександрівському відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у строк до 12.10.2023.

13 жовтня 2023 року державним виконавцем Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Нагірною Я.В. винесено постанову про накладення арешту у виконавчому провадженні ВП № 39331826 , при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-2878/10. Постановлено: Накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 13 555,06 грн.

09 липня 2023 року постановою державного виконавця Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Нагірною Я.В. у виконавчому провадженні №39331826 у зв'язку зі сплатою боргу на підставі статті 59 ЗУ "Про виконавче провадження" винесено постанову про зняття арешту з усіх рахунків, що належать боржнику.

09 липня 2024 року державним виконавцем Великоолександрівського ВДВС у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Нагірною Я.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 39331826 , при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-2878/10 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 29 553,84 грн; встановлено: борг сплачено, залишок не стягненої суми за виконавчим документом 0 гривня (UAH); сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця 2 955.38 гривня (UAH) . Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

08 серпня 2024 року начальником Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шахманом А.В. здійснено перевірку виконавчого провадження № 39331826, при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-2878/10, у порядку ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", та виявлено деякі порушення норм чинного законодавства та практики Верховного суду України, за наслідком якої винесено постанову про скасування процесуального документу . Постановлено : скасувати документ "Постанова про закінчення виконавчого провадження" від 09.07.2024, що видала ОСОБА_5 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-2878/10 виданого 04.11.2010.

22 серпня 2024 року державний виконавець Нагірна Я.В. у зв'язку із перебуванням на виконанні у Великоолександрівському ВДВС у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчого листа № 2-2878/10 виданого 04.11.2010 Суворовським районним судом м. Херсона про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" кредитної заборгованості створила документ під назвою "Повідомлення" про внесення відомостей про боржника - ОСОБА_1 до Єдиного реєстру боржників.

Відповідно до інформації із Єдиного реєстру боржників від 16 жовтня 2025 року наявна інформація про боржника ОСОБА_1 , Записи 1, 2, 3 у виконавчих провадженнях 54209420, 56135270, 59382231 відповідно.

Відповідно до відомостей - картки звернення громадянина на телефонну "гарячу лінію" у Міністерстві юстиції України від 13 листопада 2024 року за участю головного спеціаліста відділу розгляду запитів і звернень народних депутатів, органів державної влади та юридичних осіб Управління розгляду звернень та організації роботи Департаменту державної виконавчої служби Ткач Г. О., зареєстровано звернення заявника ОСОБА_2 , зокрема, щодо дій державних виконавців Великоолександрівського ВДВС Бериславського району Херсонської області, суть звернення : заборгованість стягується у гривні за курсом 2006 року, перерахунок не здійснюється.

Постановою від 21 листопада 2024 року державного виконавця Великоолександрівського ВДВС Нагірної Я.В. у виконавчому провадженні № 39331826 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 209 273,63 грн.

22 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Великоолександрівського ВДВС із заявою про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій .

22 листопада 2024 року державним виконавцем Великоолександрівського ВДВС у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Нагірною Я.В., при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-2878/10, винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій, якою визначено для боржника - фізичної особи: ОСОБА_1 поточний рахунок НОМЕР_2 , відкритий у Філії - Херсонське обласне управління АТ "Ощадбанк", для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року. 30.01.2025 року державним виконавцем відділу винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних у ВП №39331826 згідно якої внесено зміни замість прізвища " ОСОБА_6 " вказано " ОСОБА_4 ".

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права

Однією з фундаментальних засад судочинства та конституційних цінностей закріплених в Конституції України визначено обов'язковість судових рішень (пункт 9 статті 129 Конституції України).

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює: невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини вказує, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (частина перша статті 447 ЦПК України).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що "право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що "завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 травня 2019 року у справі № 905/2458/16 зазначено, що "принцип обов'язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов'язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов'язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню. При цьому, слід зауважити на тому, що виконання судового рішення є прямим обов'язком боржника (ч. 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження"). Відтак, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення".

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України (частина четверта статті 24 Закону України "Про виконавче провадження").

За змістом частини другої статті 48 цього Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Перелік виплат, на які не може бути звернено стягнення, наведений у частині першій статті 73 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до підпункту 3 пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону (в редакції Закону від 11 квітня 2023 року № 3048-IX, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) зазначено, що:

"7.13. З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

7.14. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

7.15. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження"). 7.17. Також ПАТ "ПУМБ", на яке нормами статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" покладений обов'язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_1 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення".

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Ухвала суду першої інстанції щодо оскарження дій державного виконавця Голопристанського ВДВС Гапонова Д.В. по винесенню постанови від 13 серпня 2013 року про відкриття виконавчого провадження № 39331826 ОСОБА_1 в апеляційному порядку не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції у зазначеній частині не переглядається.

Щодо оскарження судового рішення у частині вимог скарги про визнання незаконними дій державного виконавця Голопристанського ВДВС Фоменко О.І. по винесенню постанови від 14.06.2021 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, інші доходи боржника. Суд першої інстанції дійшов висновку, що скаржником не надано суду доказів поважності пропуску строку на оскарження вказаної постанови, тому ця вимога скаржника підлягає залишенню без розгляду.

Колегія суддів погоджується із судовим рішенням у зазначеній частині з наступних підстав.

Доводами скаржника у зазначеній частині судового рішення є його необізнаність про вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні та неможливості їх своєчасного оскарження, оскільки дані про нього як боржника були зазначені неправильно, замість прізвища " ОСОБА_4 ", було зазначено " ОСОБА_4 ", тому при зверненні до Автоматизованої системи виконавчих проваджень інформація щодо наявності відкритого виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій у ньому була відсутня.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 449 ЦПК України скарга може бути подана до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права і свободи. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 123 ЦПК України).

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на оскарження дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов'язано його початок, тобто після фактичної обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №466/948/19, зроблено висновок, що з'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду.

У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 759/20392/18 зазначено, що виходячи з результату системного аналізу статей 123, 124, 126 ЦПК України із положеннями пункту "а" частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов'язано його початок, тобто після фактичної обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20) та від 07 липня 2021 року у справі № 127/2-200/2004 (провадження № 61-16384св19).

У постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 914/2265/20 зазначено, що за порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях статті 341 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 341 Господарського процесуального кодексу України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо).

Висновок про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні є сталою та послідовною судовою практикою, яка підтверджена правововими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г".

З матеріалів справи та ЄДРСР вбачається, що ОСОБА_1 знав про ухвалене Суворовським районним судом м. Херсона рішення про стягнення з нього на користь ПАТ "Брокбізнесбанку" кредитної заборгованості, оскаржував вказане рішення в апеляційному порядку. Знав він і про наявність відкритого на підставі виконавчого листа, виданого на виконання вище зазначеного рішення суду виконавчого провадження , про що свідчать ухвали Суворовського районного суду м. Херсона від 07.11.2011 у справі № 4с-77/11, від 04.01.2012 у справі №4с-106/11 ,від 13.11.2013, у справі №668/11232/13 за його скаргами на дії державного виконавця. Згідно довідки УПФУ в Херсонській області із ОСОБА_1 за вказаним виконавчим провадженням здійснювались щомісячні утримання у період з 01.03.2013 по 31.03.2022. ОСОБА_1 неодноразово оскаржував дії державного виконавця у вище зазначеному виконавчому провадженні(щодо визначення вартості арештованого майна, рецензування звіту оцінювача) , тому мав можливість не лише через АСВП, але і безпосередньо знайомитися із його матеріалами, знати про існування вказаної постанови, подати заяву про виправлення свого прізвища, чим боржник не скористався.

З огляду на зазначене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що скаржником без поважних причин пропущено строк на оскарження дій державного виконавця при винесенні постанови від 14.06.2021 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, підстави для його поновлення відсутні, залишивши вказані вимоги скарги без розгляду.

Щодо вимог скарги про визнання незаконними дій державного виконавця Великоолександрівського ВДВС Нагорної та скасування постанов від 12.10.2023 про передачу виконавчого провадження та про прийняття виконавчого провадження.

Відмовляючи у задоволенні скарги щодо зазначених постанов державного виконавця суд вважав, що скасування зазначених постанов не є можливим, оскільки Наказом Міністерства юстиції України від 16.01.2023 №231/5 визнано таким, що втратив чинність: наказ Міністерства юстиції України від 14.06.2022 № 2373/5 "Про визначення органу державної виконавчої служби, який здійснюватиме примусове виконання рішень", відповідно до якого під час дії воєнного стану примусове виконання рішень, місцем виконання яких є Херсонська область, здійснював відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління (м. Дніпро), і цим наказом визначено, що під час дії воєнного стану Великоолександрівський відділ державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснює примусове виконання рішень, місцем виконання яких є територія, на яку поширюється компетенція Скадовського відділу державної виконавчої служби у Скадовському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Голопристанського відділу державної виконавчої служби у Скадовському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що державний виконавець Нагорна Я.В. не мала права без розпорядження вище стоячого керівника виносити постанови про передачу та прийняття виконавчого провадження Великоолександрівським ВДВС.

Колегія суддів погоджується з висновком суду у зазначеній частині вимог скарги з наступних підстав.

Міністерство юстиції України наказом від 14.06.2022 № 2373/5 "Про визначення органу державної виконавчої служби, який здійснюватиме примусове виконання рішень" визначило, що під час дії воєнного стану примусове виконання рішень, місцем виконання яких є Херсонська область, здійснює відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Наказом Міністерства юстиції України від 16.01.2023 № 231/5 (далі - Наказ) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства юстиції України від 14.06.2022 № 2373/5 "Про визначення органу державної виконавчої служби, який здійснюватиме примусове виконання рішень", відповідно до якого під час дії воєнного стану примусове виконання рішень, місцем виконання яких є Херсонська область, здійснював відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління (м. Дніпро);

Вказаним наказом визначено, що під час дії воєнного стану Великоолександрівський відділ державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснює примусове виконання рішень, місцем виконання яких є територія, на яку поширюється компетенція Скадовського відділу державної виконавчої служби у Скадовському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Голопристанського відділу державної виконавчої служби у Скадовському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

17 січня 2023 року начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Роман Гасанов надав Доручення "Про прийняття до виконання виконавчого провадження", яким доручив здійснити прийняття до виконання визначеним Міністерством юстиції України органом державної виконавчої служби провадження, які перебувають (перебували) на виконанні в органі державної виконавчої служби, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія або територія, включена до Переліку, у разі надходження на розгляд звернення сторони виконавчого провадження або іншої особи.

Як пояснив в судовому засіданні начальник Великоолександрівського ВДВС Шахман А.В. до відділу у телефонному режимі на "гарячу лінію" звернувся боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_1 щодо погашення заборгованості у виконавчому провадженні.

Постановлено: передати виконавчий лист № 2-2878/10, виданий 04.11.2010 Суворовським районним судом м. Херсона про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" кредитної заборгованості у розмірі - 29 553,84 грн. Великоолександрівському відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у строк до 12 жовтня 2023 року.

Того ж дня, 12 жовтня 2023 року державним виконавцем Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Нагірною Я.В. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження ВП № 39331826 , при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-2878/10. Постановлено: прийняти виконавче провадження № 39331826 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2878/10 виданого 04.11.201010.

Приписами статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець відкриває провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача, прокурора, який надійшов від суду, або в інших передбачених законом випадках. Виконавець повинен винести постанову про відкриття провадження не пізніше наступного робочого дня з дня надходження документа.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Вказана постанова винесена державним виконавцем Нагірною Я. В. відповідно до вимог закону та у межах своїх повноважень, підстави визнання дій виконавця щодо її винесення незаконними та скасування постанови - відсутні.

Щодо оскаржуваних постанов у виконавчому провадженні №39331826 від 13 жовтня 2023 року про арешт коштів боржника, про арешт коштів боржника від 21.11.2024 року.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 щодо зазначених постанов суд вважав, що вони винесені з урахуванням чинного законодавства, оскільки заборгованість ОСОБА_1 у добровільному порядку не була погашена, і визнання даних постанов недійсними є недоцільним, права скаржника, визначені Розділом ХІІІ Прикінцевих та Перехідних положень до ЗУ "Про виконавче провадження" порушено не було.

Не погоджуючись із висновками суду у зазначеній частині вимог, скаржник посилався на те, що відповідно до статті 24 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу, але на теперішній час існує заборона, яка визначена в Розділом XIII Прикінцеві та перехідні положення " ЗУ Про виконавче провадження"- забороняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій, відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади відноситься вся територія Скадовського району з 24.02.2022 до моменту виключення таких територій з переліку.

Факт блокування соціальних рахунків з огляду на ці вимоги, в тому числі, вказує на неправомірність дій виконавців (рахунки: пенсійний і соціальний для отримання допомоги ВПО, які відкриті позивачем в "АТ державний Ощадбанк").

Колегія суддів погоджується із судовим рішенням у зазначеній частині та відхиляє доводи скаржника з наступних підстав.

Скаржник неправильно розуміє зміст Розділу XIII Прикінцевих та Перехідних положень " ЗУ Про виконавче провадження" щодо існуючої заборони відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, до яких входить вся територія Скадовського району, оскільки відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій із примусового виконання виконавчого провадження №39331826 здійснено Великоолександрівським ВДВС Бериславського району Херсонської області, місце дислокації якого - селище Велика Олександрівка, яка не входить до переліку тимчасово окупованої території або такої, на якій ведуться активні бойові дії, і на який наказом МЮУ від 16.01.2023 №231/5 покладено виконання обов'язків здійснення примусового виконання рішень, місцем виконання яких є територія, на яку поширюється компетенція Скадовського відділу державної виконавчої служби, Голопристанського відділу державної виконавчої служби.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина друга статті 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно зі статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Статтею 68 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів

Зняття арешту з коштів здійснюється виконавцем відповідно до статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини другої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, яким розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" доповнено пунктом 10-2, у якому, зокрема, зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України:

- фізичні особи можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, без урахування такого арешту за умови, якщо сума стягнення за виконавчим документом не перевищує 100 тисяч гривень;

- юридичні особи-боржники можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати в місяць на одного працівника такої юридичної особи, а також сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації);

- визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Зміст припису, викладеного у пункті 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", доводить, що Закон не встановлював додаткових заборон чи обмежень на вчинення виконавцем дій з накладення арешту на кошти боржника - фізичної особи на період до припинення або скасування воєнного стану на території України. Цим пунктом лише передбачено, що навіть в разі накладення арешту на кошти боржника - фізичної особи, ця особа може здійснювати видаткові операції за певних умов, застереження, що містилися в абзаці 9 пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" не можна тлумачити у такий спосіб, що під час воєнного стану на території України припиняються усі виконавчі дії, оскільки це нівелюватиме принцип обов'язковості судових рішень, що набрали законної сили, та призначення інституту виконавчого провадження.

Такому тлумаченню відповідає зміст абзаців 7, 8 пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", оскільки наведеними нормами права фактично передбачається можливість накладення арешту виконавцем на кошти боржника. Приписи, які б забороняли накладати арешт на грошові кошти (доходи) боржника, згаданий пункт не містить.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 29 вересня 2023 року у справі № 336/1212/23 (провадження № 61-6333св23), від 24 січня 2024 року у справі № 338/1549/21 (провадження № 61-9264св23), від 26 вересня 2024 року у справі № 338/1549/21 (провадження № 61-3603св24).

У абзаці 19 пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", у редакції, чинній на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій, зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

Пункт 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" викладено у наведеній редакції на підставі Закону України від 11 квітня 2023 року № 3048-ІХ, який набрав чинності 06 травня 2023 року.

Водночас пункт 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" передбачав тимчасове (на період до припинення або скасування воєнного стану на території України) припинення звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Саме банк, який виконує постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути таку постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними.

Під час винесення постанов про накладення арешту коштів на рахунках боржника державний виконавець діяв у межах своїх повноважень, оскільки не мав інформації, що відповідний рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_1 , призначений лише для отримання пенсії, допомоги як ТПО та/або на нього зараховується виключно пенсія (грошове забезпечення).

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі № 338/1125/23, від 29 січня 2025 року у справі № 279/809/24.

Ураховуючи, що ОСОБА_1 не довів, що рахунок, на який було накладено арешт, має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, які знаходилися на ньому, заборонено законом, а дії державного виконавця по накладенню арешту на грошові кошти боржника не відповідали вимогам закону, відсутні підстави для задоволення його скарги у зазначеній частині висновків суду та скасуванні судового рішення.

Щодо вимог скарги про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанов від 09 липня 2024 року про зняття арешту із рахунку та закінчення виконавчого провадження.

Вимоги скарги у зазначеній частині мотивовані тим, що постанова від 09.07.2024 про зняття арешту, містить порушення закону, які описані в попередніх обґрунтуваннях, виконавець Нагірна Я.В., цією постановою встановила, що борг сплачено і ця постанова не скасована до тепер; постанова про закінчення виконавчого провадження від 09.07.2024р, також містить порушення закону, які описані в попередніх обґрунтуваннях, крім того виконавець, ніби то встановила, що із боржника стягнуто 2955,38грн.,виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця, що взагалі є злочинним тому, що ніякі приватні виконавці взагалі не приймали участь у даному виконавчому провадженні, ця постанова підтверджує повну сплату бору, і в додатках немає підтвердження скасування цього документа.

Колегія суддів вважає, що скаржник фактично не обґрунтував у чому полягає незаконність дій державного виконавця по винесенню вказаних постанов, а основне, не зазначив, яким чином порушені його права. Стягнення виконавчого збору передбачено статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження". Він стягується з боржника до Державного бюджету як обов'язковий платіж, якщо рішення не виконано добровільно, і становить 10% від суми, що фактично стягнуто, повернуто або вартості майна, переданого стягувачу. При зазначенні у постанові "приватного виконавця" допущено опису, оскільки виконавче провадження перебувало на примусовому виконанні Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у державного виконавця Нагірної Я.В., тому об'єктивно і логічно, що вказаний виконавчий збір стягнуто за вчинення державним виконавцем виконавчих дій.

Щодо вимог скарги про визнання неправомірними дії/бездіяльність начальника Великоолександрівського ВДВС Шахмана А.В. щодо винесення постанови про скасування процесуального документу від 08.08.2024р., та визнання його недійсним.

Відмовляючи у задоволенні вимог скарги у зазначеній частині, суд першої інстанції вважав, що постанова про скасування процесуального документу від 08.08.2024 року винесена у межах повноважень начальника державної виконавчої служби та з урахуванням норм чинного законодавства.

Доводами скарги у зазначеній частині вимог було те, що начальник ВДВС видав документ, який не може бути процесуальним документом, так як по формі і змісту не відповідає законодавству України, тому він не має процесуальних наслідків. Виконавець Нагірна Я.В., не мала права вчиняти дій, вказаних у ньому. Цей документ не скасовує постанову виконавця Нагірної Я.В. від 09.07.2024р. про зняття арешту з коштів, як і висновок виконавця про повне погашення боргу.

Колегія суддів надаючи оцінку висновку суду у зазначеній частині вимог скарги зазначає наступне.

Згідно п.2 ч.3 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Здійснивши перевірку виконавчого провадження №39331826 щодо виконавчого листа № 2-2878/10 виданого 04.11.2010 Суворовський районний суд м. Херсона про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк"кредитної заборгованості, начальник Великоолександрівського ВДВС Шахман А.В. установив порушення норм чинного законодавства та практики касаційного суду , виніс постанову про скасування документу "Постанова про закінчення виконавчого провадження" від 09.07.2024, що видала ОСОБА_5 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-2878/10 виданого 04.11.2010 Суворовським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" кредитної заборгованості.

Як зазначив в судовому засіданні начальник Великоолександрівського ВДВС Шахман А.В. державним виконавцем Нагірною Я.В. було здійснено неправильний розрахунок розміру заборгованості боржника, не враховано, що стягнення відбувалося за валютним зобов'язанням, зарахування грошових сум мало відбуватися за курсом долара США на день внесення грошових коштів боржником, що стало підставою для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Здійснивши розрахунок залишку заборгованості ОСОБА_1 за виконавчим листом відповідно до інформаційної довідки УПФУ щодо відрахувань із рахунку боржника та врахувавши еквівалент вказаних сум у доларах США за курсом на день погашення, залишок заборгованості склав 2 735,14дол.США.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 49 зазначеного Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 53 Закону № 606-XIV.

Відповідно до частини третьої вказаної статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

Із матеріалів справи убачається, що, ухвалюючи рішення у справі, Суворовський районний суд м. Херсона визначив суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення.

Тобто, визначаючи характер грошового зобов'язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця.

У постанові від 11 вересня 2024 року у справі №500/5194/16, формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатує, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

Виходячи із вище зазначеного, відсутні підстави визнання дій начальника Великоолександрівського ВДВС по винесенню постанови від 08 серпня 2024 року неправомірними і скасування вказаної постанови.

Що стосується вимог скарги про зобов'язання державного виконавця спростувати недостовірну інформацію.

ОСОБА_1 просив визнати неправомірними дії/бездіяльність державного виконавця Великоолександрівського ВДВС Нагірної Я. В., наслідками яких стало внесення неправдивих відомостей до єдиного державного реєстру боржників №29510 від 22.08.2024 року, та зобов'язати спростувати неправдиву інформацію.

Відповідно до пункту 5 статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Виконавець діяла у межах своїх повноважень, тому відсутні підстави для визнання її дій неправомірними, "повідомлення" стосувалося боржника на прізвище " ОСОБА_4 ", а не " ОСОБА_4 ", інформація про боржника ОСОБА_1 у Єдиному реєстрі боржників відсутня.

ОСОБА_1 не зазначив, які і яким чином вказане повідомлення порушує його права, тому відсутні підстави для задоволення його скарги у зазначеній частині і скасування ухвали суду.

Щодо вимог скарги про спростування недостовірної інформації.

Національним законодавством, а саме ч.1 ст. 277 ЦК України, передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції вважав, що питання спростування недостовірної інформації підлягає розгляду у порядку позовного провадження відповідно до положень ст.ст. 27, 175, 177 ЦПК України, тому у зазначеній частині вимог скарги провадження у справі підлягає закриттю, і колегія суддів погоджується із висновком суду.

Щодо вимог скарги про заборону Великоолександрівському ВДВС здійснювати виконавчі дії відносно скаржника.

Відмовляючи у задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 , суд вважав, що скаржник фактично просить суд заборонити державному виконавцю вживати, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", заходи щодо примусового виконання рішення суду, що суперечить положенням чинного законодавства, у зв'язку з чим така вимога не підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується із висновком суду, оскільки на примусовому виконанні Великоолександрівського ВДВС перебуває виконавче провадження №39331826 щодо виконавчого листа № 2-2878/10 виданого 04.11.2010 Суворовським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" кредитної заборгованості, і відповідно до вимог частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Що стосується вимог скарги про постановлення окремої ухвали відносно Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Управління), Великоолександрівського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Відмовляючи у задоволенні вказаних вимог скарги суд виходив з того, що обставини наведені у скарзі та обставини встановлені судом під час дослідження письмових доказів сторін відсутні докази, які б вказували на наявність підстав для притягнення Управління та Великоолександрівського ВДВС до юридичної відповідальності, а отже і підстав для постановлення окремої ухвали.

Апеляційна скарга не містить обґрунтування незаконності ухвали суду у зазначеній частині.

Колегія суддів погоджується із висновком суду у вказаній частині вимог скарги з наступних підстав.

Приписами частин 1, 2, 3 ст. 262 ЦПК України, якими визначено підстави постановлення окремої ухвали визначено : суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення.

Резюмуючи наведене, слід зазначити, що судом при розгляді справи мають бути виявлені порушення певними суб'єктами законодавства зловживання або порушення своїх процесуальних чи професійних обов'язків або ознак у їх діях кримінального правопорушення, а постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду.

Урахувавши, що суб'єктами, чиї дії і бездіяльність оскаржені, порушень закону у розглянутих правовідносинах не встановлено, ознаки кримінального правопорушення не виявлено суд, у межах своїх повноважень обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для постановлення відносно останніх окремої ухвали.

Щодо вимог скарги про визнання неправомірними дій/бездіяльності Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса).

Суд першої інстанції виходив з того, що Південне міжрегіональне управління юстиції (м. Одеса) не є учасником цивільної справи №766/761/25, тому вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірними його дій чи бездіяльності не підлягають розгляду в рамках цієї скарги.

Колегія суддів погоджується із висновком суду, оскільки відповідно до частини 3 статті 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.

Доповнивши зміст своєї первинно поданої скарги заявою від 08.06.2025 вимогами щодо Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), ОСОБА_1 не зазначив останнє учасником справи - особою, чиї дії оскаржуються, не клопотав перед судом про залучення його як учасника справи, тому суд дійшов правильного висновку про те, що вимоги до Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) не підлягають розгляду у межах даного судового провадження.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права, тому підлягають відхиленню, а ухвала суду залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 21 липня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, з дня складання повного рішення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції - Верховного Суду.

Повний текст складено 04 листопада 2025 року.

Головуючий Л.П. Воронцова

Судді : В.В. Майданік

І.В. Склярська

Попередній документ

131507555

Наступний документ

131507557

Інформація про рішення:

№ рішення:	131507556
№ справи:	766/761/25
Дата рішення:	04.11.2025
Дата публікації:	06.11.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Херсонський апеляційний суд
Категорія справи:	Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Передано судді (15.12.2025)
Дата надходження:	15.12.2025
Предмет позову:	на дії Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

25.02.2025 13:20	Херсонський міський суд Херсонської області
08.04.2025 12:50	Херсонський міський суд Херсонської області
18.06.2025 11:30	Херсонський міський суд Херсонської області
21.07.2025 11:30	Херсонський міський суд Херсонської області
04.11.2025 13:50	Херсонський апеляційний суд