Єдиний унікальний номер справи: 650/2590/25 Головуючий в І інстанції: Хомик І.І.
Номер провадження: 22-ц/819/1239/25 Доповідач: Майданік В.В.
04 листопада 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Майданіка В.В.,
суддів: Воронцової Л.П.,
Склярської І.В.,
секретар Олійник К.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТС-Агропродукт",
Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс",
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 03 вересня 2025 року, ухвалене у складі судді Хомик І.І., дата складення повного тексту рішення - не зазначено, у справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бєліков Андрій Андрійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс" про розірвання договору оренди землі,
Стислий виклад позовної заяви, оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги
19 квітня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бєліков Андрій Андрійович, звернувся до суду з вказаним позовом до ТОВ "Ютс-Агропродукт", в якому просив розірвати договір оренди землі від 19.04.2012 ХС-652090004002150, укладений між ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" (новий орендар ТОВ "Ютс-Агропродукт" на підставі додаткової угоди від 28.12.2017 року) та ОСОБА_1 , номер запису про право (номер запису в державному реєстрі прав) 11595852 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520985000:07:024:0026. Також просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати, понесені на сплату судового збору та правничу допомогу.
Позов обґрунтований наступним.
19.04.2012 між позивачем та ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" укладеного договір оренди землі №ХС-652090004002150.
20.01.2015 змінено сторону орендаря з ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" на ПП "Ютс-Агропродукт Плюс".
28.12.2017 року між позивачем, Приватним підприємством "Ютс-Агропродукт Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" була укладена додаткова угода № 1900073 про заміну сторони у договорі оренди землі, за якою право оренди належної позивачу земельної ділянки перейшло до нового орендаря ТОВ "Ютс-Агропродукт", а отже перейшли і відповідні зобов'язання.
Відповідно до договору, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 8,98 га, яка розташована на території Чкаловської сільської ради Бериславського (Великоолександрівського) району Херсонської області.
Кадастровий номер земельної ділянки 6520985000:07:024:0026 площею 8,98 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 291 472,50 грн.
Відповідно до Додаткової угоди орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5,70 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, за рік оренди, до 31 грудня кожного року.
Зважаючи на вищевказані обставини, згідно Договору оренди землі, відповідач зобов'язаний був нарахувати та сплатити орендодавцю орендну плату за 2022, 2023, 2024 роки.
Відповідно до Договору оренди землі орендна плата за весь об'єкт оренди становить 5,7 відсотків НГО та складає 16 613,90 грн за рік. Сума заборгованості складає 16 613,90 х 3 = 49 841,7 грн.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був нарахувати та сплатити орендну плату за 2022, 2023, 2024 роки до 31 грудня кожного року за кожним з Договорів оренди, проте по теперішній час не виконав вказаних зобов'язань, в зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.
Крім того, наведено положення ч.2 ст.651 ЦК України й зазначено, що при погоджені з відповідачем строку сплати орендної плати за користування земельними ділянками, який відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі" є істотною умовою договору оренди землі, позивач розраховував на своєчасне отримання орендної плати за землю у відповідному розмірі. А отже в зв'язку з порушенням строку сплати орендної плати, сторона орендодавців була позбавлена можливості отримання матеріальних благ, на які розраховувала при укладені Договору оренди землі.
Ухвалою суду від 22.04.2025 року було відкрито провадження у справі за вказаним позовом й постановлено розгляд справи провести в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін у судове засідання.
Ухвалою суду від 29.05.2025 року до участі в розгляді справи було залучено співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Перемога-Плюс". Крім того, було ухвалено прийняти уточнені позові вимоги, викладені в клопотанні представника позивача, здійснювати подальший розгляд справи в їх межах.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, враховуючи наступне.
Відповідач ТОВ "Ютс-Агропродукт" є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 6520985000:07:024:0026 площею 8,98 га на підставі договору оренди землі від 10.04.2010, зареєстрованого 19.04.2012 у Великоолександрівському відділі по земельних ресурсах за № ХС-652090004002150, та додаткових угод до нього.
Земельна ділянка розташована на території Чкаловської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року №376, Великоолександрівська селищна територіальна громада, до якої належить Чкаловська сільська рада, була тимчасово окупованою російською федерацією з 10.03.2022 по 09.11.2022.
Внаслідок збройної агресії російської федерації та тимчасової окупації ТОВ "Ютс-Агропродукт", яке здійснювало діяльність на цій території, було позбавлене можливості здійснювати свою господарську діяльність у повному обсязі та використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням. Майно підприємства було знищене та розграбоване, що унеможливило нормальне функціонування та виконання договірних зобов'язань.
Факт неможливості здійснення діяльності та знищення майна підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань
09.04.2022 невстановлені особи у військовій формі з бази ТОВ "Ютс-Агропродукт" у с. Новорайськ Бериславського району Херсонської області протиправно заволоділи автомобілем КАМАЗ та вивезли три дрони для проведення сільськогосподарських робіт.
Також, 17.06.2022 ТОВ "Ютс-Агропродукт" звернулось із заявою про те, що 24.02.2022 у зв'язку з тимчасовою окупацією військовослужбовцями російської федерації території Херсонської області, військовими рф здійснено проникнення до ТОВ "Ютс-Агропродукт" за адресою Херсонська область, Бериславський район, селище Новорайськ, вул. Промислова, 3, у зв'язку з чим представники підприємства позбавлені доступу до підприємства та належного майна.
Згідно розпоряджень Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області за 2023-2025 роки орендовані ТОВ "Ютс-Агропродукт" земельні ділянки (в тому числі і спірна) визнано ненепридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забрудненням вибухонебезпечними предметами, та надано ТОВ "Ютс-Агропродукт" податкову пільгу зі сплати земельного податку за землю приватної власності та орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в розмірі 100 % від суми податкового зобов'язання.
Крім того, 23.04.2022 з території підприємства військові рф захопили належні підприємству на праві власності 11 мультикоптерів DJL Argas (CE).
Забруднення земель вибухонебезпечними предметами внаслідок збройної агресії є обставиною, що унеможливлює безпечне використання таких земель і здійснення на них господарської діяльності.
Неможливість обробітку земельної ділянки через її потенційне замінування та пряма загроза для життя і здоров'я працівників при обробітку земельної ділянки - є обставинами, за які орендар не відповідає, і які, відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України, звільняють його від сплати орендної плати за період, коли таке користування було неможливим.
Неможливість використання земельної ділянки через її розташування на тимчасово окупованій території, фактичне знищення майна Товариства, потенційне замінування та пов'язана з цим загроза життю та здоров'ю працівників є прямим наслідком збройної агресії, що об'єктивно унеможливило виконання зобов'язань за договором оренди.
Враховуючи викладене, відсутність доказів щодо розміру орендної плати та доказів систематичної несплати орендної плати у зв'язку з невикористання земельних ділянок через обставини, за які відповідач не відповідає, свідчать про відсутність підстав для розірвання договору оренди.
Представник позивача надав до суду відповідь на відзив в якій зазначив, що позивач звертає увагу на те, що на території, де за позицією відповідача неможливо здійснювати господарську діяльність, інші суб'єкти господарювання проводять господарську діяльність.
Крім того, відповідач жодним чином та жодного разу не повідомив орендаря про неможливість використання ним земельної ділянки.
Також вказав, що відповідач жодним чином не комунікує з позивачем за більш ніж 3 роки та не надав жодної інформації про сплату заборгованості за орендовану земельну ділянку, при тому наявні факти продажу права оренди відповідачем (розрахунок 100 гривень за 1 гектар), що свідчить про відсутність у відповідача бажання проводити господарську діяльність на орендованій ділянці.
Надані відповідачем докази не підтверджують існування обставин, які б свідчили про повну неможливість використання відповідачем орендованої земельної ділянки за її цільовим призначенням у розумінні ч.6 ст.762 ЦК України, зокрема у частині забезпечення доступу до майна, фактичного перебування на орендованій земельній ділянці чи можливості забезпечення її належного утримання.
Викладені відомості в розпорядженнях військової адміністрації також самі по собі не є достатніми для висновку про відсутність у відповідача повної можливості володіти чи користуватись об'єктом оренди у спосіб, що унеможливлює його експлуатацію взагалі. Звертає увагу на те, що вказаними розпорядженнями фактично надається пільга зі сплати податків і не звільняє сторону від сплати орендної плати. Також про це свідчить бездіяльність відповідача в частині визначення взагалі можливості використовувати земельні ділянки.
Просить задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача ТОВ "Перемога-Плюс" в судове засідання не з'явився, хоч був належно повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на сайті "Судова влада України".
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 03 вересня 2025 року позов було задоволено частково. Суд вирішив розірвати договір оренди землі від 19.04.2012 ХС-652090004002150, укладений між ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" (новий орендар ТОВ "Ютс-Агропродукт" на підставі додаткової угоди від 28.12.2017 року) та ОСОБА_1 , номер запису про право (номер запису в державному реєстрі прав) 11595852 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520985000:07:024:0026. Також з ТОВ "Ютс-Агропродукт" на користь позивача було стягнуто витрати, понесені на сплату судового збору в сумі 969,00 грн, а також відмовлено у стягненні витрат на правову допомогу.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Договору оренди землі відповідач зобов'язаний був нарахувати та сплатити орендодавцю (позивачу) орендну плату за земельну ділянку за 2022, 2023 та 2024 роки до 31 грудня кожного поточного року, однак цього не виконав. Загальна сума боргу становить 49 841,70 грн.
Також суд виходив з того, що відповідач не скористався своїм правом надати докази сплати орендної плати або пояснити причини невиконання зобов'язань, що відповідно до ч.1 ст.617 ЦК України покладає на нього обов'язок доведення наявності обставин непереборної сили. З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що орендна плата за вказані роки відповідачем не сплачувалася, а зобов'язання за договором оренди землі - не виконано.
Також суд виходив з відсутності доказів того, що новий орендар вказаної земельної ділянки ТОВ "Перемога-Плюс" на даний час здійснює господарську діяльність на земельній ділянці, виконує умови договору оренди, зокрема щодо цільового використання землі, її обробітку та сплати орендної плати.
Також, суд виходив з того, що згідно листа Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області вбачається, що огляд вищезазначених земельних ділянок щодо наявності на них вибухонебезпечних предметів, у тому числі представниками Великоолександрівської селищної ради (СВА) не проводився; відомості щодо проведення ТОВ "Ютс-Агропродукт" заходів з розмінування зазначених ділянок відсутні; відомості про проведення розмінування земельних ділянок сільськогосподарського призначення користувачами відсутні.
Також суд вважав, що відповідач не довів, що мав об'єктивну неможливість використовувати орендовану земельну ділянку у своїй господарській діяльності. Зокрема,як зазначив суд, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що земельна ділянка не могла бути використана за її цільовим призначенням. Також відповідач не звертався до позивача з повідомленнями про наявність обставин, які унеможливлювали виконання ним договірних зобов'язань, не надав доказів причинно-наслідкового зв'язку між воєнними діями та неможливістю обробітку землі.
Також, суд виходив з того, що відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення, посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2924/02.0-7.1. Однак, вказав суд, товариство обмежилось лише посиланням на військові дії на території України та Херсонської області зокрема, але не надало доказів на підтвердження того, які саме обставини вплинули на господарську діяльність підприємства. На думку суду, з урахуванням відсутності належних доказів об'єктивної неможливості використання земельної ділянки та невиконання відповідачем свого обов'язку щодо належного обґрунтування форс-мажорних обставин у конкретному правовідношенні, підстави для звільнення його від орендної плати за 2023-2024рр. відсутні. Таким чином, вважав суд, зважаючи на систематичне невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати орендної плати за 2022-2024 роки за договором оренди земельної ділянки, наявні підстави для стягнення вказаної заборгованості та розірвання договору оренди, у зв'язку з чим позов слід задовольнити в цій частині.
Крім того, вважаючи, що у стягненні витрат на правничу допомогу слід відмовити, суд виходив з того, що доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу стороною позивача не надано.
На вказане рішення відповідач ТОВ "Ютс-Агропродукт" подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про його скасування й постановлення нового рішення про залишення позову без розгляду. При цьому він послався на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема зазначив, що розгляд справи проводився неуповноваженим складом суду за наявності обставини, що викликають сумнів в неупередженості та об'єктивності судді, що за ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, оскільки це порушення правил юрисдикції та складу суду. Так, вказав, що відповідачем подано відвід судді Хомик І.І., який 03 вересня 2025 року вказаним суддею, в провадженні якої перебуває справа, на думку скаржника, необґрунтовано залишено без розгляду, оскільки станом на 18 липня 2025 року та по даний час у Великоолександрівському районному суді Херсонської області здійснюють правосуддя три судді, отже питання про відвід повинне було бути вирішено суддею, який не входить до складу суду. Це, як вважає скаржник, порушує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, Бангалорські принципи.
Також вказав, що суд не прийняв до уваги наявність підстав для залишення позову без розгляду. Адже позов було подано через підсистему "Електронний суд". Проте, представником позивача 25.05.2025 та 16.08.2025 були подані електронною поштою з використанням електронного цифрового підпису заяви про розгляд справи без участі позивача та представника позивача. На думку скаржника, вказані заяви не повинні були прийматися судом, так як подані з порушенням вимог ч. 9 ст. 43 ЦПК України. Адже, як він вважає, надіславши заяви про розгляд справи без участі електронною поштою з використанням електронного цифрового підпису, а не за допомогою підсистеми "Електронний суд", представник позивача (адвокат) використав спосіб звернення до суду, не передбачений чинним процесуальним законодавством, що повинно було б стати наслідком залишення позову без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.
Також зазначив, що поза увагою суду залишилось те, що дана справа мала розглядатися в рамках загального позовного провадження, оскільки справа не є малозначною, спір стосується цивільних правовідносин, де одна зі сторін (орендар чи орендодавець) вимагає припинення договірних відносин в судовому порядку і відповідно має значення для сторін. Розірвання договору оренди землі є немайновою вимогою, що унеможливлює віднесення справи про розірвання договору оренди землі до малозначної, оскільки це призводить до припинення речових правовідносин щодо земельної ділянки, яка є цінним об'єктом та має надзвичайно важливе значення для відповідача, оскільки ТОВ "Ютс-Агропродукт" є аграрним підприємством, основним видом діяльності якого є вирощування сільськогосподарських культур. На думку скаржника, даний підхід суду до визначення порядку розгляду справи (а саме в порядку спрощеного позовного провадження) є поверхневим, свідчить про упередженість суду щодо обставин справи та не спрямований на належний розгляд справи за повного та всебічного з'ясування обставин справи і досягнення мети цивільного судочинства - постановлення справедливого, законного та обґрунтованого рішення. Вважає, що розгляд справи, яка за своїми ознаками мала розглядатися за правилами загального позовного провадження, але була розглянута у спрощеному порядку, є істотним порушенням норм процесуального права, яке є однією з підстав до скасування судового рішення як такого, що винесено з порушенням правил підсудності та юрисдикції, є безумовною підставою для його скасування.
Також вказав, що судом не було враховано те, що наданий самим же позивачем лист Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 14.04.2025 № 1101 підтверджує неможливість ТОВ "Ютс-Агропродукт" здійснювати обробіток спірної земельної ділянки, а як наслідок і сплачувати орендну плату, у зв'язку з її потенційною забрудненістю вибухонебезпечними предметами.
Також зазначив, що суд дійшов хибного висновку, що відповідачем не доведено факт неможливості виконувати зобов'язання за договором оренди землі, оскільки, зазначив, це підтверджується тимчасовою окупацією території Херсонської області, де розташована земельна ділянка, відповідними розпорядженнями Великоолександрівської селищної військової адміністрації, якими визначено, що земельні ділянки не придатні до їх використання через потенційне забруднення, листом Головного Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області від 11 червня 2025 року № 6603-2942/6616/3 та розпорядженням Херсонської обласної ради від 01.03.2023 № 24 "Про доповнення переліку суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили", яким ТОВ "Ютс-Агропродукт" визнано підприємством, що постраждало внаслідок обставин непереборної сили.
Також вказав, що судом не було досліджено наданий відповідачем доказ - лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області № 66 03-2942/66 16/3 від 11.06.2025, який є підтвердженням того, що земельна ділянка, яка є предметом договору оренди землі, щодо якого подано позов, є потенційно забрудненою вибухонебезпечними предметами. Вважає, що даний доказ підтверджує наявність обставин неможливості використання землі орендарем відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України.
Також зазначив, що суд не звернув уваги на те, що право оренди земельної ділянки ТОВ "Ютс-Агропродукт" було відчужено ТОВ "Перемога-Плюс" на підставі відповідного правочину і, таким чином, новий орендар несе відповідальність за невиконання зобов'язань за договором, а тому, на його думку, ТОВ "Ютс-Агропродукт" не є боржником за зобов'язаннями, передбаченими договором оренди землі, а тому відповідно не повинен бути відповідачем за цим позовом та відповідно сплачувати судові витрати за рішенням суду.
Також вказав, що у цій справі суд не застосував положення ч.6 ст.762 ЦК України та не врахував правові висновки Верховного Суду у релевантних правовідносинах: постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року по справі № 910/7495/16, постанова Верховного Суду від 20 березня 2024 року по справі № 911/255/23.
У своєму відзиві ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бєліков Андрій Андрійович, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Щодо доводів скаржника про розгляд справи неповноважним складом суду вказав, що 22 квітня 2025 року у справі відкрито провадження та визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, 18 липня 2025 року відповідачем у даній справі, зловживаючи процесуальними правами, подано немотивовану заяву про відвід судді Хомик І.І., 03 вересня 2025 року суддя Великоолександрівського районного суду Херсонської області Хомик І.І., в провадженні якої перебуває справа, залишила вказаний відвід без розгляду. Строки подачі заяв про відвід, передбачені ч.3 ст.39 ЦПК України, а тому, пославшись на висновок Верховного Суду, зроблений у постанові від 20.12.2019 року у справі № 756/10700/17, вважає, що є відсутніми підстави для скасування оскаржуваного рішення.
Щодо доводів скаржника про наявність підстав для залишення позову без розгляду зазначив, що законодавцем (ч.2 ст.174 ЦПК України) визначено вичерпний перелік заяв по суті справи і заява про розгляд справи без участі сторони такою не є, а посилання апелянта на позицію Верховного суду у справі № 944/6062/23 не є релевантною до цієї справи, оскільки у тій іншій справі вирішувалося питання про забезпечення позовної заяви та стосувалося обмеження певних прав. Яким чином були порушені права апелянта наданням заяви про розгляд справи без участі сторони останнім не вказано. Крім того, згідно з Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" (ст.22), електронний документ з КЕП має такий самий юридичний статус, як паперовий документ із власноручним підписом.
Щодо доводів про розгляд судом в порядку спрощеного позовного провадження справи, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, вказав, що незрозумілим для сторони позивача є те, яким чином сукупні платежі за користування земельною ділянкою у договорі до 31.11.2026 року (зі сплатою орендної плати у розмірі 16 613,93 грн за рік оренди) досягли розміру в 90 840,00 грн. Також звернув увагу на хибність твердження відповідача про необхідність розгляду цієї справи в рамках загального позовного провадження, оскільки, на думку відповідача, це стосується цивільних правовідносин, де одна зі сторін (орендар чи орендодавець) вимагає припинення договірних відносин в судовому порядку і відповідно має значення для сторін, а також на необгрутованість посилань відповідача на те, що вимога про розірвання договору оренди землі є немайновою вимогою, що унеможливлює віднесення справи про розірвання договору оренди землі до малозначної.
Щодо неможливості користуватися орендованим майном зазначив, що надані відповідачем докази не підтверджують існування обставин, які б свідчили про повну неможливість використання відповідачем орендованої земельної ділянки за її цільовим призначенням у розумінні ч.6 ст.762 ЦК України. Викладені відомості в розпорядженнях військової адміністрації, також самі по собі не є достатніми для висновку про відсутність у відповідача повної можливості володіти чи користуватись об'єктом оренди. Рішення місцевих військових адміністрацій в частині визнання непридатними земельних ділянок, які перебувають на праві оренди в ТОВ "ЮТС-Агропродукт" приймаються виключно в контексті сплати за землю (земельний податок та орендна плата за землі комунальної/державної власності). Звернув увагу на те, що чинним законодавством та сталими висновками Верховного Суду унормовано те, що підтвердженням настання дії форс-мажорних обставин, як умови можливості звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору, є саме сертифікат Торгово-промислової палати України, який відсутній. Крім того, вказав, що відповідач жодним чином та жодного разу не повідомив орендаря, про неможливість використання ним земельної ділянки. Відповідач жодним чином не комунікує з позивачем за більш ніж 3 роки та не надав жодної інформації про сплату заборгованості за орендовану земельну ділянку, при тому наявні факти продажу права оренди відповідачем (розрахунок 100 гривень за 1 гектар), що свідчить про відсутність у відповідача бажання проводити господарську діяльність на орендованій ділянці.
В частині доводів апелянта щодо невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, зазначив, що невідомо, яким чином скаржник у листі органу місцевого самоврядування знайшов докази "що спірна земельна ділянка залишалася небезпечною для здійснення на ній сільськогосподарської діяльності", так як останнім вказано про те, що вказані ділянки представниками органу місцевого самоврядування не оглядалися. Зазначене, на думку представника позивача, спростовує аргументи відповідача, що надання податкових пільг свідчить про непридатність земельних ділянок.
Щодо долучення доказів до справи, поновлення строків надання доказів, зазначив, що відсутність юристів у Товаристві не є причиною, яка б унеможливлювала подання доказів та надання відзиву у строки передбачені ЦПК України.
Щодо посилання на Лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області № 66 03- 2942/66 16/3 від 11.06.2025 року вказав, що вказаний доказ є фактично штучно створеним відповідачем, так як останнім 17.04.2025 продано право оренди ТОВ "Перемога Плюс" на підставі договору купівлі-продажу права оренди, що унеможливлює так званий "намір" скаржника використовувати земельну ділянку в господарській діяльності та використовується відповідачем задля уникнення відповідальності та доведення дії обставин непереборної сили, яку інших шляхом відповідач довести не може.
Крім того, звернув увагу на те, що відповідач безпідставно затягує розгляд справи, зокрема відповідно до ЄДРСР у відкритому доступі наявні десятки ухвал суду про залишення апеляційних скарг без руху.
Справу було призначено до апеляційного розгляду на 04.11.2025 року о 08-35 годині, однак учасники справи, які до суду не з'явилися й про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. У зв'язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Фактичні обставини, встановлені судом
ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 452908, виданого на підставі розпорядження голови Великоолександрівської райдержадміністрації від 03 квітня 2009 року № 196, є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6520985000:07:024:0026, площею 8,98 га, яка розташована на території Чкаловської сільської ради Бериславського (Великоолександрівського) району Херсонської області.
19.04.2012 між позивачем та ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" укладеного договір оренди землі №ХС-652090004002150.
20.01.2015 року ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" угодою про заміну сторони у договорі передало право орендаря ПП "Ютс-Агропродукт Плюс".
28 грудня 2017 року між ОСОБА_1 , ПП "Ютс-Агропродукт Плюс" (код ЄДОПОУ 32300976) та відповідачем ТОВ "Ютс-Агропродукт" (код ЄДОПОУ 41101589) було укладено Додаткову угоду № 1900073 від 28 грудня 2017 року до Договору оренди землі № № ХС-652090004002150 від 12 квітня 2012 року.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 291 472,50 грн.
Відповідно до Додаткової угоди орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5,70 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, за рік оренди, до 31 грудня кожного року.
Відповідно до Договору оренди землі орендна плата за весь об'єкт оренди становить 5,7 відсотків НГО та складає 16 613,90 грн за рік. Сума заборгованості складає 16 613,90 х 3 = 49 841,7 грн.
Зважаючи на вищевказані обставини, згідно Договору оренди землі, відповідач зобов'язаний був нарахувати та сплатити орендодавцю орендну плату за 2022, 2023, 2024 роки, однак цього не зробив.
17.04.2025р. відповідно до договору купівлі-продажу № 1704/25-23 новим орендарем визначено ТОВ "Перемога-Плюс" код ЄДРПОУ 33251307, 37223 Лохвицький район, Полтавська область, с. Гиряві Ісківці, вул. Миру, буд. 12.
Вказана обставина підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Згідно листа Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 14.04.2025 року № 1101 вбачається, що огляд вищезазначених земельних ділянок щодо наявності на них вибухонебезпечних предметів, у тому числі представниками Великоолександрівської селищної ради (СВА) не проводився; відомості щодо проведення ТОВ "Ютс-Агропродукт" заходів з розмінування зазначених ділянок відсутні; відомості про проведення розмінування земельних ділянок сільськогосподарського призначення користувачами відсутні.
Відповідно до листа Головного управління ДСНС України у Херсонській області № № 66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року, направленого у відповідь на звернення ТОВ "Ютс-Агропродукт", піротехнічні розрахунки ДСНС до проведення робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) на земельних ділянках, орендованих товариством на території Бериславського району Херсонської області, не залучались, а самі роботи з розмінування проводились іншими фаховими відомствами.
При цьому зазначено, що, ймовірно, вищевказані земельні ділянки можуть бути потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами. Окремо наголошено, що у зв'язку із щоденними обстрілами з боку збройних сил російської федерації різними типами озброєння, Головне управління не може гарантувати безпеку при проведенні польових робіт на даних територіях.
У зв'язку з викладеним, ДСНС рекомендувало товариству звернутися до Херсонської обласної військової адміністрації, яка, згідно з розпорядженням від 6 березня 2023 року №?101, визначає пріоритетність заходів із розмінування, координує їх виконання і може підтвердити статус відповідних територій.
Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушення зобов'язань, а саме його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є підставою для розірвання договору.
Загальною умовою виконання цивільно-правових зобов'язань, відповідно до ст.526 ЦК України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
За положеннями ст.651 ЦК України ("Підстави для зміни або розірвання договору"):
--- зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1);
--- договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2);
--- у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3).
За ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно зі ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч.1 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Згідно зі ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.15 вказаного Закону істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За положеннями ст.ст.21, 22 вказаного Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Відповідно до ст.23 вказаного Закону орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
За положеннями ст.24 вказаного Закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.
Статтею 96 ЗК України серед обов'язків землекористувачів передбачений такий, як обов'язок своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею (п."в" ч.1).
На підставі ст.32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст.24, 25 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Аналогічна умова зазначена в Договорі оренди землі.
Відповідно до пункту "д" ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.
Наведене повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом України у постановах від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16.
У постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок:
"У ч.2 ст.651 ЦК України використано формулу закінчення "та в інших випадках", що дозволяє зробити висновок, що правило, викладене у цій правовій нормі, не може бути скасоване (ані спеціальним законодавством, ані домовленістю сторін), а може бути винятково доповнене - спеціальним законодавством або домовленістю сторін.
З наведеного можна зробити висновок, що приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та правила ч.2 ст.651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних.
Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23, провадження № 12-19гс24".
Також у вказаній вище постанові зазначено:
"Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як "систематичність" та "несплату", зокрема, орендної плати … під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття "систематичність" у подібних правовідносинах є усталеною".
Також у вказаній постанові Верховний Суд висловив свою позицію щодо розірвання договору оренди землі на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, а також на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.
Так, щодо розірвання договору оренди землі на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України Верховний Суд зазначив:
"Щодо поняття "несплата", вжите у п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати. Такий висновок є логічним та виправданим, оскільки поняття "несплата" та "недоплата" не є тотожними. Оскільки в конструкції згаданої правової норми не наведено жодного означення до слова "несплата", можна виснувати, що законодавець у згаданій правовій нормі не передбачив жодної альтернативи повної несплати, тобто не визначив, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є не лише систематична несплата, а й систематична недоплата орендної плати. До того ж потрібно враховувати, що розмір недоплати може варіюватися орієнтовно від 1 % до 99 % суми належної орендної плати, що не може не впливати на ступінь порушення прав власника землі та оцінку істотності такого порушення. Протилежне розуміння, а саме якщо вважати підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України, зокрема й сплату орендної плати не в повному обсязі (часткове виконання зобов'язання), навряд чи буде справедливим та розумним, оскільки під дію цієї спеціальної норми права підпадатимуть і незначні (неістотні) порушення, наприклад систематична недоплата 1,00 грн зі 10 000,00 грн орендної плати. За таких обставин суди будуть змушені на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України розривати договори оренди землі всупереч принципу збереження договору".
Щодо розірвання договору оренди землі на підставі ч.2 ст.651 ЦК України Верховний Суд зазначив:
"Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.
У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору". Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення. …
Головна ідея, на якій ґрунтується правило ч.2 ст.651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.
Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням договору. …
Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).
Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові (від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23) зазначала, що у разі, якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, а загальне правило ч.2 ст.651 ЦК України - у разі істотності порушення договору іншою стороною.
Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.
Натомість у разі неістотної часткової несплати орендної плати, а так само у разі виникнення спору щодо її розміру, порядку здійснення платежів тощо, у власника завжди є право на звернення до суду з позовом про стягнення таких орендних платежів, 3 % річних, інфляційних втрат, неустойки тощо. Такий спосіб захисту буде ефективним та пропорційним, відновлюватиме порушене право орендодавця та зберігатиме договір оренди землі виходячи з балансу інтересів обох сторін.
Верховний Суд ураховує, що у контексті ч.2 ст.651 ЦК України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості. У п."д" ч.1 ст.141 ЗК України йдеться про факт систематичної повної несплати, і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред'явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати".
Таким чином розірвання договору оренди землі можливе як на підставі п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, так і на підставі ч.2 ст.651 ЦК України. У першому випадку (п."д" ч.1 ст.141 ЗК України) мають бути доведені два та більше випадки повної несплати орендної плати. У другому ж випадку (ч.2 ст.651 ЦК України) має бути доведено істотне порушення умов договору, наприклад, якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував.
У постанові Верховного Суду від 06.06.2019 року у справі № 388/647/17 зроблено такий висновок: "у своєму висновку суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність ознак систематичності несплати СПС "Степ" орендної плати й відповідно підстав для розірвання договору оренди, оскільки відповідач сплатив, а ОСОБА_2 та у подальшому позивач ОСОБА_1 отримали орендну плату наперед. Доводи касаційної скарги про систематичну несплату відповідачем орендної плати не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, так як зводяться до переоцінки доказів, такі доводи були предметом розгляду суду апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження. Суд апеляційної інстанції вірно виходив із того, що матеріалами справи підтверджується факт отримання ОСОБА_2 орендної плати наперед за 2014-2016 роки та отримання ОСОБА_1 орендної плати за 2015-2016 роки".
У цій справі відсутні докази отримання позивачем орендної плати наперед, проти цього відповідач не заперечує.
Щодо суті спору
Відповідач по суті заперечує проти позовних вимог, вказуючи про те, що невиконання умов договору відбулося не з вини підприємства, а було обумовлено військовою агресією російської федерації проти України, введенням в Україні воєнного стану, який триває дотепер, окупацією території Херсонської області, на якій розташована орендована земельна ділянка, включенням відповідача до переліку підприємств, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили, невідновленням до сих пір діяльності відповідача, знищенням та викраденням військовими рф майна відповідача, що, на думку відповідача, обумовлює неможливість виконання підприємством своїх обов'язків за договором оренди, а також через неможливість доступу до орендованих земельних ділянок, які були забруднені вибухонебезпечними предметами. На думку відповідача позов не може бути задоволений, оскільки невиплата орендної плати є результатом наявності обставин неможливості використання землі орендарем відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України.
У цій справі сторонами по суті не заперечується, і з приводу цього спір відсутній, що з огляду на розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки (291 472,50 грн), сума орендної плати складає 16 613,90 грн за рік (291 472,50 грн х 5,7%) і 49 841,70 грн за три роки (2022, 2023, 2024 роки). Відтак, відповідно до умов договору оренди орендар повинен був сплатити орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки за вказану земельну ділянку орендну плату в загальному розмірі 49 841,70 грн, однак цього не виконав. Отже, загальна сума заборгованості становить 49 841,70 грн.
У цій справі встановлено, що спірна земельна ділянка розташовані на території Великоолександрівської селищної територіальної громади Бериславського району Херсонської області.
У період із 10.03.2022 року по 09.11.2022 року вказана територія перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації.
Зазначене підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, яким було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Вказане підтверджується також Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року №376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, який є чинним.
Згідно із ч.4 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
У позові зазначено про те, що відповідач не сплатив орендну плату за вказаним договором оренди землі щодо спірної земельної ділянки за 2022, 2023 та 2024 роки. Загальна сума боргу перед позивачем становить 49 841,70 грн. Відповідач цей факт не заперечив.
28 лютого 2022 року Торгово-Промислова Палата опублікувала на своєму офіційному сайті лист щодо військової агресії російської федерації проти України як форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили), що стало підставою введення воєнного стану. Таким чином, ОСОБА_2 підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
У постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22 викладено наступні висновки:
--- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;
--- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання;
--- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2023 у справі № 922/999/22 викладено наступні висновки:
--- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";
--- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;
--- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань.
--- Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" мають загальний характер та підлягають застосуванню, у тому числі до орендних правовідносин (у питанні звільнення від сплати орендної плати на підставі форс-мажорних обставин з огляду на введення воєнного стану), що підтверджується також і висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 916/1788/22.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Частиною 1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма ч.6 ст.762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи зазначене, вважає, що в 2022 році орендар був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, які є джерелом сплати орендної плати.
Також апеляційний суд враховує, що сільськогосподарське виробництво є сезонним видом господарства. Орендар не зміг провести посівну компанію в 2022 році й фактично залишився без доходу за 2022 рік. Тимчасова окупація території з 10.03.2022 року по 09.11.2022 року, на якій розташована спірна земельна ділянка, впливає на можливість орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, проводити посівну компанію, збирати врожай тощо, по суті унеможливила проводити вказані дії.
Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, орендар у 2022 році не допустив умисне порушення умов договору. Вина орендаря у несплаті орендної плати за 2022 рік відсутня.
Як наслідок, згідно з ч.6 ст.762 ЦК України, наймач має бути звільнений від плати орендної плати за 2022 рік.
За таких обставин апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної інстанції щодо відсутності вини відповідача у невиконанні обов'язку щодо виплати орендної плати за 2022 рік за договором оренди земельної ділянки.
Як зазначалося, підставою розірвання договору оренди землі згідно з п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, як підстава позову, є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи й дав належну оцінку зібраним доказам, а тому прийшов до вірного висновку про те, що у справі відсутні докази сплати відповідачем орендної плати на користь позивача, крім 2022 року, за який вина орендаря у несплаті орендної плати відсутня, також за 2023 та 2024 роки за умовами договору оренди землі.
Також суд обґрунтовано встановив, що відповідач не довів, що мав об'єктивну неможливість використовувати орендовану земельну ділянку у своїй господарській діяльності. Зокрема, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що земельна ділянка не могла бути використана за її цільовим призначенням. При цьому апеляційний суд враховує, що в 2023 та 2024 роках правобережжя Херсонської області, на якій розташована спірна земельна ділянка, після деокупації 11.11.2022 року, була вільна від окупантів, лінія фронту з часу деокупації по суті проходить по руслу річки Дніпро, що в певній мірі є стабілізуючим фактором. Також, як правильно вказав суд, відповідач не звертався до позивачки з повідомленнями про наявність обставин, які унеможливлювали виконання ним договірних зобов'язань, не надав доказів причинно-наслідкового зв'язку між воєнними діями та неможливістю обробітку землі.
Також суд правильно встановив необґрунтованість посилань відповідача на воєнний стан та лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, оскільки, як вказав суд, відповідач не надав доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства у 2023-2024 роках. Апеляційний суд враховує, що відповідач не надав доказів того, що підприємство у 2023-2024 роках зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, він не довів існування в зазначений період форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачений договором обов'язок з виплати позивачу орендної плати за 2023, 2024 роки, також відсутні докази отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин.
При цьому суд правильно взяв до уваги лист Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області, за яким огляд відповідних земельних ділянок щодо наявності на них вибухонебезпечних предметів, у тому числі представниками Великоолександрівської селищної ради (СВА), не проводився; відомості щодо проведення ТОВ "Ютс-Агропродукт" заходів з розмінування зазначених ділянок відсутні; відомості про проведення розмінування земельних ділянок сільськогосподарського призначення користувачами відсутні.
Також суд обґрунтовано враховував відсутність доказів того, що новий орендар вказаної земельної ділянки ТОВ "Перемога-Плюс" на даний час здійснює господарську діяльність на земельній ділянці, виконує умови договору оренди, зокрема щодо цільового використання землі, її обробітку та сплати орендної плати.
Також апеляційний суд враховує те, що обставини, пов'язані із потенційним замінуванням, про які зазначає відповідач, не можуть свідчити про існування для нього об'єктивних перешкод у використанні даних земельних ділянок. Адже процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Однак цього зроблено не було. Загальновідомі факти свідчать про те, що на відповідній території інші особи, які проявили активну господарську поведінку, вже досягли розмінування земельних ділянок, і ці землі використовуються в сільськогосподарських цілях не перший рік. Тому в даному випадку суд правомірно не зміг зробити висновок, що орендар не міг використовувати вказані земельні ділянки через об'єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації.
Встановивши, що відповідач систематично не виконував свого обов'язку щодо сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, суд дійшов правильного висновку про розірвання договору оренди.
Крім того, розглядаючи вказаний спір, суд апеляційної інстанції також враховує наступне.
Позивач є власником земельної ділянки. Як орендодавець він передав її в оренду відповідачу, очікуючи від останнього сплати орендної плати. Тобто, для позивача єдиним призначенням спірної земельної ділянки є отримання відповідного доходу: або в результаті передання її в оренду, або в результаті самообробітку. Відповідач, орендуючи землю, також має на меті отримання прибутку. Проте між власником землі та її орендарем існує суттєва різниця: орендодавець виступає у якості власника землі, він вже має її у своїй власності, а орендар лише планує отримати дохід від оренди землі. Таким чином, неотримання орендодавцем орендної плати за свою землю по суті позбавляє його своєї власності.
У цій справі, як вбачається, відмова в задоволенні позовних вимог з підстав несплати орендної плати за 2023, 2024 роки по суті буде означати позбавлення позивача його орендної плати за свою землю та/або у позбавленні його права на повернення земельної ділянки від орендаря внаслідок несплати останнім орендної плати за вказаних обставин. Тобто, позивач по суті буде позбавлений (тимчасово на невизначений час або взагалі) своєї власності: з одного боку, земельна ділянка буде належати на праві оренди орендареві і позивач їх не отримає у своє володіння, а, з іншого боку, і орендна плата йому не буде сплачена. Отже, за таких обставин орендодавець хоча і буде вважатися формальним власником земельної ділянки, однак по суті жодного зиску з цього мати не буде. Саме така ситуація і склалася за обставинами справи, адже повномасштабна війна рф проти нашої держави триває вже більше 3-х років і час її завершення, як і час повоєнного відновлення, наразі невідомі. Таким чином, гіпотетична відмова в позові призведе до того, що позивач, як орендодавець, як за минулий час, так і наперед на невизначений час буде позбавлений своєї власності, що по суті означає порушення справедливого балансу між інтересами орендаря та інтересами позивача як орендодавця, оскільки позивач буде фактично позбавлений як своєї землі, так і орендної плати, в той час як відповідач жодних обтяжень нести не буде.
У випадку ж задоволення позову про розірвання договору оренди землі кожна зі сторін залишається при своїх інтересах, зокрема і відповідач, відносно якого, за обставинами справи, не доведено, що він буде нести якийсь надмірний тягар.
Крім систематичної несплати орендної плати, підставою позову позивач вказав і ч.2 ст.651 ЦК України (істотне порушення договору орендарем). Апеляційний суд вважає, що за обставинами справи також наявне істотне порушення орендарем умов договору, адже, як зазначено, внаслідок несплати орендної плати орендодавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору.
Отже, наявні підстави для задоволення заявлених позивачем вимог про розірвання договору оренди землі, а рішення суду є законним і обґрунтованим.
Такого ж правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24, в якій погодився з тим, що у відповідача відсутня вина за невиконання обов'язку зі сплати орендної плати за 2022 рік, оскільки орендар не міг користуватися в цей час земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, не провів посівну компанію та компанію зі збору врожаю, що розташована на території Харківської області, яка у період з 28 лютого по 11 вересня 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації. Натомість, погодився з тим, що за 2023 рік орендна плата має бути виплачена.
Інші доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують.
Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання на розгляд справи неуповноваженим складом суду за наявності обставини, що викликають сумнів в неупередженості та об'єктивності судді (питання про відвід судді мало бути вирішено суддею, який не входить до складу суду). При цьому суд апеляційної інстанції враховує наступне. Під час розгляду справи судом першої інстанції, 18 липня 2025 року, надійшла заява представника відповідача про відвід головуючому судді Хомик І.І., в обґрунтування якої зазначено, що суддя притягнута до дисциплінарної відповідальності та до неї застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження за незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. Також зазначено, що оскільки суддя Хомик І.І. розглядає більше ніж 100 судових справ, де відповідачем виступає скаржник ТОВ "ЮТС-Агропродукт", рішення які приймає суддя в цих та інших справах, не містять належного зазначення мотивів їх ухвалення та не відображають причин відхилення аргументів відповідача як і причин прийняття аргументів позивача, що вказує на безпосередню необхідність відводу судді. Ухвалою від 03.09.2025 року, постановленою суддею Хомик І.І., заяву представника відповідача про відвід судді було залишено без розгляду з підстав того, що підставою для відводу представник відповідача зазначає притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. Однак, як вказала суддя, зазначена справа ніякого відношення до справи, де відповідачем є ТОВ "ЮТС-Агропродукт", не має, а інших підстав для відводу судді у заяві не зазначено. Пославшись на ч.ч.2, 3 ст.44 ЦПК України, суддя вказала, що, враховуючи сукупність викладених обставин, суд приходить до висновку, що заява представника відповідача про відвід судді Хомик І.І. подана без належного обґрунтування, крім того такі дії представника відповідача свідчать про зловживання процесуальними правами відповідно до ч.3 ст.44 ЦПК України, тому подана заява підлягає залишенню без розгляду. Апеляційний суд враховує, що кожна особа має право на справедливий суд, у зв'язку з чим може в повній мірі користуватися процесуальними правами. У даному ж випадку, на думку апеляційного суду, у скаржника не було обґрунтованих підстав для подачі заяви про відвід судді, враховуючи, що відповідна справа ніякого відношення до справи, де відповідачем є ТОВ "ЮТС-Агропродукт", не має, а інших підстав для відводу судді у заяві про відвід не зазначено. Також слід враховувати й те, що у цій справі ухвалою судді Хомик І.І. від 25.06.2025 року заяву вказаного відповідача про відвід судді вже було залишено без розгляду. Тоді суддя мотивувала своє рішенням тим, що підстави для відводу судді визначені ст.36 ЦПК України, зокрема її ч.1 п.5, що нормами ч.3 ст.39 ЦПК України визначено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом 10 днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Також суддя вказала, що представник відповідача, обґрунтовуючи вимоги заяви, зазначив підставу для відводу судді ідентичність за змістом ухвали судді про забезпечення позову до ухвал іншого судді вказаного суду, а саме Сікори О.О., по інших справах, однак він не мотивував ту обставину, що схожість змісту ухвал суддів викликає сумнів в неупередженості або об'єктивності головуючого по справі, і, крім того, заяву про відвід подано після спливу 10-ти денного терміну, передбаченого ч.3 ст. 39 ЦПК України, а відповідачем подаються заяви про відвід системно, що, як вважав суд, свідчить про те, що такі дії вчиняються з метою безпідставного затягування чи перешкоджання розгляду справи. А тому, на думку апеляційного суду, суддя правомірно постановила ухвалу про залишення без розгляду заяви про відвід.
Також підлягають залишенню поза увагою й посилання скаржника на неврахування судом наявності підстав для залишення позову без розгляду з підстав того, що представником позивача 25.05.2025 та 16.08.2025 були подані електронною поштою (а не за допомогою підсистеми "Електронний суд") з використанням електронного цифрового підпису заяви про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, які, на думку скаржника, не повинні були прийматися судом, так як подані з порушенням вимог ч.9 ст.43 ЦПК України. При цьому апеляційний суд враховує те, що відповідно до ч.6 ст.14 ЦПК України, крім інших осіб, адвокати реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. З 05 жовтня 2021 року офіційно почали функціонувати підсистеми "Електронний суд", "Електронний кабінет" та підсистема відеоконференцзв'язку. Враховуючи пункти 24, 111 розділу IV "Перехідні положення" вказаного Положення адвокат (представник позивача) міг подавати відповідні клопотання (заяви про розгляд справи без участі позивача та представника позивача) в письмовій формі або в електронному вигляді з використанням сервісу "Електронний суд". Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22, постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 718/1782/21 та від 24.09.2024 року у справі № 668/10350/15-ц. Однак, відповідно до п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо, зокрема, належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи. Згідно з ч.5 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Суд апеляційної інстанції враховує, що у цій справі відбувались судові засідання 29.05.2025, 02.06.2025, 25.06.2025 та 03.09.2025, суд приймав відповідні судові рішення, зокрема ухвалою від 29.05.2025 року за клопотанням сторони позивача до участі в розгляді справи було залучено співвідповідача - ТОВ "Перемога-Плюс". А тому, суд мав усі підстави вважати, що нез'явлення в судове засідання сторони позивача не перешкоджає вирішенню спору, що мало своїм наслідком вирішення справи по суті. Суд апеляційної інстанції також враховує, що з весни 2025 року в даному суді першої інстанції перебуває кілька сотень цивільних справ за позовами фізичних осіб-орендодавців до вказаного відповідача про розірвання договорів оренди землі, що саме по собі, також і враховуючи воєнний стан, безпекову ситуацію та часті тривоги, дає підстави позивачам обирати свої конкретні способи ведення справ, в тому числі і не з'являючись безпосередньо до суду першої інстанції.
Також, підлягають відхиленню й посилання скаржника на неврахування судом того, що дана справа мала розглядатися в рамках загального позовного провадження, оскільки справа не є малозначною, спір стосується цивільних правовідносин, де одна зі сторін (орендар чи орендодавець) вимагає припинення договірних відносин в судовому порядку і відповідно має значення для сторін. При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що у цій справі не встановлено наявність підстав, за якими справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, враховуючи підстави та предмет позову.
Також, не можуть бути прийняті до уваги посилання на неврахування судом доведення факту неможливості виконувати зобов'язання за договором оренди землі, оскільки, як вказав скаржник, це підтверджується тимчасовою окупацією території Херсонської області, де розташована земельна ділянка, листом Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 14.04.2025 № 1101, відповідними розпорядженнями Великоолександрівської селищної військової адміністрації, якими визначено, що земельні ділянки не придатні до їх використання через потенційне забруднення, листом Головного Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області від 11 червня 2025 року № 6603-2942/6616/3 та розпорядженням Херсонської обласної ради від 01.03.2023 № 24 "Про доповнення переліку суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили", яким ТОВ "Ютс-Агропродукт" визнано підприємством, що постраждало внаслідок обставин непереборної сили. При цьому апеляційний суд враховує те, що самі по собі вказані посилання без надання належних доказів на підтвердження неможливості виконання відповідних зобов'язань за договором оренди землі у 2023, 2024 роках не можуть свідчити про очевидну неможливість використання у вказаний період земельної ділянки відповідачем у своїй господарській діяльності. Також суд апеляційної інстанції враховує те, що матеріали справи не містять сертифікату, який був би виданий за зверненням ТОВ "ЮТС-Агропродукт", не містять належних доказів на підтвердження того, що підприємство у 2023, 2024 роках зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що воно було позбавлено можливості виконувати свої зобов'язання за договором оренди. Також, наведені розпорядження Великоолександрівської селищної військової адміністрації (якими надавались податкові пільги із сплати місцевих податків та/або зборів у зв'язку з визнанням земельних ділянок непридатними для використання через імовірну загрозу їх забруднення вибухонебезпечними предметами) та лист від 14.04.2025 № 1101 не звільняють ані ТОВ "ЮТС-Агропродукт", ані ТОВ "Перемога-Плюс", як нового орендаря, від обов'язку сплати орендної плати за спірні земельні ділянки, які є приватною власністю і не віднесені до земель комунальної форми власності за вказаний період, а потенційна загроза забруднення не може тлумачитися як безумовна підстава для звільнення від виконання грошового зобов'язання за договором оренди. Крім того, зміст листа від 14.04.2025 № 1101, листа ГУ ДСУНС у Херсонській області від 11 червня 2025 року № 6603-2942/6616/3 та розпорядженням Херсонської обласної ради від 01.03.2023 № 24 та не підтверджує наявності обставин, які б виключали відповідальність відповідача за невиконання умов договорів оренди землі. Що ж до посилань скаржника на неможливість використання земельної ділянки через її забрудненість, то вони підлягають відхиленню, оскільки, як вже було зазначено, процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Однак цього зроблено не було. Суд правильно зазначив, що загальновідомі факти свідчать про те, що на відповідній території інші особи, які проявили активну господарську поведінку, вже досягли розмінування земельних ділянок, і ці землі використовуються в сільськогосподарських цілях не перший рік. Тому в даному випадку суд правомірно не зміг зробити висновок, що орендар не міг використовувати вказані земельні ділянки через об'єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації.
Отже, є необґрунтованими посилання скаржника на неправомірне незастосування судом положення ч.6 ст.762 ЦК України.
Також, не можуть бути прийняті до уваги й посилання на неврахування судом того, що право оренди земельної ділянки ТОВ "Ютс-Агропродукт" було відчужено ТОВ "Перемога-Плюс" і таким чином новий орендар несе відповідальність за невиконання зобов'язань за договором, а тому, на його думку, ТОВ "Ютс-Агропродукт" не є боржником за договором оренди землі, не повинен бути відповідачем за цим позовом та відповідно сплачувати судові витрати за рішенням суду. При цьому апеляційний суд виходить з того, що вимога позивача про розірвання договору оренди, яка судом задоволена, пред'явлена до обох відповідачів. Предметом позову є обставини, які виникли у 2022-2024 роках, тобто до укладення 17.04.2025 року відповідного договору про відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок та подальшої реєстрації за новим орендарем права оренди. Обов'язки нового орендаря наступають з часу реєстрації його права оренди, а тому скаржник (ТОВ "Ютс-Агропродукт") в частині вимоги про розірвання договору оренди має відповідати за порушення умов договору оренди в частині несплати орендної плати, допущені ним у 2023-2024 роках.
Крім того, як такі, що не впливають на правильність прийнятого судом рішення, та не містять в собі підстав для його скасування, слід залишити поза увагою інші доводи апеляційної скарги.
Висновки суду апеляційної інстанції
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для того, щоб апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютс-Агропродукт" залишити без задоволення.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 03 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повної постанови - 04 листопада 2025 року.
Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік
Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова
_ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська