Єдиний унікальний номер справи: 766/7256/23 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипнік Л.А.
Номер провадження: 22-ц/819/1220/25 Доповідач: Воронцова Л.П.
04 листопада 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя- доповідач): Воронцової Л.П.,
суддів: Майданіка В.В.,
Склярської І.В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в м. Херсоні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 лютого 2025 року, ухвалене у складі судді Скрипніка Л.А., в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (скорочене найменування - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 18 червня 2010 рокуз метою отримання банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк" підписав заяву від № б/н від 18 червня 2010 року.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами" складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. На підставі договору про надання банківських послуг відповідачу відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом, який в подальшому збільшено до 75 000 грн.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не сплатив своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, у зв'язку з чим станом на 17 липня 2023 року виникла заборгованість у розмірі 78 994 грн 35 коп., яка складається із: 74 995 грн 09 коп. - заборгованість за кредитом; 3 999 грн 26 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 10 травня 2024 року, просив стягнути із відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за № б/н від 18 червня 2010 року у розмірі 68 251 грн 63 коп., із якої 68 251 грн 63 коп. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі прострочена.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21 лютого 2025 року в задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено, стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підписана відповідачем заява № б/н від 18 червня 2010 року не містить відомостей щодо розміру кредитного ліміту, процентної ставки, пені, комісії, штрафу, тому застосувавши правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, дійшов висновку про недотримання позивачем вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк, вважав, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи без підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 червня 2010 року шляхом підписання заяви, відтак сама по собі підписана заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду представник АТ КБ "ПриватБанк" подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив поновити строк на апеляційне оскарження, долучити до матеріалів справи докази, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 жовтня 2025 року справа розподілена колегії суддів Херсонського апеляційного суду у складі головуючого (суддя-доповідач) Воронцової Л.П., судді: Майданік В.В., Склярська І.В.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року поновлено АТ КБ "ПриватБанк" строк на апеляційне оскарження рішення суду, надано відповідачу строк для подання відзиву та заперечень щодо клопотання скаржника, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
14 жовтня 2025 року цивільна справа надійшла до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 17 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у ній матеріалами із зазначенням дати 04 листопада 2025 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і заперечення інших учасників справи
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не надав оцінку доказам користування ОСОБА_1 кредитними коштами, зокрема отримання від банку кредитних коштів у розмірі 1 440 770 грн 17 коп. та погашення заборгованості на суму 1 380 539 грн 54 коп. Відповідач не заперечував факту підписання кредитного договору та частково визнав заборгованість перед АТ КБ "ПриватБанк" у відзиві на позовну заяву. Крім того, відповідно до заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 21 жовтня 2019 року відповідач приєднався до змін тарифів та умов користування в Банку договором банківського рахунку, який містить погоджені сторонами умови кредитування за договором "Кредитні картки", а спірна заборгованість виникла з 07 грудня 2019 року, тобто після підписання ОСОБА_1 21 жовтня 2019 року Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якою погоджено усі умови кредитування.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гонетар П.А. заперечував щодо задоволення апеляційної скарги,просив долучити до матеріалів справи платіжні інструкції про списання грошових коштів із рахунку відповідача та врахувати їх при вирішенні справи.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 червня 2010 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву № б/н від 18 червня 2010 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 31 т. 1).
Відповідно до довідки АТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_1 видано кредитні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття - 08 липня 2011 року, термін дії - 03/15, № НОМЕР_2 , дата відкриття - 12 листопада 2012 року, термін дії - 10/15; № НОМЕР_3 , дата відкриття - 12 листопада 2012 року, термін дії - 11/16; № НОМЕР_4 , дата відкриття - 06 червня 2013 року, термін дії - 04/17; № НОМЕР_5 , дата відкриття - 12 січня 2017 року, термін дії - 09/20; № НОМЕР_6 , дата відкриття - 27 листопада 2017 року, термін дії - 05/21; № НОМЕР_7 , дата відкриття - 21 жовтня 2019 року, термін дії - 07/23 (а.с. 29 т. 1).
У довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 за договором б/н, відображено зміну кредитного ліміту: 08 липня 2011 року - старт карткового рахунку № НОМЕР_1 ; 06 червня 2013 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 14 000 грн, 12 червня 2013 року - 15 000 грн; 06 липня 2017 року - 25 000 грн; 19 жовтня 2017 року - 27 000 грн; 02 жовтня 2018 року - 50 000 грн; 21 жовтня 2019 року - 53 000 грн; 10 грудня 2021 року - 75 000 грн; 26 грудня 2022 року - 0 грн (а.с. 30 т. 1).
Відповідно до розрахунків заборгованості за договором б/н від 18 червня 2010 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 17 липня 2023 року становить 74 995 грн 09 коп. (а.с. 6-28 т. 1).
Згідно з розрахунками заборгованості за договором б/н від 18 червня 2010 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 29 квітня 2024 року становить 68 251 грн 63 коп. (заборгованість за простроченим тілом кредиту) (а.с. 250-290 т. 1).
З виписки по рахунку ОСОБА_1 за договором б/н від 18 червня 2010 року за період з 08 липня 2011 року до 24 квітня 2024 року, вбачається рух коштів по рахунку, користування відповідачем кредитними коштами та часткове погашення заборгованості (а.с. 16-99 т. 2).
22 грудня 2020 року ОСОБА_1 в електронному вигляді підписав заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг, в яких зазначено анкетні дані відповідача, ознайомлення з Умовами і правилами надання послуг, що розміщені в мережі Інтернет на веб-сайті банку, умови про строк позовної давності, підтвердження можливості укладення договорів з допомогою електронного підпису, надано банку згоду на обробку персональних даних (а.с. 42-51).
2. Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Відповідно до умов анкети-заяви № б/н від 18 червня 2010 року, підписаної відповідачем ОСОБА_1 , відповідач погоджується з тим, що дана заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Разом з цим, розмір кредитного ліміту, тип кредиту, процентна ставка та інші істотні умови договору не зазначені і відповідач заперечує їх погодження.
Доказів, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг, які долучено до позову, розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, матеріали справи не містять.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги в частині погодження між сторонами умов кредитування, АТ КБ "ПриватБанк" посилається на положення заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 21 жовтня 2019 року (а.с. 7-14 т. 4), яка не надавалася позивачем до суду першої інстанції, просив долучити її до матеріалів справи.
Проте, колегія суддів не приймає вищезазначений доказ, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.
На підставі частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з частиною восьмою статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Пунктом 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20), від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15 (провадження № 61-4848св19), у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 205/7739/21 (провадження № 61-3175св23) зазначено, що: "відповідно до частин першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. За змістом статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції".
Оскільки доказів неможливості подання вищевказаного документа до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від АТ КБ "ПриватБанк", скаржник не надав, відтак долучений до апеляційної скарги доказ не підлягає прийняттю та дослідженню апеляційним судом.
Таким чином, до спірних правовідносин неможливо застосувати правила частини 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 червня 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (вересень 2023 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про встановлений розмір процентної ставки зміну відсоткової ставки за користування кредитними коштами, надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
В суді першої інстанції відповідач ОСОБА_1 не заперечував обставин користування кредитними коштами.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач розпочав користуватися кредитними коштами з 06 червня 2013 року, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (встановлення кредитного ліміту) та випискою з картрахунку відповідача.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22), на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.
У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц (провадження № 61-20113св18) зазначено, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами. Встановивши факт існування між сторонами не виконаних позичальником кредитних зобов'язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 викладено правовий висновок про те, що: "суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань".
Перевіряючи розмір заборгованості відповідача колегія суддів враховує заяву про зменшення розміру позовних вимог, подану позивачем до суду першої інстанції 10 травня 2024 року, та прийняту ухвалою суду від 20 серпня 2024 року, в якій визначено заборгованість відповідача у розмірі 68 251 грн 63 коп. станом на 29 квітня 2024 року.
Разом з цим, колегія суддів не бере до уваги подані 10 жовтня 2024 року та 23 лютого 2025 року АТ КБ "ПриватБанк" заяви про зменшення позовних вимог та додані до них докази, з огляду на таке.
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пунктів 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
При поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що АТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 78 994 грн 35 коп. станом на 17 липня 2023 року.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22 січня 2024 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 01 травня 2024 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
10 травня 2024 року від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 18 червня 2010 року у розмірі 68 251 грн 63 коп. станом на 29 квітня 2024 року.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня 2024 року прийнято до розгляду заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог від 10 травня 2024 року, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Таким чином, заява про зменшення розміру позовних вимог від 10 жовтня 2024 року, подана з порушенням визначеного пунктом другим частини другої статті 43 ЦПК України строку, та підлягала поверненню позивачу.
Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення безпідставно взяв до уваги заяву про зменшення розміру позовних вимог від 23 лютого 2025 року, оскільки вона подана позивачем та зареєстрована судом 21 лютого 2025 року, тобто після ухвалення рішення у даній справі.
Відтак, апеляційний суд перевіряє наявність та розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за період з 06 червня 2013 року по 29 квітня 2024 року, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання.
На підтвердження заборгованості відповідача у розмірі 68 251 грн 63 коп. позивач надав розрахунок заборгованості відповідача та виписку з рахунку.
Так, з виписки за кредитним договором № б/н від 18 червня 2010 року, за період з 06 червня 2013 року по 29 квітня 2024 року, вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, здійснював банківські операції та вносив кошти в рахунок погашення заборгованості. Проте, згідно з вказаною випискою, позивач нараховував відповідачу в рахунок заборгованості за кредитом відсотки, правомірність нарахування яких не доведена.
Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки в анкеті-заяві від 18 червня 2010 року розмір відсотків не встановлено, тому колегія суддів вважає неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, а відповідні кошти підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту.
Відтак, сума заборгованості відповідача за договором складає лише різницю між фактично отриманими та використаними коштами.
З розрахунків заборгованості та виписки з рахунку ОСОБА_1 вбачається, що за період з 06 червня 2013 року по 31 травня 2015 року відсотки за користування кредитними коштами не нараховувалися, загальний залишок заборгованості на кінець періоду становить 9 грн 25 коп. (111 415 грн - 111 405 грн 99 коп.), відтак розрахунки за цей період позивачем проведено правильно (а.с. 250-257 т.1).
Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 01 червня 2015 року по 30 червня 2019 року заборгованість відповідача визначено у розмірі 17 658 грн 85 коп., при цьому за вказаний період нараховано відсотки у розмірі 3,5 % на день, що не відповідає умовам договору, відтак різниця між фактично отриманими та використаними коштами складає 16 716 грн 43 коп. (439 464 грн 72 грн - 422 748 грн 29 коп.) (а.с. 258-275 т. 1).
Згідно з розрахунком заборгованості за період з 01 липня 2019 року по 29 квітня 2024 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 визначено у розмірі 68 251 грн 63 коп. із врахуванням процентної ставки, яка змінювалася від 1,7 % до 3,5 %, що не погоджено сторонами, тому різниця між фактично отриманими та використаними коштами складає 32 762 грн 23 коп. (889 890 грн 21 коп. - 857 127 грн 98 коп.) (а.с. 276-290 т. 1).
Вказане узгоджується із випискою за договором № б/н від 18 червня 2010 року (а.с. 16-99 т. 2).
Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" підлягає стягненню різниця між фактично отриманими та використаними коштами на загальну суму 49 487 грн 91 коп. (9 грн 25 коп. + 16 716 грн 43 коп. + 32 762 грн 23 коп.).
Колегія суддів зазначає, що у вказані розрахунки враховано грошові кошти, списані з рахунку ОСОБА_1 на автоматичне погашення простроченої заборгованості, про що відповідачем подано копії платіжних інструкцій на загальну суму 10 742 грн 72 коп. та скріншоти з мобільного додатку "Приват24" (а.с. 200-220 т. 1).
Разом з цим, апеляційний суд не бере до уваги подані відповідачем платіжні інструкції та скріншоти з мобільного додатку на підтвердження списання кредитних коштів з рахунку відповідача після 29 квітня 2025 року (а.с. 6-7, 64-74 т. 3, а.с. 36-39 т.4), з огляду на наступне.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 ЦПК України).
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частина четверта статті 77 ЦПК України).
З огляду на предмет та підстави заявлених АТ КБ "ПриватБанк" позовних вимог предметом доказування у даній справі є наявність та розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 18 червня 2010 року, визначеної в заяві про зменшення позовних вимог від 10 травня 2024 року, станом на 29 квітня 2024 року.
Надані відповідачем та його представником докази на підтвердження часткової сплати ОСОБА_1 заборгованості не стосуються предмета доказування у даній справі, оскільки дані транзакції відбулися поза межами заявленого позивачем періоду стягнення.
Враховуючи, що надані апелянтом докази щодо часткової сплати відповідачем заборгованості за кредитним договором від 18 червня 2010 року не відповідають критерію належності, тому не підлягають врахуванню апеляційним судом.
На вказані обставини суд першої інстанції не звернув увагу, а тому дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.
Відтак, доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Наведена невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права відповідно до вимог пунктів третього, четвертого частини першої статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
АТ КБ "ПриватБанк" за подання позовної заяви сплачено судовий збір в розмір 2 684 грн. Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 49 487 грн 91 коп., тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ "ПриватБанк" слід стягнути судовий збір в розмірі 1945 грн 90 коп. (72,5 % задоволених позовних вимог).
Крім того, відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що апеляційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає задоволенню частково, АТ КБ "ПриватБанк" за подання апеляційної скарги сплатило 3 633 грн 60 коп., з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ "ПриватБанк" слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 634 грн 36 коп. (72,5 %), а всього 4 580 грн 26 коп.
Також, пропорційно до задоволених позовних вимог, підлягають зменшенню витрати понесені відповідачем в суді першої інстанції на професійну правничу допомогу з 10 000 грн до 2 750 грн (10 000 грн х 27,5 %).
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 18 червня 2010 року станом на 29 квітня 2024 року у розмірі 49 487 грн 91 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судовий збір за подання позовної заяви в розмірі в розмірі 1945 грн 90 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 634 грн 36 коп. (72,5 %), а всього 4 580 грн 26 коп.
Зменшити розмір стягнутих з Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судових витрат, понесених відповідачем в суді першої інстанції на професійну правничу допомогу з 10 000 грн до 2 750 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Л.П. Воронцова
Судді: В.В. Майданік
І.В. Склярська